Справа 2/533/1872/12 Головуючий у 1 інстанції Клікунова А.С.
Категорія 32 Доповідач Лоленко А.В.
10 січня 2013 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого: Лоленко А.В.
суддів: Солодовник О.Ф., Супрун М.Ю.
при секретарі Папченко М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» на рішення Мар»їнського районного суду Донецької області від 09 листопада 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» про відшкодування моральної шкоди,-
У травні 2012 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що з 1982 року по червень 1999 року перебував у трудових відносинах з відповідачем. 29 грудня 1998 року з ним трапився нещасний випадок , про що був складений акт за формою Н-1. За результатами МСЕК від 30 червня 1999 року він був визнаний інвалідом другої групи з втратою 70% працездатності. 30 червня 1999 року він був звільнений за п.2 ст. 40 КЗпП України. 15. 06. 2004 року за висновком МСЕК позивача визнано інвалідом 3 групи з 60 % втрати професійної працездатності. Просив стягнути з відповідача у відшкодування моральної шкоди 18000 грн.
Рішенням Мар»їнського районного суду Донецької області від 09 листопада 2012 року стягнуто з Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 18000 грн.
Судом встановлено, що позивач з 1982 року по червень 1999 року перебував у трудових відносинах з відповідачем. 29 грудня 1998 року з ним трапився нещасний випадок , про що був складений акт за формою Н-1. За результатами МСЕК від 30 червня 1999 року ( первинно) він був визнаний інвалідом другої групи з втратою 70% професійної працездатності. 30 червня 1999 року він був звільнений за п.2 ст. 40 КЗпП України. 15. 06. 2004 року за висновком МСЕК позивача визнано інвалідом 3 групи з 60 % втрати професійної працездатності.
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у розмірі 2550 грн., посилаючись на те, що суд застосував не ті норми закону, які повинен був застосувати.
Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, який підтримав доводи апеляційної скарги, заперечення позивача та його представника, які просили рішення суду залишити без зміни, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.
Правовідносини, що склалися між сторонами регулюються Правилами відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року N 472.
Суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачу у зв'язку з отриманою виробничою травмою завдано моральної шкоди.
Задовольняючи позовні вимоги, суд посилався на те, що відшкодування моральної шкоди в даному випадку передбачено ст.. 237-1 КЗпП України, ст.. 1167 ЦК України.
Проте погодитися з таким висновком суду не можна.
При вирішенні справи місцевий суд виходив з того, що позивач отримав виробничу травму 29 грудня 1998 року , про що був складений акт за формою Н-1. За результатами МСЕК від 30 червня 1999 року ( первинно) він був визнаний інвалідом другої групи з втратою 70% професійної працездатності. Тому має право на відшкодування моральної шкоди з підприємства - відповідача.
На час виникнення спірних правовідносин можливість відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, за рахунок роботодавця на підставі рішення суду передбачалася п. 11 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року N 472.
З набранням чинності ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю (п. 3 ч. 1 ст. 268 цього Кодексу).
Таким чином судом першої інстанції при ухваленні рішення було порушено вимоги матеріального права, тому рішення суду на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Згідно з абз.5 п.11 вказаних Правил розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від інших будь-яких виплат.
Тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 2550 грн (150 х 17 грн).
Керуючись ст.ст.303, 307, п.3 ч.1 ст.309, 313, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» задовольнити.
Рішення Мар»їнського районного суду Донецької області від 09 листопада 2012 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_2 до Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди в зв»язку з ушкодженням здоров»я 2550 ( дві тисячі п»ятсот п»ятдесят ) грн та судовий збір на користь держави в сумі 114 (сто чотирнадцять) грн 70 коп.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий:
Судді: