Справа № 1407/4699/2012
іменем України
"17" січня 2013 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Вуїва О.В., при секретарі -Кожухар О.М.,
за участю: позивачки ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, його представника ОСОБА_4, представника третьої особи без самостійних вимог: ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області, про відібрання та повернення дитини,
В жовтні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з таким позовом в якому вказувала, що з жовтня 2010 року по березень 2012 року вона проживала з ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
Мають спільного малолітнього сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, який до квітня 2012 року проживав з позивачкою.
В квітні 2012 року ОСОБА_3, проживаючи з батьками ОСОБА_6, ОСОБА_7, тимчасово взяв дитину до себе, проте в подальшому відповідачі безпідставно відмовились повернути сина позивачці та не надавали їй жодної можливості побачитись з дитиною.
Водночас батько дитини звернувся до суду з позовом про визначення місця проживання ОСОБА_9 з ним.
Однак рішенням Вознесенського міськрайонного суду від 21 вересня 2012 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 було відмовлено.
Незважаючи на це, відповідачі категорично відмовляються повернути сина позивачці.
Враховуючи вказані обставини та неможливість відповідачів забезпечити належне утримання та виховання дитини, а тому ОСОБА_1 просила відібрати ОСОБА_9 у ОСОБА_3 та повернути їй сина.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали в повному обсязі, надали пояснення, аналогічні викладеним в позові.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав.
Свої заперечення проти позову останній обґрунтовував інтересами дитини, зокрема тим, що він та інші відповідачі зможуть забезпечити значно кращі умови для проживання, утримання, виховання, розвитку ОСОБА_9.
Представник відповідача ОСОБА_3 -ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав.
Свої заперечення проти позову обґрунтовував невизначеністю на момент розгляду справи статусу та місця проживання дитини, а також інтересами малолітнього, зокрема тим, що позивачка не бажає та не зможе забезпечити кращі умови для проживання, утримання, виховання, розвитку ОСОБА_9, ніж відповідачі.
Відповідачі ОСОБА_6, ОСОБА_7 в судове засідання не з'явилися, судом належним чином про час та місце розгляду справи повідомлені, причини неявки суду не повідомили.
Представник третьої особи -органу опіки та піклування виконавчого комітету Вознесенської міської ради -ОСОБА_5 в судовому засіданні проти задоволення позову не заперечував.
При цьому пояснив, що законом та судовими рішеннями чітко визначено місце проживання дитини разом з матір'ю, а тому ця обставина не потребує жодної додаткової констатації.
ОСОБА_1 створила всі належні умови для дитини, має бажання та змогу виховувати та утримувати ОСОБА_9 в той час, як позбавлена такої можливості з вини відповідачів і ці обставини підтвердили численні перевірки опікунського органу.
Тому представник третьої особи вважав, що неповнолітній підлягає безумовному відібранню від відповідачів та поверненню матері.
Оскільки матеріали справи містять всі необхідні відомості про права та взаємовідносини сторін, а тому суд вважав можливим провести розгляд справи без особистої участі ОСОБА_6 та ОСОБА_7
Заслухавши пояснення позивачки ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, його представника ОСОБА_4, представника третьої особи ОСОБА_5, показання свідка ОСОБА_10, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд прийшов до наступного.
Зокрема судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками малолітнього ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, який за узгодженням між ними до квітня 2012 року проживав з позивачкою.
В квітні 2012 року ОСОБА_3, проживаючи з батьками ОСОБА_6, ОСОБА_7, тимчасово взяв дитину до себе, проте в подальшому відповідачі безпідставно відмовилися повернути сина матері.
Разом з тим батько дитини звернувся до суду з позовом про визначення місця проживання ОСОБА_9 з ним.
Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 вересня 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 19 листопада 2012 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 було відмовлено.
Рішення обґрунтовані тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не знайшли підстав для розлучення ОСОБА_9 з матір'ю.
Незважаючи на судові рішення, відповідачі відмовляються повернути дитину позивачці, фактично змінивши місце проживання малолітнього та утримуючи його і ця обставина не заперечувалася особами, що беруть участь в розгляді справи.
Відповідно до ст. 29 ЦК України, ст.ст. 160, 161, 163 СК України, ст.ст. 11, 14 Закону України «Про охорону дитинства»кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
Батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ними.
Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається самими батьками за взаємною згодою, а в разі виникнення між ними спору -судом.
Закон встановлює правило, за яким діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили. При цьому принцип 6 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року вказує на те, що дитина може бути розлучена з матір'ю тільки за наявності виключних обставин.
Згідно ч. 1 ст. 162 СК України якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підстав закону або рішення суду проживала малолітня дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її тому, з ким вона проживала.
Дитина не може бути повернута лише тоді, коли залишення її за попереднім місцем проживання створюватиме реальну небезпеку для її життя та здоров'я.
Аналогічним чином викладені положення ст. 163 СК України щодо права батьків на відібрання малолітньої дитини від інших осіб та за якими батьки мають право вимагати відібрання малолітньої дитини від будь-якої особи, яка тримає її не на підставі закону або рішення суду, крім випадків, коли це суперечить інтересам самої дитини.
Враховуючи вимоги закону та обставини справи, зокрема встановлений законом пріоритет проживання малолітньої дитини саме з батьками або з одним з них, судове визначення місця проживання ОСОБА_9 разом з матір'ю, яка має можливість та бажання виховувати та утримувати сина, протиправну поведінку відповідачів, обрання позивачкою законного та обґрунтованого способу захисту свого права, відсутність небезпеки для життя, здоров'я та інтересів дитини внаслідок відновлення права ОСОБА_1, а тому суд вважає, що позов підлягає повному задоволенню, а рішення суду в частині відібрання та повернення дитини у відповідності до вимог п. 5 ч. 1 ст. 367 ЦПК України -негайному виконанню.
В силу ст.. 88 ЦПК України з відповідачів на користь позивачки також слід стягнути всі понесені нею судові витрати.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215, 216, 367 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області, про відібрання та повернення дитини -задовольнити повністю.
Відібрати малолітнього ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4 та повернути його ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5.
Стягнути в рівних частках з ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 107 (сто сім) гривень 30 копійок судових витрат, по 35 (тридцять п'ять) гривень 77 копійок з кожного.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині відібрання дитини і повернення її тому, з ким вона проживала.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: Вуїв О.В.