23 листопада 2006 р.
№ 33/63-06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. -головуючого (доповідача), Грека Б.М., Стратієнко Л.В., за участю представників: позивача -
відповідача -
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Нісан» на рішення господарського суду Харківської області від 7 червня 2006 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 7 серпня 2006 року у справі за позовом Комунального підприємства “Харківські теплові мережі» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Нісан» про стягнення 5 268,07 грн.,
У лютому 2006 року позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача про стягнення вартості безпідставно отриманої теплової енергії в сумі 3196,48 грн., 1663,58 грн. суми індексації, 408,01 грн. 3 % річних.
Рішенням господарського суду Харківської області від 7 червня 2006 року позов задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 3196,48 грн. боргу за безпідставно придбану теплову енергію, інфляційних в сумі 140,39 грн., 3% річних в сумі 39,67 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 7 серпня 2006 року рішення суду залишене без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю “Нісан» просить їх скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права.
Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як правильно встановлено судами, на підставі договору оренди №9 від 15.04.2001 року, укладеного між Відділом обліку та управління комунальним майном Орджонікідзевської районної ради та ТзОВ "Нісан", відповідач орендував приміщення у житловому будинку в м.Харкові по вул.Бекетові, 12/15 з централізованою системою опалення.
Відповідно до п.2.2 договору оренди, власником орендних приміщень є територіальна громада Орджонікідзевського району м.Харкова.
Внутрішня будинкова система опалення житлового будинку №12/15 по вул. Бекетова в м.Харкові є спільною власністю та підключена до теплових мереж КП “Харківські теплові мережі».
У зв'язку з розірванням ЗАТ "Тепломережа ТЕЦ-4" договору оренди цілісного майнового комплексу ТЕЦ-4 та припиненням господарської діяльності по постачанню теплової енергії, цілісний майновий комплекс ТЕЦ-4 з 01.11.2001 року був переданий в повне господарське відання КП "Харківські теплові мережі" і, тому, позивач здійснює постачання теплової енергії споживачам Орджонікідзевського району м.Харкова, в тому числі і відповідачу.
Згідно з Правилами користування приміщеннями житлових будинків та придомовими територіями, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року №572, технічне обслуговування та ремонт елементів житлових будинків та зовнішній благоустрій, санітарне обслуговування додаткових приміщень житлових будинків та придомових територій здійснюється на підставі договору з власниками житла або уповноваженим ними органом. Житлово-експлуатаційні підприємства відповідних районних рад, на підставі укладених договорів, здійснюють технічну експлуатацію житлових будинків, але не є їх власниками.
Відповідно до п.1.2 Правил користування електричною та тепловою енергією, затверджених наказом Міністерства енергетики та електрифікації СРСР від 06.12.1981 року №310, користування тепловою енергією допускається тільки на підставі договору, укладеного між енергопостачальною організацією та споживачем, установки якого безпосередньо підключені до мереж енергопостачальної організації.
На підставі п.4.10 укладеного договору оренди №9, передбачено зобов'язання відповідача укласти договори на послуги по утриманню орендованого майна.
Відповідач, в порушення умов договору, на користування тепловою енергією договір не укладав та протягом опалювального сезону 2004-2005 років безпідставно споживав теплову енергію.
З матеріалів справи вбачається, що рішеннями господарського суду Харківської області по справам №07/432-03 та №50/92-04 за позовом КП “Харківські теплові мережі» до ТзОВ фірми “Нісан», які набрали законної сили, відповідач на пропозицію про необхідність укладення договору на постачання тепла, відповідний договір не укладав і за цей час безпідставно споживав теплову енергію.
Згідно ст.35 ГПК України, встановлені обставини не потребують доказування.
Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
На підставі ст.1213 ЦК України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
У зв'язку з тим, що направлені позивачем відповідачу рахунки за безпідставно спожиту ним теплову енергію оплачені відповідачем не були, місцевий господарський суд обгрунтовано задовольнив вимоги позивача в частині стягнення вартості безпідставно набутої теплової енергії в сумі 3196, 48 грн.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд вважає, що місцевий господарський суд у рішенні, залишеним без змін постановою, вірно застосував норми матеріального права і обгрунтовано визнав такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення інфляційних та 3% річних.
За таких обставин, судові рішення відповідають вимогам закону і обставинам справи, тому підстав для їх зміни немає.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
Рішення господарського суду Харківської області від 7 червня 2006 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 7 серпня 2006 року залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Нісан» - без задоволення.
Головуючий, суддя В.Дерепа
Судді Б.Грек
Л.Стратієнко