Справа № 2/537/258/12 Головуючий в 1 інстанції Молчанов В.А.
Категорія 42 Доповідач: Пономарьова О.М.
08 січня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Пономарьової О.М.,
суддів Соломахи Л.І., Биліни Т.І.,
при секретарі Бордюзі Л.О.,
за участю:
представника позивача ОСОБА_1,
відповідача ОСОБА_2, .
представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку
апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 на рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 28 листопада 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про виселення без надання іншого приміщення та зняття з реєстрації,-
В серпні 2012 року позивачка ОСОБА_4 звернулася до суду з вказаним позовом до відповідача і зазначала, що вона є власником квартири АДРЕСА_1, в якій зареєстрований її син - відповідач ОСОБА_2 Протягом 2010-2012 років відповідач систематично порушує правила співжиття, веде себе агресивно, кожен день з'являється додому у стані сп'яніння, знущається з неї, вдається до психічного та фізичного насильства до неї, виганяє з квартири, ображає її нецензурно, що робить неможливим для неї проживання з відповідачем в одному житлі. Відповідач не сплачує комунальні послуги, ці витрати несе вона, хоча є інвалідом 2 групи. Протягом 2011-2012 років вона багато разів зверталась з заявами про протиправну поведінку відповідача до Олександрівського РВ ГУМВС України в Донецькій області, за якими в порушенні кримінальної справи було відмовлено, але встановлено ознаки правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУПАП. З приводу фізичного насильства з боку відповідача до неї, вона зверталась до лікарні. Відповідач перебуває на обліку у лікаря-нарколога. З підстав ст.ст. 116, 157 ЖК України просила виселити відповідача з її квартири без надання іншого жилого приміщення та зняти з реєстрації.
Рішенням Олександрівського районного суду Донецької області від 28 листопада 2012 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено. ОСОБА_2 виселений з жилої квартири АДРЕСА_1, яка належнить ОСОБА_4, без надання іншого жилого приміщення і знятий з реєстрації у цій квартирі. Розподілені судові витрати.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки судом допущені порушення норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим прийнято неправильне та незаконне рішення. Апелянт посилається на те, що в судовому засіданні не знайшли підтвердження факти того, що відповідач, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, вчиняв за місцем свого проживання сварки з матір'ю, застосовуючи до неї фізичне та психічне насильство, оскільки позивачці неодноразово відмовляли у порушенні кримінальної справи за її заявами, позивачка відмовлялась від медичного обстеження та не надавала працівникам правоохоронних органів дозволу на огляд квартири, у якій вона мешкає із сином. Крім того, свідками також не було підтверджено вказані обставини. Судом під час розгляду справи не встановлено жодного належного факту порушень відповідачем раніше вжитих до нього заходів попередження або громадського впливу.
В судовому засіданні апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.
Представник позивача ОСОБА_1 просила відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення суду без змін.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Приймаючи рішення про виселення ОСОБА_2 без надання іншого жилого приміщення та зняття його з реєстрації, суд першої інстанції виходив з положень ст.ст. 116 та 157 ЖК України, та послався на те, що відповідач систематично порушує правила співжиття і робить неможливим проживання з ним в одній квартирі позивачки, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними.
Проте з такими висновками суду погодитись неможна, оскільки вони не відповідають встановленим у справі обставинам і зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до положень ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 ЖК ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Згідно з вимогами ст. 157 ЖК України членів сім'ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення..
Частиною 1 ст. 116 ЖК України встановлено: якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.
Тобто для застосування норм цієї статті необхідна наявність двох умов: систематичне порушення правил співжиття, а також вжиття заходів попередження або громадського впливу, які не дали позитивних результатів.
Під заходами впливу мається на увазі заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів, товариськими судами й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача.
Крім того, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 17 постанови N 2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», при вирішенні справ про виселення на підставі ст. 116 ЖК осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. Маються на увазі, зокрема, заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів, товариськими судами й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача (незалежно від прямих вказівок з приводу можливого виселення).
Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 18 жовтня 2000 року позивачка ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_1.
У даній квартирі зареєстровані та проживають позивачка і її син - відповідач ОСОБА_2, який, як зазначає позивачка в позовній заяві, систематично порушує правила співжиття в ній.
При цьому суд послався на показання свідків, які в судовому засіданні підтвердили факт протиправної поведінки відповідача, який в п'яному стані вчиняв з матір'ю скандали, показання працівників міліції, які неодноразово виїздили за викликами позивачки про протиправну поведінку сина, та постанови про відмову в порушенні кримінальних справ за заявами ОСОБА_4
Проте з матеріалів перевірки заяв ОСОБА_4 від 28 травня 2011 року, 23 червня 2012 року, 26 червня 2012 року, 28 червня 2012 року, 3 липня 2012 року вбачається, що між сторонами склалися неприязні стосунки.
В порушенні кримінальних справ за заявами ОСОБА_4 відмовлено та 27 червня 2012 року, 3 липня 2012 року і ОСОБА_4 і ОСОБА_2 здійснювались офіційні попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім'ї.
23 червня 2012 року таке офіційне попередження здійснено тільки позивачці ОСОБА_4
За результатами перевірки заяви ОСОБА_4 від 28 травня 2011 року відносно ОСОБА_2 складений протокол про адміністративне правопорушення за ст. 173-2 КУпАП, але постановою суду від 29 червня 2011 року провадження у справі закрито у зв'язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.
За заявою ОСОБА_4 від 11 вересня 2012 року в порушення кримінальної справи відмовлено і з постанови про відмову в порушенні кримінальної справи вбачається, що між сторонами виник конфлікт з приводу того, що ОСОБА_2 прийшов додому в стані алкогольного сп'яніння, під час якого сторони висловлювали один одному образи та погрози застосування фізичної сили, але насильства не застосовували, конфлікт проходив у відсутність сторонніх осіб.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що до відповідача застосувались засоби впливу за порушення правил сумісного проживання та застосування до позивачки протиправних дій.
Відомості про те, що за заявами позивачки співробітниками Олександрівського РВ ГУМВС України в Донецькій області або іншими громадськими організаціями за місцем проживання чи роботи відповідача з ним проводилися профілактичні бесіди з приводу його антигромадської поведінки відсутні, а з вищезазначених документів, на які послався суд першої інстанції як на докази, не видно, які перешкоди в користуванні квартирою власнику чинив відповідач ОСОБА_2, а також, за які порушення правил співжиття, допущені відповідачем щодо власника, і які заходи запобігання та громадського впливу застосовувалися і виявилися безрезультатними.
Таким чином, в судовому засіданні позивачкою не надано переконливих доказів в підтвердження факту систематичного порушення відповідачем правил співжиття, його триваючої антигромадської поведінки, а також вжиття до нього заходів попередження або громадського впливу, які не дали позитивних результатів.
За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про виселення ОСОБА_2 без надання іншого жилого приміщення та зняття його з реєстрації.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 28 листопада 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про виселення без надання іншого приміщення та зняття з реєстрації відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.
Рішення може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий О.М. Пономарьова
Судді Л.І. Соломаха
Т.І.Биліна