Іменем України
"30" травня 2011 р. справа № 2а-1036/2011
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Богданенка І.Ю.
суддів: - Нагорної Л.М. Дадим Ю.М.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську
апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська, ОСОБА_3
на постанову Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18 лютого 2011 року
у справі № 2а-1036/2011
за позовом: ОСОБА_3
до: Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська
про зобов'язання здійснити перерахунок щомісячної державної соціальної допомоги,-
21.01.2011 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо нарахування підвищення до пенсії у меншому розмірі, ніж це передбачено ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити різницю у період з 09.07.2007 по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 по 31.10.2010 року.
Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28.01.2011 року адміністративний позов позивача в частині періоду з 09 липня 2007 року по 20 липня 2010 включно залишено без розгляду.
Постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18 лютого 2011 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії відповідача щодо здійснення перерахунку та виплати позивачу підвищення до пенсії згідно ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 10 % мінімальної пенсії за віком, зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу підвищення до пенсії згідно ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 21 липня 2010 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням проведених виплат.
Не погодившись з постановою суду, сторони подали апеляційні скарги.
Позивач просив скасувати постанову в частині відмови у задоволенні позовних вимог та задовільнити позов у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Відповідач просив скасувати постанову та відмовити в задоволені позовних вимог посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має статус дитини війни, що підтверджується відміткою в пенсійному посвідченні і має право відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
У 2008 році дія ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" відновлена рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року та в подальшому не призупинялася, а застосування відповідачем положень постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року щодо визначення розміру підвищення пенсії є безпідставним, оскільки розмір підвищення пенсії визначений Законом України "Про соціальний захист дітей війни", який має вищу юридичну силу, ніж постанова Кабінету Міністрів України.
При цьому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що розмір мінімальної пенсії за віком необхідно обраховувати відповідно до ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Враховуючи обставини, які були встановлені судом під час розгляду даної адміністративної справи, та норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи по суті заявлені позивачем позовні вимоги прийшов до правильного висновку про необхідність захисту прав позивача шляхом зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу надбавку до пенсії, згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка визначена з урахуванням ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 21 липня 2010 року з урахуванням сум надбавки до пенсії, яка була виплачена позивачу, як особі що має статус «дитина війни» за цей період, та з метою забезпечення захисту такого права позивача від порушення у майбутньому, обґрунтовано не визначив кінцеву дату здійснення такого перерахунку та виплати, оскільки така надбавка до пенсії повинна нараховуватись та виплачуватись позивачу, як особі що має статус «дитина війни», протягом усього часу дії норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Оскільки пенсійні виплати є щомісячними, а позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, - суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про відсутність поважних причин пропуску строку звернення до суду та про необхідність залишення без розгляду позову ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська про зобов'язання вчинити певні дії за період з 09.07.2007 року по 20.07.2010 року.
З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду від 28.01.2011 про залишення без розгляду позовних вимог за період з 09 липня 2007 року по 20 липня 2010 року включно сторонами не оскаржувалась.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.
Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі м. Дніпропетровськ, ОСОБА_3 -залишити без задоволення.
Постанову Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18 лютого 2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, ухвала оскарженню не підлягає .
Головуючий: І.Ю. Богданенко
Суддя: Л.М. Нагорна
Суддя: Ю.М. Дадим