21 листопада 2006 р.
№ 20-8/065
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя
Муравйов О.В.
судді
Полянський А.Г.
Коробенко Г.П.
розглянувши
касаційну скаргу
Продовольчої служби Чорноморського флоту
Російської Федерації
на
постанову від 23.06.2006 р. Севастопольського
апеляційного господарського суду
у справі
№ 20-8/065 господарського суду м. Севастополя
за позовом
Міністерство оборони Російської Федерації в особі продовольчої служби Чорноморського флоту
Російської Федерації
До
ЗАТ “Торговий центр Співдружність»
про
стягнення суми
За участю представників сторін:
позивача -Вишняков С.В. дов. № 2239 від 18.10.2006 р.,
відповідача -не з'явились
Рішенням господарського суду м. Севастополя від 24.05.2006 р. (суддя Ткаченко М.І.) у позові відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.06.2006 р. (судді: Заплава Л.М., Антонова І.В., Дугаренко О.В.) рішення господарського суду м. Севастополя від 24.05.2006 р. залишено без змін.
Не погоджуючись з рішенням та постановою, Продовольча служба Чорноморського флоту Російської Федерації звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права та передати справу на новий розгляд.
Відповідач не скористався наданим правом на участь у засіданні.
Відзиву на касаційну скаргу відповідач не надав.
Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України від 20.11.2006 р. у зв'язку з хворобою судді Фролової Г.М., для перегляду в касаційному порядку справи № 20-8/065призначеної до розгляду на 21.11.2006 р., утворено колегію суддів в наступному складі: головуючий -Муравйов О.В., судді - Полянський А.Г., Коробенко Г.П.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.
Відповідно до роз'яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення» зі змінами та доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Прийняті у справі рішення та постанова вказаним вимогам не відповідають.
Як вбачається з матеріалів справи, 08.09.2005 року позивач та відповідач уклали контракт № 80 на поставку картоплі урожаю 2005 року в кількості 1 630т он за ціною 980 грн. за 1 тону зі строком поставки, вказаним в протоколі № 1 к контракту, у вересні - 630 тон; у жовтні -1 000 тон на загальну суму 1 597 400 грн. (1 630 т х 980 грн.).
Відповідачем зобов'язання виконано було частково та поставлено 789 260 кг картоплі.
В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань, позивач направив відповідачеві претензію № 13 від 20 грудня 2005 року (вихідний № 80/Ф-1906) на суму 1 030 871,91 грн.
Відповідач в своїй письмової відповіді від 23 січня 2006 року № 20 претензію відхилив.
Обґрунтовуючи відмову у позові, суди виходили з того, що, 1 лютого 2005 року відповідач уклав договір поставки картоплі урожаю 2005 року з приватним сільськогосподарським підприємством “Світанок», розташованим в Рівненській області. Приватне сільськогосподарське підприємство “Світанок» не виконало своїх зобов'язань перед відповідачем в зв'язку з тим, що складні погодні умови знизили урожайність картоплі, тому Приватне сільськогосподарське підприємство “Світанок» не мало можливості поставити картоплю по раніше узгодженій ціні та в об'ємі вказаному в договорі. Суди зазначать те, що причиною часткового невиконання зобов'язань за контрактом є форс-мажорні обставини, тобто зниження урожайності картоплі у 2005 році в Рівненській та Тернопільській областях внаслідок несприятливих кліматичних умов, що підтверджується: довідкою Рівненської державної сільськогосподарської дослідної станції про вирощування картоплі в господарствах області в умовах 2005 року (різкі перепади температур в денні і нічні години негативно вплинули на процес бульбоутворення); довідкою Рівненського обласного центру з гідрометеорології від 25 листопада 2005 року. Згідно листа Тернопільського обласного центру з гідрометеорології державної гідрометеорологічної служби від 31 травня 2005 року за вихідним № 32а-392, вбачається, що інтенсивність метеорологічних явищ локально могла досягти критеріїв стихійних явищ. Такі погодні умови знизили врожайність картоплі.
На підставі вищевказаних обставин суди прийшли до висновку щодо настання випадку непереборної сили, яка з'явилась основною причиною неналежного виконання відповідачем умов контракту, і, відповідно до частини 1 статті 617 Цивільного кодексу України дійшли висновку, що позивач повинен бути звільненим від відповідальності за порушення зобов'язання.
Проте, з такими висновками колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до приписів ст. ст. 45, 47, 43 ГПК України судові рішення приймаються судом за результатами обговорення усіх обставин справи та за умови здійснення за своїм внутрішнім переконанням оцінки доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
В порушення вказаних вимог, приймаючи рішення та постанову, суди не врахували вимог ч. 2 ст. 218 ГК України, згідно якої, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, відповідач за державним контрактом № 80 від 08.09.2005 р. виступав в якості постачальника, який у свою чергу придбавав картоплю у сільгоспвиробників.
Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України “Про підприємництво», підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.
А тому, неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором не може бути підставою для звільнення від відповідальності.
В порушення вимог процесуального права (ст. ст. 43, 47, 38, 43 ГПК України), приймаючи рішення та постанову суди не забезпечили всебічний та повний розгляд обставин справи, не дослідили, не встановили та не надали юридичну оцінку всім обставинам справи, що призвело до передчасних і необґрунтованих висновків.
Неповне дослідження фактичних обставин та неналежне з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін унеможливлює правильне застосування матеріального закону, що регулює спірні правовідносини.
Викладене свідчить про те, що судами при розгляді справи не були достатньо враховані вимоги законодавства. Як наслідок, прийняте у справі рішення не відповідає ст. 84 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення» зі змінами та доповненнями.
Згідно ст. ст. 1115, 1117 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
У зв'язку із вищевикладеним колегія суддів вважає, що приймаючи рішення та постанову, суди порушили і неправильно застосували норми матеріального права, в зв'язку з чим, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції (ст.1117 ГПК України), рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд місцевому господарському суду.
При новому розгляді справи, місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, витребувати та надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст.ст.85, 111-5 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою представника позивача оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 ГПК України, суд
Касаційну скаргу Продовольчої служби Чорноморського флоту Російської Федерації задовольнити.
Рішення Господарського суду міста Севастополя від 24.05.2006 року по справі № 20-8/065 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.06.2006 року по справі № 20-8/065 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Севастополя.
Головуючий суддя Муравйов О.В.
Судді Полянський А.Г.
Коробенко Г.П.