Справа №: 22-ц/191/52/13Головуючий суду першої інстанції:Сич М.Ю.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Ломанова Л. О.
"30" січня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим міста Феодосіі у складі:
Головуючого суддіЛоманової Л.О.,
СуддівПритуленко О.В., Кустової І.В.
При секретаріМартиненко М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, виконавчого комітету Морської сільської ради м. Судака АР Крим, третя особа - Кримське республіканське підприємство «Бюро реєстрації і технічної інвентаризації м. Судака», про визнання недійсними та неправомірними рішень, ордеру та свідоцтва про право власності, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Судацького міського суду АР Крим від 01 листопада 2012 року,
У липні 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_7, виконавчого комітету Морської сільської ради м. Судака АР Крим, в якому просив: визнати незаконними абзаци 2 та 5 пункту 1, пункт 2 рішення виконавчого комітету Морської сільської ради м. Судака АР Крим № 306 від 04 травня 2006 року «Про розподіл житла в будинку з комунальними квартирами за адресою: АДРЕСА_2, виданий ОСОБА_7 на підставі зазначеного рішення ради; визнати незаконним рішення виконавчого комітету Морської сільської ради м. Судака АР Крим № 365 від 19 липня 2006 року «Про приватизацію житла»; визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло від 19 липня 2006 року, що видане ОСОБА_7 на квартиру НОМЕР_1 будинку АДРЕСА_2 у частині площі розміром 12, 2 м2; визнати незаконним рішення виконавчого комітету Морської сільської ради м. Судака АР Крим № 21 від 24 лютого 2012 року «Про внесення змін в рішення виконавчого комітету Морської сільської ради м. Судака АР Крим № 58 від 17 березня 2009 року».
Вимоги позову мотивовані тим, що у 2003 році позивач був поселений у квартиру, яка складалася із трьох кімнат у будинку Морської сільської лікарняної амбулаторії за адресою: АДРЕСА_2.
Рішенням сільської ради від 09 вересня 2004 року будинку надано статус житлового комунального будинку територіальної громади с. Морське. На підставі вказаного рішення виконкомом сільської ради позивачу 08 листопада 2005 року виданий ордер на жиле приміщення - трьохкімнатну квартиру площею 47,5 м2, де він був зареєстрований з усіма членами сім'ї і якій у подальшому був наданий статус службової.
Рішенням сільської ради від 17 березня 2009 року статус зайнятої їм квартири змінений зі службової на комунальну та надано дозвіл на її приватизацію.
У жовтні 2009 року йому стало відомо, що спірним рішенням ради від 04 травня 2006 року за ОСОБА_7 закріплена квартира НОМЕР_1 загальною площею 25, 9 м2, замість 12, 7 м2, яку вона займала фактично. У площу вказаної квартира включена кімната площею 11, 2 м2, яку займала його родина на підставі ордеру, та яка була перебудована ними під кухню.
За позивачем та його сім'єю на підставі вказаного рішення закріплена та ж сама квартира НОМЕР_2 , що була надана йому раніше, проте загальна площа квартири вказана 25, 9 м2, замість 47, 5 м2, яку займає його сім'я фактично.
Вказаним рішенням також передбачено видачу ордерів на вказані квартири.
На підставі вказаного рішення від 04 травня 2006 року відповідачці ОСОБА_7 сільською радою виданий ордер № 19 на право зайняття жилого приміщення -квартири НОМЕР_1 за вищевказаною адресою площею 25, 9 м2.
Рішенням виконавчого комітету Морської сільської ради м. Судака АР Крим від 19 липня 2006 року вказана квартира загальною площею 25, 9 м2. передана у власність ОСОБА_7
На підставі даного рішення 19 липня 2008 року ОСОБА_7 видано свідоцтво про право власності на житло (з урахуванням спірної кімнати) у порядку приватизації.
Позивач вважає, що зазначені рішення прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, закріплення за відповідачкою кімнати площею 11,2 м2, яка була надана йому у встановленому законом порядку, та якою він користується й досі, з передачею цієї кімнати у власність ОСОБА_7, порушує його права як наймача житла.
Рішенням Судацького міського суду АР Крим від 01 листопада 2012 року у позові ОСОБА_6 відмовлено.
У апеляційній скарзі позивач, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить суд скасувати зазначене рішення та ухвалити нове - по суті позовних вимог.
Так, апелянт зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою обставини того, що ордер, на підставі якого він був вселений та займає трикімнатну квартиру (з урахування спірної кімнати) є дійсним, ніким не оспорений. Не оскаржене й рішення виконкому сільської ради від 17 березня 2009 року про надання дозволу на приватизацію зайнятої позивачем та його сім'єю квартири НОМЕР_2 площею 47, 5 м2.
Розподіл квартир у будинку із закріпленням за мешканцями відповідних квартир був здійснений ще у 2004 році з видачею ордерів, рішенням ради № 306 від 04 травня 2006 року фактично проведений перерозподіл житла, чим порушені його житлові права.
Рішення виконкому ради № 365 від 19 липня 2006 року про надання відповідачці у власність квартири НОМЕР_1 суперечить Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», оскільки кімната площею 11, 2 м2 знаходилась у користуванні позивача.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення позивача та його представника і представника відповідача ОСОБА_7, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для задоволення позову ОСОБА_6 за відсутністю доказів правомірності користування позивачем спірною кімнатою.
При цьому судом враховано, що квартира позивачем не приватизована, перебуває у комунальній власності, ордер позивачем своєчасно не реалізований, оскільки доказів укладення з ним договору найма житлового приміщення матеріали справи не містять.
Також не надано доказів за технічною документацією щодо закріплення виконкомом за квартирою НОМЕР_2 саме площі 47, 5 м2.
Між тим, колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони здійснені без повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та не враховані норми закону, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що 26 квітня 2001 року рішенням виконавчого комітету Морської сільської ради АР Крим № 42 старій будівлі колишньої Морської лікарняної амбулаторії за адресою: АДРЕСА_2, надано статус гуртожитка та зобов'язано БТІ провести інвентаризацію (а.с. 35).
Рішенням 20 сесії 24 скликання Морської сільської ради АР Крим № 159 від 09 вересня 2004 року вказану будівлю визнано жилим будинком з комунальними квартирами з визнанням права власності на неї за територіальною громадою. Пунктом 5 даного рішення затверджений список мешканців будинку із закріпленням за ними площі, яку вони займають (а.с. 14).
08 листопада 2005 року позивач отримав ордер № 17 на трикімнатну квартиру НОМЕР_2 площею 47, 5 м2, по АДРЕСА_2 (а.с. 14 зворот).
11 листопада 2005 року позивач був зареєстрований за наведеною адресою (а.с. 13 зворот).
Рішенням виконавчого комітету Морської сільської ради АР Крим № 306 від 04 травня 2006 року здійснено розподіл житла з комунальними квартирами за вищевказаною адресою, зокрема, за ОСОБА_7 у складі квартири НОМЕР_1 закріплено 25, 9 м2, а квартиру НОМЕР_2 визнано службовою та за позивачем, у складі квартири НОМЕР_2, закріплено 28, 9 м2. (а.с. 8, 68).
Рішенням виконавчого комітету Морської сільської ради АР Крим № 291 від 01 березня 2006 року вирішено видати ОСОБА_7 ордер на жиле приміщення у квартирі НОМЕР_1 (а.с. 102). При цьому, у рішенні не визначено загальну площу квартири, що надається відповідачці.
ОСОБА_7 отриманий ордер № 19 на підставі рішення Ради № 306 від 04 травня 2006 року на право зайняття жилого приміщення у квартирі НОМЕР_1 площею 25, 9 м2 (а.с. 16).
Рішенням Морської сільської ради АР Крим № 365 від 19 липня 2006 року ОСОБА_7 надана у власність квартира НОМЕР_1 загальною площею 25, 9 м2, житловою площею 12, 7 м2 (а.с. 99).
19 липня 2006 року відповідачці видано свідоцтво про право власності на житло - квартиру НОМЕР_1 загальною площею 25, 9 м2. (а.с. 39).
Відповідно технічного паспорту на вказану квартиру вона складається з жилої кімнати площею 12,7 м2,, кухні площею 11, 2 м2 та коридору площею 2 м2 (а.с. 15).
Рішенням виконавчого комітету Морської сільської ради АР Крим № 58 від 17 березня 2009 року статус наведеної квартири змінений зі службової на комунальну та позивачу надано дозвіл на приватизацію трикімнатної квартири НОМЕР_2 площею 47, 5 м2, по АДРЕСА_2 з отриманням свідоцтва про право власності на зазначену квартиру (а.с. 9).
Рішенням виконавчого комітету Морської сільської ради АР Крим № 21 від 24 лютого 2012 року внесені зміни у рішення виконкому Морської сільської ради АР Крим № 58 від 17 березня 2009 року, згідно з якими: пункт 2 рішення № 58 викладено у такій редакції: «дозволити ОСОБА_6 приватизацію квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 кв. НОМЕР_2 загальною площею 28, 9 м2. (а.с. 10).
За змістом статті 41 Конституції України та 321 ЦК України у разі будь-яких обмежень у користуванні речовим правом, зокрема, правом користування жилим приміщенням, воно підлягає захисту відповідно до вимог закону.
Згідно зі ст. 58 ЖК України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.
Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.
Згідно з ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України на органи місцевого самоврядування покладено обов'язок діяти виключно в межах повноважень та у спосіб, які передбачені законом.
Згідно із ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.
Пунктом 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними у судовому порядку.
Висновок суду першої інстанції про відсутність доказів правомірності користування позивачем спірною кімнатою площею 11,2 м2, а тому й недоведеності порушення його житлових прав, суперечить фактичним обставинам справи та вимогам закону.
Згідно даних інвентарної справи БТІ № 3643 на вказане домоволодіння, яке було досліджено, як судом першої інстанції так, і судом апеляційної інстанції, спірна кімната площею 11,2 м2, входила до складу квартири НОМЕР_2 та зазначена як «кухня», а у складі квартири НОМЕР_1 була лише кімната площею 12,7 м2, та лише після прийняття рішень, законність яких оскаржується позивачем по даній справі, у технічну документацію внесені відповідні виправлення щодо площі та складу квартир НОМЕР_1 та 4 (а.с. 71-72, аркуші 8-9 інвентарної справи).
За таких обставин висновок суду першої інстанції про невизначеність складу квартири НОМЕР_2 за технічною документацією не можна визнати обґрунтованим.
Не можна погодитись і з висновком суду першої інстанції про відсутність у позивача права користування спірною жилою площею, оскільки матеріали справи свідчать про те, що позивач користується квартирою НОМЕР_1 (до складу якої входить і спірна кімната) на підставі ордеру, наданого у встановленому законом порядку, який не оспорений, є чинним.
Висновок суду про те, що ордер позивачем своєчасно не реалізований у зв'язку з відсутністю договору найма житлового приміщення не можна визнати правильним, оскільки сама по собі відсутність договору найма житлового приміщення не свідчить про відсутність у особи, яка в установленому порядку займає це житло, права користування ним. У спірній кімнаті позивачем проведені відповідні переобладнання і згідно технічної документації ця кімната визначена кухнею.
Ухвалою Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосія від 13 листопада 2012 року, залишено без змін рішення Судацького міського суду АР Крим від 04 жовтня 2012 року про відмову у позові ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення відповідача зі спірної кімнати, оскільки ордер, на підставі якого ОСОБА_6 вселився у вказане приміщення, не визнаний недійсним і є чинним (а.с. 170-173).
За таких обставин доводи позивача про те, що оспореними ним рішеннями сільської ради порушуються його житлові права, а ордер на ім'я відповідачки виданий на приміщення, яке не є вільним, підтверджені матеріалами справи, тому заслуговують на увагу. Проте, оскаржувані рішення сільської ради № 306 від 04 травня 2006 року слід визнати незаконними лише в частині зазначення розміру площі квартир НОМЕР_1 та НОМЕР_2 будинку № 6, а п. 2 цього рішення лише в частині видачі ордеру ОСОБА_7 для вселення у квартиру НОМЕР_1 (позивачу на підставі цього рішення ордер не видавався). Рішення виконавчого комітету сільської ради № 365 від 19 липня 2006 року про передачу житла ОСОБА_7 у приватну власність, а також свідоцтва про право власності на вказане житло підлягають визнанню недійсними у повному обсязі.
Довід відповідача щодо пропуску позивачем позовної давності не може бути прийнятий до уваги, оскільки про існування оспорюваних рішень позивач дізнався лише у жовтні у 2009 році при розгляді справи за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення відповідача зі спірної кімнати.
На підставі наведеного та керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктами 1, 3 та 4 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314 та статтею 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.
Рішення Судацького міського суду АР Крим від 01 листопада 2012 року скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким позов ОСОБА_6 до ОСОБА_7, виконавчого комітету Морської сільської ради м. Судака АР Крим, третя особа - Кримське республіканське підприємство «Бюро реєстрації і технічної інвентаризації м. Судака», про визнання неправомірними та недійсними рішень, ордеру та свідоцтва про право власності на житло задовольнити частково.
Визнати незаконними:
пункт 1 рішення виконавчого комітету Морської сільської ради м. Судака АР Крим № 306 від 04 травня 2006 року «Про розподіл житла в будинку з комунальними квартирами за адресою: АДРЕСА_2 в частині зазначення розміру площі квартири НОМЕР_1 будинку АДРЕСА_2, яка закріплена за ОСОБА_7;
пункт 1 рішення виконавчого комітету Морської сільської ради м. Судака АР Крим № 306 від 04 травня 2006 року «Про розподіл житла в будинку з комунальними квартирами за адресою: АДРЕСА_2 в частині зазначення розміру площі квартири НОМЕР_2 будинку АДРЕСА_2, яка визнана службовою та закріплена за ОСОБА_6.
пункт 2 рішення виконавчого комітету Морської сільської ради м. Судака АР Крим № 306 від 04 травня 2006 року «Про розподіл житла в будинку з комунальними квартирами за адресою: АДРЕСА_2 щодо видачі ордеру ОСОБА_7 для вселення у квартиру НОМЕР_1.
Визнати недійсним ордер № 19, виданий ОСОБА_7 на підставі рішення виконавчого комітету Морської сільської ради м. Судака АР Крим № 306 від 04 травня 2006 року.
Визнати незаконним рішення виконавчого комітету Морської сільської ради м. Судака АР Крим № 365 від 19 липня 2006 року про передачу ОСОБА_7 у приватну власність квартири НОМЕР_1 будинку АДРЕСА_2, загальною площею 25, 9 м2, житловою площею 12, 7 м2.
Визнати недійсним Свідоцтво про право власності на житло від 19 липня 2006 року, видане ОСОБА_7 на квартиру НОМЕР_1 будинку АДРЕСА_2 на підставі рішення виконавчого комітету Морської сільської ради м. Судака АР Крим № 365 від 19 липня 2006 року.
Визнати незаконним рішення виконавчого комітету Морської сільської ради м. Судака АР Крим № 21 від 24 лютого 2012 року «Про внесення змін в рішення виконавчого комітету Морської сільської ради м. Судака АР Крим № 58 від 17 березня 2009 року».
В решті вимог відмовити.
Стягнути зі ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 судовий збір у розмірі 107, 30 грн.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді
Л.О. Ломанова О.В. Притуленко І.В. Кустова