21 листопада 2006 р. Справа № 9/233
Суддя - Г.Й. Бобрик
Секретар судового засідання -Кокрева А.А.
за позовом Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Ужгород
до відповідача Відкритого акціонерного товаритсва Іршавська пересувна механізована колона, м. Іршава
про стягнення 14 929 грн., з них 14 298 грн. адміністративно -господарських санкцій та 631 грн. пені.
Представники:
Від позивача:
Від відповідача: Пушкаш М.І. -голова правління
Мешко В.М.- представник по довіреності від 21.09.2006 року № 1
СУТЬ СПОРУ: Закарпатським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, м. Ужгород заявлено позов до Відкритого акціонерного товаритсва Іршавська пересувна механізована колона, м. Іршава про стягнення 14 929 грн., з них 14 298 грн. адміністративно -господарських санкцій та 631 грн. пені. за недотримання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Позивач звернувся з наведеними позовними вимогами, оскільки відповідач всупереч вимогам ст.ст. 19,20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" ( далі - Закон) не виконав встановлений на 2005 рік норматив створення робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів та не сплатив позивачеві у зв"язку з цим санкцій у розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві відповідача за три не нестворених робочих місць для працевлаштування інваліда.
Відповідач, подав суду письмові пояснення на позов, якими заперечує проти позовних вимог посилаючись на те, що підприємством відповідача на протязі 2005 року були працевлаштовані 2 інваліди про що помилково не було зазначено у статистичному звіті форми №10- ПІ за 2005 рік, який послугував підставою подання даного позову в суд. На підтвердження наведеного представники відповідача подали до суду відповідні документи.
Представник позивача у судовому засіданні підтвердив факт виправлення у звіті відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік помилки щодо кількості фактично працевлаштованих інвалідів, тобто у 2005 році відповідачем було працевлаштовано 2 інваліди. У зв"язку з наведеним подав суду заяву № 01-05/135 від 13.10.2006 року про зменшення позовних вимог до суми 5177 грн. штрафних санкцій за одне не створене робоче місце для працевлаштування інваліда. що становить предмет позовних вимог.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши зібрані по них докази та заперечення, заслухавши заперечення представників відповідача, суд прийшов до висновку про відмові у задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.
Статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 р. № 875-ХІІ (далі по тексту Закон), для підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності і господарювання, встановлено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Відповідачеві за змістом норм вищенаведеного Закону встановлено на 2005 рік норматив створення робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів в розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих на підприємстві, що становить 3 робочі місця.
Матеріалами справи, зокрема, звітом цієї ж форми з внесенням виправлень позивачем 09.10.2006 року , поясненнями представників сторін встановлено що відповідачеві за змістом вищенаведеного закону на 2005 рік визначено норматив створенння робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 3 робичих місць. Оскільки за даними звіту працевлаштовано 2 інваліди, то позивач заявою від 13.10. 2006 року № 01-05/1375 просить стягнути штрафні санкції у сумі 5177 грн. за одне нестворене робоче місце для працевлаштування інваліда.
Відповідачем поданими суду матеріалами підтверджено, що ним вживалися залежні від нього заходи для працевлаштування інвалідів у кількості, що відповідає встановленому законом нормативу, тобто з урахуванням приписів Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів підприємством розроблено заходи щодо створення робочих місць інвалідів і включено їх до колективного договору. Про фактичне створення 3 робочих місць для працевлаштування інвалідів, з яких працевлаштовано 2, та про наявність на підприємстві відповідача одного вакантного робочого місця на якому може використовуватия праця інваліда, останнім на протязі звітного періоду було поінформовано у встановленому порядку Іршавський районний центр зайнятості, тобто орган уповноважений безпосередньо здійснювати працевлаштування інвалідів, відділення Фонду соціального захисту інвалідів (копії звітів та листів долучені до матеріалів справи).
Із матеріалів справи не вбачається, що у 2005 році органи працевлаштування, що перелічені в частині першій ст. 18 цого закону направляли інвалідів або інваліди безпосередньо звертались до відповідача для працевлаштування , а їм відповідач відмовив у працевлаштуванні.
Приймаючи до уваги, що за змістом ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько - правової відповідальності учасника господарських відпосин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, а оскільки відповідач наявними матеріалами довів, що ним вживались всі заходи для недопущення господарського правопорушення, то підстави для задоволення позовних вимог відсутні. У задоволенні позову належить відмовити.
Керуючись ст. 218 Господарського кодексу України, ст. ст. 17, 18, 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», ст. ст. 11, 70, 71, 86, 94, 136, 158 -163; п. 7 розділу УІІ Кодексу Адміністративного судочинства України,
1. В задоволенні позову відмовити.
2. Постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України.
Суддя Г.Й. Бобрик
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 24.11.2006 року.