Кіровоградської області
"23" листопада 2006 р.
Справа № 4/319
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Хилька Ю.І. розглянув у судовому засіданні справу № 4/ 319
за позовом Промислово-технічної компанії у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю “Агромат» м.Київ
до приватного підприємства “Алко» м.Кіровоград
про стягнення 80852 грн. 17 коп.
Представники сторін:
від позивача - Грачова О.В. , довіреність № б/н від 01.06.06 ;
від відповідача - Феоктістов О.В. , довіреність № 30/05/02 від 30.05.06 ;
Заявлено позов про стягнення заборгованості в розмірі 60904 грн. 73 коп. з приватного підприємства “Алко» за поставлений товар, 18233 грн. 46 коп. пені за прострочку платежу, 1713 грн. 98 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами та судових витрат в розмірі 926 грн. 52 коп.
Представник позивача вимоги підтримав повністю.
Доказів погашення заборгованості не представлено. В судовому засіданні 26.10.06 р оголошено перерву до 15 год 14.11.06 р. та до 16 год. 23.11.06 р.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, проаналізувавши встановлені факти та відповідні до них правовідносини, господарський суд,-
У відповідності до договору купівлі-продажу № 0706 від 07.07. 2006 року ( в подальшому - Договір) згідно видаткових накладних №06/7271290Б від 14.07. 2006 р. та №06/7272170Б від 14.07.2006 року та на підставі довіреності ЯМЕ №311968 від 14.07.2006 року відповідачем через представника Дубницького О.В. отримано у позивача будівельні матеріали на суму 60904 грн. 73 коп. Відповідно до п.6.8 Договору відповідачу було надано послуги з перевезення товару в м.Кіровоград в розмірі 2600 грн.
Відповідач вказаний товар прийняв повністю, що посвідчується підписом та печаткою на видаткових накладних (а.с.14,15). Однак, в порушення умов п.8.3 Договору відповідач не провів оплату за отриманий товар на протязі 3-х днів з моменту отримання товару від позивача, тобто в строк до 18.07.2006 року.
За приписом ст.265 Господарського кодексу України до правовідносин поставки, які не врегульовані цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Таким чином, між сторонами виникли правовідносини, що підпадають під дію глави 54 Цивільного кодексу України.
Так, згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Як вбачається із матеріалів справи відповідач прийняв поставлений позивачем товар та не вжив заходів для повернення товару позивачу.
Суд вважає, що між сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору, наявні договірні відносини у відповідності до вимог ст.ст. 11, 639,655,691 ЦК України підтверджують що це саме договір купівлі-продажу. Специфікація товару, ознаки, якість, ціна, вартість - визначені в накладній.
На користь відносин купівлі-продажу свідчить і застереження в документах на отримання товару про ціну з ПДВ.
Позивач передав майно повністю в кількості, передбаченій умовами договору, а відповідач прийняв товар, але не розрахувався за нього, тим самим не виконавши свої зобов'язання.
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк. Саме невиконання умов договору з боку відповідача і стало причиною звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права.
Відповідач вимоги позивача в частині заборгованості в розмірі 60904 грн. 73 коп. фактично визнав, але доказів належного виконання зобов'язання суду не надав. Відповідачем не оспорюється факт отримання товару. У відповіді на претензію №4107 від 04.08.2006 року відповідач визнав розмір заборгованості за договором та просив відстрочити термін оплати на невизначений термін, оскільки його контрагенти затримують розрахунки з ним.
Спір фактично виник через небажання відповідача провести оплату отриманого від позивача та використаного на власний розсуд товару. Укладений між сторонами договір та норми діючого законодавства не містять підстав для звільнення відповідача від обов'язку оплатити отриманий товар.
Документів, що підтверджують повний розрахунок по договору з позивачем відповідач не представив. Позивач правомірно просить стягнути наявний основний борг в розмірі 57883 грн. 90 коп., вартість піддонів які використано в якості тари на суму 420 грн. 84 коп. та вартість послуг з перевезення товару в розмірі 2600 грн. з відповідача на підставі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має бути виконано в натурі. На день розгляду заяви борг на користь позивача складає 60904 грн. 73 коп. Розрахунок боргу зроблений вірно, а вимоги обґрунтовані, тому в цій частині позовні вимоги підлягають до повного задоволення.
Аналізуючи позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 18233 грн.46 коп. на підставі п.п.8.5, 8.6 Договору за несвоєчасну оплату поставленого товару господарський суд приходить до висновку, що вимоги в цій частині підлягають до часткового задоволення виходячи з слідуючого.
За приписом ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Фактично відповідач повинен був розрахуватись за отриманий товар на протязі 3-х днів з моменту отримання товару, тобто не пізніше 18.07.2006 року. Таким чином починаючи з 18.07.06 року та по 20.09. 06 року включно відповідач не провів оплату поставленого товару та повинен сплатити пеню за 63 дні. Однак суд не погоджується з розміром заявленої до стягнення пені, оскільки її розрахунок проведено без врахування положення ч.1 ст. 231 Господарського кодексу України щодо визначення законом розміру штрафних санкцій за окремими зобов'язаннями, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Таким законом, на думку суду є Закон України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» стаття 3 якого визначає, що розмір пені, передбачений ст.1 та 2 цього Закону обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Враховуючи викладене, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача пеню в розмірі 1698 грн. 45 коп. за період з 18.07.2006 року по 20.09.2006 року тобто за 63 дні, враховуючи що згідно до листа Національного Банку України №14-011/1373-6039 з 10.06.2006 ставка Нацбанку встановлена в розмірі 8,5 % річних.
Період за який стягується пеня перебуває в межах передбаченого ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України 6 місячного строку від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення штрафних санкцій за користування чужими грошовими коштами, суд виходить з того, що договір поставки товару №0706 від 07.07. 2006 року сторони визнають повністю, питання про його невідповідність вимогам закону ними не ставиться, вказаний договір належним чином оформлений, підписаний представниками сторін в особі перших керівників та скріплений печатками підприємств. Умови договору позивач виконав повністю, передавши відповідачу передбачену кількість товару.
Виходячи з викладеного суд прийшов до висновку, що сторонами визнано умови договору та вони повністю прийняли їх до виконання.
Таким чином, підлягають частковому задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 1713 грн. 98 коп. процентів у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за весь час користування чужими грошовими коштами на підставі п. 8.6 Договору, оскільки проведеним арифметичним підрахунком встановлено, що розмір процентів складає 1698 грн. 45 коп. Розбіжності в заявленій позивачем сумі та вирахуваній судом, суд відносить на арифметичну похибку, допущену позивачем при підготовці позову та проведенні розрахунку. При цьому суд виходить з інформації листа Національного банку України від 06.06.2006 року №14-011/1373-6039 яким доведено розмір облікової ставки Національного Банку України - 8,5 % .
Крім того, судом приймається до уваги застереження сторін, викладене в п.8.7 Договору про те, що нарахування та сплата штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань за цим Договором здійснюється без обмеження певним строком/ терміном протягом усього періоду від дня, коли грошові зобов'язання повинні були виконані до дня їх фактичного виконання на користь позивача.
Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати належить покласти на відповідача повністю.
При цьому господарський суд вважає за необхідне використати своє право та покласти на відповідача державне мито та відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача. Господарським судом приймається до уваги, що спір виник через невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, що привело до необхідності позивачу звернутися до суду за захистом свого законного права і він поніс додаткові витрат, пов'язані зі сплатою державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Такий висновок суду ґрунтується на п.7 Роз'яснення Вищого Арбітражного суду України №02-5/20 від 17.01.1995 року “Про деякі питання практики вирішення арбітражними судами спорів за позовами прокурорів» та п.1 Роз'яснення від 04.03.1998 року №02-05/78 “Про деякі питання практики застосування розділу V1 Арбітражного процесуального кодексу України».
Керуючись ст.ст. 34,49, 82, 84 ГПК України, господарський суд,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з приватного підприємства “Алко» м.Кіровоград вул. Фрунзе 18/21 ( поштова адреса м.Кіровоград проспект Правди 8 корп.1) код 32095706 р/р 2600517000749 МФО 323594 АКБ “Правексбанк» на користь Промислово-технічної компанії у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю “Агромат» м.Київ проспект Перемоги 89 А р/р 26004200379101 в Станкобудівній філії КБ "Експобанк" м. Києв МФО 322421 заборгованість в розмірі 60904 грн. 73 коп., з яких вартість отриманих будівельних матеріалів на суму 57883 грн. 90 коп., вартість тари в розмірі 420 грн. 84 коп., вартість послуг з доставки товару- 2600 грн., пеню в розмірі 1698 грн. 45 коп., процентів за користування чужими коштами в розмірі 1698 грн.45 коп., суму сплаченого державного мита в розмірі 808 грн. 52 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн.
Наказ видати.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через господарський суд Кіровоградської області.
Суддя
Ю. І. Хилько