79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
10.11.06 Справа№ 4/2075-10/302
за позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю “Підкамінське» с.м.т. Підкамінь, Бродівський район, Львівська обл.
до відповідача: Відкрите акціонерне товариство “Львівенергоремонт», м. Львів
про стягнення 71901,66 грн. боргу
Суддя Довга О.І.
Секретарі Скремета О.О.
за участю представників:
від Позивача: Копач Р.І. - представник
від Відповідача: Карпій Р.М. - представник
Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.22 ГПК України.
Від здійснення технічної фіксації судового процесу сторони відмовились. Заяв про відвід суду не поступало.
Розгляд справи неодноразово відкладався з причин викладених у відповідних ухвалах господарського суду Львівської області.
Суть спору: Позов заявлено ТзОВ “Підкамінське» с.м.т. Підкамінь, Бродівський район, Львівська область, до ВАТ “Львівенергоремонт», м. Львів про стягнення 71901,66 грн. боргу, в тому числі 56058,00грн. інфляційних нарахувань, 15843,66 грн. 3% річних, а також 719,02 грн. витрат по сплаті державного мита, 118,00 грн. витрат по оплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 7000,00 грн. судових витрат за надану правову допомогу.
В судовому засіданні оголошувалась перерва до 10.11.2006 року.
Представник позивача позовні вимоги підтримує повністю та наполягає на їх задоволенні.
Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у своєму відзиві на позов від 03.11.2006р. за №84/14, та доповненні до відзиву від 03.11.06 р. № 84/14 на позовну заяву від 20.09.2006 р. № 55/175, в якому зокрема звертає увагу суду:
- що позивачем пропущено строк позовної давності про стягнення інфляційних та процентів річних, а тому просить застосувати наслідки спливу позовної давності;
- відповідно до ст.55 ГПК України у позовах про стягнення грошей ціна позову визначається стягуваною сумою, а стягнення 7000,00 грн. судових витрат на надану правову допомогу не оплачене державним митом, тому на думку відповідача в цій частині позовних вимог позов підлягає залишенню без розгляду;
- статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. У контексті цієї норми, судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Стягнення ж суми в рахунок майбутньої їх сплати у вигляді судових витрат, чинним законодавством не передбачено;
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши надані суду докази, судом встановлено:
Зі змісту ст. 4 ЦК УРСР випливає, що цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством , а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки.
Відповідно до приписів ст. 41 ЦК УРСР під угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України в редакції від 16.01.2003 р. N 435-IV (надалі ЦК України), ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності (Кодекс набрав чинності з 01.01.2004р.).
Зі змісту ст. 11 ЦК України випливає, що цивільні права і обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.
Зокрема, відповідно до п.5 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають з рішення суду.
Під рішенням суду в контексті даної статті Кодексу слід розуміти рішення суду загальної юрисдикції, господарського або третейського суду, що набрало законної сили.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Львівської області від 20.03.2003р. у справі №4/4217-42/467 задоволено позовні вимоги ТзОВ “Підкамінське» та визнано неукладеним Договір №10 від грудня 1998 року, складений ТзОВ “Підкамінське» і ВАТ “Львівенергоремонт», а також стягнуто з останнього на користь ТзОВ “Підкамінське» 300 000,00грн боргу від суми вартості векселя № 51300001004025, 1785,00 грн. витрат по сплаті державного мита, 118,00 грн витрат по оплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 7500,00 грн судових витрат за надану правову допомогу, а всього 309 403,00 грн. Дане рішення господарського суду в подальшому скасовано не було, а отже набрало законної сили.
Відповідно до ч.5 ст.124 Конституції України, частини першої статті 84 та статті 115 ГПК України, судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території усіма без винятку органами державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, організаціями, установами, посадовими особами, а також окремими громадянами та їх об'єднаннями.
Таким чином з моменту набрання рішенням Господарського суду Львівської області від 20.03.2003р. у справі №4/4217-42/467 законної сили у ВАТ “Львівенергоремонт» виникли зобов'язання перед ТзОВ “Підкамінське» на суму 309 403,00 грн.
Згідно ст. 161 ЦК УРСР та ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону та договору.
В силу ст. 162 ЦК УРСР та ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст. 216 ЦК УРСР та ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Судом встановлено, що на примусове виконання вказаного рішення місцевого господарського суду видано наказ від 31.03.2003р. №4/4217-42/467.
Вищезазначений наказ господарського суду 22.04.2003р. ТзОВ “Підкамінське» був направлений на виконання до ВДВС Галицького РУЮ м. Львова.
На примусове виконання наказу господарського суду державним виконавцем ВДВС Галицького РУЮ м. Львова винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 08.05.2003р.,та відкрито виконавче провадження з примусового стягнення з ВАТ “Львівенергоремонт» боргу в сумі 309 403,00 грн.
Матеріали справи вказують на те, і даний факт не спростовується відповідачем та не заперечується його представником в судовому засіданні, що на момент звернення ТзОВ “Підкамінське» з позовом, ВАТ “Львівенергоремонт» рішення господарського суду в повному обсязі не виконав і, як вбачається з акту звірки взаємних розрахунків станом на 14 вересня 2006 року, заборгованість становить 38340,38 грн., що відповідачем також не заперечується.
Згідно ст. 214 ЦК УРСР та ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з доданих позивачем до позовної заяви розрахунків позовних вимог, ТзОВ “Підкамінське» вимагає стягнення з ВАТ “Львівенергоремонт» в порядку ст. 214 ЦК УРСР та ст. 625 ЦК України 56058,00 грн. інфляційних нарахувань за період з квітня 2003 року по серпень 2006 року та 15843,66 грн. 3% річних за період з 01 квітня 2003 року по 20 вересня 2006 року.
Статтями 256,257,258 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
В силу вимог ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а відповідно до п. 5 цієї статті за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Частина 1 ст. 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встанволено ГК України.
За своєю правовою природою стягнення, передбачені статтею 625 ЦК України, не є тотожними неустойці (пені, штрафу), а тому до позовів про стягнення інфляційних та трьох процентів річних застосовуються загальні строки позовної давності в три роки.
Право на позов про стягнення інфляційних та трьох процентів річних відповідно до ст. 261 ЦК України виникло з моменту набрання рішенням господарського суду законної сили, в даному випадку 31.03.2003 року.
Позовна заява подана до господарського суду згідно з відбитком календарного штемпеля поштового відділення зв'язку 29.09.2006 року.
Правові наслідки спливу позовної давності визначені в статті 267 ЦК України.
Зокрема згідно п.4 вказаної статті сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Пунктом 3 статті 267 ЦК України встановлено правило, за яким позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
У своєму відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що перебіг спливу строку позовної давності розпочався 31.03.2003р., а позовна заява подана до господарського суду 20.09.2006р., в зв'язку із чим просить застосувати наслідки спливу строку позовної давності.
За таких обставин господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині про стягнення інфляційних та трьох процентів річних слід задоволити частково ,в межах строку позовної давності, а саме 55990,62 грн. інфляційних за період з жовтня 2003 року по серпень 2006 року та 3% річних в сумі 11 974,64 за період з 29.09.2003р. по 20.09.2006р. В задоволенні решти позовних вимог про стягнення інфляційних і трьох процентів річних за період з 01 квітня 2003 року по 29 вересня 2003 року слід відмовити, оскільки позивачем пропущено строк позовної давності про стягнення інфляційних та трьох процентів річних за цей період і про застосування наслідків спливу такого строку є відповідна заява відповідача у справі.
Крім цього ТзОВ “Підкамінське» просить суд в порядку ст. 49 ГПК України стягнути з ВАТ “Львівенергоремонт» 7000,00 грн. судових витрат за надано адвокатом правову допомогу.
Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Також відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Таким чином стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум, як судових витрат, за умови, якщо такі витрати були сплачені стороною за отримання послуг, і сплачені лише адвокатам, а не будь-яким представникам.
Господарський суд, вирішуючи питання розміру задоволення таких витрат, приймає, крім цього, до уваги співрозмірність вартості таких послуг від суми позову та суми задоволених вимог з дотриманням основних засад справедливості та законності судового процесу.
В підтвердження своїх доводів про стягнення витрат за надану правову допомогу, ТзОВ “Підкамінське» подало Договір про надання юридичної допомоги від 03.04.2006р., укладений з адвокатом Копачем Р.І., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю останнього, свідоцтво про сплату податку, додаткову угоду до цього договору від 20.06.2006р. та рахунок на оплату цих послуг від 26.07.2006р. на суму 7000,00 грн.
Водночас, в підтвердження сплати вартості послуг адвоката позивачем подано фінансові документи, що підтверджують фактичну сплату вартості таких послуг, лише на суму 3600,00 грн., що підтверджується витягом з реєстру електронних платіжних доручень від 26.07.2006р., згідно якого позивач платіжним дорученням № 66 від 26.07.2006р. провів оплату на рахунок адвоката Копача Р.І. в розмірі 3600,00 грн.
З огляду на викладене господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог ТзОВ “Підкамінське» в частині відшкодування йому витрат за надану правову допомогу в сумі 3600,00 грн., виходячи з складності розгляду справи, ціни позову, та фактично сплаченої суми таких витрат.
Решта судових витрат покласти на сторони пропорційно розміру задоволених вимог (ст. 49 ГПК України).
Керуючись ст.ст. 256-258,261, 267,625 ЦК України, ст. 223 ГК України, ст.ст.2, 12, 33, 34, 36, 38, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 116 ГПК України, господарський суд, -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Львівенергоремонт» (79034, м. Львів, вул. Панаса Мирного, 24, код ЄДРПОУ 13810284) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Підкамінське» (80670, Львівська область, Бродівський район, с.м.т. Підкамінь, вул. І.Франка, 25, код ЄДРПОУ 09325643) - 55990,62 грн. інфляційних нарахувань, 11 974,64 грн. 3% річних, 679,65 грн. витрат по сплаті державного мита, 118,00 грн. витрат по оплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 3600,00 грн. судових витрат за надану правову допомогу.
3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.
Суддя Довга О.І.