Справа № 22ц/775/544\13 Головуючий у 1 інстанції Мірошниченко Л.Є.
Категорія 53 Доповідач Янчук Т.О.
Іменем України
15 січня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого Лісового О.О.
суддів: Кіянової С.В., Янчук Т.О.,
при секретарі Люліній Я.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Содовий завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку, компенсації та моральної шкоди
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 29 листопада 2012 року,-
У листопаді 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства «Содовий завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку, компенсації та моральної шкоди, обґрунтовуючи свої вимоги наступним. З 04 листопада 1996 року по 04 серпня 1998 року він працював у відповідача слюсарем по ремонту обладнання.
Наказом № 469 від 20.10.1998 року був звільнений з роботи. При звільненні з роботи відповідач не провів з ним розрахунок, а саме йому не виплачена заборгованість по зарплаті, яка виникла за період з грудня 1996 року по травень 1997 року в сумі 468,49 грн.
Просив стягнути з відповідача зазначену заборгованість по зарплаті, а також на підставі ст. 117 КЗпП України середній заробіток в сумі 15381 грн. за весь час затримки розрахунку при звільненні ,та на підставі п. 2 постанови КМ України від 21 лютого 2001 року №159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати» - компенсацію в сумі 1810,71 грн.
Незаконними діями відповідача йому була спричинена моральна шкода, яка полягає у його моральних стражданнях і переживаннях через порушення відповідачем його законних прав та інтересів, гарантованих Конституцією і чинним законодавством України в частині своєчасного отримання винагороди (заробітної плати) за свій труд. Порушення відповідачем його трудових прав призвели до втрати його налагоджених і нормальних життєвих зв'язків, через що він вимушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя; через провину відповідача щодо своєчасного розрахунку він не міг своєчасно і в повному обсязі оплачувати житлово-комунальні послуги, нести витрати по утриманню будинку, в якому мешкає, належним чином харчуватися та вдягатись, утримувати свою сім'ю, внаслідок чого він став нервовим, роздратованим та пригніченим, стан його здоров'я погіршився. На відшкодування моральної шкоди просив стягнути 5000 грн.
Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 29 листопада 2012 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково: стягнуто з відкритого акціонерного товариства «Содовий завод» на його користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 468,49 грн.,, заробітну плату за весь час затримки розрахунку при звільнені в сумі 468,49 грн., вирішено питання судових витрат. в задоволені решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду в частині відмови у стягненні компенсації встати частини заробітної плати, в зв'язку з затримкою її виплати та моральної шкоди скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити зазначені позовні вимоги з тих підстав, що судом першої інстанції порушено вимоги процесуального права, та неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи; апелянт вважає, що судом неправильно до даних правовідносин застосовані положення ч.ч. 6, 7 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
В судове засідання сторони не з'явилися про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином і, зокрема позивач - телефонограмою, яка зареєстрована у журналі телефонограм №2 за № 1996 від 04.01.2013 року; про отримання повістки ВАТ «Содовий завод» свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Апеляційний суд вважає що рішення суду першої інстанції в частині відмови у відшкодуванні моральної шкоди не відповідає нормам матеріального права.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК.України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованність рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог , заявлених у суді першої інстанції.
Рішення суду в частині стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку сторонами не оскаржується, тому в цій частині рішення суду апеляційним судом не ревізується.
Відмовляючи позивачу у задоволенні його позовних вимог про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати за весь час затримки розрахунку, моральної шкоди суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доказів на підтвердження виплати йому заборгованості по заробітній платі помісячно та даних про відмову відповідача у виплаті такої компенсації не надано. При вирішенні позовної вимоги щодо відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що визнання факту порушень відповідачем строку розрахунку з позивачем, само по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за моральну шкоду., тому дійшов до висновку про відмову у стягненні моральної шкоди. .
Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із ВАТ «Содовий завод» і був звільнений з роботи 04 серпня 1998 року на підставі ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням). Заборгованість по заробітній платі відповідача перед ОСОБА_1 з грудня 1996 року по травень 1997 року складає 468,49 грн.., яка на час звільнення йому не виплачена.
Згідно зі ст.34 Закону України «Про оплату праці», компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Відповіднозі ст.4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Ст. 7 вказаного Закону передбачено, що відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
Позивачем не надано доказів на підтвердження виплати йому заборгованості та даних про відмову власника або уповноваженого ним органу у виплаті компенсації. Крім того, в матеріалах справи відсутні данні про розмір заборгованості по місяцях, за які вона утворилась.
З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку щодо відмови у задоволені позову в цій частині .
Апеляційний суд не може погодитись з висновком суду щодо відмови у задоволені позовної вимоги щодо відшкодування моральної шкоди.
Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права, так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою з урахуваннями характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.
Компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом визнання факту порушень відповідачем строку розрахунку з позивачем, а має самостійне юридичне значення .
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 5 постанови від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.
Однак враховуючи, те що Кодекс законів про працю України доповнено ст.237-1 Законом України від 24 грудня 1999 року № 1356-ХІV, тобто після звільнення позивача з роботи у відповідача, і тому вимоги вказаної статті не розповсюджуються на правовідносини сторін по справі.
Таким чином у зв'язку з порушенням судом першої інстанції при ухваленні рішення в частині відшкодування моральної шкоди вимог матеріального права, рішення суду в цій підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог з інших підстав.
Керуючись ст.ст. 303, 307,308,309 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 29 листопада 2012 року в частині відмови у відшкодуванні моральної шкоди скасувати.
Відмовити ОСОБА_1 у задоволені позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.
В іншій частині рішення суду залишити без змін
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Судді: