Справа № 2а/0270/5270/12
Головуючий у 1-й інстанції: Мультян М.Б.
Суддя-доповідач: Білоус О.В.
30 січня 2013 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Білоуса О.В.
суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Залімського І. Г.
при секретарі: Ковальчук О.В.
за участю представників сторін:
відповідачів: Тарнавської В.В., Стецюка В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Тернопільський молокозавод" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Тернопільський молокозавод" до Управління пенсійного фонду України в м.Жмеринка та Жмеринському районі Вінницької області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Пенсійного фонду України про визнання протиправними та скасування рішень , -
ПрАТ "Тернопільський молокозавод" звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України в м.Жмеринка та Жмеринському районі Вінницької області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Пенсійного фонду України про визнання протиправними та скасування рішень. Позовні вимоги мотивовано тим, що 10.07.2012 року філією "Поділля-молоко" Приватного акціонерного товариства "Тернопільський молокозавод" одержано вимогу Управління Пенсійного фонду України в м. Жмеринка та Жмеринському районі Вінницької області №Ю65 від 03.07.2012 року, відповідно до якої станом на 03.07.2012 року за товариством рахується недоїмка зі сплати єдиного внеску у розмірі 17 557,10 грн. Не погодившись з такою вимогою, ПрАТ "Тернопільський молокозавод" подав до Управління Пенсійного фонду України в м. Жмеринка та Жмеринському районі Вінницької області заяву про узгодження вимоги про сплату боргу. 18.07.2012 року Управління Пенсійного фонду України в м. Жмеринка та Жмеринському районі Вінницької області винесло Рішення про результати розгляду зазначеної заяви, яким заяву товариства залишено без задоволення, а вимогу №Ю65 від 03.07.2012 року без змін. Отримавши таке рішення, директор філії "Поділля-молоко" Приватного акціонерного товариства "Тернопільський молокозавод" звернувся до Управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із скаргою на рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Жмеринка та Жмеринському районі Вінницької області від 18.07.2012 року. Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, розглянуло зазначену скаргу та 10.08.2012 року винесло Рішення № 2896/06-36/09, яким скаргу директора філії "Поділля-молоко" Приватного акціонерного товариства "Тернопільський молокозавод" залишило без задоволення, а рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Жмеринка та Жмеринському районі Вінницької області від 18.07.2012 року без змін. На підставі такого результату розгляду скарги, позивач звернувся до Пенсійного фонду України із скаргою на зазначені вище рішення пенсійних органів, однак Пенсійний фонд України 01.11.2012 року виніс Рішення №25429/09-10 про результати розгляду скарги, яким також відмовив у задоволення скарги. Вважаючи висновки органів Пенсійного фонду України безпідставними, а рішення - неправомірними, просили визнати зазначені рішення протиправним та скасувати.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 10.12.2012 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10.12.2012 року, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
В судове засідання представник апелянта (позивача) не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином. Про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не направляв.
Представники відповідачів - УПФУ у м. Жмеринка та Жмеринському районі, ГУПФУ у Вінницькій області в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнали у повному обсязі, проти її задоволення заперечили, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Крім того, дали пояснення по суті апеляційної скарги, аналогічні викладеним в письмових запереченнях, що приєднані до матеріалів справи. Просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Представник відповідача - Пенсійного фонду України в судове засіданні не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.
Колегія суддів, заслухавши думку представників відповідачів, які не заперечили проти розгляду апеляційної скарги по суті без участі представників відповідача та позивача, а також враховуючи те, що їх явка в судове засідання не визнавалась обов'язковою, а матеріалів справи достатньо для її вирішення в даному судовому засіданні, визнала за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами за даної явки сторін згідно ч.4 ст. 196 КАС України.
Заслухавши пояснення представників відповідачів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).
Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, філія "Поділля-молоко" ПрАТ "Тернопільський молокозавод" перебуває на обліку Управління Пенсійного фонду України в м. Жмеринка та Жмеринському районі Вінницької області та відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" є платником відповідного єдиного внеску.
10.07.2012 року філією "Поділля-молоко" Приватного акціонерного товариства "Тернопільський молокозавод" одержано вимогу Управління Пенсійного фонду України в м. Жмеринка та Жмеринському районі Вінницької області №Ю65 від 03.07.2012 року (а.с.10), відповідно до якої станом на 03.07.2012 року за позивачем рахується недоїмка зі сплати єдиного внеску у розмірі 17 557,10 грн.
Не погодившись з такою вимогою, позивач подав до Управління Пенсійного фонду України в м. Жмеринка та Жмеринському районі Вінницької області заяву про узгодження вимоги про сплату боргу (а.с.11). Цією заявою позивач просив винести рішення, яким узгодити відсутність заборгованості за філією "Поділля-молоко" Приватного акціонерного товариства "Тернопільський молокозавод".
18.07.2012 року Управління Пенсійного фонду України в м. Жмеринка та Жмеринському районі Вінницької області винесло Рішення про результати розгляду зазначеної заяви позивача №1150/06-31/03 від 18.07.2012 року (а.с.101), яким заяву товариства залишено без задоволення, а вимогу №Ю65 від 03.07.2012 року без змін.
Отримавши рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Жмеринка та Жмеринському районі Вінницької області директор філії "Поділля-молоко" Приватного акціонерного товариства "Тернопільський молокозавод" звернувся до Управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із скаргою на рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Жмеринка та Жмеринському районі Вінницької області від 18.07.2012 року.
Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, розглянувши зазначену скаргу, 10.08.2012 року винесло Рішення № 2896/06-36/09 (а.с. 12-13), яким скаргу директора філії "Поділля-молоко" Приватного акціонерного товариства "Тернопільський молокозавод" залишило без задоволення, а рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Жмеринка та Жмеринському районі Вінницької області від 18.07.2012 року без змін.
У зв'язку із вказаним, позивач звернувся до Пенсійного фонду України із скаргою на зазначені вище рішення пенсійних органів, однак Пенсійний фонд України 01.11.2012 року Рішенням №25429/09-10 (а.с.14) також відмовив позивачу у задоволенні його скарги.
Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції виходив із того, що згідно вимог статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі -Закон) платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини 2 статті 6 Закону, платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.
Згідно пункту 3.1 розділу ІІІ "Форми та строки подання звіту" Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" затвердженого Постановою правління ПФУ 08.10.2010 року №22-2 та зареєстрованої Міністерством юстиції України 01.11.2010 року за №1014/183-18309, платники єдиного внеску зобов'язанні формувати та подавати до органів ПФУ звіт не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний місяць.
Частиною 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.
У відповідності до п. 2.1. Порядку розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв платників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений Постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-7 від 08.10.2010 (далі - Порядок), у разі коли платник єдиного внеску вважає, що орган Пенсійного фонду в районі, місті, районі у місті (далі - територіальний орган Пенсійного фонду) невірно визначив суму недоїмки, такий платник єдиного внеску має право звернутися до територіального органу Пенсійного фонду, вимога якого оскаржується, з заявою про узгодження вимоги, яка подається у письмовій формі та супроводжується документами (розрахунками, копіями платіжних доручень тощо), що свідчать про неправильність сум недоїмки, зазначених у вимозі.
Пунктом 2.2 Порядку передбачено, що заява повинна бути подана до територіального органу Пенсійного фонду протягом десяти робочих днів, наступних за днем отримання платником єдиного внеску вимоги. Згідно п.2.3. Порядку, заява про узгодження вимоги розглядається територіальним органом Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів, наступних за днем отримання заяви.
Пунктом 2.4. Порядку встановлено, що за результатами розгляду заяви про узгодження вимоги територіальний орган Пенсійного фонду зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та повідомити про нього особу, що подала заяву.
Так, відповідно до п. 2.5. Порядку, територіальний орган Пенсійного фонду приймає одне з таких рішень: про повне або часткове задоволення заяви платника єдиного внеску про узгодження вимоги, скасування оскарженої вимоги та надсилання платнику нової вимоги; про залишення вимоги без змін, а заяви платника єдиного внеску без задоволення; про залишення заяви платника єдиного внеску в межах процедури узгодження вимоги без розгляду.
Також, згідно із п. 2.6. Порядку у разі незгоди платника єдиного внеску з рішенням територіального органу Пенсійного фонду, прийнятим у межах процедури узгодження вимоги, подальше його оскарження здійснюється відповідно до вимог цього Порядку щодо розгляду скарг на рішення органів Пенсійного фонду або в судовому порядку.
Розділом 5 Порядку передбачено порядок розгляду пенсійним органом заяв та скарг. Зокрема, орган Пенсійного фонду зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів, наступних за днем отримання скарги, або протягом строку, продовженого за рішенням органу Пенсійного фонду, на адресу скаржника поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку, про що робиться відмітка в журналі реєстрації скарг.
Крім того, у п. 5.4. зазначено, що орган Пенсійного фонду при розгляді скарги перевіряє законність і обґрунтованість рішення, що оскаржується, і приймає одне з таких рішень: залишає рішення, що оскаржується, без змін, а скаргу без задоволення; скасовує в певній частині рішення, що оскаржується, і не задовольняє скаргу в певній частині; скасовує рішення, що оскаржується, і задовольняє скаргу; скасовує рішення, що оскаржується, і направляє скаргу на новий розгляд до територіального (регіонального) органу Пенсійного фонду; залишає скаргу без розгляду.
Відповідно до п. 6.1. Порядку, рішення за розглядом скарги (заяви) приймає керівник органу Пенсійного фонду або його заступник відповідно до розподілу функціональних повноважень. Пунктом 6.2. Порядку передбачено форму, за якою складається таке рішення органу Пенсійного фонду. Рішення складається зі вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частин. Рішення оформляється на бланку органу Пенсійного фонду, який розглядав скаргу (заяву).
Судом першої інстанції встановлено, що позивачем подано звіт за травень 2012 року по самостійно ним нарахованій суми єдиного внеску, що підлягає сплаті на суми заробітної плати, нарахованої роботодавцями, відповідно до класу ризику виробництва в розмірі 255 514,35 грн. на утримання єдиного внеску із заробітної плати найманих працівників в розмірі 25 031,57 грн., які не були сплачені у строки, визначені ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а саме не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. На цій підставі Управлінням Пенсійного фонду України в м. Жмеринка та Жмеринському районі Вінницької області винесено вимогу про сплату боргу №Ю65 від 03.07.2012 року, наявність якого підтверджується карткою особового рахунку платника єдиного внеску (а.с.102-107). У зв'язку із поданням заяви позивача про узгодження суми недоїмки, відповідачем винесено Рішення №1150/06-31/03 від 18.07.2012 року.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відповідності прийнятих та оскаржуваних рішень органів Пенсійного фонду України вимогам і критеріям, встановленим Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", Порядком розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв платників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Відтак відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду довів обґрунтованість своїх висновків і правомірність прийнятих на їх підставі рішень.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.
На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови у задоволенні заявлених вимог.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Тернопільський молокозавод", - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2012 року, - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 04 лютого 2013 року .
Головуючий Білоус О.В.
Судді Мельник-Томенко Ж. М.
Залімський І. Г.