20.11.2006 Справа № 10/236
За позовом ВАТ ЕК «Закарпаттяобленерго», м.Ужгород-Оноківці
до відповідача Дочірнього підприємства «Мукачівська кераміка» ВАТ «Львівський керамічний завод», с.Павшино Мукачівського району
про стягнення суми 138690,43грн.
Суддя І.В.Івашкович
Представники:
від позивача: Борсак М.В. - юрисконсульт І категорії, довіреність №3860 від 25.09.2006
від відповідача: Футумайчук С.Д. - директор
У судовому засіданні 17.11.2006 оголошувалась перерва до 20.11.2006 15год.
СУТЬ СПОРУ: ВАТ ЕК «Закарпаттяобленерго», м.Ужгород-Оноківці звернулось з позовом до Дочірнього підприємства «Мукачівська кераміка» ВАТ «Львівський керамічний завод», с.Павшино Мукачівського району про стягнення суми 138690,43грн., в тому числі 47681,75грн. боргу за спожиту активну електроенергію, 77323,33грн. боргу за перетоки та генерацію реактивної електроенергії, 4277,33грн. - пені, 3585,85грн. 3% річних, 11026,74грн. інфляційних за прострочку оплати активної та реактивної електроенергії.
Позов мотивує тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором №07-0274 від 19.01.2005р. про постачання електричної енергії заборгував за спожиту електроенергію за період з квітня по серпень 2006р. суму 47681,75грн. та за реактивну електроенергію за період з листопада 2003р. по серпень 2006р. - суму 77323,33грн.
За допущену прострочку оплати відповідачу на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано із простроченого боргу (по активній та реактивній електроенергії) інфляційні в розмірі 11026,74грн. та 3% річних в розмірі 3585,85грн., а на підставі ст.ст.231, 232 Господарського кодексу України, п.4.2.1 договору - нараховано пеню в розмірі 4277,33грн. (додано розрахунок нарахувань інфляційних, 3 % річних та пені).
Посилаючись на додані в обґрунтування позовних вимог документальні докази, представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі.
У зв'язку з витребуванням судом додаткових доказів, представником позивача подано письмові обґрунтування щодо підстав покладення на відповідача зобов'язання по оплаті спірних нарахувань (заяви №6-2-1524/1 від 06.11.2006, №6-5-1524/2 від 09.11.2006). Заявою №6-2-1524/1 від 06.11.2006 уточнено позовні вимоги в частині розміру заборгованості за спожиту активну електроенергію та зазначено, що така заборгованість складає 42477,18грн. замість помилково зазначеної 47681,75грн. Разом із заявами подано додаткові документи, зокрема, копію договору №274 від 23.05.2002 про постачання електричної енергії, копії документів про встановлені у відповідача лічильники обліку активної, реактивної електроенергії та генерації реактивної електроенергії, копії переданих головним енергетиком підприємства відповідача даних про показники приладів обліку активної, реактивної електроенергії та генерації реактивної електроенергії за період з листопада 2003р. по грудень 2004р., тобто до укладення між сторонами договору №07-0274 від 19.01.2005р.
Відповідач згідно з поданим письмовим відзивом на позов проти позовних вимог частково заперечив. Зокрема, відповідач визнає наявність заборгованості за активну електроенергію та реактивну електроенергію, що виникла з часу укладення між сторонами договору №07-0274 від 19.01.2005 про постачання електроенергії.
Стверджуючи про те, що жодних інших договорів між сторонами не укладалась, в тому числі за період з листопада 2003р. по грудень 2004р., відповідач вказує на безпідставне проведення за цей період нарахувань за реактивну електроенергію, а тому не визнає наявність заборгованості за реактивну електроенергію в загальному розмірі 38665,52грн., а також нараховані на таку заборгованість інфляційні, річні та пеню.
Спростовуючи заперечення відповідача, представник позивача у поданих суду письмових поясненнях зазначає, що порядок розрахунків за споживання реактивної електроенергії і за генерацію проводиться відповідно до Методики розрахунків плати за перетоки реактивної електроенергії між електропостачальною організацією і споживачами (затв. наказом міністерства енергетики України 14.11.1997р. №37). Вказує, що на об'єкті споживача встановлені лічильники для обліку спожитої активної та, відповідно, реактивної електроенергії та генерації, по показах яких постачальник проводить нарахування виходячи з п.3.4 Методики. Наголошує, що відповідачу протягом усього спірного періоду виставлялись до оплати рахунки за активну та реактивну електроенергію. Жодної заяви щодо неправильності нарахованих сум відповідач не подав, а, навпаки, уклав із постачальником договір № 62 від 06.04.2006 про порядок погашення заборгованості за спожиту електроенергію, чим визнав існуючу на той час заборгованість за реактивну електроенергію в розмірі 66200,82грн.
Окрім того, позивач зазначає, що до укладення договору №07-0274 від 19.01.2005 діяв укладений з відповідачем договір №274 від 23.05.2002 на постачання електроенергії.
Заслухавши доводи та заперечення сторін, дослідивши матеріали справи, суд
Між ВАТ ЕК «Закарпаттяобленерго» особі Мукачівського МРЕМ, як Постачальником електричної енергії, та ДП «Мукачівська кераміка» ВАТ «Львівський керамічний завод», як Споживачем, укладено договір про постачання електричної енергії №07-0274 від 19.01.2005. Згідно з умовами укладеного договору (п.п.2.2.3, 2.2.4) Споживач зобов'язався оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії згідно з додатком №7 «Порядок розрахунків» та додатком №8 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії»; здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії згідно з додатком №6 «Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії».
На підставі договору № 07-0274 від 19.01.2005 відповідачу за період з квітня 2006р. по серпень 2006р. проведено нарахування за спожиту активну електроенергію на суму 90158,93грн., що підтверджується копіями виставлених до оплати щомісячних рахунків. Оплату вказаних нарахувань відповідачем проведено частково, в загальному розмірі 47681,75грн., внаслідок чого за ним утворилась заборгованість за спожиту активну електроенергію в розмірі 42477,18грн.
У відповідності до умов укладеного договору №07-0274 від 19.01.2005, а саме, додатку №6, відповідачу за період з січня 2005р. по серпень 2006р. проведено нарахування за споживання та генерацію реактивної електроенергії на загальну суму 38667,81грн., що підтверджується доданими копіями щомісячних рахунків.
Згідно з наведеним у додатку №6 до договору порядком розрахунків плати за перетікання реактивної електроенергії, що складений відповідно до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами (затв. наказом Мінпаливенерго України №19 від 17.01.2002, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 01.02.2002 за №93/6381) (далі - Методика) проведення нарахувань здійснюється за відповідною формулою, у якій застосовується, зокрема, величина Д - економічний еквівалент реактивної потужності (ЕЕРП), значення якої згідно з договором становить 0,0795. Разом з тим, нарахування за січень, лютий 2005р. проведено із застосуванням іншого, ніж передбачено договором (додатком №6) значення ЕЕРП, а саме, 0,0813.
Тому проведеним судом перерахунком встановлено, що за січень 2005р. за перетікання реактивної електроенергії підлягає оплаті сума 3671,04грн., за лютий - 2479грн. Отже, всього в межах періоду з січня 2005р. (з часу дії договору №07-0274 від 19.01.2005) по серпень 2006р. за перетікання реактивної електроенергії відповідачем мало бути внесено плату на загальну суму 38518,58грн., розрахунки відповідач не проводив взагалі, внаслідок чого за ним утворився борг в розмірі 38518,58грн.
Таким чином, з підстав укладеного договору №07-0274 від 19.01.2005 відповідач заборгував за активну електроенергію суму 42477,18грн. (за період з квітня 2006р. по серпень 2006р.), за реактивну 38518,58грн. (за період з січня 2005р. по серпень 2006р.). Позовні вимоги в частині 42477,18грн. боргу за активну електроенергію та 38518,58грн. боргу за реактивну електроенергію доведено та обґрунтовано позивачем, не спростовано відповідачем, а отже підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Окрім того, умовами п.4.2.1 договору передбачено зобов'язання відповідача по оплаті пені за внесення платежів, передбачених п.п.2.2.3 - 2.2.4 із порушення встановлених термінів.
Приймаючи до уваги, що зазначена вище заборгованість за активну та реактивну електроенергію виникла внаслідок порушення відповідачем передбачених договором №07-0274 від 19.01.2005 строків розрахунків, проведеним судом перерахунком встановлено, що із простроченого боргу за активну електроенергію підлягає оплаті сума 433,80грн. інфляційних, 256,98грн. 3% річних, 1199,26грн. пені, із простроченого боргу за реактивну електроенергію - 1790,17грн. інфляційних, 743,45грн. 3% річних.
Вимоги в частині пені за прострочку оплати споживання та генерації реактивної електроенергії з підстав договору №07-0274 від 19.01.2005 не можуть бути задоволені, оскільки розрахунок пені складено позивачем без врахування умови договору про нарахування пені після настання строку оплати за кожний розрахунковий місяць. Фактично нарахування пені здійснено виходячи із наявності сумарної заборгованості, в тому числі, що виникла до укладення договору, за період прострочки з серпня 2005р. по серпень 2006р., тобто в межах річної позовної давності, передбаченої ст.258 Цивільного кодексу України. Разом з тим, при здійсненні такого розрахунку позивачем не враховано вимоги ст.232 п.6 Господарського кодексу України, яка підлягає обов'язковому застосуванню у спірних правовідносин.
Таким чином, поданий позивачем розрахунок пені за прострочку оплати реактивної електроенергії суд визнає необґрунтованим відповідно до умов укладеного договору №07-0274 від 19.01.2005 та вимог закону. Відсутність зазначення у розрахунку розміру боргу по закінченню кожного розрахункового місяця унеможливлює визначення правильного розміру пені із застосуванням норм п.6 ст.232 Господарського кодексу України.
Із фактичних обставин і матеріалів справи вбачається, що частина заявленої до стягнення заборгованості за реактивну електроенергію, розмір якої складає 38665,52грн., виникла за період з листопада 2003р. по грудень 2004р., тобто до укладення спірного договору №07-0274 від 19.01.2005.
Вимоги в цій частині боргу, а також пов'язаних із його існуванням нарахувань інфляційних, 3% річних та пені суд визнає неправомірними, такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до п.7.2.3 діючих на вищевказаний період (з листопада 2003р. по грудень 2004р.) Правил користування електричною енергією (затв. пост. НКРЕ від 31.07.1996р. №28, в редакції пост. НКРЕ від 22.08.2002 №928, зареєстр. в Мінюсті України 14.11.2002 за №903/7191) умови та порядок надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії та розрахунку розміру плати за компенсацію перетікання реактивної електроенергії як адресного економічного стимулу визначаються згідно з розрахунками, що здійснюються виходячи з параметрів, схеми, характерного режиму роботи електромереж, технічних даних електроустановок споживача відповідно до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії та зазначаються у договорі.
З метою впорядкування взаємовідносин із споживачами щодо перетікань реактивної електроенергії, відповідно до Закону України «Про електроенергетику», Правил користування електричною енергією, наказом Мінпаливенерго України №19 від 17.01.2002 (зареєстр. в Мінюсті України 01.02.2002 за №93/6381) затверджено Методику обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами (далі - Методика).
Зазначеною Методикою, яка є обов'язковою до застосування у спірних правовідносинах, передбачено, що розрахунки за перетікання реактивної електроенергії та генерацію здійснюються за всіма споживачами (крім населення), які мають сумарне середньомісячне споживання активної електроенергії за всіма точками обліку на одній площадці 5000квт./год. і більше, згідно з відповідними додатками до Договорів, передбаченими Правилами користування електричною енергією (п.3.1 Методики). Передбачено зазначення у договорі значень вихідних величин для розрахунку плати, в тому числі, ЕЕРП - економічний еквівалент реактивної потужності (п.3.6 Методики).
Таким чином, діє нормативно встановлений порядок, що передбачає здійснення розрахунків за перетікання та генерацію реактивної електроенергії у відповідності до укладеного із споживачем договору.
При додатковому обґрунтуванні позовних вимог позивачем зазначено, що до укладення договору №07-0274 від 19.01.2005, між сторонами діяв договір №274 від 23.05.2002 про постачання електричної енергії (додано копію). Такий договір не може вважатись підставою для покладення на відповідача обов'язку по оплаті спірної реактивної електроенергії, оскільки укладений з іншим споживачем - дочірнім підприємством «Мукачівська кераміка» спільного підприємства «Мукачівський завод керамічної плитки», перехід прав і обов'язків якого до відповідача в порядку правонаступництва не доведено. Окрім того, договір №274 від 23.05.2002 не містить жодних умов, в тому числі, укладеного відповідного додатку, щодо зобов'язань по оплаті реактивної електроенергії та порядку розрахунків.
Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині заборгованості за реактивну електроенергію за період з листопада 2003р. по грудень 2004р., позивач наголошував, що на об'єкті відповідача фактично вівся облік перетоків реактивної електроенергії та генерації згідно з показами встановлених приладів обліку, які передавались представником відповідача. Зазначив, що при розрахунку плати згідно з виставленими рахунками бралися обліковані за показами лічильників обсяги перетікання та генерації реактивної електроенергії та застосовано ЕЕРП, значення якого міститься у Зведеній відомості ЕЕРП споживачів ВАТ ЕК «Закарпаттяобленерго» від 03.02.2003 (стосовно СП «Мукачівський завод керамічної плитки»).
Суд вважає, що зазначені факти не можуть розглядатись як підстави виникнення зобов'язання відповідача по оплаті реактивної електроенергії.
Так, виходячи із технічної сутності реактивної електроенергії, згідно з наведеними у Правилах користування електричною енергією визначеннями, реактивна електроенергія не є товаром, що продається споживачу. Реактивна електроенергія - це шкідлива складова фізичних процесів передачі, розподілу та споживання активної електроенергії, яка через реактивну незбалансованість електроустановок призводить до додаткових технологічних витрат та погіршення показників якості активної електричної енергії. Плата за перетікання реактивної електроенергії є адресним економічним стимулом кожного споживача до дій, спрямованих на зменшення таких збитків, така залежить від параметрів електромережі, технічних характеристик електроустановок та має визначатись у договорі.
Із наведених вище обґрунтувань слідує висновок про те, що Правилами користування електричною енергією та Методикою встановлено загальні засади нарахування плати за перетікання реактивної електроенергії.
Разом з тим, така плата, як адресний економічний стимул, щодо кожного конкретного споживача може застосовуватись лише на підставі відповідних умов укладеного із споживачем договору. За відсутності передбаченого договором обов'язку споживача щодо оплати перетікання реактивної електроенергії та порядку розрахунків, у постачальника відсутні юридичні підстави для виставлення рахунків на оплату перетікання реактивної електроенергії.
Таким чином, виставлення відповідачу протягом періоду з листопада 2003р. по грудень 2004р. рахунків за реактивну електроенергію є неправомірними. Відповідно, неоплата таких рахунків не може розглядатись як підстава виникнення за відповідачем заборгованості в розмірі 38665,52грн. Безпідставними слід визнати і нарахування за прострочку оплати такого боргу сум інфляційних, 3% річних та пені.
Виходячи з вищевикладених мотивів, позов підлягає задоволенню частково, на суму 85419,42грн., в тому числі 42477,18грн. боргу за спожиту активну електроенергію, 38518,58грн. боргу за споживання та генерацію реактивної електроенергії, 433,80грн. інфляційних, 256,98грн. 3% річних, 1199,26грн. пені за прострочку оплати активної електроенергії, 1790,17грн. інфляційних, 743,45грн. 3% річних за прострочку оплати реактивної електроенергії.
В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
З правилами ст.49 ГПК України суд, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, покладає на відповідача відшкодування витрат позивача по оплаті держмита в розмірі 854,33грн. та 72,69грн. - по оплаті інформаційно-технічних послуг, всього - 927,02грн.
Керуючись ст.ст.43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з дочірнього підприємства «Мукачівська кераміка» ВАТ «Львівський керамічний завод» (Мукачівський район, с.Павшино, вул.Енгельса, б/н; ідентифікаційний код:31586988) на користь ВАТ ЕК «Закарпаттяобленерго» (м.Ужгород-Оноківці, вул.Головна,57; ідентифікаційний код:0013152) суму 85419,42грн. (в тому числі 42477,18грн. боргу за спожиту активну електроенергію, 38518,58грн. боргу за реактивну електроенергію, 2223,97грн. інфляційних, 1000,43грн. 3% річних, 1199,26гн. пені) та 927,02грн. відшкодування судових витрат. Видати наказ.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому ГПК України.
Суддя І.В.Івашкович
Рішення, оформлене відповідно до ст.84 ГПК України, підписано 24.11.2006р.