Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
Від "29" січня 2013 р. Справа № 5/5007/1382/12
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Ляхевич А.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Кімак З.К., довіреність №100/16 від 09.01.2013 р.,
від відповідача: не з'явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (м. Житомир)
до Житомирської орендної виробничо-комерційної фірми по ремонту побутової радіоелектронної апаратури "Побутрадіотехніка" (м.Житомир)
про стягнення 351965,94 грн.
Комунальне підприємство "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Житомирської орендної виробничо-комерційної фірми по ремонту побутової радіоелектронної апаратури "Побутрадіотехніка" 351965,94 грн. заборгованості за послуги з теплопостачання.
Ухвалою господарського суду Житомирської області від 10.12.2012р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №5/5007/1382/12 призначено її розгляд на 03.01.2013р.
Зважаючи на неявку представників сторін в судове засідання, невиконання ними вимог ухвали суду та неповідомлення ними причин неявки в суд, відповідно до вимог ст.77 ГПК України, розгляд справи ухвалою від 03.01.2012 р. було відкладено на 29.01.2013 р.
В засіданні суду представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просить їх задовольнити. Представник позивача надав суду для долучення до матеріалів справи докази, якими обґрунтовує позовні вимоги, в т.ч. довідку від 29.01.2013 р. №429/16 (а.с.47) про те, що станом на 28.01.2013 р. заборгованість за спожиті послуги з теплопостачання в межах заявлених позовних вимог Житомирської орендної виробничо-комерційної фірми по ремонту побутової радіоелектронної апаратури "Побутрадіотехніка" перед КП "Житомиртеплокомуненерго" ЖМР складає 351965,94 грн.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився.
При цьому, щодо нез"явлення в засідання суду представника відповідача, господарський суд приймає до уваги наступне.
17.01.2013р. на адресу суду повернулась неврученою кореспонденція господарського суду - ухвала суду від 03.01.2013р. по справі №5/5007/1382/12, яка надсилалась відповідачу за адресою: 10029, м.Житомир, вул.Хлібна, 25, з відміткою поштового відділення "За закінченням терміну зберігання".
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що відповідача було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, проте, своїм правом приймати участь в судовому засіданні останній не скористався.
Судом також враховується, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Враховуючи, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов'язковою, а також з врахуванням того, що строк розгляду позовної заяви, визначений ст.69 ГПК України, майже сплинув (позовна заява надійшла до суду 06.12.2012 р.), а відповідно до ст.77 ГПК України відкладення розгляду справи можливе в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, господарський суд Житомирської області визнає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та за наявними матеріалами справи, відповідно до ст.75 ГПК України.
Заслухавши пояснення присутнього представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд
Звертаючись до суду з позовною заявою про стягнення з Житомирської орендної виробничо-комерційної фірми по ремонту побутової радіо-електронної апаратури "Побутрадіотехніка" 351965,94 грн. заборгованості, позивач - Комунальне підприємство "Житомиртеплокомуненерго" зазначило підставою позову те, що відповідач протягом 2009-2012 років використовувало приміщення в будинку №25 по вулиці Хлібній в місті Житомирі та в будинку №151 по вулиці Щорса в місті Житомирі, які включені до системи централізованого теплопостачання. Послуги з теплопостачання вказаних приміщень надавались КП "Житомиртеплокомуненерго" ЖМР належної якості, відповідно до вимог Закону України "Про теплопостачання", Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 р.
Позивач посилається на положення ст.ст.20, 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" щодо обов'язку споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Вказує, що згідно ст.19 названого Закону, споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
При цьому, зазначає, що згідно пункту 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005р., розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць; плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.
Посилаючись на наведене, позивач стверджує, що за період з листопада 2009 року по травень 2012 року Житомирська орендна виробничо-комерційна фірма по ремонту побутової радіо-електронної апаратури "Побутрадіотехніка" як споживач користувалась послугою з теплопостачання за адресою: м.Житомир, вул.Щорса, буд.151, м.Житомир, вул.Хлібна,25, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 31.11.2012р. складає 351965,94 грн. Вказані обставини, на думку позивача, підтверджуються розрахунком заборгованості та рахунками на надання послуг з теплопостачання, які додані ним до позовної заяви (розрахунки - а.с.13,14; рахунки - а.с.15-34).
Серед позовних матеріалів до суду подано претензію від 05.09.2012р. за №3197/16, адресовану позивачем відповідачу щодо сплати заборгованості за послуги з теплопостачання в сумі 351955,94грн. та опис вкладення до листа як доказ направлення відповідачу претензії, розрахунку та рахунків 05.09.2012 р. (а.с.11,12).
Під час розгляду справи, представником позивача на вимогу ухвали суду щодо надання доказів в підтвердження викладених у позовній заяві обставин, подано до справи листа за №р-5-21/2010 від 02.08.2010р., адресованого Житомирською обласною радою керівнику КП "Житомиртеплокомуненерго", в якому на звернення останнього щодо надання дозволу на відключення приміщень за адресами: м.Житомир, вул.Хлібна,25 та вул.Щорса,151, від централізованого опалення, повідомлено, що цілісний майновий комплекс, до складу якого увійшли і приміщення за вказаними адресами, передано в оренду Житомирській орендній виробничо-комерційній фірмі по ремонту побутової радіоелектронної апаратури "Побутрадіотехніка", яка і є балансоутримувачем вищезазначених приміщень.
Крім того, представник позивача надав суду супровідного листа від 17.08.2010р. №6011/16, за змістом якого позивачем надіслано відповідачу два екземпляри договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води з проханням підписати його, скріпити печаткою та один екземпляр направити на адресу позивача (а.с.49) та опис вкладення про надіслання відповідачу вказаного супровідного листа з договором (а.с.48). Представник зазначає, що надісланий договір не був підписаний відповідачем, водночас, стверджує про наявність між сторонами правовідносин щодо надання послуг з теплопостачання та зобов'язання відповідача оплатити спожиті ним послуги.
Розглядаючи питання про обґрунтованість позову у даній справі, господарський суд приймає до уваги таке.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають, з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України (зокрема, з договорів та інших правочинів), змінюються та припиняються з підстав, передбачених Цивільним кодексом України , іншими актами цивільного законодавства та підлягають виконанню належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту чи інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
З наведеного вбачається, що підставою для отримання оплати виконавцем є саме надана замовнику послуга.
За статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил - є житлово-комунальними послугами.
Виходячи зі змісту статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", якою розподілено перелік житлово-комунальних послуг залежно від функціонального призначення, до комунальних послуг відносяться централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, вивезення побутових відходів тощо.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначені Законом України "Про житлово-комунальні послуги", статтею 19 якого унормовано, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Також, Закон України "Про теплопостачання", згідно преамбули цього Закону, визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.
За змістом Закону України "Про теплопостачання", статті 1 "Визначення термінів" - споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
У даному випадку, позивачем не надано суду підписаний обома сторонами письмовий договір на теплопостачання.
При цьому, не надано позивачем жодних доказів на підтвердження існування між сторонами й правовідносин з постачання позивачем теплової енергії відповідачу, що могло б свідчити про виникнення зобов'язання відповідача з оплати наданих послуг.
Так, позивачем не надано жодних документів, підписаних обома сторонами - і позивачем, і відповідачем, в яких сторонами було б обумовлено обсяги, характер послуг, що замовляються, характеристика об'єкта (об'єктів) теплопостачання, порядок обліку чи розрахунку кількості спожитої теплової енергії.
Не містять матеріали справи й підписаних сторонами актів про відпуск теплової енергії (актів передачі-приймання наданих послуг) за вказаний у позовній заяві період - листопад 2009 - квітень 2012 рр.
Рахунки з надання послуг з теплопостачання та ГВП за вказаний період (а.с.15-34), в яких споживачем наданих послуг зазначено відповідача у справі - ЖОВКФРРА "Побутрадіотехніка", в будь-якому разі не можуть бути прийняті до уваги судом як належні докази існування між сторонами правовідносин з теплопостачання та прийняття таких послуг відповідачем як споживачем. Так, незважаючи на те, що в кожному з вказаних рахунків зазначено, що цей рахунок є актом передавання-приймання виконаних робіт за розрахунковий період, жоден з рахунків не підписано відповідачем. При цьому, рахунки за вищевказаний спірний період навіть не пред'являлись відповідачу до оплати у розрахунковому періоді - доказів протилежного позивачем до справи не надано, а, як вбачається з матеріалів справи, всі рахунки зазначеного періоду були надіслані відповідачу лише разом із претензією щодо сплати заборгованості за весь спірний період, на загальну суму 351955,94 грн. (а.с.11, опис вкладення - а.с.12).
За таких обставин, жодних підстав вважати, що між сторонами існували зобов'язання, за якими позивач мав надавати відповідачу послуги з теплопостачання, а відповідач - оплатити надані послуги, як і вважати підтвердженим факт надання таких послуг позивачем відповідачу, а також, саме на вказану у позові суму - в господарського суду немає.
Слід зазначити, що згідно зі ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору; ці дані можуть встановлюватись письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників та інших осіб, що беруть участь у судовому засіданні.
Відповідно до ч.1 ст.36 ГПК України, письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
У відповідності до статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими у справі доказами; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Проте, у даному випадку, позивачем не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів по справі щодо тих обставин, на які він покликається.
З огляду на викладене, позов щодо стягнення з відповідача на користь позивача 351965,94грн. як заборгованості за надані послуги з теплопостачання є безпідставним, оскільки не відповідає фактичним обставинам справи та приписам чинного законодавства, яким регулюються спірні правовідносини, а тому позов є таким, що не підлягає задоволенню.
У відповідності до вимог ст.49 ГПК України, судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-
У позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 04.02.13
Суддя Ляхевич А.А.
віддрук.прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (наручно)
3 - відповідачу (реком.)