04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"30" січня 2013 р. Справа№ 25/105-12
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сухового В.Г.
суддів: Агрикової О.В.
Чорногуза М.Г.
при секретарі судового засідання: Петренку В.А.,
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Бондарчука Анатолія Миколайовича
на рішення господарського суду Київської області від 08.11.2012р.
у справі № 25/105-12 (суддя Саванчук С.О.)
за позовом Колективного підприємства «Білоцерківбуд»
до Фізичної особи - підприємця Бондарчука Анатолія Миколайовича
про стягнення заборгованості
Колективне підприємство "Білоцерківбуд" (далі - позивач) звернулось в господарський суд Київської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Бондарчука Анатолія Миколайовича (далі - відповідач) про стягнення 557 617,60 грн., з яких: 472 425,65 грн. -основний борг, 4 724,26 грн. -пеня, 28 500,86 грн. - 3 % річних та 51 966,83 грн. - інфляційних втрат.
01.11.2012 позивачем подано заяву від 31.10.2012р. №386 про збільшення розміру позовних вимог, згідно з якою позивач просив стягнути 1 434 877,84 грн., з яких: 1 214 153,71 грн. - основний борг, 6 054,14 грн. - пеня, 84 125,88 грн. -3 % річних та 130 541,11 грн. - інфляційних втрат.
Рішенням господарського суду Київської області від 08.11.2012р. у справі № 25/105-12 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 214 153,71 грн. основної заборгованості, 84 125, 88 грн. 3% річних, 122 629, 52 грн. інфляційних втрат, 6 054,14 грн. штрафу та судові витрати. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про невиконання у строк та в повному обсязі відповідачем грошового зобов'язання перед позивачем, та визнав обґрунтованими вимоги про стягнення основної заборгованості в сумі 1 214 153,71 грн. Здійснивши власний перерахунок інфляційних втрат, 3 % річних та штрафу, суд першої інстанції з посиланням на ст.ст. 611, 625 ЦК України та ст. 230 ГК України, дійшов висновку про часткову обґрунтованість вимог про стягнення інфляційних та визнав обґрунтованими вимоги про стягнення 3 % річних та штрафу.
Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду Київської області від 08.11.2012р. у справі № 25/105-12 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що він не погоджується з прийнятим рішенням з підстав недотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник вважає, що суд першої інстанції невірно тлумачив положення законодавства та укладеного між сторонами Контракту, а також не надав належної оцінки обставинам та доводам відповідача, а натомість взяв до уваги лише доводи позивача.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає про необґрунтованість доводів скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2012р. у справі № 25/105-12 апеляційну скаргу прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді Сухового В.Г. (доповідач), суддів Агрикової О.В., Чорногуза М.Г. та призначено розгляд скарги на 15.01.2013р.
Ухвалою суду від 15.01.2013р. розгляд скарги відкладено на 30.01.2013р. у зв'язку з неявкою представника відповідача у судове засідання та його клопотанням про відкладення.
У судовому засіданні 30.01.2013р. суд заслухав пояснення представника позивача. Представник відповідача у судове засідання вдруге не з'явився. Про час та місце розгляду скарги відповідач повідомлявся в порядку, встановленому ГПК України. Через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача надійшло клопотання від 30.01.2013р. про відкладення судового засідання, щодо якого представник позивача заперечив.
Зазначене клопотання обґрунтовано тим, що відповідач у справі Бондарчук А.М. продовжує хворіти, а явка представника Мочинського А.Р. є неможливою, оскільки довіреність на представництво надано запізно 29.01.2013., а тому представник не може надати правову оцінку даній справі та підготуватися до судового засідання 30.01.2013р., в тому числі надати додаткові пояснення.
За приписами ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Будь-яких доказів поважності неможливості явки відповідача у друге судове засідання у зв'язку з хворобою (засвідчена копія листка непрацездатності з відміткою лікаря про відкриття лікарняного, довідка закладу охорони здоров'я про перебування на амбулаторному або стаціонарному лікуванні тощо) до даного клопотання не додано. За відсутності вказаних доказів, неявку відповідача особисто не можна визнати такою, що відбулася з поважних причин.
Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач був завчасно обізнаний про обидва судові засідання суду апеляційної інстанції та не був позбавлений можливості надати відповідне доручення на представництво раніше. Крім того, ні відповідачем ні представником не надано доказів неможливості надання додаткових пояснень та документів у дане судове засідання, при цьому клопотань про залучення додаткових документів або їх витребування відповідачем не подано.
Також слід зазначити, що представником відповідача не зазначено і не обґрунтовано, які саме додаткові пояснення або заперечення будуть подані суду та на підтвердження яких обставин.
Додатково колегія суддів враховує приписи ч. 3 ст. 22 ГПК України, відповідно до якої, сторони повинні добросовісно користуватися своїми процесуальними правами, а також передбачені ГПК України строки розгляду скарги на рішення суду, про продовження яких сторони спору клопотання не заявляли.
У цьому контексті колегія суддів зазначає, що відповідно до положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини, право на вирішення спору «упродовж розумного строку» наявне у обох сторін спору.
У зв'язку з викладеним, колегія суддів не знаходить підстав для відкладення розгляду скарги, передбачених ст. 77 ГПК України, а тому вважає за можливе здійснювати апеляційний перегляд справи за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.05.2008р. між Колективним підприємством "Білоцерківбуд" (Підрядник) та Фізичною особою - підприємцем Бондарчуком Анатолієм Миколайовичем (Замовник) укладено контракт №5/08 на будівництво різального цеху (далі - Контракт, т.1, а.с. 13-16), за умовами якого замовник доручає, а підрядник бере на себе виконання робіт власними силами і засобами згідно з кресленнями, переданими замовником (пункт 1.1 Договору).
Згідно з п. 1.2 Контракту сторони визначили, що здача-приймання виконаних робіт за Контрактом фіксується сторонами в Актах Ф№2-в та Ф№3.
Пунктом 2.1 Контракту визначено, що орієнтовна вартість робіт, що доручається підряднику, за контрактом складає 2 000 000 грн. Остаточна вартість і строки виконання по кожному конструктиву і виду робіт визначається згідно договірної ціни до Контракту
Відповідно до пункту 2.2 Контракту договірна ціна являється динамічною і може уточнятися при умові: зміни обсягів і складу робіт; у зв'язку із змінами в проектній документації; виникнення надзвичайних обставин, які не могли бути передбачені сторонами при укладенні Контракту; у зв'язку з впливом ринку.
Зі змісту п. 3.2 Контракту вбачається, що сторони погодили початок робіт - травень 2008р., закінчення робіт - жовтень 2008р.
Відповідно до п. 3.3 строки виконання робіт продовжуються на строк затримання проплати підряднику на буд.матеріали і можуть переглядатись за взаємною згодою сторін.
Згідно з пунктами 4.1, 4.2 Контракту до початку виконання робіт замовник перераховує на рахунок підрядника аванс у розмірі вартості матеріалів згідно поданих підрядником рахунків за 3 дні до оплати, погоджуючи із замовником. Остаточна оплата виконаних робіт здійснюється після підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання підрядних робіт Ф№3, з урахуванням авансу, в 15-ти денний термін з дня підписання.
Пунктом 7.1 Контракту встановлено, що для виконання робіт згідно пункту 1.1. Контракту підрядник бере на себе матеріально-технічне забезпечення виконаних робіт згідно Контракту.
Відповідно до п. 7.2 Контракту якщо матеріально-технічні ресурси постачає замовник, то вони передаються підряднику по накладним без права власності (безопл.) згідно графіка поставок узгодженого сторонами.
Відповідно до пункту 10.2 Контракту здача-приймання робіт здійснюється у відповідності до діючого порядку і оформляється актом, підписання якого визначає момент передачі робочої та виконавчої технічної документації замовнику. В акті вказуються всі претензії до виконаних робіт.
В матеріалах справи наявні підписані без зауважень обома сторонами Акти приймання-передачі виконаних підрядних робіт (ф.КБ-2в) за червень 2008 року на суму 2 499,60 грн., за липень 2008 року №1 на суму 10 243,18 грн. та липень 2008 року №2 на суму 12 000,00 грн., за серпень 2008 року №1 на суму 64 182,00 грн. та за серпень 2008 року №2 на суму 59 605,20 грн., за вересень 2008 року на суму 369 843,60 грн., за жовтень 2008 року №1 на суму 465 633,60 грн. та за жовтень 2008 року №2 на суму 31 746,00 грн., за листопад 2008 року №1 на суму 282 519,60 грн., за січень 2009 року №1 на суму 21 596,80 грн., за квітень 2009 року №1 на суму 97 915,20 грн., за травень 2009 року №1 на суму 39 876,00 грн. та за травень 2009 року №2 на суму 43 874,40 грн., за травень 2009 року на суму 52 407,60 грн., за червень 2009 року на суму 89 250,40 грн., за червень 2009 року №2 на суму 50 000,00 грн., за липень 2009 року на суму 11 164,80 грн., за липень 2009 року на суму 21 790,80 грн., за серпень 2009 року на суму 107 928,00 грн., за серпень 2009 року на суму 22 438,80 грн., за серпень 2009 року на суму 118 671,60 грн., за вересень 2009 року на суму 17 573,00 грн., за вересень 2009 року на суму 57 489,60 грн., за вересень 2009 року на суму 56 146,80 грн., за вересень 2009 року на суму 37 866,00 грн., за вересень 2009 року на суму 126 465,60 грн., за січень 2010 року на суму 25 201,20 грн., за лютий 2010 року на суму 4 070,40 грн., за лютий 2010 року на суму 5 759,11 грн., за квітень 2010 року на суму 94 742,40 грн., за квітень 2010 року на суму 8 190,00 грн., за червень 2010 року на суму 13 308,00 грн.
Також, в матеріалах справи містяться підписані сторонами по справі довідки (ф. КБ-3) про вартість виконаних будівельних робіт (т. 2, а.с. 29-140).
З наявних у матеріалах справи платіжних доручень та квитанцій до прибуткового касового ордера, вбачається, що відповідач здійснив оплату вартості підрядних робіт, що прийняті за спірними актами приймання-передачі виконаних будівельних робіт (ф.КБ-2в) та довідками про вартість виконаних будівельних робіт (ф.КБ-3) на суму 1 174 140,53 грн. (т. 3, а.с. 70-85).
В обґрунтування заявлених вимог у даній справі, позивач посилається на невиконання відповідачем грошових зобов'язань за контрактом на будівництво різального цеху від 28.05.2008 №5\08, а саме несплату у повному обсязі вартості виконаних підрядних робіт, у наслідок чого, на думку позивача, у відповідача виникла заборгованість на загальну суму 1 214 153,71 грн. У зв'язку з несплатою своєчасно та у повному обсязі вартості прийнятих робіт, позивач вважає, що наявні підстави для стягнення з відповідача 6 054,14 грн. пені, 84 125,80 грн. 3 % річних та 130 541,11 грн. інфляційних втрат.
З урахуванням встановлених у даній справі обставин та наявних доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову у даній справі, з огляду на таке.
Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини з договору, який за своєю правовою природою є договором будівельного підряду.
За приписами ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони за Контрактом підписали акти приймання-передачі виконаних будівельних робіт без зауважень.
Факт виконання позивачем підрядних робіт відповідачем не заперечується.
В усних запереченнях представників у судових засіданнях та у відзиві на позовну заяву, відповідачем зазначалось, що вищевказані акти приймання-передачі виконаних будівельних робіт (ф.КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт (ф.КБ-3) підписані особою, яку відповідач уповноважив на підписання вказаних документів, але згодом втратив до неї довіру і тепер наполягає на перегляді внесених до актів і довідок відомостей.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що до матеріалів справи не надано довіреностей відповідача на підписання його представником вказаних документів. Водночас, на зазначених документах містяться відтиски печатки відповідача, а сам відповідач визнає, що на момент підписання документів, керівнику відповідача, який має право діяти від імені відповідача без довіреності, був відомий їх зміст і факт підписання.
Як вже зазначалося, з наявних платіжних доручень та квитанцій до прибуткового касового ордера вбачається, що відповідач сплатив за виконані підрядником (позивачем) роботи частково, а саме 1 174 140,53 грн.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо, безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідачем у суді першої інстанції подано акт контрольного обміру без дати та без номеру, про перевірку відповідності обсягів виконаний підрядних робіт кошторисної документації та поданих до сплати обсягів робіт шляхом безпосередніх обмірів в натурі та документальної перевірки, відповідно до яких, експертом виявлено завищення виконаних будівельних робіт на загальну суму 478 318,31 грн.
Проте, зазначений акт правомірно не прийнятий судом як належний та допустимий доказ.
Відповідно до Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 19.11.2003 № 2171 "Про затвердження Положення про порядок проведення контрольних обмірів на об'єктах будівництва, капітального ремонту (ремонту), реставрації" результати контрольного обміру відображаються в акті контрольного обміру. Акт підписують інвестор, замовник, генпідрядчик, генпроектувальник. У випадку неявки когось із учасників контрольного обміру для участі у складанні та підписанні акта контрольного обміру експертом робиться про це відмітка в акті. Цей акт підписується експертом і присутніми учасниками контрольного обміру. Примірники підписаного представниками акта контрольного обміру експерт негайно вручає учасникам контрольного обміру (в тому числі і в разі не підписання їх представниками цього акта).
Судом першої інстанції вірно встановлено, що поданий відповідачем акт контрольного обміру без дати та без номеру не містить підпису підрядника та не містить відмітки стосовно неявки підрядника для участі у складанні та підписанні акта контрольного обміру.
Враховуючи невизначеність походження документів та порушення порядку складання вказаного акту, відсутність попередження експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку по перевірці відповідності обсягів виконаний підрядних робіт кошторисної документації та поданих до сплати обсягів робіт шляхом безпосередніх обмірів в натурі та документальної перевірки - наданий відповідачем акт контрольного обміру (т. 2, а.с. 168-169) експерта Бабія Вячеслава Павловича не може бути допустимим доказом по справі у розумінні статей 32, 33, 34, 41, 42 ГПК України.
Колегія суддів враховує, що відповідач заперечував проти позовних вимог, посилаючись, зокрема, на завищення підрядником вартості виконаних за Контрактом робіт та на невідповідність цієї вартості твердій договірній ціні, що була встановлена сторонами у Контракті. У зв'язку з чим, відповідач звернувся до господарського суду з клопотанням про призначення у справі будівельно-технічної експертизи.
Зазначене клопотання, на думку колегії суддів, правомірно відхилено судом першої інстанції з огляду на таке.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про судові експертизи" від 25.02.1996р. (зі змінами і доповненнями) судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства.
Відповідно до ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 41 ГПК України передбачено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору та потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Відповідач у даній справі хоча й посилається на завищення вартості виконаних за Контрактом робіт, проте, як встановлено судом, акти приймання-передачі виконаних підрядних робіт, а також довідки про вартість виконаних робіт, підписані та скріплені печаткою відповідача, без зауважень, що свідчить про їх погодження відповідачем.
Відповідно до пункту 10.2. Контракту здача-приймання робіт здійснюється у відповідності до діючого порядку і оформляється актом, підписання якого визначає момент передачі робочої та виконавчої технічної документації замовнику. В акті вказуються всі претензії до виконаних робіт.
Відповідно до частини 1, 2 статті 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліків у виконані роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).
Пунктом 99 постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 №668 "Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві" визначено, що розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість. Документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються підрядником та передаються замовнику. Замовник перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує їх. Після підписання документів замовник зобов'язаний оплатити виконані роботи.
Наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами -договором, актами, довідками, рахунками тощо. У даному випадку, наявні у справі документи в їх сукупності, а саме: акти здачі-приймання виконаних робіт, довідки про вартість виконаних робіт, інші матеріали справи містять вичерпні відомості про господарські операції між сторонами та підтверджують факт їх здійснення.
Колегія суддів вважає, що слід погодитися з висновком суду першої інстанції стосовно того, що заперечення відповідача щодо невідповідності відображеної в актах вартості виконаних робіт дійсній вартості виконаних робіт не містить належного документального аргументування та спростовуються матеріалами справи, у тому числі, умовами Контракту між сторонами, а саме: пунктом 2.2 Контракту, у якому зазначено, що ціна договору являється динамічною і може уточнятися при умові: зміни обсягів і складу робіт; у зв'язку із змінами із проектної документації; виникнення надзвичайних обставин, які не могли бути передбачені сторонами при укладені Контракту. Наведене свідчить про те, що загальна вартість виконаних робіт за Контрактом не повинна дорівнювати договірній ціні, що визначена сторонами у вказаному Контракті, тобто 2 000 000,00 грн.
Таким чином, факт виконання підрядником робіт та їх прийняття замовником (відповідачем) за Контрактом, підтверджується матеріалами справи. Згідно з умовами Контракту та вимогами закону, зокрема, ч.2 статті 854 ЦК України, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу обумовлену ціну.
За таких обставин, слід дійти висновку, що у даній справі питання, які необхідно з'ясувати для всебічної перевірки обставин справи, не потребують застосування спеціальних знань експерта, оскільки полягають у наданні правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам та іншим документам, наслідки підписання яких, визначені законом та Контрактом.
Посилання відповідача на взаєморозрахунки сторін при будівництві за рахунок поставок відповідачем позивачу металу (арматури) на загальну суму 762 557,00 грн., а відтак наявність факту завищення вартості робіт за Контрактом та необхідність врахування судом факту взаємозаліку, колегією суддів відхиляється з огляду на таке.
На підтвердження вказаного, відповідачем надано суду копії довіреності від 30.01.2009 ЯПИ №825265; рахунків фактур від 26.08.2008 на суму 187 500,00 грн., від 29.09.2008 на суму 220 660,00 грн., від 24.10.2008 на суму 179 204,16 грн., від 25.12.2008 на суму 175 583,00 грн.
Однак, вказані документи не можуть бути визнані належними і допустимими доказами того, що сторони провели взаємозалік, в тому числі вони не свідчать про обов'язок позивача врахувати вартість поставленої відповідачем позивачу арматури при розрахунку за виконані підрядні роботи.
Слід зазначити, що довіреність є лише підтвердженням повноважень фізичної особи на отримання товарно-матеріальних цінностей за накладною, при цьому рахунки-фактури, надані відповідачем, самого факту передачі арматури не підтверджують, оскільки є одностороннім документом відповідача, не містять відомостей про особу, яка отримала товарно-матеріальні цінності. В матеріалах справи відповідні накладні, за якими відповідач передав би, а позивач отримав матеріал (арматуру) відсутні, і відповідачем таких доказів не надано.
Саме по собі зазначення в актах найменування виробів з арматури, які використовувалися при виконанні підрядних робіт, не є підтвердженням факту її передачі відповідачем позивачу.
Матеріали справи не містять заяви однієї з сторін до суду про зарахування зустрічних вимог.
Також судом враховано, що відповідно до частини 1 статті 879 ЦК України матеріально-технічне забезпечення будівництва покладається на підрядника, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Договором на замовника може бути покладений обов'язок сприяти підрядникові у забезпеченні будівництва водопостачанням, електроенергією тощо, а також у наданні інших послуг.
Пунктом 7.1 Контракту встановлено, що для виконання робіт згідно пункту 1.1. Контракту підрядник бере на себе матеріально-технічне забезпечення виконаних робіт згідно Контракту.
Разом з тим, у пункті 7.2 Контракту передбачено, якщо матеріально-технічні ресурси постачає замовник, то вони передаються підряднику по накладним без права власності (безоплатно) згідно графіка поставок узгодженого сторонами.
Як зазначається в листі Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 11.07.2010 №2/12-21/10359 "Щодо правильності врахування в актах приймання виконаних будівельних робіт вартості матеріалів поставки замовника та вартості будівельних матеріалів, отриманих від розбирання будівель та використаних при будівництві нової споруди" вартість матеріалів поставки замовника, безоплатно переданих підряднику за Актом передачі та вкладених у будівництво, включається в обсяг виконаних робіт за фактичною вартістю їх придбання з урахуванням сплаченого податку на додану вартість. За підсумками Акта приймання виконаних будівельних робіт вартість таких матеріалів наводиться довідково. При проведенні взаєморозрахунків за виконаний обсяг робіт вартість матеріалів поставки замовника з урахуванням сплаченого податку на додану вартість вираховується з підсумку, наведеного у типовій формі № КБ-3" Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат", і не підлягає оплаті.
В умовах Контракту не зазначено, що виконання робіт здійснюється з матеріалів замовника.
У зв'язку з викладеним, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що передачу позивачеві металу (арматури) на загальну суму 762 557,00 грн., відповідачем не доведено належними доказами.
Судом першої інстанції правомірно не взято до уваги наданий та залучений до матеріалів справи оригінал акту звірки взаєморозрахунків станом на 20.10.2010р. (т.2, а.с.160), як доказ, наявності заборгованості за Контрактом у розмірі 455 132,95 грн., оскільки акт звірки за своїм призначенням носить інформаційний характер, він не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції. Крім того, в ньому відсутні посилання на первинні бухгалтерські документи і таких документів суду не надано. До того ж Акт звірки містить дописки, однак його не підписано відповідачем та відсутня його печатка, що свідчить, що вказаний акт є одностороннім документом позивача та відповідачем не погоджений.
При цьому, платіжними дорученнями та квитанціями до прибуткового касового ордера, копії яких наявні в матеріалах справи (т. 3, а.с. 70-85), підтверджується факт часткової оплати відповідачем на суму 1 174 140,53 грн. підрядних робіт, що прийняті за спірними актами приймання-передачі виконаних будівельних робіт (ф.КБ-2в) та довідками про вартість виконаних будівельних робіт (ф.КБ-3).
З огляду на вказане, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що наявні в матеріалах справи письмові докази свідчать про прийняття відповідачем виконаних позивачем робіт за Контрактом за актами приймання-передачі виконаних будівельних робіт (ф.КБ-2в) та погодження їх вартості за довідками про вартість виконаних будівельних робіт (ф.КБ-3), які є належними і допустимими доказами прийняття робіт і погодження їх ціни відповідачем і саме з підписанням яких Контракт пов'язує оплату виконаних робіт в повному обсязі, без зазначення жодних претензій по строкам виконання робіт, їх якості та без корегування ціни.
Статтею 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 1 214 153,71 грн. - різниця між загальною вартістю виконаних будівельних робіт та сплаченими відповідачем позивачу коштами, та порушення відповідачем своїх зобов'язань за Контрактом в частині своєчасної та повної оплати вартості виконаних підрядних робіт, останнім доведено у встановленому порядку належними доказами, у зв'язку з цим, позовні вимоги про стягнення 1 214 153,71 грн. підлягають задоволенню.
За порушення відповідачем зобов'язання позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати, 3% річних та пеню. Зазначені вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.
Пунктом 4.2. Контракту встановлено, що остаточна оплата виконаних робіт здійснюється після підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання підрядних робіт Ф№3, з урахуванням авансу, в 15-ти денний термін з дня підписання.
Згідно частини 1 статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів погоджується з результатами перерахунку судом першої інстанції інфляційних втрат, оскільки розрахунок позивача є неточним, у зв'язку з чим вимога про стягнення 130 541,11 грн. інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню у розмірі 122 629,52 грн. Відтак, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 7 911,59 грн. задоволенню не підлягають.
Вимоги позивача про стягнення розміру 3% річних, нарахованих на суму боргу, ґрунтуються на вимогах закону та вірно розраховані позивачем. Отже, в цій частині позовні вимоги про стягнення 84 125,88 грн. 3% річних правомірно задоволені судом першої інстанції.
Стосовно вимог про стягнення з відповідача 6 054,14 грн. пені в розмірі 1 % від несплаченої суми, що підлягає сплаті за Контрактом, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.
Згідно частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з п. 12.2 Контракту в разі несвоєчасної оплати прийнятих робіт замовник сплачує підряднику пеню в розмірі 1% від неоплаченої суми.
У даній справі встановлено факт несвоєчасної оплати відповідачем, з огляду на вимоги законодавства та умови Контракту, колегія суддів погоджується з правомірністю нарахування позивачем розміру пені та, враховуючи межі позовних вимог, слід погодитися з доведеністю позову в цій частині та наявністю підстав для задоволення вимог про стягнення штрафної санкції у вигляді штрафу в розмірі 6 054,14 грн., який згідно з умовами п. 12.2 Контракту не має характеру триваючої штрафної санкції.
Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доводи апеляційної скарги не є обґрунтованими та наведених у оскаржуваному рішенні суду першої інстанції висновків не спростовують, з підстав наведених вище, а тому колегією суддів відхиляються.
Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для скасування або зміни рішення господарського суду Київської області від 08.11.2012р. у справі №25/105-12, які передбачені ст. 104 ГПК України, відсутні. Рішення є законним, обґрунтованим і відповідає обставинам справи. У зв'язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Бондарчука Анатолія Миколайовича залишити без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 08.11.2012р. у справі № 25/105-12 без змін.
2. Матеріали справи № 25/105-12 повернути до господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя Суховий В.Г.
Судді Агрикова О.В.
Чорногуз М.Г.
Повний текст складено та підписано 01.02.2013р.