Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001
Вступна та резолютивна частини
м. Миколаїв.
13.12.2012 р. справа № 2а-5022/12/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Єнтіної А.П., при секретарі судового засідання Западнюк К.А.,
за участю представників:
від позивача: Варфоломєєва Л.В. (довіреність від 19.09.2012 р.);
від відповідача: Гузенко А.М. (довіреність №530/9/10-021 від 01.08.2012 р.);
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Грінтур - Екс", вул. Мала Морська, 25, кв. 24, м. Миколаїв, 54001
доСпеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби, вул. Чкалова, 20, м. Миколаїв, 54017
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.08.2012р. № 0000460260, 0000450260
керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби від 03.08.2012 р. № 0000460260, № 0000450260.
3. Відшкодувати судові витрати в сумі 2146 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінтур - Екс" (код ЄДРПОУ 25380435).
Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.
Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.
Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.
Суддя А. П. Єнтіна
Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001
м. Миколаїв.
13.12.2012 р. справа № 2а-5022/12/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Єнтіної А.П., при секретарі судового засідання Западнюк К.А.,
за участю представників:
від позивача: Варфоломєєва Л.В. (довіреність від 19.09.2012 р.);
від відповідача: Гузенко А.М. (довіреність №530/9/10-021 від 01.08.2012 р.);
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Грінтур - Екс", вул. Мала Морська, 25, кв. 24, м. Миколаїв, 54001
доСпеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби, вул. Чкалова, 20, м. Миколаїв, 54017
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.08.2012р. № 0000460260, 0000450260 В С Т А Н О В И В:
ТОВ "Грінтур-Екс" звернулось з позовом до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.08.2012р. №0000460260, №0000450260 мотивуючи свої вимоги тим, що висновки відповідача при винесенні даних повідомлень-рішень, стосовно порушення позивачем податкового законодавства, відсутності господарської операції між ним та ТОВ "Інтерагро-Союз", ТОВ "Воскресенськ Агро" не відповідають дійсності.
В судовому засіданні представник позивача свої позовні вимоги підтримав, відповідач позов не визнав, просив у задоволенні позову відмовити, виклавши свої заперечення у письмовому вигляді.
Проаналізувавши діюче законодавство, матеріали справи, заслухавши пояснення сторін в судовому засіданні, суд дійшов наступного.
Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби було проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Грінтур-Екс" з питань правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ за період квітень 2012р. №79/26/25380435, за результатами якої складено акт від 20.07.2012року.
Відповідно до акту перевірки завищення бюджетного відшкодування з ПДВ в період, який перевірявся, відбувся за рахунок операцій позивача з ТОВ "Інтерагро-Союз" та ТОВ "Воскресенськ Агро" у яких протягом лютого-квітня 2012р. позивач здійснював придбання сої та з якими були укладені відповідні договори поставок.
Також з акту перевірки вбачається, що Позивач декларує взаємовідносини з ТОВ "Інтерагро-Союз" у березні 2012р. на загальну суму 161029,33 грн. та з ТОВ "Воскресенськ Агро" у березні та квітні 2012р. на загальну суму 5816407,44 грн.
Між позивачем та ТОВ "Інтерагро-Союз", ТОВ "Воскресенськ Агро" укладено відповідні договори поставки сої.
За перевірений період позивачем, згідно наданих до перевірки первинних документів та даних регістрів бухгалтерського обліку, отримано ТМЦ на суму 966176,01 грн., в т.ч. ПДВ 161029,33 грн. У свою чергу суми ПДВ від операцій з ТОВ "Інтерагро-Союз" віднесені до податкового кредиту за березень 2012 р. у сумі 105716,11 грн. та за квітень 2012р. у сумі 55313,22 грн. За результатами дослідження розбіжностей, зафіксованих у звітній формі "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" станом на 20.07.2012р. встановлена розбіжність за березень 2012р. - 161029,33грн.
Щодо взаємовідносин Позивача з ТОВ "Воскресенськ Агро" відповідачем вказано, що сформовано податковий кредит за березень 2012р. у сумі 808169,19 грн. та у квітні 2012р. у сумі 161232,04 грн.
Разом з цим відповідачем як у акті перевірки так і на час судового розгляду справи зверталась увага на неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій між Позивачем та ТОВ "Інтерагро-Союз", ТОВ "Воскресенськ Агро" у березні 2012р. та квітні 2012р. з посиланням на акти перевірок контрагентів Позивача (акт від 20.06.202р. №578/22-225/37158079 та акт від 19.07.2012р. №517-22/36587263).
Відповідачем правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень вмотивована лише тим, що податковий кредит та податкове зобов'язання у платників податків виникають внаслідок здійснення реальної операції, а податкова накладна лише складається для документального підтвердження. Без здійснення реальної господарської операції не може бути ні податкового кредиту ні податкового зобов'язання.
Так, єдиним доводом Відповідача виступають матеріали перевірок контрагентів Позивача, згідно з якими начебто не встановлено руху товарів по ланцюгу постачання, а також наявності розбіжності між задекларованим податковим кредитом Позивача та податковими зобов'язаннями його контрагентів.
Проте відповідачем жодним чином не взято до уваги, що згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 р. №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
З досліджених в судовому засіданні доказів вбачається наявність як у позивача, так і у ТОВ "Інтерагро-Союз", ТОВ "Воскресенськ Агро", з якими позивач мав господарські відносини, реальної ділової мети, пов'язаної зі здійсненням зазначених господарських операцій і отриманням прибутку (доходу).
В силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. У бухгалтерському та податковому обліку позивача податковий кредит, сформований в податковій декларації, відображений у податкових накладних. Актом перевірки не встановлено факту не належного оформлення даних документів передбачених Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а також Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України № 88.
Окрім того, юридична відповідальність за порушення податкового законодавства має індивідуальний характер та жодна особа не може нести відповідальність за дії іншої особи, оскільки жодна норма діючого законодавства не встановлює такої можливості.
Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та її не обґрунтував.
Позивач, як платник податків, діяв у межах діючого законодавства, не обізнаний про умисел контрагента та не відповідає за його звітність. При цьому відповідачем безпідставно не прийнято до уваги, що позивач не має права витребовувати у контрагента документи з метою доведення, ким саме виконувались прийняті ним роботи, або перевіряти кількість працюючих осіб контрагента, а відтак і щодо відсутності у діях позивача порушень норм чинного податкового законодавства.
Крім того неправомірними є посилання Відповідача на нереальність здійсненої господарської операції, враховуючи положення ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України, згідно яких недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Доводи відповідача щодо нереальності господарської операції не є підставою для визнання правочину нікчемним, оскільки в акті перевірки не вказано, на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочин, вчинений між позивачем та його контрагентом є нікчемним.
Крім того, пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою,п'ятою та шостою ст. 203 цього загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).
Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Слід звернути увагу, що в акті відсутні докази, які б підтверджували що угоди, які були укладені між позивачем та ТОВ "Інтерагро-Союз", ТОВ "Воскресенськ Агро" визнані судом недійсним.
Отже, відповідач при складанні акту перевірки та прийнятті на його підставі оскаржуваних повідомлень-рішень, вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою, визнав вищезазначені договори, укладені між позивачем - з одної сторони та ТОВ "Інтерагро-Союз", ТОВ "Воскресенськ Агро" - з другої сторони, недійсним.
Відповідно до статті 228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як встановлено в ч.2 ст.215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч.1 ст.216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Суд зазначає, що відповідачем не було доведено, що в результаті укладання між позивачем та його вищезазначеними контрагентами і виконання договорів було порушено публічний порядок, встановлений в державі. У суду також відсутні підстави вважати, що укладені правочини суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховання сплати податків третіх осіб, отримання податкової вигоди та в силу ст.ст. 203, 215, 228 ЦК України є нікчемними.
Відповідачем не надано до суду жодних відомостей щодо порушення кримінальних справ за фактом фіктивного підприємництва, на що неодноразово йде посилання у акті перевірки.
Разом з тим, відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Отже наявні у матеріалах справи документів на підтвердження реальності операції та податкові накладні є належними доказами по справі.
Ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Представником відповідача не доведена належним чином правомірність та законність оскаржуваних повідомлень-рішень.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби від 03.08.2012 р. № 0000460260, № 0000450260.
3. Відшкодувати судові витрати в сумі 2146 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінтур - Екс" (код ЄДРПОУ 25380435).
Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.
Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.
Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.
Суддя А. П. Єнтіна
Повний текст постанови складено та підписано 18.12.2012 р.