01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"29" січня 2013 р. Справа № 21/167-12
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс», м. Київ
до Приватного орендного підприємства «Агрофірма Узинська», Київська обл., м. Узин
про стягнення 391 648,11 гривень
за участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Павловський Б.М. (довіреність б/н від 08.01.2013р.)
28.12.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (далі-ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Приватного орендного підприємства «Агрофірма Узинська» (далі-ПОП «Агрофірма Узинська»/відповідач) про стягнення 391 648,11 грн. курсової різниці за договором №КФ1К/З від 09.11.2007р. на підставі угоди про заміну кредитора у зобов'язанні №31/07-12 від 02.07.2012р.
Відповідач позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Крім того, останнім було заявлено про застосування наслідків спливу позовної давності, передбачених ст. 267 Цивільного кодексу України.
Ухвалою господарського суду Київської області від 28.12.2012р. порушено провадження у справі №21/167-12 та призначено справу до розгляду на 15.01.2013р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 15.01.2013р. розгляд даної справи було відкладено на 29.01.2013р.
28.01.2013р. через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про залучення до участі у даній справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ТОВ «Тридента Агро» та ФОП Грищенко О.М., як первісних кредиторів за договором №КФ1К/З від 09.11.2007р.
Приписами ст. 27 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду.
Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.
Оскільки позивачем не надано обґрунтування в чому саме рішення суду у даній справі може вплинути на права або обов'язки ТОВ «Тридента Агро» та ФОП Грищенко О.М., судом, у відповідності до ст. 27 ГПК України, у задоволенні зазначеного клопотання відмовлено.
Крім того, 28.01.2012р. через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду даної справи у зв'язку з неможливістю представника останнього прибути в судове засідання 29.01.2013р.
У відповідності до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського сулу України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.
З огляду наведеного, а також враховуючи ненадання позивачем суду доказів, що підтверджують факт відсутності в останнього, як юридичної особи, можливості направити іншого представника у судове засідання 29.01.2013р., судом у задоволенні зазначеного клопотання позивача відмовлено.
В судовому засіданні 29.01.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника відповідача, суд
09.11.2007р. між ТОВ «Тридента Агро» (далі-продавець) та ПОП «Агрофірма Узинська» (далі-покупець) укладено договір купівлі-продажу №КФ1К/З (далі-Договір), яким визначено умови купівлі-продажу засобів захисту рослин.
У відповідності до додатку №2 до Договору, якщо курс долара США на день оплати буде вище, ніж курс долара США на день підписання Договору, сума, що має бути сплачена за товар підлягає відповідному коригуванню з урахуванням курсу валют.
На виконання умов Договору, продавець продав, а покупець придбав товар загальною вартістю 866 273,041 грн., що підтверджується підписами сторін та відбитками печаток продавця на видаткових накладних, копії яких містяться в матеріалах справи.
19.09.2008р. відповідачем було сплачено 300 000,00 грн. за Договором, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією банківської виписки з поточного рахунку позивача.
14.08.2009р. між ТОВ «Тридента Агро» та ПОП «Агрофірма Узинська» укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої після зарахування рівних грошових зобов'язань ПОП «Агрофірма Узинська» є боржником, а ТОВ «Тридента Агро» є кредитором при виконанні грошового зобов'язання за Договором на суму 149 078,41 грн. Підписання цієї угоди свідчить про відсутність будь-яких претензій сторін одна до одної.
12.11.2009р. відповідачем було сплачено решту боргу за Договором, розмір якого визначений угодою про зарахування зустрічних однорідних вимог - 149 078,41 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копіює платіжного доручення останнього №1328 від 12.11.2009р.
26.01.2011р. між ТОВ «Тридента Агро» (далі-первісний кредитор) та ФОП Грищенко О.М. (далі-новий кредитор) укладено угоду про заміну кредитора у зобов'язанні №К-25-ТА, відповідно до якої первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги виконання ПОП «Агрофірма Узинська» зобов'язання щодо сплати розміру курсової різниці, набутих первісним кредитором на підставі Договору у зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно Договору щодо оплати вартості отриманого товару.
Вартість зобов'язання, що відступається за даною удою становить 391 648,11 грн., що є загальною сумою (розміром) курсової різниці (п.п. 2.1-2.2 Угоди).
27.01.2011р. ТОВ «Тридента Агро» було надіслано відповідачу повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні за Договором на підставі угоди про заміну кредитора у зобов'язанні №К-25-ТА, яким відповідача було проінформовано про обов'язок по сплаті курсової різниці за Договором у сумі 391 648,11 грн. на користь нового кредитора - ФОП Грищенка О.М.
02.07.2012р. між ФОП Грищенко О.М. (далі-первісний кредитор) та ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» (далі-новий кредитор) укладено угоду про заміну кредитора у зобов'язанні №31/07-12, відповідно до якої первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги виконання ПОП «Агрофірма Узинська» зобов'язання щодо сплати розміру курсової різниці, набутих первісним кредитором на підставі Договору та згідно угоди про заміну кредитора у зобов'язанні №К-25-ТА, у зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно Договору щодо оплати вартості отриманого товару.
Вартість зобов'язання, що відступається за даною удою становить 391 648,11 грн., що є загальною сумою (розміром) курсової різниці (п.п. 2.1-2.2 Угоди).
02.07.2012р. ФОП Грищенко О.М. було надіслано відповідачу повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні за Договором на підставі угоди про заміну кредитора у зобов'язанні №31/07-12, яким відповідача було проінформовано про обов'язок по сплаті курсової різниці за Договором у сумі 391 648,11 грн. на користь нового кредитора - ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс». Копії зазначених документів містяться в матеріалах справи.
Посилаючись на те, що відповідач свої обов'язки за Договором в частині сплати курсової різниці у сумі 391 648,11 грн., яка утворилась у зв'язку зі збільшенням курсу дол. США на момент оплати товару по відношенню до курсу дол. США, який існував на момент укладання Договору, не виконав, позивач, як новий кредитор, просить суд стягнути з відповідача 391 648,11 грн. заборгованості.
Водночас, відповідач заперечуючи проти позову посилався на відсутність в нього обов'язку по сплаті 391 648,11 грн. заборгованості за Договором з огляду на встановлення угодою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 14.08.2009р. розміру боргу за Договором у сумі 149 078,41 грн., який в подальшому був сплачений відповідачем у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив, що заявлена позовна вимога задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Відповідно до статей 175, 173 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Приписами статей 655, 692, 530 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 5.3 Договору передбачено, що остаточна оплата вартості поставленого товару має бути здійснена до 15.11.2008р.
У відповідності до додатку №2 до Договору, якщо курс долара США на день оплати буде вище, ніж курс долара США на день підписання Договору, сума, що має бути сплачена за товар підлягає відповідному коригуванню з урахуванням курсу валют.
З огляду наведеного, підписання відповідачем видаткових накладних за Договором без будь-яких заперечень щодо чи якості поставлено товару свідчить про прийняття відповідачем цього товару, та, відповідно, породжує в останнього обов'язок щодо його оплати у повному обсязі в порядку та строки, визначені умовами Договору.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.
Водночас, судом встановлено, що 14.08.2009р. між ТОВ «Тридента Агро» та ПОП «Агрофірма Узинська» укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої сторонами погоджено, що розмір заборгованості відповідача за Договором становить 416 273,41 грн.
Пунктами 3, 4 вказаної угоди передбачено, що після зарахування рівних грошових зобов'язань ПОП «Агрофірма Узинська» є боржником, а ТОВ «Тридента Агро» є кредитором при виконанні грошового зобов'язання за Договором на суму 149 078,41 грн. Підписання цієї угоди свідчить про відсутність будь-яких претензій сторін одна до одної. Доказів визнання недійсною вказаної угоди суду не надано.
Виходячи з системного аналізу вказаних положень угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог, а також враховуючи відсутність будь-яких застережень щодо випадків, за яких погоджена сума боргу за Договором підлягає коригуванню (зміна курсової різниці, тощо), суд дійшов висновку, що фактичний розмір заборгованості за Договором, який має бути сплачений відповідачем станом на 14.08.2009р. становить 149 078,41 грн.
Приписами статей 598, 601 ЦК України унормовано, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Аналогічні положення містяться у ст. 203 ГК України, якою встановлено, що господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, враховуючи наявність між сторонами однорідних грошових вимог, зокрема, на суму 267 195,00 грн., відсутність законодавчих обмежень для здійснення їх зарахування на підставі ст. 601 ЦК України, суд дійшов висновку, що зобов'язання відповідача по сплаті вартості поставленого товару за Договором на суму 267 195,00 грн. припинилось 14.08.2009р. в порядку ст. 203 ГК України, ст. 601 ЦК України., із розрахунку 416 273,41 грн. боргу, який існував на моменту укладання угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог та 149 078,41 грн. решти боргу, який підлягає сплаті відповідачем.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 17.12.2012р. у справі №5011-7/5942-2012р.
У відповідності до приписів статей 599, 525 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Так, судом встановлено, що 12.11.2009р. відповідачем було сплачено решту боргу за Договором, розмір якого визначений угодою про зарахування зустрічних однорідних вимог - 149 078,41 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копіює платіжного доручення останнього №1328 від 12.11.2009р., що свідчить про повне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором.
Про належне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором станом на 12.11.2009р. свідчить також відсутність з боку ТОВ «Тридента Агро», як продавця за Договором, претензій та повідомлень про порушення відповідачем умов Договору.
З огляду наведеного, а також враховуючи встановлення судом факту повного припинення зобов'язань відповідача за Договором 12.11.2009р. в порядку ст. 599 ЦК України, суд дійшов висновку, що вимога позивача, як нового кредитора за Договором, про стягнення з відповідача 391 648,11 грн. курсової різниці за Договором не відповідає вимогам статей 598, 599, 601, 525 ЦК України, а тому задоволенню не підлягає.
Що ж до клопотання відповідача 2 про застосування строку позовної давності для захисту порушеного права, встановленого ст. 257 ЦК України слід зазначити наступне.
Приписами статей 256, 257, 267 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Виходячи з системного аналізу вказаних норм суд дійшов висновку, що положення закону про правові наслідки спливу позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права і факт його порушення або оспорювання. У випадках відсутності такого права або коли воно ніким не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а в зв'язку з необґрунтованістю самої вимоги.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12.06.2007р. у справі П-9/161-16/165 та постанові Вищого господарського суду України від 04.10.2012р. у справі №18/879/12.
З огляду наведеного, а також враховуючи необґрунтованість заявлених позовних вимог у даній справі, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності, передбачених ст. 267 ЦК України.
Витрати по сплаті судових витрат, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі відмові у позові покладаються судом на позивача.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 598, 599, 601, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 203 Господарського кодексу України, суд
1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Повне рішення складено 04.02.2013р.
Суддя В.А. Ярема