04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"24" січня 2013 р. Справа№ 28/129-4/91
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мартюк А.І.
суддів: Зубець Л.П.
Іоннікової І.А.
при секретарі Загрунній Л.І.
за участю представників
від прокурора: Волік О.Л. посвідчення № 012956 від 09.11.2012р.
від позивача: Григор'ян І.Г., дов. № 1 від 14.01.2013р.
від відповідача-1: Тхорик С.М., дов. № 225-КР-1848 від 29.12.2012р.
від відповідача-2 Махиня Р.А., дов. № 06-34/687 від 12.01.2012р.
від третьої особи: не з'явились
розглянувши у
відкритому судовому
засіданні апеляційну
скаргу Акціонерного товариства відкритого типу «Д.І.Б.»
на рішення Господарського суду м. Києва
від 04.12.2012р.
у справі № 28/129-4/91 (суддя Борисенко І.І.)
за позовом Акціонерного товариства відкритого типу «Д.І.Б.»
до 1) Київської міської ради
2) Головного управління земельних ресурсів
виконавчого органу Київради (Київської міської
державної адміністрації)
третя особа Орган самоорганізації населення будинкового
комітету «Квартал Пушкінська-
Червоноармійська»
за участю прокурора
міста Києва
про визнання права на земельну ділянку та
укладення договору оренди землі
Акціонерне товариство відкритого типу «Д.І.Б.»звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Київської міської ради про визнання права на оренду земельної ділянки та укладення договору оренди землі, в якому просить визнати право акціонерного товариства відкритого типу компанії "Д.І.Б." на земельну ділянку на вул.. Пушкінській, 33-а, - 37-б у Шевченківському районі м. Києва, а також вважати укладеним договір оренди земельної ділянки для будівництва багатофункціонального житлового громадського комплексу у складі реконструкції з розширенням будинків №№ 35-а, 35-б, 37-а, 37-б у Шевченківському районі м. Києва між акціонерним товариством відкритого типу компанією "Д.І.Б.".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2007р. було порушено провадження у справі № 28/129
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.02.2007 у справі № 28/129 позовні вимоги задоволені.
Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України.
Постановою Вищого господарського суду України від 16.12.2008р. рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2007р. скасоване, справу направлено до господарського суду на новий розгляд.
22.10.2012 р. в процесі розгляду справи, представник позивача надав заяву про зміну предмету позову, в якій просить:
- визнати справо Акціонерного товариства відкритого типу "Компанія "Д.І.Б." на оренду земельної ділянки площею 1,21 га, яка знаходиться за адресою: вул.. Пушкінська, 33-а-37-б у Шевченківському районі м. Києва;
- зобов'язати Київську міську раду укласти з АТВТ "Компанія "Д.І.Б."строком на 5 років договір оренди ( з усіма додатками, що є невід'ємною частинами) земельної ділянки площею 1,241 га, яка знаходиться за адресою вул.. Пушкінська, 33-а-37-б у Шевченківському районі м. Києва з цільовим призначенням -для будівництва багатофункціонального житлово-громадського комплексу, - та вчинити усі інші, необхідні дії для оформлення і реєстрації АТВТ "Компанія "Д.І.Б."договору оренди даної земельної ділянки (з усіма додатками, що є його невід'ємними частинами).
- зобов'язати Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)зареєструвати договір ( з усіма додатками, що є його невід'ємними частинами) земельної ділянки між орендодавцем -Київською міською радою та орендарем -Акціонерним товариством відкритого типу "Компанія "Д.І.Б.".
Рішенням Господарського суду м. Києва від 04.12.2012р. у справі № 28/129-4/91 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Акціонерне товариство відкритого типу «Д.І.Б.» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 04.12.2012р. у справі № 28/129-4/91 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.
Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 27.12.2012р. сформовано для розгляду апеляційної скарги склад колегії суддів для здійснення апеляційного провадження колегії у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Іоннікова І.А.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.12.2012 у справі № 28/129-4/91 у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Іоннікова І.А. апеляційну скаргу Акціонерного товариства відкритого типу «Д.І.Б.» прийнято до провадження та призначено на 24.12.2013р.
В судовому засіданні представник Київської міської ради надав відзив на апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм чинного законодавства, тому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 04.12.2012р. у справі № 28/129-4/91 без змін.
Представники позивача підтримали доводи апеляційної скарги та просили суд її задовольнити, а рішення Господарського суду м. Києва від 04.12.2012р. у справі № 28/129-4/91 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представники відповідачів та прокуратури проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили рішення Господарського суду м. Києва від 04.12.2012р. у справі № 28/129-4/91 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Представники третьої особи у судове засідання не з'явились. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників третьої особи.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
Судом встановлено, що рішенням Київської міської ради від 18.03.2004р., акціонерному товариству відкритого типу компанії "Д.І.Б." було передано в короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку площею 1,21 га для будівництва багатофункціонального житлово-громадського комплексу на вул. Пушкінській, 33-а - 37-б у складі реконструкції з розширенням будинків №№ 35-а, 35-б, 37-а, 37-б у Шевченківському районі м. Києва.
Рішенням Київської міської ради від 21.04.2005 № 355/293 було визнано тимчасово таким, що не набрало чинності, рішення Київської міської ради від 18.03.2004 "Про передачу акціонерному товариству відкритого типу компанії "Д.І.Б." земельної ділянки для будівництва багатофункціонального житлово-громадського комплексу на вул. Пушкінській, 33-а - 37-б у складі реконструкції з розширенням будинків №№ 35-а, 35-ю, 37-а, 37-б у Шевченківському району м. Києва".
Рішенням Київської міської ради від 09.03.2006 № 185/3276 було визнано таким, що не набрало чинності рішення Київської міської ради від 18.03.2004 "Про передачу акціонерному товариству відкритого типу компанії "Д.І.Б." земельної ділянки для будівництва багатофункціонального житлово-громадського комплексу на вул. Пушкінській, 33-а - 37-б у складі реконструкції з розширенням будинків №№ 35-а, 35-ю, 37-а, 37-б у Шевченківському району м. Києва".
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Господарського суду міста Києва від 29.06.2006 у справі № 30/360-А визнано не чинним рішення Київської міської ради від 21.04.2005 № 355/2930 та від 09.03.2006 № 185/3276 та зобов'язано Київську міську ради вчинити дії щодо оформлення рішення Київської міської ради від 18.03.2004р.
Вказаною постановою встановлено, що рішення Київської міської ради від 18.03.2004р. є чинним з дня його прийняття, тобто з 18.03.2004р.
Згідно зі ст. 6 Закону України "Про оренду землі"орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України (в редакції чинній до 01.01.2008) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку встановленому ст.ст. 118,123 цього Кодексу.
Статтею 123 Земельного кодексу України встановлено порядом надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам, у відповідності до якого надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок (ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України).
Відповідно о ч. 6 ст. 123 цього кодексу, проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.
Відмову органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади і наданні земельної ділянки в користування або залишення клопотання без розгляду в установлений строк може бути оскаржено в судовому порядку.
Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди його державної реєстрації ч. 2 ст. 125 Земельного кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про визнання права АТВТ компанія "Д.І.Б." на оренду спірної земельної ділянки є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про укладення договору оренди земельної ділянки, слід зазначити, що процес укладення договору, а саме оренди земельної ділянки регулюється Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі", які є спеціальними нормами.
Статтею 93 Земельного кодексу України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.
Правові засади оренди землі визначені ст. 2 Закону України "Про оренду землі", відповідно до якої відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договору оренди землі.
Частиною 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності на права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів в межах їх повноважень, визначених цим кодексом.
Згідно п. 1 Прикінцевих положень Закону України "Про оренду землі" та п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування відповідно до закону земель державної і комунальної власності орендодавцями земельних ділянок у межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, є відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів -відповідні органи виконавчої влади в межах повноважень визначених Земельним кодексом України.
Відповідно до п. "в" ст. 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього кодексу.
Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР в редакції, яка діяла на момент прийняття рішення Київради про передачу земельної ділянки виключно на пленарних засідання сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.
Таким чином, вирішення питання про передачу землі в оренду є виключним правом ради як суб'єкта права власності на землю та це питання вирішується виключно на пленарному засіданні відповідної ради.
Крім того, нормами цивільного законодавства не передбачено такого способу захисту порушеного права як визнання права на оренду земельної ділянки та вважати укладеним договір оренди земельної ділянки.
Відповідно до ст. 20 Закону України "Про оренду землі" та ст. 126 Земельного кодексу України право оренди землі оформлюється договором, який реєструється відповідно до закону. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Договір оренди земельної ділянки може бути укладений лише за взаємним волевиявленням сторін (ст. 16 Закону України "Про оренду землі").
Згідно ч. 4 ст. 202 кодексу України двостороннім правочином є погоджена дія двох сторін.
Згідно зі статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
За нормою ч. З ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо видів договорів.
Відповідно з ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Згідно із ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
Відповідно до ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається укладеним (таким, що не відбувся).
Відповідно до ст. 16 ЦК України визначено способи захисту порушеного права.
Згідно п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року №7 в редакції Постанови Пленуму Верховного Суду України від 19.03.2010 року №12, суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, зокрема про передачу земельних ділянок у постійне користування, оренду, укладення чи поновлення договору оренди земельної ділянки, міну цільового призначення землі тощо.
Статтею 6 Конституції України визначено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
За таких обставин, необхідною умовою укладення та поновлення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади, зобов'язання поновити договір оренди за відсутності вказаного рішення є порушенням його виключної передбаченої Конституцією України компетенції на здійснення права власності від імені Українського народу та управління землями, яке підлягає захисту.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач не має порушених прав або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів в даній справі, оскільки за договором - продажу від 19 червня 2009 р. продав споруду дитсадка № 183 Товариству з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Лакі-Трейдер", а будинки №№ 35-А, 35-Б, 37-А, 37-Б Пушкінській - за договором купівлі-продажу від 10 червня 2010 р. між відповідачем компанію Д.І.Б." та Товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Дім на Пушкінській". Саме ці споруди знаходяться на спірній ділянці, а інших споруд немає.
Крім того, під час нового розгляду справи судом першої інстанції враховано, що рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 16/213 від 24.11.2008 розірвано той самий договір оренди земельної ділянки, право на який було визнано рішенням Господарського суду міста Києва у даній справі № 28/129. Рішення Господарського суду міста Києва у справі № 16/213 від 24.11.2008 залишено в силі Вищим Господарським судом ухвалою від 22.07.2009 p., яка вступила в законну силу. Верховний суд відмовив Компанії Д.І.Б. у відкритті провадження по касаційній скарзі у справі № 16/213 ухвалою від 20.08.2009.
Враховуючи вищевикладене, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач АТВТ "Компанія Д.І.Б." не має порушених прав та інтересів у даній справі, оскільки у 2010 р. продала іншій особі споруду дитсадка № 183 по вул. Пушкінській, 33-А та будинки №№ 35-A, 35-Б, 37-А, 37-Б по вул. Пушкінській, що розташовані на спірній земельній ділянці. Тому, позивач АТВТ "Компанія Д.І.Б." не має права на оренду земельної ділянки поза порядком, встановленим ч. 2 ст. 124 ЗКУ (шляхом земельних торгів), оскільки не має права власності на споруди, розташовані на ділянці.
Відповідно до вищевказаних норм Земельного кодексу України підставою для надання в користування земельної ділянки є належним чином оформлений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, наявність і відповідність якого вимогам чинного законодавства має бути розглянута у судовому засідання відповідно до ст. 123 Земельного кодексу України.
Суд не погоджується з твердженням позивача про порушення Головним управлінням земельних ресурсів КМДА прав та охоронюваних законом інтересів позивача, оскільки останній до головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) укладений в письмові формі, посвідчений нотаріально та підписаний обома сторонами договір оренди земельної ділянки на вул. Пушкінській, 33-а-37-б у Шевченківському районі м. Києва на державну реєстрацію не надав.
Суду не надано доказів, що проект землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки на вул. Пушкінській,33-а 37-б у Шевченківському районі м. Києва для будівництва багатофункціонального житлового громадського комплексу у складі реконструкції з розширенням будинків на вул. Пушкінській 35-а, 35-б, 37-а, 37-б у Шевченківському районі м. Києва в Головному управлінні зареєстровано, що підтверджується листом Головним управліннях земельних ресурсів від 15.1.2007р. №03-23/38182.
Посилання позивача на висновок Державної землевпорядної експертизи №4914 від 19.09.2003р. до проекту відведення земельної ділянки для будівництва готельно-офісного комплексу не приймається судом до уваги, оскільки він стосується готельно-офісного комплексу, а не житлово-громадського, тоді як Позивач стверджує, що він виконав усі дії для прийняття рішення Київради про надання земельної ділянки для будівництва житлово-громадського комплексу та подальшого оформлення цього рішення.
Обставини, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2012р. у справі № 28/129-4/912 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства відкритого типу «Д.І.Б.» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2012р. у справі № 28/129-4/912 - без змін.
2. Матеріали справи № 28/129-4/912 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя Мартюк А.І.
Судді Зубець Л.П.
Іоннікова І.А.