ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
17 січня 2013 року справа № 2а-9785/12/2670
Окружний адміністративний суд м.Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Київської міської ради
про визнання протиправним та скасування Рішення КМР від 24.06.1999 №317/418 в частині
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою до Київської міської ради про визнання протиправним та скасування Рішення КМР від 24.06.1999 №317/418 в частині.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Рішення КМР від 24.06.1999 №317/418 є протиправним в частині: встановлення строку завчасного повідомлення про проведення мирних зібрань (п.1); встановлення мінімальної кількості організаторів мирних зібрань (п.2); встановлення вимоги щодо лише особистого (не поштою) подання повідомлення про проведення мирних зібрань (п.3); заборони проведення мирних зібрань в центральній частині Києва та біля культурних споруд м. Києва та на їх прилеглій території (п.9 та 10), оскільки позивача не наділено повноваженнями здійснювати визнання строків завчасного повідомлення про проведення мирних зібрань.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, суду надано усні пояснення, які мотивовано тим, що оскаржуване Рішення КМР від 24.06.1999 №317/418 в частині винесено правомірно з додержанням норм чинного законодавства.
З урахуванням вимог ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Рішенням Київської міської ради «Про визначення порядку організації та проведення у Києві недержавних масових громадських заходів політичного, культурно-просвітницького, спортивного, видовищного та іншого характеру» від 24.06.1999 №317/418 затверджено Порядок організація та проведення в Києві недержавних масових громадських заходів політичного, релігійного, культурно-просвітницького, спортивного, видовищного та іншого характеру (надалі по тексту - Рішення №317/418).
Пунктом 1 даного Рішення №317/418 передбачено, що для проведення недержавних масових заходів, за винятком проведення похоронних процесій (надалі - заходи), їх організаторами не пізніше ніж за 10 днів до проведення подається письмове повідомлення до виконавчого органу Київської міської Ради. У повідомленні зазначається мета, форма, місце проведення заходу, маршрут проходження, час його початку та закінчення, передбачувана кількість учасників, прізвище, ім'я організаторів, місце їх проживання, номер контактного телефону, дата подачі повідомлення, необхідність (чи відсутність такої) використання звукопідсилюючої апаратури. Повідомлення підписується організаторами заходів.
Відповідно п. 2 Рішення №317/418 організаторами заходів можуть бути об'єднання громадян, громадяни віком не молодше 18 років, за винятком осіб, визнаних у встановленому законом порядку повністю або частково недієздатними, а також осіб, які перебувають під арештом, тримаються під вартою або у місцях позбавлення волі. Організаторами заходів повинні бути не менше трьох осіб. Якщо ініціатором заходів виступає об'єднання громадян (політична або громадська організація), від його імені виступають уповноважені (згідно із статутом даного об'єднання громадян) особи - представники об'єднання громадян, які виступають як організатори. Особи визначаються організаторами заходів з моменту здійснення дій, спрямованих на їх організацію і проведення. Під діями, спрямованими на організацію і проведення заходів, слід розуміти розповсюдження в будь-якій формі інформації про заходи, що готуються, а також вчинення інших дій щодо забезпечення явки учасників цих заходів.
Згідно п.3 Рішення №317/418 посадова особа, уповноважена виконавчим органом Київської міської ради, приймає від організаторів повідомлення про проведення заходу, зазначає на копії цього повідомлення час і дату його прийняття, посаду, прізвище, ім'я, номер службового телефону, засвідчує підписом та печаткою відповідного органу. Копія повідомлення про проведення заходів залишається у їх організаторів.
Посадові особи у дводенний термін (не враховуючи офіційних вихідних та святкових днів) розглядають повідомлення і повідомляють про прийняте рішення заінтересованих осіб. У разі наявності умов, передбачених пунктом 5 Порядку, виконавчий орган Київської міської ради у встановленому порядку звертається до суду з метою отримання його рішення щодо обмеження проведення заходів, про що повідомляє їх організаторів.
Пунктом 9 Рішення №317/418 визначено, що з метою дотримання громадського порядку, законності, збереження культурно-історичної спадщини та забезпечення нормальної діяльності органів законодавчої, виконавчої та судової влади в центральній частині міста Києва (в межах території: Європейська площа - вул. Михайла Грушевського - Паркова дорога - площа Слави - вул. Суворова - вул. Московська - вул. Кутузова - площа Лесі Українки - бульвар Лесі Українки - вул. Басейна - Бессарабська площа - бульвар Тараса Шевченка - вул. Володимирська - Софійська площа - Михайлівська площа - вул. Трьохсвятительська - Європейська площа, включаючи вул. Хрещатик та майдан Незалежності): 1) проводяться тільки загальнодержавні та загальноміські заходи відповідно до указів Президента України, постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, рішень Київської міської ради, розпоряджень Київського міського голови та розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); 2) не допускається використання гучномовців та іншої звукопідсилюючої апаратури, встановлення малих архітектурних форм (кіосків, лотків, навісів, наметів, в т. ч. тимчасових та пересувних, призначених для роздрібної торгівлі, інформаційних, рекламних, презентаційних та інших цілей) та об'єктів зовнішньої реклами (рекламних тумб, будь-яких стендів, щитів, панно, прапорів, екранів, транспарантів, наклейок та ін.) без погодження у порядку, визначеному законодавством України.
Відповідно до п.10 Рішення №317/418 передбачено, що біля культових споруд м. Києва та на їх прилеглій території дозволяється проведення тільки культурно-мистецьких заходів національно-патріотичного змісту, що супроводжуються класичною і духовною музикою.
Рішенням Київської міської ради від 24.06.1999 №317/418 «Про визначення порядку організації та проведення у Києві недержавних масових громадських заходів політичного, культурно-просвітницького, спортивного, видовищного та іншого характеру». Зазначене рішення опубліковано в газеті «Хрещатик» №58 за серпень 1999.
Зазначені пункти Рішення №317/418 позивач вважає протиправними з огляду на те, що оскаржуване Рішення №317/418 суперечить Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування» та Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ».
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Згідно пп.3 п.1 «б» ст.38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення відповідно до закону питань про проведення зборів, мітингів, маніфестацій і демонстрацій, спортивних, видовищних та інших масових заходів; здійснення контролю за забезпеченням при їх проведенні громадського порядку;
Пунктом 15 ст.22 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» визначено, що Київська міська рада та Київська міська державна адміністрація, кожна в межах своєї компетенції, встановленої законами України, мають право визначати порядок організації та проведення недержавних масових громадських заходів політичного, релігійного, культурно-просвітницького, спортивного, видовищного та іншого характеру.
Статтею 39 Конституції України визначено, що громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.
Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.
Згідно ст.3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Статтею 1 Закону України «Про основи національної безпеки України» визначено, що національна безпека - захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам у сферах правоохоронної діяльності, боротьби з корупцією, прикордонної діяльності та оборони, міграційної політики, охорони здоров'я, освіти та науки, науково-технічної та інноваційної політики, культурного розвитку населення, забезпечення свободи слова та інформаційної безпеки, соціальної політики та пенсійного забезпечення, житлово-комунального господарства, ринку фінансових послуг, захисту прав власності, фондових ринків і обігу цінних паперів, податково-бюджетної та митної політики, торгівлі та підприємницької діяльності, ринку банківських послуг, інвестиційної політики, ревізійної діяльності, монетарної та валютної політики, захисту інформації, ліцензування, промисловості та сільського господарства, транспорту та зв'язку, інформаційних технологій, енергетики та енергозбереження, функціонування природних монополій, використання надр, земельних та водних ресурсів, корисних копалин, захисту екології і навколишнього природного середовища та інших сферах державного управління при виникненні негативних тенденцій до створення потенційних або реальних загроз національним інтересам.
Відповідно до ст.57 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.
Частиною 1 ст.144 Конституції України визначено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Положенням ч.1 ст.73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Відповідно до ч.5 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію.
Рішення Київської міської ради, які стосуються прав та обов'язків громадян або мають загальний характер, набирають чинності, відповідно до Рішення Київської міської від 24.06.1999 №317/418 «Про визначення порядку організації та проведення у Києві недержавних масових громадських заходів політичного, культурно-просвітницького, спортивного, видовищного та іншого характеру», з дня їх офіційного оприлюднення в газеті «Хрещатик», якщо самими рішеннями та розпорядженнями не встановлено пізніший термін введення їх у дію.
У відповідності до 2.3. Регламенту Київської міської ради, затвердженого рішенням Київради від 01.07.2008 №8/8, усі рішення Київради розміщуються на офіційному веб-порталі Київської міської влади протягом 30 днів з моменту їх прийняття.
Згідно п.30.1. Регламенту Київської міської ради рішення Київради оприлюднення рішення Київради відбувається шляхом опублікування у виданні Київради - газеті «Хрещатик».
Як вже зазначалося раніше, з матеріалів справи встановлено, що рішення відповідача від 24.06.1999 №317/418 «Про визначення порядку організації та проведення у Києві недержавних масових громадських заходів політичного, культурно-просвітницького, спортивного, видовищного та іншого характеру» опубліковано в газеті «Хрещатик». Отже даний Порядок організація та проведення в Києві недержавних масових громадських заходів політичного, релігійного, культурно-просвітницького, спортивного, видовищного та іншого характеру набрав чинності та є обов'язковими для виконання.
Таким чином, доводи позивача щодо неправомірності дій відповідача щодо внесення пунктів 1,2,3,9 та 10 Рішення КМР від 24.06.1999 №317/418 не відповідає дійсності та не приймаються судом до уваги.
З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо скасування Рішення КМР від 24.06.1999 №317/418 в частині встановлення строку завчасного повідомлення про проведення мірних зібрань (п.1); встановлення мінімальної кількості організаторів мирних зібрань (п.2); встановлення вимоги щодо лише особистого (не поштою) подання повідомлення про проведення мирних зібрань (п.3); заборони проведення мирних зібрань в центральній частині Києва та біля культурних споруд м. Києва та на їх прилеглій території (п.9 та 10) є не обґрунтованим та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Керуючись ст.ст.2, 6, 9, 11, 69, 70, 71, 94, 158-163, 167, 168, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.М. Клименчук