23 листопада 2006 р.
№ 46/191-06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дерепи В.І. -головуючого,
Грека Б.М.,
Стратієнко Л.В.
за участю повноважних представників:
позивача
Гарбуза В.І.
відповідача
Загородньої Д.М.
розглянувши у відкритому засіданні касаційну скаргу
Інституту проблем кріобіології і кріомедицини НАН України
постанову
від 21 серпня 2006 року
Харківського апеляційного господарського суду
у справі за позовом
Інституту проблем кріобіології і кріомедицини НАН України
до
Державного підприємства МО України “Харківське управління механізації та будівництва»
про
визнання права власності,
встановив:
У квітні 2006 року позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача про визнання права власності на квартири у житловому будинку № 252 по вул.Котлова у м.Харкові загальною площею не менше 325,491 м2 , що складає більш ніж одна однокімнатна (№ 99) та 4 трьохкімнатні квартири ( № № 77, 86, 97, 109), посилаючись і на те, що відповідач у добровільному порядку не визнає за ним право власності на вказані квартири.
Рішенням господарського суду Харківської області від 26 червня 2006 року (суддя Ільїн О.В.) позов задоволено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21 серпня 2006 року рішення місцевого господарського суду від 26 червня 2006 р. скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить постанову апеляційної інстанції скасувати, як прийняту з порушенням норм матеріального і процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить в її задоволенні відмовити за необгрунтованістю вимог.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування апеляційним господарським судом при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Приймаючи постанову про скасування рішення місцевого господарського суду та відмову позивачу в позові, апеляційна інстанція виходила з того, що об'єктом нерухомості є незавершене будівництво житлового будинку з вбудованими приміщеннями, який не зданий в експлуатацію і не зареєстрований в БТІ.
Окрім того позивач є закладом загальнодержавної власності, а тому не може бути власником спірного житла.
Проте з вказаними висновками повністю погодитись не можна, оскільки до них суд дійшов без повного і всебічного з'ясування обставин справи, що спричинило порушення апеляційною інстанцією норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до вимог ч.2 ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Як вбачається з матеріалів справи, розглядаючи даний спір господарські суди попередніх інстанцій всупереч зазначених вимог закону не з'ясовували та не перевіряли стан завершення будівництва відповідачем житлового будинку № 252 по вул.Котлова в м.Харкові. В матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що спірний будинок на момент розгляду справи в суді є об'єктом незавершеного будівництва та не прийнятий до експлуатації.
Суд вважає, що наявність в матеріалах справи ксерокопії листа КП “Харківське БТІ» від 21.08.2006 р. за № 2392948, наданого відповідачем до суду апеляційної інстанції про те, що право власності на жилий будинок, розташований по вул.Котлови 252 в бюро не зареєстровано, не може бути підставою для визнання апеляційним господарським судом спірного житлового будинку як об'єкту незавершеного будівництва не зданого в експлуатацію.
Окрім того, розглядаючи даний спір, господарські суди не звернули уваги на ті обставини, що договір купівлі-продажу № 1 від 21 червня 2005 року, згідно якого відповідач отримав об'єкт незавершеного будівництва житлового будинку з вбудованими прибудованими приміщеннями магазинів за адресою м.Харків вул.Котлова 252, відповідно до вимог ст.215 ЦК України є нікчемним правочином, оскільки всупереч ст.65 ЦК України нотаріально не посвідчений та не прийшов державну реєстрацію.
За вказаних обставин викликає сумнів у належності відповідача у справі та необхідність вирішення питання про прийняття до участі у справі в якості належного відповідача ТОВ “Промтехреконструкція».
Враховуючи викладене суд вважає, що постанова апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду як прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права не можуть залишатись без змін і підлягають скасуванню.
При повному розгляді справи господарському суду необхідно врахувати наведене, більш повно та всебічно з'ясувати обставини справи, суть позовних вимог і заперечень, їх обгрунтованість, зібраним доказам дати правову оцінку та відповідно до вимог закону вирішити спір.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21 серпня 2006 року та рішення господарського суду Харківської області від 26 червня 2006 р скасувати, частково задовольнивши касаційну скаргу.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області в іншому складі суду.
Головуючий, суддя В.Дерепа
Судді Б.Грек
Л.Стратієнко