20.11.06 р. Справа № 3/304а
Господарський суд Донецької області, у складі головуючого судді Гассій О.В., при помічнику (секретарі судового засідання) І.В.Костюк, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вершина», м. Маріуполь
до Виконавчого комітету Маріупольської міської ради, м. Маріуполь
третя особа: Споживче товариство «Привоз», м. Маріуполь
про визнання недійсними рішень виконавчого комітету Маріупольської міської ради № 579/6 від 18.12.2002 р. та № 436/1 від 20.10.2004 р.
в адміністративній справі № 3/304а
За участю представників сторін:
від позивача: Лічман В.Г. - представник за довіреністю.
від відповідача: Лафазан О.О. - представник за довіреністю.
від третьої особи: Ніконенко В.В. - голова.
В судовому засіданні 16.11.2006 р. оголошувалась перерва до 20.11.2006 р.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вершина», м. Маріуполь звернувся до господарського суду Донецької області з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Маріупольської міської ради, м. Маріуполь, третя особа: Споживче товариство «Привоз», м. Маріуполь про визнання недійсними рішень виконавчого комітету Маріупольської міської ради № 579/6 від 18.12.2002 р. та № 436/1 від 20.10.2004 р.
01.11.2005 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України" № 2953-ІУ від 6 жовтня 2005 року, яким пункти 6 та 7 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України були викладені в новій редакції, згідно якої до початку діяльності окружного адміністративного суду позовні заяви у господарських справах, що віднесені цим кодексом до адміністративної юрисдикції, заяви (подання) про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими та винятковими обставинами у таких справах, розглядаються господарським судом Донецької області в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 20.09.2006 р. відкрито провадження у адміністративній справі № 3/304а.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що в порушення статті 9 Закону України «Про оренду землі» відповідач наділив Споживче товариство «Привоз», м. Маріуполь правом укладати договори суборенди земельних ділянок, на яких розташовані будівлі, що знаходяться у власності суб'єктів підприємницької діяльності та розташовані на відведеній земельній ділянці (рішення виконавчого комітету Маріупольської міської ради № 579/6 від 18.12.2002 р. «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою госпрозрахунковому підприємству «Маріупольський ринок» та про надання земельної ділянки в Орджонікідзевському районі міста споживчому товариству «Привоз»). Приймаючи рішення № 436/1 від 20.10.2004 р. «Про внесення змін до рішення виконкому Маріупольської міської ради № 579/6 від 18.12.2002 р. та про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяльності споживчому товариству «ПРИВОЗ» в Орджонікідзевському районі міста» порушив вимоги ч. 2 статті 127 Земельного кодексу України.
Листом від 07.11.2006 р. позивач відкликав клопотання про проведення експертизи.
Сторони по справі належним чином були повідомлені про дату та час слухання справи по справі № 3/304а.
Слухання по справі неодноразово відкладалось.
Відповідач вважає вимоги позивача необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню посилаючись на постанову Вищого господарського суду України від 25.10.2006 р. по справі № 25/407пд та на частину 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України в якій вказано, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Третя особа - Споживче товариство «Привоз» проти позову заперечує мотивуючи тим, що згідно до ч. 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
В судовому засіданні судом досліджені надані сторонами документи: рішення Маріупольської міської ради № 1093р від 25.10.2000 р., рішення виконавчого комітету Маріупольської міської ради № 327/4 від 18.12.1997 р., № 51/6 від 21.02.2001 р., № 579/6 від 18.12.2002 р. та № 436/1 від 20.10.2004 р., свідоцтво про право власності № 116, техпаспорт, договір оренди від 28.05.2003 р., договір купівлі-продажу від 14.03.2005 р., ситуаційний план, клопотання від 18.02.2005 р., платіжні доручення, договір фінансового лізингу від 26.12.2000 р., протокол № 2 від 24.10.2003 р., витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 06.10.2003 р., договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 16.09.2003 р., акт приймання-передачі від 16.09.2003 р., договір оренди земельної ділянки від 28.05.2003 р., план (схема) меж земельної ділянки, акт установлення меж землекористувача СТ «Привоз» від 29.03.2003 р., договір суборенди від 13.08.2003 р., клопотання № 5 від 05.03.2004 р.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про неможливість задоволення позовних вимог з наступних підстав:
27.03.1995 року розпорядженням виконавчого комітету Маріупольської міської ради народних депутатів № 237р зареєстровано приватне підприємство «Вершина» м. Маріуполь.
Розпорядженням Маріупольського міського голови від 25.10.2000 р. № 1093р приватне підприємство «Вершина» перетворено у товариство з обмеженою відповідальністю «Вершина» яке є правонаступником прав та обов'язків приватного підприємства «Вершина».
18 грудня 1997 року рішенням виконавчого комітету Маріупольської міської ради № 327/4 позивачу дозволено будівництво продовольчого магазину на території ринку по вулиці Азовстальській в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя.
15 квітня 1998 року інспекція державного архітектурно - будівельного контролю м. Маріуполя видала ТОВ «Вершина» дозвіл на виконання будівельних робіт № 20.
Згідно з актом Державної технічної комісії від 19.04.1999 р. будівництво продовольчого магазину завершено, та об'єкт введено в експлуатацію.
21 лютого 2001 року виконавчий комітет Маріупольської міської ради прийняв рішення № 51/6 «Про видачу правоустановчіх документів», у відповідності з яким дозволив видати ТОВ «Вершина» документи на право власності на приміщення магазину.
Вказаний об'єкт нерухомості зареєстрований у Маріупольському БТІ як власність ТОВ «Вершина» в реєстровій книзі № 2 під номером 1028.
Згідно технічному паспорту БТІ приміщення магазину розміщено одноповерховій будівлі площею 203,4 кв. м. та складається з наступних частин будівель: основної частини - площею 176,9 кв. м. та двох площадок 16,2 кв. м. і 10,3 кв. м.
28 березня 2001 року виконавчий комітет Маріупольської міської ради видав ТОВ «Вершина» свідоцтво № 116 про право власності на приміщення магазину, що знаходиться по вулиці Азовстальській, 76.
18.12.2002 року виконавчий комітет Маріупольської міської ради прийняв рішення № 579/6 від 18.12.2002 р. «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою госпрозрахунковому підприємству «Маріупольський ринок» та про надання земельної ділянки в Орджонікідзевському районі міста споживчому товариству «Привоз» для здійснення роздрібної торгівлі на ринку.
Підставою для надання земельної ділянки стало укладення Споживчим товариством «Привоз» 26.12.2000 р. договору фінансового лізингу основних фондів Орджонікідзевського ринку (критий ринок, огородження, ліфт, столи). Розмір фактичної площі земельної ділянки, яка необхідна для експлуатації ринку, складає 1,7994 га.
Частина 2 статті 92 Земельного кодексу України (в редакції 04.06.2004 року) передбачає, що право постійного користування земельною ділянкою із земель державної і комунальної власності набувають тільки підприємства, установи та організації, які належать до державної або комунальної власності та громадським організаціям інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи і організації. Всі інші суб'єкти земельного законодавства можуть використовувати земельні ділянки на основі права власності на землю або на основі права оренди.
У зв'язку з тим, що споживче товариство «Привоз» не є підприємством державної або комунальної власності 18.12.2002 року виконавчий комітет Маріупольської міської ради прийняв рішення № 579/6 від 18.12.2002 р. «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою госпрозрахунковому підприємству «Маріупольський ринок» та про надання земельної ділянки в Орджонікідзевському районі міста споживчому товариству «Привоз». Даним рішенням Споживчому товариству «Привоз» було надано в оренду строком на 10 років ділянку площею 1,7994 га. На вказаній земельній ділянці розташовувались будівлі, які знаходяться у власності суб'єктів підприємницької діяльності. Споживче товариство «Привоз» повинно було укласти з ними договори суборенди.
Стаття 9 Закону України «Про оренду землі» передбачає, що орендар, який відповідно до закону може мати у власності орендовану земельну ділянку, має переважне право на придбання її у власність у разі продажу цієї земельної ділянки, за умови, що він сплачує ціну, за якою вона продається.
На підставі договору фінансового лізингу від 26.12.2000 р., який укладений між Донецьким обласним союзом споживчих товариств та споживчим товариством «Привоз», споживчим товариством «Привоз» були викуплені основні фонди ринку, а за договором купівлі-продажу нежитлових приміщень Орджонікідзевського ринку від 16.09.2003 р., який укладений між Донецьким обласним союзом споживчих товариств та споживчим товариством «Привоз» перейшло право власності на нежитлові приміщення.
У відповідності з вищевикладеним, 20.10.2004 р. виконавчий комітет Маріупольської міської ради прийняв рішення № 436/1, яким вирішив продати у власність СТ «Привоз» земельну ділянку площею 1,7994 га. На підставі якого, був укладений договір купівлі-продажу від 14.03.2005 р. № 62.
Дійсно, ТОВ «Вершина» зверталося до Маріупольської міської ради, однак, ТОВ «Вершина» повинно було з метою виконання проекту відводу земельної ділянки укласти договір з однією із землевпорядних організацій. Але, позивач заходи щодо укладення вказаного договору не почав та проект землевпорядкування по відводу земельної ділянки у Маріупольському міському управлінні земельних ресурсів для підготовки рішення міської ради щодо надання земельної ділянки наданий не був.
Посилання позивача на лист Вищого господарського суду України від 16.11.2001 р. № 01-8/1228 необґрунтовані, у зв'язку з тим, що право користування земельною ділянкою ТОВ «Вершина» ніхто не припиняв, так як вказане право ТОВ «Вершина» у встановленому порядку оформлено не було.
Частина 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Так, постановою Вищого господарського суду України від 25.10.2006 р. по справі № 25/407пд встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Вершина» не скористалося своїм правом відносно оформлення права власності на земельну ділянку, на якій розташовано об'єкт нерухомості, що належить йому та побудований на території ринку.
Споживче товариство «Привоз», здійсняючи своє право власності на ринок, у 2005 році не було обмежено у праві оформити у власність земельну ділянку, на якій також розташовані його об'єкти власності як цілісний комплекс організації торгівлі, оскільки спір або обтяження у праві на цю земельну ділянку на момент укладення не існували, а відносини з іншими власниками будівель, які знаходились на ринку врегульовані договорами суборенди.
Тобто, і рішення дійсне, і договір укладений згідно з діючим законодавством.
Первісне свідоцтво про право власності, тоді ще ПП «Вершина» отримало 05.07.1999 р. № 120.
Відповідно до розпорядження міського голови від 25.10.2000 р. № 1093р ПП «Вершина» перереєстровано у ТОВ «Вершина» та на підставі рішення виконавчого комітету від 18.12.1997 р. № 327/4 було видано свідоцтво про право власності від 28.03.2001 р. № 116 (яке видано на підставі рішення виконкому міської ради від 21.02.2001 р. № 51/6 «Про видачу правоустановчіх документів») на приміщення магазину за адресою: вулиця Азовстальська, 76 нерухоме майно було збудоване ПП «Вершина», а не приватизовано або перейшло по якій-небудь угоді.
Отже, право власності на об'єкт нерухомості у ПП «Вершина» було ще у 1999 році, а за оформленням документів на земельну ділянку звернулось тільки у 2005 році, тобто через 5 років.
Таким чином, посилання позивача на Указ Президента України «Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення» необґрунтовані, так як даним Указом встановлено, що об'єктом купівлі-продажу є земельні ділянки, на яких знаходяться об'єкти нерухомого майна, в тому числі об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, які приватизовані. Абзац 5 пункту 2 роз'яснень Вищого арбітражного суду від 27.06.2006 р. № 02-5/743 також підтверджує, що об'єктами купівлі-продажу є земельні ділянки, на яких знаходяться об'єкти нерухомого майна, в тому числі об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, які приватизовані.
Стаття 30 Земельного кодексу УССР передбачала, що при переході права власності на будівлю та споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених ст. 67 цього ж Кодексу, та право власності або право користування земельною ділянкою без змін його цільового використання та, якщо інше не передбачено в договорі відчуження - будівлі або споруди. У випадку змін цільового значення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється у порядку відведення. Частиною 4 статті 30 Земельного кодексу УССР передбачено, що право власності або право користування земельною ділянкою у перелічених випадках посвідчується Радами народних депутатів.
Частиною 1 статті 120 Земельного кодексу України також передбачено, що при переході права власності на будівлю або споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.
Керуючись ст. ст. 4, 8, 9 Закону України «Про оренду землі», ст. 12, ч. 2 ст. 92 , ст. ст. 128, 151 Земельного кодексу України (в редакції від 15.11.2001 р. зі змінами та доповненнями внесеними Законами України), ст. ст. 51, 54, 70, 71, 72, 94, 162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Вершина», м. Маріуполь у задоволенні позовних вимог щодо визнання частково недійсними п. 4 рішення виконавчого комітету Маріупольської міської ради № 579/6 від 18.12.2002 р. та п. 5 рішення виконавчого комітету Маріупольської міської ради № 436/1 від 20.10.2004 р.
Вступна та резолютивна частини постанови постановлені в нарадчій кімнаті та проголошені 20.11.2006 р. в присутності представників сторін.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Гассій О.В.
Підписано 28.11.2006 р.
Вик. Костюк І.В.
Надруковано 4 примірники:
1.Позивачу - 1.
2.Відповідачу - 1
3.Третій особі -1
4.До справи - 1.