73000, м.Херсон, вул. Горького, 18
"21" листопада 2006 р. Справа № 8/356-АП-06
Господарський суд Херсонської області у складі судді Хом"якової В.В. при секретарі Зибцевій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Херсонзерноекспо"
до Державної податкової інспекції у м.Херсоні
про визнання нечинними актів
за участю представників сторін:
від позивача - представник Волчелюк А.С., дов. від 22.03.06., представник Іпатов В.В., дов. від 22.03.06.
від відповідача - ГДПІ Тосік Н.І., дов. №13901/9/10-039 від 23.10.06.
ТОВ «Торговий дім «Херсонзерноекспо» (позивач) звернулось до господарського суду з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Херсоні (відповідач) від 24 березня 2006 року № 0002022301/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 381330 грн.68 коп., визначення податкового зобов'язання у розмірі 158704 грн.57 коп. та застосування штрафних санкцій у сумі 79352 грн. 29 коп., № 0002032301/0 про визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 77817 грн. 22 коп., в тому числі основного платежу 51878 грн. 15 коп., штрафних санкцій -25939 грн. 07 коп.
Додатково позивач збільшив позовні вимоги та просить визнати нечинними податкові повідомлення - рішення ДПІ у м. Херсоні від 17 квітня 2006 року №№ 0002022301/1, 000203230113,від 23 червня 2006 року № 0002022301/2, 0002032301/2, від 18 жовтня 2006 року № 0002022301/3, 0002032301/3, надіслані позивачу за результатами адміністративного оскарження. Позивач вважає, що рішення не відповідають дійсним обставинам господарських відносин, суперечать нормам діючого законодавства. Сільгосппродукція, що була придбана підприємством за операціями, на підставі яких, на думку ДПІ, товариство безпідставно віднесло суми податку до податкового кредиту, була використана у власній господарській діяльності, що не заперечується в акті перевірки. ТОВ було отримано від контрагентів на всю кількість продукції належним чином оформлені податкові накладні, продукція була оплачена підприємством в повному обсязі, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість. Враховуючи, що за змістом Закону України від 03.04.1997 р. № 168/98-ВР "Про податок на додану вартість" право на відшкодування податку на додану вартість виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а факт сплати податку на додану вартість у складі ціни придбання не заперечується перевіряючими, то висновок про порушення підприємством вимог діючого законодавства не можна вважати обґрунтованим і достатнім для прийняття рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування. Позивач звертає увагу на те, що перевірка одного із контрагентів, ПП "Ірістон" підтвердила відсутність будь - яких порушень його боку. Порушення контрагентами чинного законодавства при формуванні податкових зобов'язань та їх сплаті не є достатньою підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень. Також звертає увагу на факт арифметичних помилок при визначенні завищення суми бюджетного відшкодування. Відповідно до п. 6.1 ст. 6 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181 - Ш "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до ст. 4 зазначеного Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності). П. 1.2 ст. 1 вказаного Закону визначено, що податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України. Зменшення суми бюджетного відшкодування не може здійснюватися у порядку, встановленому п. 6.1 ст. 6 Закону № 2181-Ш.
Державна податкова інспекція у м. Херсоні (відповідач) проти позову заперечує, посилаючись на те, що податкові повідомлення-рішення ДШ у м. Херсоні від 24.03.2006р. №0002032301/0, № 0002022301/0 прийняті у відповідності з вимогами пункту 6.1 статті 6 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-Ш "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та пункту 3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001р. № 253. Товариством придбаний товар у ПП «Украгро" (м. Херсон), включено до податкового кредиту суму ПДВ у липні 2004р. - 6230грн.72коп., у серпні 2004р. - 97209грн.62коп. ПП «Украгро" в свою чергу придбано товар у ПП «Ірістон" ( м. Херсон). На запит ДПІ у м. Херсоні ПП «Ірістон" повідомило, що у підприємства відсутня можливість надати підтверджуючі документи у зв'язку з їх втратою 19.04.2005, ПП «Ірістон" не відновлено документи у визначений законодавством термін. Не підтверджено також надходження податку на додану вартість до бюджету по ПП «Ірістон" в липні 2004р.- на суму 6230 грн. 72 коп. Не підтверджено надходження податку на додану вартість до бюджету по ПП «Ірістон" в серпні 2004р.- на суму 97209 грн.62коп. Також ТОВ «ТД «Херсонзерноекспо" придбано товар у ПП «Украгро" та згідно податкових накладних включено до податкового кредиту суму ПДВ у липні 2004р. -38794 грн.38 коп., у серпні 2004р. -16469 грн.85 коп. ПП «Украгро" , в свою чергу, придбано товар у ПП «Апогей-плюс" ( м. Херсон). На запит ДПІ у м. Херсоні ПП «Апогей Плюс" повідомило, що у підприємства відсутня можливість надати підтверджуючі документи у зв'язку з їх втратою 26.03.2005р. ПП «Апогей Плюс" не відновлено документи у визначений законодавством термін, у зв'язку з чим не підтверджено факт надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету. Не підтверджено надходження до бюджету податку на додану вартість по ПП «Апогей Плюс" складає у липні 2004р. - 38794грн.З8грн., у серпні 2004р. -16469грн.85грн. Загальна сума ненадходження до бюджету податку на додану вартість по ПП «Ірістон" та ПП. «Апогей Плюс" складає у липні 2004р. -45025 грн. 10грн. Загальна сума ненадходження до бюджету податку на додану вартість по ПП «Ірістон" та ПП «Апогей Плюс" складає у серпні 2004р. -113679 грн. 47 грн.
ТОВ ,,ТД «Херсонзерноекспо" у вересні 2004р. придбано товар у ПП «Украгро" (м. Херсон) та згідно податкових накладних включено до податкового кредиту суму ПДВ -64512 грн. 50 коп. , даний товар ПП «Украгро" придбано у ПП Сірік М.І. (м. Херсон). ПП Сірік М.І. за документами придбав товар у ПП «Арона" ( м. Херсон), але за поясненням директора ПП «Арона", підприємство не мало господарських відносин у перевіряємому періоді з ПП Сірік М.І. ПП «Арона» було знято з обліку як платник податків 1 листопада 2004 року. Державна реєстрація ПП «Арона» скасована за рішенням власника 19 квітня 2005 року.
Також у вересні 2004р. ТОВ «ТД «Херсонзерноекспо" придбано товар у ПП «Украгро" та згідно податкових накладних включено до податкового кредиту суму ПДВ -54820 грн. 34 коп. ПП «Украгро" придбано товар у ПП Тонка Л.В. ( м. Херсон). ПП Тонка Л.В. придбала товар у ПП «Арона", яке не мало взаєморозрахунків у перевіряємому періоді з ПП Тонка Л.В. за поясненням директора ПП «Арона". Загальна сума ненадходження до бюджету податку на додану вартість по ПП Сірік М.І. та ПП Тонка Л.В. складає у вересні 2004р. -119332 грн. 84 грн. ТОВ «ТД «Херсонзерноекспо" у жовтні, листопаді та грудні 2004р. придбано товар у ПП «Украгро» та згідно податкових накладних включено до податкового кредиту суму ПДВ у жовтні 2004р. - 121080 грн. 15 коп., у листопаді 2004 р.- 17538 грн. 53 коп., у грудні 2004р. - 16552 грн.74 коп. ПП «Украгро" придбано товар у ПП «Ірістон", яке втратило документи, перевірити ненадходження податку на додану вартість до бюджету по ПП «Ірістон" в жовтні 2004 р. - на суму 69202,0 грн. Не підтверджено надходження податку на додану вартість до бюджету по ПП «Ірістон" у листопаді 2004р. - на суму 17538грн. 53коп., у грудні - на суму 16552грн.74коп.
Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України, а зараховані суми використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування ПДВ згідно з цим Законом. Тобто, законодавцем чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з ПДВ, є сплата цих сум до Державного бюджету України. Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету випливає з самої суті поняття податку, його основної функції формування доходів Державного бюджету України (п.19 ст.1, ст.9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття платника податку як особи, яка згідно п.1.3 ст. 1 Закону про ПДВ зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.
Згідно пункту 8 Інструкції про порядок застосування та стягнення штрафних санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001р. № 110, у разі коли за наслідками перевірки виявляється факт завищення суми бюджетного відшкодування, заявленого в податковій декларації про податок на додану вартість, сума такого завищення вважається сумою податкового зобов'язання, прихованою від оподаткування. Якщо внаслідок такого завищення отримано бюджетне відшкодування, платник податку визнається таким, що ухиляється від оподаткування, і до нього застосовуються санкції відповідно до законодавства. Штрафні санкції згідно з абзацами другим та третім цього пункту застосовуються в порядку та розмірах, визначених підпунктом 6.1.3 пункту 6 цієї Інструкції. Оскільки заявлені ТОВ «ТД «Херсонзерноекспо" до відшкодування суми ПДВ за липень 2004р. в розмірі 45025 грн. 10 коп., та за серпень 2004 р. в розмірі 113679 грн. 47 коп.. які зменшені по результатам перевірки, відшкодовано, на думку відповідача, до товариства підставно застосовано штраф згідно підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 в розмірі 79352 грн.29 коп. (І58704 грн. 57 коп. х 50%). За недоплату податку на додану вартість за жовтень 2004р. у сумі 51878 грн. 15 коп. до товариства застосовано штраф згідно підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181-Ш в розмірі 25939 грн. 07 коп. (51878 грн. 15 коп. х 50 %)..
Розглянувши матеріали справи в судових засіданнях 24 жовтня 2006 року та 21 листопада 2006 року, заслухавши представників сторін, суд
Оскаржувані позивачем рішення прийняті за висновками акту від 15 березня.2006 р. № 915/23-7/31006531 "Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки з питання дотримання податкового законодавства при нарахуванні податку на додану вартість товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Херсонзерноекспо" за період з 01.07.2004 р. по 31.12.2004 р. " В порядку адміністративного оскарження вказаних повідомлень-рішень до ДПІ у м. Херсоні, ДПА в Херсонській області, ДПА України повідомлення - рішення були залишені без змін, а скарги товариства - без задоволення.
В акті перевірки вказано, що позивач порушив вимоги п. 1.3, п. 1.8 ст. 1, підпункту 7.4.1 п. 7.4 , підпункту 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України " Про податок на додану вартість ", підприємство мало відносини з суб'єктом господарювання - ПП «Украгро», яке в свою чергу мало відносини із платниками податків, які мають ознаки фіктивності -ПП «Апогей-плюс», ПП «Ірістон», ПП Сірік М.І., ПП Тонка Л.В. Таким чином, на думку перевіряючих, підприємство не мало право включати до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені в ціні придбання товарів від даних підприємств.
Суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Пунктом 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначається, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Зазначений пункт дає загальне розуміння поняттю "бюджетне відшкодування" і є відсильною нормою, оскільки безпосередньо не встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування, а відсилає до інших норм цього Закону. Іншою такою нормою Закону України "Про податок на додану вартість" є підпункт 7.7.1 пункту 7.7 статті 7, який в період, до якого відносяться спірні правовідносини, передбачав, що суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду, на підставі підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України підлягає сума, яка при її визначенні згідно з підпунктом 7.7.1 має від'ємне значення. Таким чином, сума бюджетного відшкодування напряму залежить від правильності визначення суми податкова зобов'язань та податкового кредиту, а не навпаки.
Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8і цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку…;
Продукція, що була придбана позивачем за операціями, на підставі яких, на думку перевіряючих, безпідставно віднесено суми податку до податкового кредиту, була використана у власній господарській діяльності, що не заперечується відповідачем в акті перевірки.
Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/98-ВР " Про податок на додану вартість " суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.
Згідно ж з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.
Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 Закону.
Позивачем було отримано від ПП «Украгро» належним чином оформлені податкові накладні на всю кількість продукції, придбаної відповідно до укладених угод. Вказана продукція була оплачена підприємством в повному обсязі грошовими коштами, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість. Враховуючи, що за змістом Закону України від 03.04.1997 р. № 168/98-ВР " Про податок на додану вартість " право на відшкодування податку на додану вартість виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а факт сплати податку на додану вартість у складі ціни придбання не заперечується відповідачем, то висновок про порушення підприємством вимог діючого законодавства не можна вважати обґрунтованим і достатнім для прийняття рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування.
Постачальники позивача в другому ланцюгу - ПП «Ірістон", ПП «Апогей Плюс" не надали податковій інспекції підтверджуючі документи у зв'язку з їх втратою та не відновленням у визначений законодавством термін. Доказів того, що ПП «Апогей-плюс», ПП «Ірістон», а також ПП Сірік М.І., ПП Тонка Л.В. не подавали податкової звітності за перевіряє мий період та не сплачували податки немає. Статутні документи та державна реєстрація цих суб»єктів господарювання не скасована. Що стосується взаємовідносин ПП «Украгро» з ПП Сірік М.І. та ПП Тонка Л.В., то суду не надано обґрунтованих пояснень, чому податкова інспекція керуючись тільки поясненням директора ПП «Арона», презюмує вину саме приватних підприємців Сірік М.І., ТонкоїЛ.В., не допускаючи можливість порушення податкового законодавства зі сторони ПП «Арона». Суд приймає до уваги ту обставину, що податкова інспекція не вжила заходів щодо притягнення до будь-якої відповідальності жодного з постачальників сільгоспродукції по ланцюгу, крім позивача. Відсутні докази визнання угод купівлі-продажу продукції недійсними. Немає доказів того, що за фактом фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків, підробки документів або іншим злочином в даному випадку було притягнено до кримінальної відповідальності посадових осіб вищевказаних підприємств. Податковим органом не доведено обізнаність керівників ТОВ «ТД «Херсонзерноекспо» з фактом втрати документів постачальниками продукції. Не доведено відповідачем факту ненадходження ПДВ до бюджету від ПП «Апогей-плюс», ПП «Ірістон», ПП Сірік М.І., ПП Тонка Л.В. за спірний період по угодам продажу сільгосппродукції ПП «Украгро».
Доводи відповідача про те, що позивач не довів факту сплати податку на додану вартість до бюджету, є надуманими. Відповідно до положень статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством (частина 1 статті 19 Конституції України).
Чинне законодавство України, зокрема й Закон України "Про податок на додану вартість", не встановлюють обов'язок покупця сплачувати ПДВ, крім як продавцю товару у складі вартості товару, ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень Закону України "Про податок на додану вартість» сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. У даній справі такий обов'язок покладений податковою інспекцією на позивача, який є добросовісним платником податків, що суперечить вимогам чинного законодавства. ДПІ не враховано принципу індивідуалізації відповідальності, кожен суб'єкт відповідає за скоєне економічне правопорушення за наявності складу такого порушення (об'єктивної та суб'єктивної сторони) саме в діях, бездіяльності цього суб'єкта. Враховуючи викладене, податкові повідомлення рішення ДПІ у м. Херсоні від 24 березня 2006 року № 0002022301/0, № 0002032301/0 суд визнає нечинними.
Відповідно до пп.5.2.2. п.5.2. ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за результатами розгляду скарги платника податків контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення, про що повідомити платника податків. Пунктом п. 5.3. Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 р. № 253 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 27.05.2003 р. № 247) у разі, якщо за результатами розгляду скарги сума податкового зобов'язання залишається без змін, раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається, а з метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобов'язання податковим органом складається та надсилається платнику податків податкове повідомлення, при цьому через дріб проставляється номер скарги, щодо якої воно складене (1 -для першої, 2 -для другої тощо). Згідно з п. 1.9. ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове повідомлення є письмовим повідомленням контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом. Таким чином, вимоги позивача про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ із дробами “1», “2», «3» є підставними. Оскільки зазначені податкові повідомлення-рішення були прийняті відповідачем з тих же підстав, що й податкові повідомлення-рішення від 24 березня.2006 року № 0002022301/0, № 0002032301/0. то позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати в сумі 6 грн. 80 коп. відшкодовуються позивачу з Державного бюджету.
Керуючись ст. 94, 116, 159-163, 167, 181 КАС України, суд
1. Позов задовольнити. Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні:
- № 0002022301/0 від 24 березня 2006 року, № 0002022301/1 від 17 квітня 2006 року, № 0002022301/2 від 23 червня 2006 року, № 0002022301/3 від 18 жовтня 2006 року про зменшення товариству з обмеженою відповідальністю »Торговий дім «Херсонзерноекспо» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 381330 грн.68 коп., визначення податкового зобов'язання у розмірі 158704 грн.57 коп. та застосування штрафних санкцій у сумі 79352 грн. 29 коп.,
- № 0002032301/0 від 24 березня 2006 року, № 0002032301/1 від 17 квітня 2006 року, № 0002032301/2 від 23 червня 2006 року, № 0002032301/3. від 18 жовтня 2006 року про визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 77817 грн. 22 коп., в тому числі основного платежу 51878 грн. 15 коп., штрафних санкцій -25939 грн. 07 коп.
2. Відшкодувати товариству з обмеженою відповідальністю »Торговий дім «Херсонзерноекспо» (м. Херсон, вул.Порт-елеватор, 5) з Державного бюджету 6грн.80 коп. державного мита, виконавчий лист надіслати позивачу.
3. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
4. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя В.В. Хом"якова
постанова оформлена та підписана
30 листопада 2006 року.