01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
04.12.06 р. № 46/267-А
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коваленка В.М.
суддів: Вербицької О.В.
Пантелієнка В.О.
при секретарі: Котелянець О.О.
За участю представників:
від позивача - Гараніна О.Д. (дов. від 30.11.2006 року);
від відповідача - Клименко Є.С. (дов. № 7671\19\10-12 від 01.09.2005 року),
Тригуб О.Г. (дов. № 5089\9\10-013 від 21.07.2006 року);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Гараніна ВіктораМихайловича, м. Київ
на постанову Господарського суду м.Києва від 24.07.2006
у справі № 46/267-А (Шабунін С.В.)
за позовом Суб"єкт підприємницької діяльності - фізична особа Гаранін Віктор Михайлович
до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва, м. Київ
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
Суть постанови і скарги:
Постановою господарського суду м. Києва від 24 липня 2006 року, яка прийнята у справі № 46\267-А (суддя - С.В. Шабунін), в позові суб'єкту підприємницької діяльності - фізичної особи Гараніну Віктору Михайловичу (надалі - Позивач, Підприємець) до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва (надалі - Відповідач, Інспекція) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень було відмовлено повністю (т. 1 л.с. 126-129).
Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа Гаранін Віктор Михайлович, не погоджуючись з прийнятою постановою судом першої інстанції, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати означену постанову та прийняти нову постанову (т. 2 л.с. 3-5). В судовому засіданні 04.12.2006 року скаржник доповнив свої апеляційній вимоги та просить також задовольнити позовні вимоги повністю та скасувати спірні податкові повідомлення-рішення (т. 2 л.с. 33-35).
Представники Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва у судовому засіданні не погоджуються з вимогами, що викладені Позивачем в апеляційній скарзі, а тому просять залишити постанову господарського суду м. Києва від 24 липня 2006 року без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з підстав, викладених у запереченні на апеляційну скаргу від 23.10.2006 року (т. 2 л.с. 16-19).
Заслухавши усні пояснення представників Позивача та Відповідача в судовому засіданні, дослідивши та вивчивши матеріали справи апеляційний суд
Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа Гаранін Віктор Михайлович звернувся до господарського суду м. Києва із позовом від 21.04.2005 року, в якому просив визнати недійсними податкові повідомлення-рішення № 0002811730\0 від 16.11.2005 року, № 0002811730\1 від 23.12.2005 року та № 0002811730\2 від 27.03.2006 року про донарахування штрафних (фінансових санкцій) в сумі 20 833 грн. 33 коп. (надалі - Рішення) (т. 1 л.с. 2-6). Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що Інспекцією були неправомірно нараховані штрафні санкції по податку на додану вартість (надалі - ПДВ) на суму 20 833 грн. 33 коп., оскільки Інспекцією був порушений порядок проведення перевірки та складення відповідного акту, а встановлені порушення при сплаті Позивачем у звітних періодах ПДВ не обґрунтовані, оскільки в акті перевірки відсутнє посилання на первинні документи, не проведено аналізу, які здійснені Підприємцем операції оподатковуються, а які ні, а також порушений порядок та підстави застосування штрафних санкцій. Підприємець вважає, що податкові повідомлення - рішення Інспекції № 0002811730\0 від 16.11.2005 року, № 0002811730\1 від 23.12.2005 року та № 0002811730\2 від 27.03.2006 року мають бути визнані недійсними згідно Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 326 від 11.06.2004 року, Указу Президента України “Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності», ст.ст. 2, 3 Закону України “Про податок на додану вартість», ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та ст.ст. 17, 105, п. 6 розділу VІІ Кодексу адміністративного судочинства України (т. 1 л.с. 2-6).
В заяві від 21.07.2006 року Підприємець доповнив свої позовні вимоги та просить також визнати недійсним податкове повідомлення рішення Інспекції № 0002811730\3 від 18 квітня 2006 року (т. 1 л.с. 112).
Постановою господарського суду м. Києва від 24 липня 2006 року в позові суб'єкту підприємницької діяльності - фізичної особи Гараніну Віктору Михайловичу до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень було відмовлено повністю.
В обґрунтування своєї позиції суд першої інстанції посилається на те, що Інспекцією дотриманий порядок та строки проведення планової виїзної перевірки, оскільки на вимогу з'явитись Підприємець у встановлений термін не з'явився та належні документи не надав, після чого було виписано направлення на виїзну планову перевірку після ненадання відповідних первинних документів. Також, місцевий суд зазначив, що у зв'язку з тим, що в 3-4 кварталі 2002 року обсяг оподатковуваних операцій Позивача перевищив дозволений розмір при сплаті єдиного податку, у зв'язку з чим у Підприємця виникло зобов'язання зареєструватись платником ПДВ, тоді як ним у встановлений термін відповідна заява подана не була, натомість зареєстрований Позивач, як платник ПДВ, лише 24.07.2003 року, у зв'язку з чим Інспекцією відповідні штрафні санкції за порушення порядку та розмірів сплати ПДВ згідно оспорюваних рішень застосовані правомірно. При цьому, місцевий суд керувався Порядком видачі свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України № 599 від 29.10.1999 року, Указом Президента України “Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності», ст.ст. 2, 9 Закону України “Про податок на додану вартість», ст.ст. 11, 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні» та ст.ст. 71, 158, 163 та Прикінцевими та перехідними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) (т. 1 л.с. 126-129).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача у відкритому судовому засіданні апеляційний господарський суд вважає, що постанова господарського суду м. Києва від 24 липня 2006 року, яка прийнята у даній справі, є законною і обґрунтованою у зв'язку з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, відповідністю висновків, викладених в постанові суду, обставинам справи та правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. За таких умов, оскаржувана постанова підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Підприємця без задоволення.
При цьому, апеляційний суд вважає за необхідне констатувати, що Позивач в порушення вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не довів ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, як у суді першої інстанції, так і при апеляційному провадженні.
Так, в апеляційній скарзі Підприємець посилається як на підставу неправомірності прийняття місцевим судом оспорюваної постанови на те, що місцевим судом не були враховані положення Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», на порушення порядку проведення перевірки та застосування штрафних санкцій. Вказані посилання обґрунтовані із неналежним застосуванням та співвідношенням норм діючого законодавства та всіх обставин справи та спростовуються у зв'язку з наступним.
Дійсно, згідно п. 1 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» установлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва, зокрема, фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень. Між тим, п. 2.1 ст. 2 Закону України “Про податок на додану вартість» (надалі - Закон) (в редакції, що діяла станом на перевіряємий Інспекцією Підприємця період) та норми якого мають вищу юридичну силу, платником ПДВ є особа, обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) якої протягом будь-якого періоду з останніх дванадцяти календарних місяців перевищував 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у зв'язку з чим слід зробити висновок про те, що у разі перевищення визначеного обсягу оподатковуваних операцій з продажу товарів для відповідної особи настають наслідки у вигляді зобов'язання сплачувати ПДВ та згідно ст. 9 Закону зареєструватись у встановленому порядку, як платник ПДВ. До того ж, слід звернути увагу на те, що скаржник помилково ототожнює поняття “обсяг виручки від реалізації продукції» згідно визначеного Указу та поняття “обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів» відповідно до Закону.
Пунктами 9.3 та 9.4 ст. 9 Закону передбачено, що особи, що підпадають під визначення платників податку згідно зі статтею 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платники податку в органі державної податкової служби за місцем їх знаходження. Форма заяви про реєстрацію встановлюється центральним органом державної податкової служби України. Якщо особа, що не підпадає під визначення пункту 2.1 як платник податку, в зв'язку з обсягами оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) меншими, ніж 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, вважає за доцільне зареєструватись як платник податку, така реєстрація здійснюється за її заявою. Реєстраційна заява має бути подана (надіслана) органу державної податкової служби не пізніше двадцятого календарного дня, що настає за останнім днем дванадцятимісячного періоду, зазначеного у пункті 2.1 Закону, а для осіб, що підпадають під визначення пункту 2.3 цього Закону, - не пізніше ніж за десять календарних днів до початку здійснення підприємницької діяльності з торгівлі за готівку. Реєстраційна заява може бути надіслана на адресу органу державної податкової служби поштою з повідомленням про вручення. Орган державної податкової служби зобов'язаний протягом 10 робочих днів надати заявнику (надіслати поштою з повідомленням про вручення за рахунок заявника) свідоцтво про реєстрацію як платника податку.
Отже, оскільки обсяг оподатковуваних операцій Позивача за останні два квартали 2002 року перевищив обсяг, допустимий п. 2.1 ст. 2 Закону, про що зазначено в акті перевірки діяльності Підприємця № 1510\Г\17-4-1731410494 від 10.11.2005 року (т. 1 л.с. 19-23) та з відповідним визначеним в акті обсягом здійснених оподатковуваних операцій в розмірі 76 577 грн. 00 коп. погоджується Позивач, апеляційний суд погоджується із зробленим і Інспекцією, і місцевим судом в оскаржуваній постанові висновком про зобов'язання Підприємця зареєструватись як платник ПДВ до 20.01.2003 року, тоді як Позивач звернувся із відповідною заявою про реєстрацію платником ПДВ лише в липні 2003 року та був зареєстрований як платник ПДВ лише 24 липня 2003 року, що підтверджується реєстраційною заявою платника ПДВ та відповідним свідоцтвом (т. 1 л.с. 93-94).
Наслідки та санкції за такі порушення строків реєстрації платником ПДВ на момент здійснення такого порушення Позивачем були передбачені діючим на той час Указом Президента України “Про деякі зміни в оподаткуванні» зі змінами та доповненнями від 07.08.1998 року № 857, згідно п. 15 якого установлено, що в разі коли особа, яка зобов'язана зареєструватися як платник податку, не здійснює таку реєстрацію протягом строків, визначених законодавством, орган державної податкової служби застосовує такі санкції: якщо така особа не здійснила оподатковуваних операцій після закінчення граничного строку, встановленого для реєстрації особи як платника податку на додану вартість, - штраф у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; у разі здійснення такою особою після закінчення граничного строку, встановленого для реєстрації її як платника податку на додану вартість, оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) без нарахування податку на додану вартість, - штраф у розмірі податку на додану вартість, нарахованого на загальну суму такого продажу, але не менш як 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, без права включення до податкового кредиту податку на додану вартість, сплаченого у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких включається до складу валових витрат такого платника податку або підлягає амортизації, а в разі здійснення продажу таких товарів (робіт, послуг) з оплатою готівкою або кредитними дебетовими картками - додатково фінансові санкції, передбачені законодавством за порушення правил здійснення та обліку результатів такого готівкового продажу; у разі здійснення такою особою після закінчення граничного строку, встановленого для реєстрації особи як платника податку на додану вартість, оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) з нарахуванням податку на додану вартість з видачею фіктивної податкової накладної, чека або іншого товаросупроводжувального документа, в якому виділяється сума податку на додану вартість, або без такої видачі, без внесення суми податку до бюджету - штраф у розмірі подвійної суми отриманого податку на додану вартість, але не менше 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, без права включення до податкового кредиту податку на додану вартість, сплаченого у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких включається до складу валових витрат такого платника податку або підлягає амортизації. Крім того, орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до прокурора з поданням про порушення кримінальної справи стосовно посадових осіб такого платника податку у зв'язку з їх ухиленням від оподаткування.
Таким чином, враховуючи вищевикладений аналіз положень законодавства щодо підстав та порядку реєстрації платників ПДВ, слід зробити висновок про те, що скаржником не доведені відсутність з його боку порушень строків реєстрації платником ПДВ, а застосування відповідних штрафних санкції згідно спірних Рішень правомірне та відповідає положенням законодавства, що діяло на момент здійснення відповідного порушення.
Посилання ж скаржника на порушення порядку проведення щодо нього відповідної перевірки спростовуються наявними у матеріалах справи поясненнями з приводу зміни терміну проведення перевірки та наявністю відповідних направлень на перевірку відповідно до ст.ст. 11, 11-1, 11-2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні».
Таким чином, Позивачем не доведена неправомірність відмови йому місцевим судом у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними оспорюваних ним податкових повідомлень - рішень Інспекції та прийняття оскаржуваної постанови.
Враховуючи викладене, керуючись нормами ст.ст. 2, 9 Закону України “Про податок на додану вартість» в редакції станом на 01.01.2003 року, ст.ст. 11, 11-1, 11-2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні» та ст.ст. 49, 51, 69, 70, 71, 72, 79, 86, 143, 160, 184, 185, 187, 195, 196, 200, 205, 206, 209 та п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Гараніна Віктора Михайловича залишити без задоволення, а постанову господарського суду м. Києва від 24 липня 2006 року у справі № 46\267-А без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її виготовлення в повному обсязі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Справу № 46\267-А повернути до господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя Коваленко В.М.
Судді
Вербицька О.В.
Пантелієнко В.О.