01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
27.11.2006 № 23/298б
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коваленка В.М.
суддів: Вербицької О.В.
Дзюбка П.О.
при секретарі:
За участю представників:
від ініціюючого кредитора - Уздемир А.І. (дов. б\н від 06.11.2006 року);
від боржника - Білоусов В.В. (дов. б\н від 20.09.2006 року);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Донпродсервіс", м. Донецьк
на ухвалу Господарського суду м.Києва від 10.08.2006
у справі № 23/298б (Демидова А.М.)
за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Донпродсервіс", м. Донецьк
до закритого акціонерного товариства "Славолія", м. Київ
про визнання банкрутом
Суть ухвали і скарги:
Ухвалою господарського суду м. Києва від 10 серпня 2006 року, яка прийнята у справі № 23\298-б (суддя - А.М. Демидова), за заявою товариства з обмеженою відповідальністю “Донпродсервіс» (надалі - Кредитор, Товариство № 1) до закритого акціонерного товариства “Славолія» (надалі - Боржник, Товариство № 2) про визнання останнього банкрутом, заява Товариства № 1 про порушення справи про банкрутство Боржника залишена без розгляду, а дію мораторію припинено (л.с. 33).
Товариство з обмеженою відповідальністю “Донпродсервіс», не погоджуючись з прийнятою ухвалою судом першої інстанції, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати цю ухвалу та направити заяву Товариства № 1 про визнання Боржника банкрутом на розгляд до господарського суду м. Києва (л.с. 42-43).
Представник закритого акціонерного товариства “Славолія» у судовому засіданні не погоджується з вимогами, що викладені Кредитором в апеляційній скарзі, а тому просить залишити ухвалу господарського суду м. Києва від 10 серпня 2006 року без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з підстав, викладених у відзивах на апеляційну скаргу № 07\2376 від 27.10.2006 року (л.с. 51-54, 56-57) та наданих поясненнях.
Заслухавши усні пояснення представників Кредитора та Боржника у судовому засіданні, дослідивши та вивчивши матеріали справи апеляційний суд
Товариство з обмеженою відповідальністю “Донпродсервіс» звернулось догосподарського суду м. Києва із заявою, в якій просило порушити справу про банкрутство закритого акціонерного товариства “Славолія» та ввести процедуру розпорядження майном Товариства № 2 (л.с. 13-15). Кредитор обґрунтував свої вимоги заборгованістю Боржника у зв'язку зі стягненням за вироком Куйбишевського районного суду м. Донецька від 08.05.2003 року збитків за договором купівлі-продажу № 151 від 06.04.2001 року, яка до даного часу не стягнена у порядку виконавчого провадження, а Боржнику в задоволенні позовних вимог до Кредитора в частині стягнення суми заподіяних збитків внаслідок зменшення вартості придбаного автомату ЧАБ відмовлено. Товариство № 1 вважає, що відносно Товариства № 2 має бути порушена справа про банкрутство та введена процедура розпорядження майном згідно ст.ст. 7, 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (л.с. 13-15).
Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.06.2006 року було порушено провадження у справі про банкрутство Товариства № 2 (л.с. 1-2).
Ухвалою господарського суду м. Києва від 10 серпня 2006 року заява Товариства № 1 про порушення справи про банкрутство Боржника залишена без розгляду, а дію мораторію припинено.
В обґрунтування своєї позиції суд першої інстанції посилається на те, що ініціюючий кредитор у судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив та його неявка перешкоджає розгляду справи про банкрутство Боржника, у зв'язку з чим у суду є достатньо підстав для залишення заяви Кредитора без розгляду. При цьому, місцевий суд керувався нормами ст. 33, п. 5 ст. 81, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) (л.с. 33).
Між тим, вказаний висновок суду першої інстанції слід визнати як таким, що зроблений з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, з невідповідністю висновків, викладених в ухвалі місцевого суду, обставинам справи, та з порушенням норм матеріального та процесуального права (п.п.1, 2, 3, 4 ч. 1 ст.104 ГПК України).
За таких обставин, оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає повному скасуванню, а апеляційна скарга - частковому задоволенню. Поряд з цим, апеляційний суд вважає за необхідне, керуючись, зокрема, ст.ст. 1, 4-1, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 101, 106 ГПК України та ст.ст. 1, 6, 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", провадження у справі № 23\298-б припинити за відсутністю предмету спору.
До вказаних висновків апеляційна інстанція дійшла враховуючи наступне:
Згідно ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (надалі - Закон) неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.
Відповідно до п. 3 ст. 6 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого дня їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.
Згідно п. 4 ст. 11 Закону у підготовчому засіданні суддя оцінює подані документи, заслуховує пояснення сторін, розглядає обґрунтованість заперечень боржника.
Відповідно до ст. 37 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.
Статтею 378 ЦПК України встановлено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб. Неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Пункт 1-1 ст. 80 ГПК України передбачає, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Частиною 1 ст. 99 ГПК України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
В порушення зазначених процесуальних та матеріальних норм, місцевий суд порушив провадження у справі про банкрутство Боржника, а оскаржуваною ухвалою залишив заяву Товариства № 1 про порушення справи про банкрутство Товариства № 2 без розгляду з підстав ненадання Кредитором без поважних причин витребуваних господарським судом документів, тоді як доданими Кредитором доказами на підтвердження своїх вимог ініціюючого кредитора не підтверджуються необхідні та достатні підстави для порушення провадження у справі про банкрутство Боржника та ознаки неплатоспроможності останнього у зв'язку з наступним.
Відповідно до норм Закону (ст.ст. 1, 6, 11) при порушенні та здійсненні провадження у справі про банкрутство із застосуванням загальних судових процедур, умовами порушення та подальшого здійснення провадження у такій справі є наявність підтверджених належними доказами безспірних вимог до боржника, розмір таких вимог не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати та непогашення такої заборгованості більш ніж протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку. Тобто, однією із вищеперелічених обов'язковою умовою є безспірність вимог ініціюючого кредитора до боржника. Пункт 8 ст. 7 Закону визначає необхідний та достатній перелік документів (доказів), що додаються до заяви кредитора про порушення провадження у справі про банкрутство та підтверджують відповідні вимоги боржника: рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів; докази того, що вартість предмета застави є недостатньою для повного задоволення вимоги, забезпеченої заставою у разі, якщо єдина підтверджена вимога кредитора, який подає заяву, забезпечена активами боржника. Слід вказати, що відповідно до п. 11.ст. 11 Закону за загальною процедурою банкрутства остаточна оцінка та дослідження вказаних документів та доказів на підтвердження підстав порушення справи про банкрутство (у тому числі і на підтвердження заявлених кредиторських вимог) здійснюється у підготовчому засіданні, яке у даній справі відповідно до ухвали про порушення провадження у справі від 20.06.2006 року було призначено на 10.08.2006 року (л.с. 1-2).
Так, на підтвердження своїх вимог до Товариства № 2 Кредитором був наданий вирок місцевого Куйбишевського районного суду м. Донецька від 08.09.2003 року (л.с. 19-26), за яким, зокрема був задоволений цивільний позов про стягнення з закритого акціонерного товариства “Марг-Вест» (правонаступником якого згідно статуту є Боржник - л.с. 5-8) на користь Товариства № 1 182 200 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування сплаченої суми за договором купівлі-продажу № 151 від 06.04.2001 року та на підставі цього вироку виданий виконавчий лист № 1-404\03 від 06.06.2003 року (л.с. 19-28). Між тим, Відповідно до статуту Товариства № 2 у новій редакції (що зареєстрований 03.10.2005 року) останнє є правонаступником усіх прав та обов'язків закритого акціонерного товариства “Марг-Вест», що також підтверджується ухвалою господарського суду Донецької області від 24.01.2006 року у справі №23\330 (л.с. 5-8). Враховуючи правонаступництво Боржника після закритого акціонерного товариства “Марг-Вест» лише з жовтня 2005 року, тоді як вирок та виконавчий лист про стягнення з правопопередника Товариства № 2 датуються травнем 2003 року, а також положення ст.ст. 37, 378 ЦПК України, відповідно до яких стягнення суми з правонаступника за виконавчим листом, виданим щодо правопопередника не допускається, заміна правонаступником, зокрема на стадії виконавчого провадження, здійснюється судом у відповідному порядку, передбаченому ст. 378 ЦПК України, за поданням державного виконавця або за заявою сторони. Як вбачається з матеріалів справи, ні Товариство № 1, ні державний виконавець не подавали заяви про здійснення заміни сторони на стадії виконавчого провадження у справі для виконання виконавчого листа № 1-404\03 від 06.06.2003 року, тобто здійснення заміни сторони у визначеному виконавчому провадження щодо стягнення суми на користь Товариства № 1 - закритого акціонерного товариства “Марг-Вест» правонаступником - Товариством № 2 у встановленому порядку згідно ЦПК України здійснено не було, у зв'язку чим відповідний виконавчий лист щодо стягнення суми за вироком суду саме з Боржника виданий не був, Кредитором господарському суду не наданий та у матеріалах даної справи відсутній. Інших документів, зокрема, виконавчих на підтвердження кредиторських вимог до Боржника Кредитором не надано.
Поряд з цим також за необхідне звернутись до терміну неплатоспроможності відповідно до ст. 1 Закону, який визначається, як неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності. Між тим, поряд із ненаданням виконавчих документів на підтвердження вимог щодо стягнення з Боржника заборгованості на суму заявлених вимог ініціюючого кредитора, Товариством № 1 також не надано доказів пред'явлення відповідних виконавчих документів до виконання та неможливості стягнення такої заборгованості у порядку виконавчого провадження (постанова державного виконавця про повернення виконавчого документу без виконання відповідно до ст. 40 Закону України “Про виконавче провадження» тощо). Також, слід додати, що Кредитором не надано доказів неможливості стягнення визначеної суми вимог з закритого акціонерного товариства “Марг-Вест» та неможливості звернутись із заявою про порушення справи про банкрутство вказаного товариства у зв'язку з його припиненням як юридичної особи, що, доречи, відповідно до ст. 37 ЦПК України є однією із підстав правонаступництва сторони у справі.
Із вищевикладеного аналізу норм діючого законодавства, обставин та наявних доказів у справі, слід зробити висновок, що оскільки Кредитором не надані та у справі відсутні жодний належний документ, що відповідає вимогам п. 8 ст. 7 Закону та ст. 34 ГПК України щодо стягнення саме з Товариства № 2 та неможливості стягнення у виконавчому провадженні суми заборгованості за вимогами Товариства № 1, визначених у даній справі у якості вимог ініціюючого кредитора (в розмірі 182 200 грн. 00 коп.), слід зробити висновок про відсутність н та ненадання Кредитором жодного належного документу (доказу), який би підтверджував існування будь-яких вимог до Боржника, та зокрема безспірних вимог у розмірі не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати та непогашення такої заборгованості більш ніж протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.
За таких обставин, слід визнати, що місцевий господарський суд, порушуючи провадження у справі та приймаючи оскаржувану ухвалу про залишення заяви Товариства № 1 про порушення справи про банкрутство Боржника без розгляду, тобто відповідно до ч. 3 ст. 81 ГПК України залишаючи Товариству № 1 можливість звернутись знову із відповідною заявою на підставі тих же документів в загальному порядку, необґрунтовано дійшов висновку про підтвердженність ознак неплатоспроможності Боржника, наявність підстав для порушення даної справи про банкрутство та про залишення відповідної заяви без розгляду.
На підставі викладеного, оскільки вимоги ініціюючого кредитора - Товариства № 1 та відповідно, неплатоспроможність Боржника не підтверджені відповідними документами згідно ст.ст. 1, 6, 7, 11 Закону, апеляційний суд вважає за необхідне зробити висновок про відсутність у даній справі предмету спору між Кредитором і Боржником (п. 1-1 ст. 80 ГПК України), а провадження у даній справі про банкрутство відповідно до вказаної норми підлягає припиненню.
До викладеного апеляційна інстанція вважає за необхідне також додати, що залишаючи без розгляду заяву у даній справі у першому ж призначеному ухвалою від 20.06.2006 року судовому засіданні 10.08.2006 року, у тому числі у зв'язку із неявкою сторін у справі (ініціюючого кредитора та боржника), місцевим судом в порушення вимог ст. 77 ГПК України жодним чином не було з'ясовано обставин щодо неявки уповноважених представників сторін та ненадання ними витребуваних доказів, а справа не відкладена розглядом за наявності підстав, передбачених ч. 1 ст. 77 ГПК України.
Таким чином, вимоги Товариства № 1 щодо скасування оскаржуваної ухвали у справі з підстав, що викладені у даній постанові, підтверджуються документами у справі та діючим законодавством.
При цьому, за відсутністю предмету спору у даній справі між Кредитором і Боржником апеляційний суд відмовляє у задоволенні апеляційних вимог щодо направлення заяви Товариства № 1 про визнання Товариства № 2 банкрутом на розгляд до суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, керуючись нормами ст.ст. 1, 6, 7, 11 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. 40 Закону України “Про виконавче провадження», ст.ст. 37, 378 Цивільного процесуального кодексу України та ст.ст. 4-1, 12, 22, 28, 36, 43, 77, п. 1-1 80, 91, 94, 99, 101 - 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Донпродсервіс» задовольнити частково.
2. Ухвалу господарського суду м. Києва від 10 серпня 2006 року у справі № 23\298-б скасувати повністю.
3. Провадження у справі № 23\298-б припинити.
4. В іншій частині апеляційну скаргу залишити без задоволення.
5. Справу № 23\298-б повернути до господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя Коваленко В.М.
Судді Вербицька О.В.
Дзюбко П.О.
05.12.06 (відправлено)