"29" січня 2013 р.Справа № 5024/1592/2012
Одеський апеляційний господарський суд у складі:
Головуючого судді Ліпчанської Н.В.,
Суддів: Мацюри П.Ф., Разюк Г.П.
При секретарі судового засідання Подуст Л.В.
За участю представників сторін:
від позивача -Штейнберг О.М., довіреність б/н, дата видачі : 28.01.2013р.
від відповідача - не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.
Розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Таврійська будівельна компанія"
на рішення господарського суду Херсонської області від 06.12.2012р.
по справі № 5024/1592/2012
за позовом Українсько-американського товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "КОДА"
до Публічного акціонерного товариства „Таврійська будівельна компанія"
про стягнення 100808, 50 грн.,
Встановив:
В листопаді 2012р. Українсько-американське товариство з обмеженою відповідальністю Фірми "КОДА" (Далі - Фірма) звернулось до господарського суду Херсонської області із позовом до Публічного акціонерного товариства „Таврійська будівельна компанія" (Далі - Компанія) про стягнення заборгованості в сумі 100 808,50 грн. за поставлений товар згідно видаткової накладної від 03.10.2011р. №К 1622, а саме: Ваги для статичного зважування автомобільні КОДА-А (в держреєстрі №1989-04) модифікація модуль А-80-18, НПВ-80т, дискретність 20 кг, розмір платформи 18х3 м., загальною вартістю 201 617,00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимог, Фірма посилається на невиконання Компанією зобов'язань щодо повної оплати отриманого товару, відповідно до вимог ст. ст. 525, 526, ч. 2 ст. 530 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України.
Рішенням господарського суду Одеської області від 06.12.2012р. винесеним суддею Нікітенко С.В. позовні вимоги задоволені у повному обсязі.
Мотивуючи дане рішення місцевий господарський суд, проаналізувавши матеріали справи та їх відповідність вимогам чинного законодавства, дійшов до висновку про обґрунтованість та документальне підтвердження заявленого позову, його відповідність вимогам чинного законодавства. Не погоджуючись з даним рішенням господарського суду, відповідач звернувся до апеляційної інстанції зі скаргою, в якій просить його скасувати в повному обсязі.
На думку скаржника, при вирішенні даної справи, господарським судом порушені норми матеріального і процесуального права. В частині позбавлення права на участь у розгляді та надання документів, що спростовують доводи позивача, в тому числі надання пояснень по справі у господарському суді першої інстанції.
До апеляційної скарги відповідач надав договір № 098 від 27.05.2011р. Відповідно до якого, Виконавець (Фірма) зобов'язується передати Замовнику (Компанії) автомобільні ваги в кількості 1-ї одиниці ( з використанням цифрових тензодатчиків CPD-20t-C4, виробництва Італії), а також провести роботи по монтажу, наладці та вводу в експлуатацію автомобільних вагів в обумовлений договором термін, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити поставлену продукцію і виконані роботи.
У відзиві на апеляційну скаргу, позивач вважає, що рішення господарського суду прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Представник відповідача у судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи, своїм правом на захист своїх інтересів в суді апеляційної інстанції не скористався, додаткових доказів та документів не надав, про причини неявки суд не сповістив, а тому справа розглянута за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, та правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як свідчать матеріали справи, 03.10.2011р. на підставі видаткової накладної № К1622 Фірма передала, а Компанія прийняла автомобільні ваги для статичного зважування автомобільні КОДА-А, модифікація Модуль А-80-18, НПВ=80т, дискретність 20 кг, розмір платформи 18х3 м., загальною вартістю 201 617,00 грн. Дана видаткова накладна була без зауважень підписана повноважними представниками сторін та скріплена печатками. Зазначені ваги були отримані на підставі довіреності № 3034 від 03.10.2011р. в.о. заступника генерального директора з комерційних питань - Житяковим В.В. (а.с. 6-7).
Платіжним дорученням № 1768 від 02.06.2011р. та випискою банку з особистого рахунку позивача з 02.06.2011р. по 02.06.2011р. підтверджується часткова оплата відповідачем за товар на загальну суму 100 808,50 грн. (а.с. 12,17).
Таким чином по видатковій накладній сума боргу відповідача перед позивачем становить 100 808,50 грн.
Крім того, матеріали справи містять вимогу про сплату заборгованості у розмірі 100 808,50 грн. вих. № 454-12 від 27.08.2012р., яку позивач направ на адресу відповідача. Дану вимогу відповідач отримав 03.09.2012р., однак залишив без відповіді та задоволення (а.с. 9-11).
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а саме в ст.1 закріплено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Таким чином, видаткова накладна № К1622 від 03.10.2012р. відповідає вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Видаткова накладна є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції та факт встановлення договірних відносин, а тому є всі підстави для покладення на відповідача обов'язку по проведенню розрахунків за отриманий товар.
У листі Міністерства фінансів України від 31.10.2000р. № 053-291516 зазначено, що довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено (виписано, підписано) інший первинний документ - накладну вимогу, товарно-транспортну накладну, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей і відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є підставою для її бухгалтерського обліку.
Отже, судом першої інстанції було вірно встановлено, що дані правовідносини склались на підставі укладеного у спрощений спосіб договору купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, а тому сам факт прийняття товару породжує обов'язок його оплатити покупцем.
За таких обставин судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позову стосовно стягнення з Компанії на користь Фірми суми боргу у розмірі 100 808, 50 грн.
Компанія в апеляційній скарзі зазначає, що у зв'язку з неможливістю прибути в судове засідання 06.12.2012р., до канцелярії суду надана заява про відкладення розгляду справи у зв'язку з терміновим відрядженням генерального директора та юрисконсульта, однак суд першої інстанції не задовольнив дане клопотання, чим на думку апелянта порушив його права в частині участі у розгляді та поданні документів, що спростовують доводи позивача, в тому числі надання пояснень по справі.
Однак, судова колегія не може погодитись з даною думкою апелянта, оскільки, відрядження не є поважною причиною для відкладення розгляду справи. Відповідач був повідомлений про розгляд справи завчасно, та у нього було достатньо часу, для того щоб підготуватись до судового засідання і визначитись з особою, яка представлятиме його інтереси у суді. Крім того, відповідач не був позбавлений права надати через канцелярію суду, крім клопотання про відкладення справи, додаткові документи, докази письмові пояснення, які він вважав за необхідне подати, але скаржник своїм правом не скористався.
Крім цього, судова колегія залишає не приймає до уваги наданий до апеляційної скарги договір №098 від 27.05.2011р., оскільки даний договір не був предметом розгляду в суді першої інстанції та скаржником не надано доказів щодо неможливості подання даного договору до суду.
Так, відповідно до ст.33 ГК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду винесено при повному з'ясуванні та дослідженні всіх обставин справи, з правомірним застосуванням норм діючого законодавства, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 99,101-105 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Таврійська будівельна компанія"- залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Херсонської області від 06 грудня 2012р. у справі № 5024/1592/2012- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови підписано 04.02.2013р.
Головуючий суддя Н.В. Ліпчанська
Суддя П.Ф. Мацюра
Суддя Г.П. Разюк