01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
23.10.2006 № 18/575
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Капацин Н.В.
суддів: Данилової Т.Б.
Зеленіна В.О.
при секретарі: Кулачок О.А.
За участю представників:
від позивача - Водоп»янов О.М. (довір. № 13540-1/14 від 19.12.05)
відповідача - Прохоренко Є.А. (довір. № 4/2 від 19.10.06)
третьої особи - 1. Воронцов Д.М. (довір. від 01.06.06)
2. Кравченко А.В. (довір. № 784 від 30.08.06)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Транспортник"
на рішення Господарського суду м.Києва від 18.05.2006
у справі № 18/575 (Мандриченко О.В.)
за позовом ВАТ Українська страхова компанія "Гарант-Авто" в особі Центральної дирекції страхування УСК "Гарант-Авто"
до Закритого акціонерного товариства "Транспортник"
третя особа відповідача АСТ "Вексель"
третя особа позивача Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "ДОКА Україна Т.О.В."
про стягнення 42584,88 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.05.06 у справі № 18/575 задоволені позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», стягнуто з Закритого акціонерного товариства «Транспортник» на користь Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» 42 584,88 грн. шкоди, 426,85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У задоволені позовних вимог Акціонерної страхової компанії «Вексель» відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Статтею 27 Закону України «Про страхування» , статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Враховуючи, що винними у ДТП є обидва водії судом задоволено позовні вимоги позивача до відповідача щодо відшкодування шкоди з урахуванням пропорційного розміру відповідальності винних осіб. Судом першої інстанції відмовлено Акціонерній страховій компанії «Вексель» до Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» про стягнення 5 864,49 грн. оскільки, ні Цивільним кодексом України, ні Законом України «Про страхування», ні Положенням про порядок і умови проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.09.96 № 1175 , не передбачено повернення страховику виплачених останнім сум страхового відшкодування в порядку регресу за договорами обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.06 по даній справі та прийняти нове рішення, яким відмовити Відкритому акціонерному товариству «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» в задоволені позовних вимог.
В апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи. Відповідно до статті 1188 Цивільного кодексу України шкода , завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Таким чином, ЗАТ «Транспортник» повинно було відшкодувати ТОВ «Дока - Україна Т.О.В.» шкоду заподіяну останньому з вини Калістова О.В. В свою чергу ТОВ «Дока - Україна Т.О.В.» повинно було відшкодувати ЗАТ «Транспортник» шкоду, заподіяну йому з вини Марасіна Р.Ю., з урахуванням ступеню вини, яку повинен був визначити суд. Судом першої інстанції невірно визначено ступінь вини водіїв, що призвело до прийняття незаконного рішення. Відповідно до статті 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у разі недостатності страхової виплати.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін колегія суддів встановила наступне:
01.10.2004 у місті Києві по бульвару Чоколівському сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автобуса марки «Богдан», державний номер 001-19КА, що належить ЗАТ «Транспортник» та автомобіля марки «Тойота-Авенсіс» державний номер 453-00 КА, що належить ТОВ з іноземними інвестиціями «Дока - Україна Т.О.В.», в результаті якої автомобіль марки «Тойота-Авенсіс» зазнав пошкоджень.
Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 03.11.04 у справі № 3-14281 накладено адміністративне стягнення на водія Марасіна Р.Ю., який керував автомобілем «Тойота-Авенсіс», за порушення ним пунктів 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України. Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 03.11.04 у справі № 3-14280 накладено адміністративне стягнення на водія Калістова О.В. ЗАТ «Транспортник» за порушення ним пункту 10.1 Правил дорожнього руху.
Відповідно до страхового полісу № 3240150 добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності, укладеного між ВАТ «УСК «Гарант-Авто» і ТОВ «Дока - Україна Т.О.В.», згідно з яким автомобіль «Тойота-Авенсіс» державний номер 453-00 КА був застрахований.
Згідно з актом № 2833 автотоварознавчого дослідження від 12.10.04, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Експертна компанія «Автоекспертиза - Стандарт», вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Тойота-Авенсіс» в результаті його пошкодження в ДТП, складає 89 657,20 грн.
Позивач здійснив виплату страхового відшкодування ТОВ з іноземними інвестиціями «Дока - Україна Т.О.В.» в розмірі 84 889,76 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 4602 від 05.11.04, № 4571 від 04.11.04.
Частина 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачає, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до частини першої статті 1191 Цивільного Кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Стаття 27 Закону України “Про страхування» зазначає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
До страховика, який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги в межах фактичних затрат до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відкрите акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Транспортник» збитків у розмірі 50% від суми матеріальної шкоди, виплаченої ВАТ УСК Гарант-Авто» товариству «Дока - Україна Т.О.В.», оскільки в дорожньо-транспортній пригоді вбачається і вина водія Марасіна Р.Ю. страхувальника.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.05.06 у справі № 18/575 задоволені позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», щодо відшкодування шкоди, заподіяної у результаті дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до пункту 4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.94 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди» питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справи, в тому числі матеріалів слідчих органів.
В постанові Солом'янського районного суду міста Києва від 03.11.04 у справі № 3-14281 вказується, що Марасін Р.Ю. 01.10.04 о 20-00 годині в м. Києві на бул. Чоколівському, 6 керуючи автомобілем «Тайота» д.н. 453-00 КА не врахував швидкості руху, дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції та безпечної швидкості руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з двома автомобілями, що призвело до пошкодження трьох транспортних засобів, чим порушив пункти 12.1, 13,1 ПДР України.
В постанові Солом'янського районного суду міста Києва від 03.11.04 у справі № 3-14280 вказується, що Калістов О.В. 01.10.04 о 20-00 годині в м. Києві на бул. Чоколівському, 6 керуючи автомобілем «Богдан» д.н. 001-19 КА перед початком руху та перестроюванням не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкоду або небезпеки іншим учасникам руху, внаслідок чого сталося зіткнення трьох автомобілів, що призвело до пошкодження трьох транспортних засобів, чим порушив пункт 10.1 ПДР України.
Відповідно до пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.94 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди» вирішуючи спори, пов'язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної взаємодією джерел підвищеної небезпеки, наприклад зіткненням транспортних засобів, слід виходити з того, що у цьому випадку шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто з урахуванням принципу вини. Отже за цих обставин обов'язок відшкодування шкоди покладається на того володільця джерела підвищеної небезпеки, з вини якого заподіяно шкоду. Якщо винні обидва володільця джерел підвищеної небезпеки, шкода відшкодовується кожним з них в залежності від ступеню вини кожного.
Пунктом 3 частини 2 статті 1188 Цивільного кодексу України встановлено, що за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Оцінивши докази, що маються в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що в дорожньо-транспортній пригоді, яка мала місце 01.10.04 є вина обох водіїв-учасників даної пригоди.
Дослідивши матеріали справ Солом'янського районного суду міста Києва, аналізуючи процес зіткнення автомобілів у даній пригоді, враховуючи при цьому дорожню обстановку, обставини ДТП, характер дій водіїв, кожен з яких порушив виконання вимог Правил дорожнього руху України, а також виходячи з того, що водій Калістов О.В. перед перестроюванням не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, а водій Марасін Р.Ю. не врахував швидкості руху, дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції та безпечної швидкості руху, що і призвело до дорожньо-транспортної пригоди. Враховуючи, що при чіткому виконанні правил дорожнього руху, водії мали реальну можливість попередити зіткнення, колегія суддів приходить до висновку про те, що в даному ДТП вина водіїв складає 50/50 відсотків.
Відповідно до частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Сума матеріального збитку в зв'язку з пошкодженням автомобіля «Тойота-Авенсіс», в результаті його пошкодження при ДТП, згідно страхового акту № 2833 від 12.10.04 складає 89 657,20 грн. Страховиком здійснено виплату страхового відшкодування товариству «Дока - Україна Т.О.В.» в розмірі 84 889,76 грн., у зв'язку з тим, що сума матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Тойота-Авенсіс» перевищує розмір страхової суми, згідно з страховим полісом. Позивачем до суми страхового відшкодування додано 280 грн. витрати на проведення експертизи.
Виходячи із визначеного ступеню вини відповідача (50%), колегія суддів вважає, що право на відшкодування шкоди, яке має страхувальник до особи, відповідальної за заподіяння матеріального збитку (відповідача) в розмірі 42 584,88 грн. перейшло до страхової компанії, а тому позов підлягає задоволенню саме в цьому розмірі.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що цивільну відповідальність власника транспортного засобу «Богдан» було застраховано в АСТ «Вексель» згідно Полісу обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів № Б/4064125 від 22.10.03. Відповідно до статті 1194 Цивільного кодексу України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у разі недостатності страхової виплати.
Відповідно до частини 2 пункту 3 Положення про порядок і умови проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 1175 від 28.09.1996р., відшкодуванню страховиком (страховою організацією) підлягає пряма шкода, заподіяна третій особі під час руху транспортного засобу, якщо має місце причинний зв'язок між рухом транспортного засобу і заподіяною шкодою.
З матеріалів справи вбачається, що третьою особою, автомобіль якої був ушкоджений, є ТОВ з іноземними інвестиціями «Дока - Україна Т.О.В.»
як власник автомобіля «Тойота-Авенсіс» і який звернувся до позивача відповідно до умов укладеного між ними договору страхування та отримав від позивача страхове відшкодування. Винними у дорожньо-транспортній пригоді визнано обох водіїв Марасіна Р.Ю. і Калістова О.В. у пропорційному співвідношенні.
Таким чином, власник автомобіля «Богдан» державний номер 0019-КА, є особою, відповідальною за заподіяння шкоди автомобілю «Тойота-Авенсіс» д.н. 453-00 КА, а не Акціонерна страхова компанія «Вексель», яка є страховиком за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів на території України, укладеним між, Акціонерною страховою компанією «Вексель» і Закритим акціонерним товариством «Транспортник», за яким страховик взяв на себе зобов'язання по відшкодуванню збитків третій особі, які можуть бути нанесені з вини страхувальника внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Таким чином, позивач внаслідок виплати страхового відшкодування має право регресу лише до Закритого акціонерного товариства «Транспортник».
Судом першої інстанції відмовлено Акціонерній страховій компанії «Вексель» у задоволенні її вимог до Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» щодо стягнення страхового відшкодування у розмірі 5 584,49 грн., яке АСК «Вексель» сплатила ТОВ «Транспортник» вартість відновлювального ремонту автомобіля «Богдан».
Норми чинного законодавства, а саме статті 993, 1191 Цивільного кодексу України, статтю 27 Закону України «Про страхування», встановлюють право вимоги страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат до особи, відповідальної за заподіяний збиток. А тому у Акціонерної страхової компанії «Вексель» виникло право вимоги саме до власника автомобіля «Тойота-Авенсіс» Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дока - Україна Т.О.В.»
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.06 по даній справі відповідає вимогам діючого законодавства, фактичним обставинам і матеріалам справи, а тому відсутні підстави для його скасування.
Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.06 у справі № 18/575 залишити без змін, апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Транспортник» без задоволення.
2. Матеріали справи № 18/575 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Капацин Н.В.
Судді Данилова Т.Б. (переведена)
Зеленін В.О.
02.11.06 (відправлено)