м. Київ
18 січня 2013 року Справа № 2а-4986/12/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко С.В., при секретарі: Маслаковій І.Ю., за участю:
представника позивача - Бондаря І.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Український кольоровий прокат»
до про Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби встановлення відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Український кольоровий прокат» звернулось до суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання відсутності у відповідача компетенції (повноважень) стосовно встановлення в акті перевірки від 24.09.2012 № 628/22-2/32669001 підстав нікчемності укладеного позивачем правочину.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем за результатами проведення документальної невиїзної позапланової перевірки безпідставно та за відсутності визначених законом повноважень встановлено нікчемність правочину, укладеного позивачем з його контрагентом.
У судовому засіданні, призначеному на 20 листопада 2012 року, представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.
Представник Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначив, що податковий орган діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Судом, з метою забезпечення всебічного та об'єктивного вирішення справи, на підставі частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, оголошено у справі перерву до 11 грудня 2012 року о 17 год. 00 хв., яку в подальшому було продовжено до 18 січня 2013 року о 9 год. 30 хв.
У судове засідання, призначене на 18 січня 2013 року, з'явився представник позивача.
Представник Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби в судове засідання не з'явився, був своєчасно та належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, про що свідчить наявне у матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с. 83).
Будь-яких заяв чи клопотань про відкладення судових засідань або повідомлень про причини неприбуття від відповідача до суду не надходило.
Частиною четвертою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Враховуючи викладене, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову з огляду на наступне.
З матеріалів адміністративної справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Український кольоровий прокат» є юридичною особою та перебуває на податковому обліку в Броварській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області Державної податкової служби.
Судом встановлено, що у вересні 2012 року відповідачем на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та статті 79 Податкового кодексу України проведено документальну невиїзну позапланову перевірку з питань дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Український кольоровий прокат» вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Т ЕНД Т УКР» за лютий 2011 року.
За результатами перевірки складено акт від 24.09.2012 № 628/22-2/32669001, в якому зафіксовано, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Український кольоровий прокат» не дотримано вимог частин першої та п'ятої статті 203, частин першої-другої статті 215, частини першої статті 216, статей 228, 626, 629, 650 та 662 Цивільного кодексу України, що виявилось у вчиненні правочину з Товариством з обмеженою відповідальністю «Т ЕНД Т УКР», який не спрямований на реальне настання наслідків, ним обумовлених.
На думку податкового органу вказані вище порушення призвели до безпідставного формування позивачем валових витрат за І квартал 2011 року у сумі 602640 грн. 00 коп. та податкового кредиту за лютий 2011 року у сумі 120528 грн. 00 коп., оскільки правочин з придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю «Т ЕНД Т УКР» послуг фактично не відбувся та не створює жодних юридичних наслідків, а відтак включення позивачем вказаної операції до об'єкту оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток підприємств суперечить приписам пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР та пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.
За таких обставин, податковим органом зроблено висновок про заниження позивачем податку на додану вартість за лютий 2011 року на суму 120528 грн. 00 коп. та податку на прибуток підприємств за I квартал 2011 року на суму 150660 грн. 00 коп.
Позивач наголошує на недотриманні відповідачем у ході перевірки та під час фіксації її наслідків шляхом складання акту від 24.09.2012 № 628/22-2/32669001 основних засад податкового контролю та вчиненні ним дій, що виходять за межі його компетенції.
Так, позивач вважає, що відповідачем безпідставно та за відсутності визначених законом повноважень встановлено нікчемність правочину, укладеного позивачем з його контрагентом, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Під час судового розгляду справи судом встановлено, що на підставі акта перевірки від 24.09.2012 № 628/22-2/32669001 податковим органом прийнято податкові повідомлення - рішення від 12.10.2012 № 0000282202 та 12.10.2012 № 0000292202, якими відповідно до приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежами податок на додану вартість та податок на прибуток підприємств.
Позивач скористався наданим йому чинним законодавством України правом на оскарження податкових повідомлень - рішень у судовому порядку та звернувся до Київського окружного адміністративного суду з відповідним адміністративним позовом (справа № 2а-4987/12/1070).
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Обов'язки та компетенція контролюючих органів, повноваження їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначені Податковим кодексом України.
В силу приписів пункту 61.1 статті 61 цього Кодексу, податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Підпунктом 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби.
Згідно з приписами статті 72 цього Кодексу, для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності державної податкової служби використовується інформація, що надійшла, зокрема, від платників податків, у тому числі, інформація про фінансово-господарські операції платників податків, та інформація, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах.
Цією ж статтею передбачено, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності також використовується інша інформація, оприлюднена як така, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства та/або добровільно чи за запитом надана органу державної податкової служби в установленому законом порядку.
Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.
В силу приписів пункту 83.1 статті 83 Податкового кодексу України, податкова інформація є підставою для прийняття посадовими особами органів державної податкової служби відповідних висновків під час проведення перевірок.
Так, отримана від платників податків податкова інформація використовується та опрацьовується контролюючим органом, зокрема, під час проведення документальних перевірок.
Результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт (пункт 86.1 статті 86 Податкового кодексу України).
Пунктом 1 розділу II Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984, визначено, що акт документальної перевірки складається з чотирьох частин: вступної, загальних положень, описової частини та висновку.
У висновку акта документальної перевірки зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів.
З матеріалів адміністративної справи, зокрема, акта перевірки від 24.09.2012 № 628/22-2/32669001 вбачається, що у ході контролюючого заходу посадовою особою відповідача на підставі поданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Український кольоровий прокат» декларацій і документів первинної податкової та бухгалтерської звітності здійснено дослідження господарської операції позивача з його контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю «Т ЕНД Т УКР», за результатами якої позивачем сформовано, відповідно, податковий кредит та валові витрати.
Під час перевірки посадовою особою Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби використано також податкову інформацію, отриману від іншого органу державної податкової служби, а саме: акт Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 18.09.2012 № 3772/22-3/34350484 про неможливість проведення зустрічної перевірки у зв'язку з відсутністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Т ЕНД Т УКР» за місцезнаходженням.
Так, податковим органом виявлено відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Т ЕНД Т УКР» трудових ресурсів, виробничого обладнання тощо, необхідних для здійснення господарської діяльності.
Зважаючи на відомості щодо відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю «Т ЕНД Т УКР» необхідних умов для здійснення господарської діяльності, податковим органом поставлено під сумнів господарську операцію цього підприємства з позивачем, зокрема, щодо товарності операції та наявності наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків.
В акті перевірки від 24.09.2012 № 628/22-2/32669001 посадовою особою Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області зазначено, що позивачем у ході контролюючого заходу не підтверджено факту поставки йому товарів (послуг) постачальником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Т ЕНД Т УКР», у зв'язку з чим податковим органом, з посиланням на норми Цивільного кодексу України, зроблено висновок про те, що правочин здійснено позивачем без мети настання реальних правових наслідків, обумовлених ним.
Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, наголошує на відсутності у податкового органу компетенції (повноважень) стосовно встановлення в акті перевірки підстав нікчемності вказаного правочину.
Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, у тому числі під час вчинення ним дій або допущення бездіяльності, що створюють відповідні юридичні наслідки у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.
Правовідносини, з яких виникають публічно-правові спори, завжди побудовані на принципі «влади - підпорядкування». Ознакою публічно-правового спору є участь у ньому з однієї сторони суб'єкта, наділеного владними повноваженнями, який здійснює владну управлінську функцію, тобто, формує волевиявлення держави у відповідних правовідносинах.
Воля суб'єкта владних повноважень оформлюється в адміністративних актах (рішеннях) та діях, які є обов'язковими до виконання суб'єктами, яким вони адресовані.
Частиною третьою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Вимоги про визнання відсутності у суб'єкта владних повноважень компетенції (повноважень) можуть бути задоволені судом у разі, якщо активна поведінка такого суб'єкта вчинена ним поза межами його правового регулювання та впливає на реалізацію прав свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб.
Суд вважає за необхідне зазначити, що компетенція є визначальним елементом правового статусу (правового становища) суб'єкта владних повноважень та/або його посадової особи і являє собою комплекс повноважень, який дозволяє встановити перелік об'єктів, явищ та дій, на які вони поширюються.
Засобами визначення і зміни компетенції є, зокрема, її делегування суб'єкту владних повноважень або покладення обов'язків на його посадову особу.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вже зазначалося судом вище, до компетенції податкового органу відноситься, зокрема, податковий контроль, який здійснюється суб'єктом владних повноважень у спосіб проведення перевірок та звірок відповідно до вимог Податкового кодексу України. Повноваження податкового органу у сфері податкового контролю поширюються також на обробку отриманої у ході контролюючого заходу податкової інформації, фіксацію наслідків перевірки у формі складання акта або довідки та визначення суми грошових зобов'язань платника податків, у разі виявлення його заниження (завищення).
У свою чергу, висновок стосовно наявності підстав нікчемності правочину, що викладений в акті перевірки, є умовиводом посадової особи контролюючого органу стосовно дотримання платником податків вимог податкового та іншого законодавства, який в подальшому може стати підставою для нарахування податковим органом податкового зобов'язання шляхом винесення податкового повідомлення - рішення та/або звернення податкового органу до суду з позовом про стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемним правочином.
Так, в силу приписів Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу відповідного органу державної влади, у тому числі податкового органу, визнано судом недійсним повністю або в частині.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Висновок податкового органу про вчинення суб'єктом господарювання правочину, що суперечить інтересам держави і суспільства, може бути відображено в акті перевірки у разі, якщо посадова особа податкового органу за своїм внутрішнім переконанням вважає, що має місце умисел суб'єкта господарювання вчиняти правочини без мети настання реальних правових наслідків, намір сторін угоди на ухилення від оподаткування прибутків тощо.
Жодних обставин, які не дозволяють податковому органу оцінювати діяльність суб'єкта господарювання на предмет її відповідності вимогам Податкового кодексу України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та іншим нормативно - правовим актам, чинним законодавством України не передбачено.
Разом з тим, наведений вище висновок посадової особи податкового органу не робить правочин автоматично недійсним (нікчемним) та не покладає на суб'єкта господарювання жодних безумовних обов'язків, у тому числі, зі сплати податкових зобов'язань до бюджету.
Обґрунтованість такого висновку та оцінка його на предмет відповідності вимогам законодавства здійснюється адміністративним судом під час розгляду справ про оскарження податкових повідомлень - рішень або стягнення нарахованого податкового зобов'язання (коштів, отриманих за нікчемним правочином), якщо в основу спору покладено такий висновок.
Під час судового розгляду справи судом встановлено, що дії відповідача щодо виконання функціонального обов'язку, пов'язаного з висвітленням в акті перевірки висновків стосовно порушення позивачем вимог законодавства України, не породжують, не змінюють та не припиняють права та обов'язки підприємства у сфері публічно-правових відносин.
Вказані висновки лише покладаються в основу владного припису (податкового повідомлення - рішення), яким визначено обов'язок платника податків сплатити грошове зобов'язання до бюджету, тобто змінено майновий стан юридичної особи.
Як вже зазначалось судом вище, винесені Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби за результатами перевірки податкові повідомлення - рішення від 12.10.2012 № 0000282202 та 12.10.2012 № 0000292202 оскаржено позивачем в судовому порядку шляхом пред'явлення позову про визнання їх протиправними та скасування (справа № 2а-4987/12/1070).
Таким чином, оцінка висновків податкового органу про вчинення позивачем та його контрагентом правочину без мети настання реальних правових наслідків здійснюється у вказаному вище позовному провадженні за вимогами про визнання протиправними та скасування актів індивідуальної дії, а обраний позивачем у даній справі спосіб захисту порушеного, на його думку, права суд вважає неналежним, оскільки висновки відповідача стосовно нікчемності укладеного позивачем правочину не є активною поведіною суб'єкта владних повноважень та їх відображення в акті перевірки само по собі не призводить до жодних юридичних наслідків для платника податків.
Твердження позивача про те, що вказані вище висновки можуть потягнути за собою негативні наслідки для підприємства у майбутньому, у тому числі, будуть призводити до неможливості проведення розрахунків з контрагентами, виплати заробітної плати працівникам або до невиконання контрагентами власних господарських зобов'язань перед позивачем тощо, судом до уваги не приймаються з огляду на приписи статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки право на звернення до суду виникає у позивача у разі порушення його прав, свобод чи інтересів, у зв'язку з чим вимоги на майбутнє не можуть бути предметом розгляду у суді.
Пунктом першим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а доказів понесення ним інших витрат, пов'язаних з розглядом справи суду не надано, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.
Керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Харченко С.В.
Постанову складено у повному обсязі 23 січня 2013 року.