№ 0549/6282/12 Головуючий у 1 інстанції Арапіна Н.С.
категорія 26 Доповідач: суддя Ткачук С.С.
15 січня 2013 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Осипчук О.В.,
суддів Смелік С.Г., Ткачук С.С.,
при секретарях Таранові М.С., Забавіній М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Торезі Донецької області про стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргою відповідача на рішення Торезького міського суду Донецької області від 10 грудня 2012 року, -
Позивач звернувся до суду з позовом, де просив відшкодувати йому завдану моральну шкоду у розмірі 9000грн. через ушкодження здоров'я внаслідок трудового каліцтва у 1992 році та професійного захворювання, встановленого 02.09.2004 року за висновком МСЕК, згідно якого йому було встановлено безстроково за сукупністю 40% втрати професійної працездатності, в т.ч. 25% вперше внаслідок професійного захворювання і 15% повторно за трудовим каліцтвом.
Рішення Торезького міського суду Донецької області від 10 грудня 2012 року позов задоволено частково і стягнуто на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 7500грн., у решті позову відмовлено.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу за висновком МСЕК від 02.09.2004 встановлено 40% втрати професійної працездатності , з яких 25% первинно у зв'язку з професійним захворюванням та 15 % повторно внаслідок нещасного випадку на виробництві, а тому через ушкодження здоров'я останньому було завдано моральну шкоду і застосовуючи положення Законів України «Про охорону праці» та «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання,які спричинили втрату працездатності» стягнув з відділення Фонду грошове відшкодування моральної шкоди у зазначеному розмірі врахував загальну ступень втрати працездатності та характер ушкодження здоров'я, обсяг та характер фізичних страждань.
З вказаним рішенням не погодився відповідач і подав апеляційну скаргу, де просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки суд неправильно застосував норми матеріального і процесуального права. Позивачем не доведено завдання йому моральних страждань, бо сам висновок МСЕК не є належним доказом спричинення йому моральної шкоди, а у призначені медико-соціальної експертизи було відмовлено. Суд не прийняв до уваги судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я під час виконання трудових обов'язків. Окрім того, відділенням повністю виплачуються страхові виплати, а змінами внесеними до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання,які спричинили втрату працездатності» від 28.12.2007 припиняється з 01.01.2008р. відшкодування Фондом моральної шкоди застрахованим та членам їх сімей, незалежно від часу настання страхового випадку. Кошти на ці витрати відділенню не передбачені. За ст. 237-1 КЗпП моральна шкода відшкодовується за рахунок власника або уповноваженої особи, т.т підприємства. У позові не зазначено в чому полягає завдання моральної шкоди та не надано суду доказів, які підтвердили факт завдання позивачу моральної шкоди.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи скарги і просив задовольнити.
Позивач у судове засідання не з'явився, але про час розгляду скарги був повідомлений телефонограмою зареєстрованою у журналі телефонограм.
Апеляційний суд визнає, що скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України,підстави для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Судом першої інстанції визнано встановленим, що позивач працював на підприємствах вугільної промисловості і був звільнений у липні 2000 року за ст.40ч.1 КЗпП. 02.09.2004 року за висновком МСЕК йому було встановлено безстроково за сукупністю 40% втрати професійної працездатності, в т.ч. 25% вперше внаслідок професійного захворювання і 15% повторно за трудовим каліцтвом у 1992 році.(а.с.10,23).
Задовольняючи частково позовні вимоги і стягуючи на користь позивача 7500 грн. у відшкодування моральної шкоди, суд виходив з загального розміру ступені втрати професійної працездатності та умов виробництва, внаслідок чого у позивача відбулось ушкодження здоров'я. визнав ці обставини, як такими, що знаходяться у причинному зв'язку із завданням позивачу моральної шкоди, компенсація якої в грошовому виразі підлягає стягненню з відповідача.
Але, вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув уваги, що 15% втрати професійної працездатності у вересні 2004 року було визнано повторно.
За документами представленими відповідачем до апеляційного суду, позивачу вперше внаслідок трудового каліцтва за виробничими травмами 1986 та 1992 років була встановлено 25% втрату працездатності за висновком МСЕК від 21.11.1996р., т.т. ще до набрання чинності Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання,які спричинили втрату працездатності». Суд першої інстанції неправильно застосував норми цього Закону і безпідставно стягнув з відповідача моральну шкоду за втрату працездатності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві у 1992 році, розмір якого вперше було встановлено ще 21.11.1996р. Тому вирішення питання відшкодування моральної шкоди за цим фактом ушкодження здоров'я підлягає вирішенню за нормами Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінетом Міністрів України від 23 червня 1993 р. N 472.
Пунктами,1, 11 цих Правил передбачено, що власник підприємства, установи і організації (надалі - підприємство) або уповноважений ним орган (надалі - власник) несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків (надалі - ушкодження здоров'я), а також за моральну шкоду, заподіяну потерпілому власником фізичного чи психічного впливу небезпечних або шкідливих умов праці. Власник звільняється від відшкодування шкоди, якщо доведе, що шкода заподіяна не з його вини, а умови праці не є причиною моральної шкоди. Моральна шкода відшкодовується по заяві потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі: домовленості сторін (власника, профспілкового органу і потерпілого або уповноваженої ним особи); рішення комісії по трудових спорах; рішення суду.
Таким чином суд першої інстанції не визначив правильно характер правовідносин, помилково поклав зобов'язання відшкодувати моральну шкоду за цим фактом ушкодження здоров'я на відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Торезі Донецької області, який не може бути визнаний належним відповідачем за даними правовідносинами.
Позивач під час розгляду справи судом першої інстанції не скористувався правом визначеним ст. 33 ЦПК і не заявив клопотання про залучення до участі у справі підприємство, на якому він працював на час встановлення за висновком МСЕК у листопаді 1996 року вперше втрату працездатності за нещасним випадком, який стався у 1992 році, а тому його позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню з причини їх пред'явлення до неналежного відповідача.
Апеляційний суд визнає, що при вирішенні спору слід було враховувати ступень втрати професійної працездатності тільки 25% за професійним захворюванням, які вперше були встановлені висновком МСЕК від 02.09.2004р.
На підставі викладеного, апеляційний суд визнає, що при вирішенні спору слід було враховувати ступень втрати професійної працездатності тільки вперше встановлений розмір 25% за професійним захворюванням, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині слід скасувати і виходячи з положення частини 3 ст. 23 ЦК України та засад розумності, справедливості і виваженості розмір відшкодування моральної слід зменшити до 7000грн.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 314,316 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Торезі Донецької області задовольнити частково.
Рішення Торезького міського суду Донецької області від 10 грудня 2012 року частково скасувати.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Торезі Донецької області на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди завданої ушкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання в сумі 7000( сім тисяч)грн.
У решті позову відмовити.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: