15.11.2006 Справа № 35/268
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
Білецької Л.М. (доповідача)
суддів
Науменка І.М. Голяшкіна О.В.
при секретарі судового
засідання: Клименко Ю.І.
за участю представників
сторін:
від позивача:
Губаренко Юрій Михайлович представник, довіреність № б/н від 08.08.06;
від відповідача:
від Придніпровської залізниці:
Шевченко Тетяна Леонідівна юрист, довіреність № б/н від 25.04.06;
Шамаров Тарас Олександрович юрисконсульт служби комерційної роботи та маркетингу, довіреність № 39 від 01.01.06;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
комунального підприємства “Міжнародний аеропорт Кривий Ріг», м. Кривий Ріг
на рішення
від 15.08.06 року
господарського суду
Дніпропетровської області
у справі
№ 35/268
за позовом
закритого акціонерного товариства “Спільного українсько -
голландського підприємства “КРЕБО», м. Кременчук
до
комунального підприємства “Міжнародний аеропорт Кривий Ріг», м. Кривий Ріг
про
стягнення 35 440 грн. 00 коп.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.08.2006 року у справі №35/268 (суддя Широбокова Л.П.) з відповідача на користь позивача стягнуто заподіяні збитки, витрати по справі - держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення мотивовано тим, що код одержувача вантажу повинен бути повідомлений відправником вантажу. Через те, що відповідач як одержувач вантажу повідомив неправильний код позивачеві, той в свою чергу повідомив неправильний код ЗАТ »Торговий дім “Укртатнафта», який сплатив залізниці за це штрафні санкції. Відповідач сплатив штрафні санкції ЗАТ “Торговий дім “Укртатнафта», які заподіяні неправильними діями відповідача і по вині останнього.
З таким рішенням суду не погодився відповідач, який звернувся з апеляційною скаргою. Посилається на те, що відповідач не міг повністю повідомити номер свого особового рахунку, бо це було б порушенням умов договору. Він міг надрукувати лише чотири цифри. Відповідачу нічого не було відомо про застосування штрафних санкцій до позивача та його контрагента по договорах. Просить рішення скасувати.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач по справі - закрите акціонерне товариство “Спільне українсько - голландське підприємство “КРЕБО», м. Кременчук, зазначає, що подана апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому вона не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Дніпропетровської області має бути залишено без змін. Свої твердження пояснює наступним.
Судом І інстанції було правильно встановлено, що саме факт невірного зазначення у перевізних документах (залізничних накладних № 43586339, № 43589485. № 43591278) коду одержувача вантажу, за що статтями 118, 122 Статуту залізниць передбачено стягнення з вантажовідправника штрафу у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення підтверджується актами загальної форми № 305 від 19.10.2005, № 345 від 22.11.2005, № 369 від М 7.12.2005 (у подальшому - акти загальної форми)
Статтею 129 Статуту залізниць передбачено, що порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами. Правила складання актів затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 року N 334 та зареєстровані у Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855.
Суд правильно визнав акти допустимими доказами щодо підтвердження певних обставин, які стали підставою для покладення відповідальності на суб'єкта відносин перевезення вантажів, тобто - для задоволення вантажовідправником ЗАТ «Торговий дім «Укртатнафта" претензії залізниці із вимогою сплати штрафу у зв'язку з неправильним зазначенням Позивачем у заявці на відвантаження палива коду одержувача вантажу, який Позивачу, у свою чергу був повідомлений саме Відповідачем.
Крім того, відповідно до частини другої статті 43 Господарського процесуального кодексу України, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Тому акти загальної форми були тільки одними із доказів, який господарський суд оцінив у сукупності з усіма іншими доказами у справі.
Зокрема, факт неправильного зазначення коду одержувача випливає із самих перевізних документів - накладних № 43586339, № 43589485, № 43591278 від 14.10.2005р., 18.11.2005р., 12.12.2005р., копії яких знаходяться у матеріалах справи. Крім того, факт неправильного зазначення коду одержувача у залізничних накладних був безпосередньо підтверджений у судовому засіданні представником Відповідача. Враховуючи вищевикладене просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції по справі без змін.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.09.2006р. апеляційна скарга прийнята до провадження суду, її розгляд призначений на 16.10.06р.; ухвалою від 16.10.2006р. розгляд справи відкладено на 30.10.06р.; ухвалою від 30.10.06р. розгляд справи відкладено на 13.11.2006р. ; ухвалою від 13.11.2006р розгляд справи відкладено на 15.11.06р.
У судовому засіданні представник відповідача наполягає на задоволенні апеляційної скарги, а представник позивача -проти її задоволення заперечує.
Вислухавши представників сторін, дослідивши докази у справі, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Предметом позовних вимог позивача до відповідача у даній справі є вимога про відшкодування завданих йому збитків відповідачем тим, що останній повідомив йому неправильний код вантажоодержувача у заявках, внаслідок чого позивач повідомив його ЗАТ »Торговий дім» Укртатнафта», до якого застосовані залізницею штрафні санкції за неправильне зазначення коду одержувача товару.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільних прав, має право на їх відшкодування.
Збитками є :
1) витрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі. А також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних умов, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного позову є стягнення саме реальних збитків, понесених позивачем як штрафу, сплаченого в порядку регресу ЗАТ “Торговий дім »Укрататнафта».
При відшкодуванні збитків суд має встановити такі обставини, що входять до предмета доказування у категорії справ про стягнення збитків:
- факт заподіяння збитків;
- протиправна поведінка заподіювача збитків;
- причинний зв'язок між протиправною поведінкою і заподіяними збитками і;
- вина заподіювача збитків.
Суд першої інстанції правильно стягнув з відповідача збитки з огляду на наступне.
З матеріалів справи видно, що договором про перевезення вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги від 18 вересня 2003 року відповідачеві встановлено код платника 1001, і відкрито особовий рахунок 7862906 (а.с.34)
У своїх заявках на поставку товару відповідач зазначив невірний код отримувача товару 7862, який був повідомлений відправнику товару ЗАТ »Торговий дім »Укртатнафта» (а.с.19), і останній вказав цей код у залізничних накладних (а.с.20-22).
За неправильне зазначення коду залізниця склала акти (а.с.23-24), виставила претензію відправнику, який задовольнив її у добровільному порядку сплативши 35 440 грн. штрафу за невірне зазначення коду одержувача (а.с.26)
Після цього відправник звернувся з претензією до позивача і позивач платіжним дорученням від 28 лютого 2006 року задовольнив цю претензію у такому ж розмірі, відшкодувавши збитки відправнику товару.
Допитаний у судовому засіданні представник залізниці пояснив, що дійсно відповідачеві присвоєний код одержувача 1001, про що зазначено в договорі перевезення і той код, який вказаний у заявках, є невірним.
Тому поведінка відповідача є неправомірною - всупереч вимогам укладеного з залізницею договору відповідач вказав інший код одержувача, ніж той, який там зазначений.
Така неправомірна поведінка відповідача спричинила завдання збитків позивачеві, витрати якого є реальними і підтвердженими платіжним дорученням і який змушений був сплатити відправнику штраф, який застосований до нього залізницею з вини відповідача.
Та обставина, що відповідач не знав про застосування залізницею штрафних санкцій до відправника товару не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, бо вона не звільняє відповідача від обов'язку відшкодувати завдані позивачеві збитки неправильним повідомленням коду одержувача.
Тому суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, прийняв законне і обґрунтоване рішення, підстави для скасування якого відсутні.
Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу комунального підприємства “Міжнародний аеропорт Кривий Ріг», м. Кривий Ріг залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.08.2006 року у справі № 35/268 залишити без змін.
Постанова може бути оскаржена у місячний строк до Вищого господарського Суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.
Головуючий суддя Л.М. Білецька
Суддя І.М. Науменко
Суддя О.В. Голяшкін