ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
31 січня 2013 року 10:11 № 2а-5110/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Власенкової О.О., при секретарі судового засідання Островській О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач)
до відповідача Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач)
провизнання протиправним та скасування наказу про звільнення поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу
Позивач звернулась до суду з позовом до Головного управління містобудування архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому просить:
- визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27 січня 2010 року № 53 «Про припинення державної служби»;
- поновити її на посаді головного спеціаліста відділу погодження геолого-геодезичних робіт управління інженерного обладнання і підготовки території Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);
- стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня її звільнення до дати поновлення на роботі;
- стягнути з відповідача на її користь 20 000,00 грн. моральної шкоди.
Позовні вимоги вмотивовані протиправним звільненням позивача з роботи.
У судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали, просили його задовольнити.
Судом встановлено, що Головне управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі рішення Київської міської ради від 14 жовтня 2010 року № 99/4911 перейменовано на Головне управління містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Надалі рішенням Київської міської ради від 15 березня 2012 року «Про діяльність виконавчого органу Київської ради (Київської міської державної адміністрації) перейменовано Головне управління містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
З огляду на неодноразове перейменування відповідачем у справі є Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Представник відповідача щодо позову заперечила з огляду на необґрунтованість, просила відмовити в його задоволенні.
Питання про дотримання позивачем строків звернення до суду з даним позовом вирішене ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2011 року.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши та оцінивши докази, що містяться у справі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.
З 17 жовтня 2005 року позивач на різних посадах працювала в Головному управлінні містобудування, архітектури та дизайну виконавчого органу Київської міської (Київської міської державної адміністрації), а з 01 грудня 2009 року - на посаді головного спеціаліста відділу погодження геолого-геодезичних робіт управління інженерного обладнання і підготовки території.
Наказом Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27 січня 2010 року № 53 «Про припинення державної служби» на підставі постанови Голосіївського районного суду м.Києва від 20 січня 2010 року, який визнав ОСОБА_1 винною у вчиненні правопорушення, передбаченого пунктом «г» частини 1 статті 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією», за недотримання пов'язаних із проходження державної служби вимог, передбачених статтею 16 Закону України «Про державну службу», припинено з 27 січня 2010 року державну службу ОСОБА_1 - головного спеціаліста відділу погодження геолого-геодезичних робіт управління інженерного обладнання і підготовки території відповідно до пункту 2 статті 30 Закону України «Про державну службу».
Законом України «Про державну службу» врегульовано суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу.
Статтею 30 цього Закону передбачені підстави припинення державної служби. Зокрема, пунктом 2 частини 1 цієї статті встановлено, що державна служба припиняється у разі недотримання вимог, пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтею 16 цього Закону.
Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України «Про державну службу» державний службовець не має права вчиняти дії, передбачені статтями 1 і 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією».
Відповідно до вимог Закону України «Про боротьбу з корупцією», який був чинний станом на час виникнення спірних правовідносин, на державних службовців покладено низку обмежень, яких вони мають дотримуватись при проходженні державної служби.
Так, відповідно до підпункту «г» частини 1 статті 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією» державний службовець або інша особа, уповноважена на виконання функцій держави, не має права відмовляти фізичним та юридичним особам в інформації, надання якої передбачено правовими актами, умисно затримувати її, надавати недостовірну чи неповну інформацію.
За змістом статті 285 КУпАП постанова суду про накладення адміністративного стягнення за корупційне адміністративне правопорушення у триденний строк з дня набрання нею законної сили направляється відповідному органу державної влади, органу місцевого самоврядування, керівникові підприємства, установи чи організації, державному чи виборному органу, власнику юридичної особи або уповноваженому ним органу для вирішення питання про притягнення особи до дисциплінарної відповідальності, усунення згідно із законодавством від виконання нею функцій держави, якщо інше не передбачено законом, а також усунення причин та умов, що сприяли вчиненню цього правопорушення.
Ураховуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що у разі отримання органом владних повноважень постанови суду про притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за порушення вимог Закону України «Про боротьбу з корупцією», яка набрала законної сили, керівник державного органу, де працює особа, уповноважена на виконання функцій держави і яка здійснила корупційні діяння, відповідно до пунктів 2 і 7 статті 30 Закону України «Про державну службу» видає наказ про припинення державної служби такої особи.
Згідно зі статтею 291 КУпАП постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження (опротестування) цієї постанови, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 26 цього Кодексу, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Сторонами у справі не заперечувався факт винесення Голосіївським районним судом м.Києва постанови від 20 січня 2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності шляхом накладення на неї штрафу в розмірі 340 грн. в дохід держави у зв'язку з визнанням винною у вчиненні правопорушення, передбаченого пунктом «г» частини 1 статті 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією».
Однак, як встановлено судом, станом на час прийняття відповідачем оскаржуваного наказу від 27 січня 2010 року № 53 про припинення державної служби ОСОБА_1, згадана постанова Голосіївського районного суду м.Києва від 20 січня 2010 року законної сили у відповідності до статті 291 КУпАП не набрала, оскільки не сплинув встановлений статтею 189 КУпАП десятиденний строк для її апеляційного провадження, що є доказом необґрунтованості цього наказу.
Статтею 289 КУпАП встановлено, що скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Окрім того, постановою Апеляційного суду міста Києва від 25 березня 2010 року №33-368 за результатами апеляційного перегляду скасовано постанову Голосіївського районного суду м.Києва від 20 січня 2010 року стосовно ОСОБА_1 і провадження по справі закрито за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого пунктом «г» частини 1 статті 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією».
За таких обставин, суд прийшов до висновку про необхідність задовольнити вимоги позивача про визнання протиправним і скасування наказу про припинення її державної служби та про поновлення її на посаді, яку вона обіймала до звільнення.
Суд критично ставиться до доводів відповідача про неможливість поновити позивача на тій самій посаді, яку вона обіймала до звільнення у зв'язку з відсутністю на даний час цієї посади та структурного підрозділу, в якому була ця посада.
Дійсно, станом на час судового розгляду даної справи, в структурі Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженій розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 26 грудня 2012 року № 2343, відсутній такий структурний підрозділ як відділ погодження геолого-геодезичних робіт управління інженерного обладнання і підготовки території.
Однак, зазначені обставини не перешкоджають поновленню судом ОСОБА_1 на посаді, яку вона обіймала до звільнення. При цьому, у разі поновлення позивача на цій посаді, відповідач не позбавлений у подальшому права та можливості запропонувати їй іншу посаду відповідно до її фахового та освітнього рівня.
При цьому заслуговує на увагу, що до вищевказаної структури Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) входить відділ опрацювання проектів інженерно-транспортних мереж та споруд, геолого-геодезичних робіт, який, як зазначила представник відповідача, частково виконує функції того структурного підрозділу, в якому працювала позивач.
У зв'язку з висновком суду про необхідність поновити позивача на роботі суд також вважає за необхідне зобов'язати відповідача нарахувати та виплати позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу з розрахунку 221,18 грн. за кожний день прогулу, починаючи з 27 січня 2010 року по день поновлення на роботі.
Розмір середньомісячного заробітку позивача складає 4865,91 грн., що підтверджується довідкою відповідача від 30 січня 2013 року № 04.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, після звільнення з роботи 27 січня 2010 року позивач свою трудову книжку у відповідача не забрала.
При цьому суд не бере до уваги доводи відповідача про ухилення позивача від отримання трудової книжки, оскільки ця обставина не стосується питань правомірності звільнення ОСОБА_1 з роботи, її поновлення на роботі та стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Водночас суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача на її користь 20 000,00 грн. моральної шкоди, що обґрунтовується таким.
Згідно з частиною 1 статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
У відповідності з пунктом 3 частини 2 цієї статті моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням ї майна.
Згідно з частиною 1 статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
У постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушення права власності ( в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків, через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Позивач не довела суду яким саме чином протиправні дії відповідача заподіяли їй моральних страждань та які негативні наслідки настали для неї у зв'язку з цим, а також із чого вона виходила, оцінивши свої моральні страждання в розмірі 20 000,00 грн.
Керуючись статтями 58-163 КАС України, суд
1.Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним наказ Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27 січня 2010 року № 53с «Про припинення державної служби».
3. Поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу погодження геолого-геодезичних робіт управління інженерного обладнання і підготовки території Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з 27 січня 2010 року.
4. Зобов'язати Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з розрахунку 221,18 грн. за кожен день прогулу, починаючи з 27 січня 2010 року по день поновлення на роботі.
5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
6. Допустити до негайного виконання постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення на її користь середньомісячного заробітку в розмірі 4 865,91 грн.
Постанова набирає законної сили у порядку та строки, встановлені статтею 254 КАС України, та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтями 185-187 КАС України.
Суддя О.О. Власенкова