83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
29.11.06 р. Справа № 44/318
Господарський суд Донецької області, у складі головуючого судді Мєзєнцева Є.І., при секретарі Остапенко Я.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «АПС-індастри» (представник Ауксутіс Е.С., довіреність від 22.05.06 року) до товариства з обмеженою відповідальністю «МВА» (представник Подколзін І.В., довіреність від 29.08.06 року), про стягнення заборгованості у розмірі 114'328,56 грн., а також про розірвання договору оренди виробничих приміщень та обладнання № 1/10-1 від 10.01.05 року,
Товариство з обмеженою відповідальністю «АПС-індастри» (далі - Орендодавець) звернулося до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «МВА» (далі - Орендар) про стягнення заборгованості по орендній платі та за продаж устаткування у загальному розмірі 114'328,56 грн. Позовні вимоги Орендодавця ґрунтуються на неналежному виконанні Орендарем у період з січня 2005 року до липня 2006 року включно умов договору оренди виробничих приміщень та устаткування № 1/10-1 від 10.01.05 року (далі - Договір) у частині обов'язку вчасно сплачувати орендну плату та поточні витрати з електроенергії, водопостачання, газу та транспортування газу, а також невиконанні декількох конклюдентних угод купівлі-продажу устаткування в частині виконання грошового зобов'язання.
Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав оригінали доказів, копії яких залучено до справи та неодноразово користувався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, збільшивши обсяг позовних вимог за рахунок пред'явлення додаткової вимоги, безпосередньо пов'язаної з первісними - щодо розірвання Договору через істотне порушення відповідачем грошового зобов'язання, а також виключивши з обґрунтування підстав позову посилання на невиконання відповідачем усних правочинів купівлі-продажу.
Представник Орендаря в судовому засіданні заперечив проти позову, зазначивши, що видаткові накладні на отримання товару не свідчать про придбання Орендарем певного майна у Орендодавця, оскільки невідомо хто отримував зазначений товар, тому сторони не могли вступити у правовідносини купівлі-продажу, до того ж, не настав строк виконання грошового зобов'язання за правовідносинами купівлі-продажу. Що стосується невиконання зобов'язань за Договором, відповідач звернув увагу суду на те, що Договір та додаткова угода № 1 до Договору не підписані сторонами, на актах приймання-передачі орендованого майна відсутні печатки сторін, а рахунки на оплату орендної плати не підписані відповідачем. Окрім того, відповідач наголосив на тому, що Орендодавець не порушував строків оплати за Договором, натомість позивач не вправі заявляти додаткові вимоги щодо розірвання Договору, оскільки ще суперечить приписам статті 22 ГПК України.
В судовому засіданні судом було досліджено оригінали документів, якими обґрунтовані позовні вимоги, внаслідок чого встановлено, що оригінали Договору, додатків до нього та акти приймання-передачі майна мають відповідні реквізити - підписи сторін та печатки, про що проставлені на копіях відповідні позначки суду, наразі відсутність зазначених реквізитів (печаток або підписів) на деяких із зазначених документів викликано невисокою якістю копіювання.
Також в судовому засіданні в порядку статті 30 ГПК України було опитано громадянку Доброс Н.І., яка пояснила, що в період з 02.08.04 року до теперішнього часу працює головним бухгалтером Орендаря, а в період з 21.07.05 року до 31.07.06 року також за сумісництвом працювала головним бухгалтером Орендодавця. Як посадова особа Орендодавця Доброс Н.І. видавала рахунки на оплату за Договором та особисто вручала їх на розгляд керівнику Орендаря. Довіреності на представництво інтересів Орендаря Доброс Н.І. не отримувала.
Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що суд має частково задовольнити позовні вимоги майнового характеру, наразі провадження за позовними вимогами про розірвання Договору слід припинити виходячи з наступного.
Дослідивши Договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки Орендаря та Орендодавця, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором майнового найму (оренди) рухомого та нерухомого майна, який підпадає під правове регулювання норм статей 759-786 ЦК України, а також норм статей 283-292 ГК України. Строк дії Договору становить менше одного року (з 10.01.05 року до 31.12.05 року).
Договір укладався між Орендарем та Українсько-Кіпрським сумісним підприємством у формі закритого акціонерного товариства «APS-industry», однак згідно преамбули статуту Орендодавця, зазначено, що останній є правонаступником всіх прав та обов'язків Українсько-Кіпрського сумісного підприємства у формі закритого акціонерного товариства «APS-industry», тому суд вважає Орендодавця належним учасником судового процесу та стороною у правовідносинах за Договором.
Таким чином, в силу статті 759 ЦК України, статті 283 ГК України, а також розділів 1 та 4 Договору Орендодавець зобов'язався надати, а Орендар - прийняти у строкове платне користування рухоме та нерухоме майно - виробниче устаткування, а також виробничі приміщення і споруди, розташовані в місті Донецьку, по вулиці Малова 35 (далі - Майно), конкретний перелік якого визначений додатками до Договору №№ 1 та 2, а відповідач зобов'язався сплачувати щомісяця до 25 числа поточного місяця орендну плату 15'660 грн. (рухоме - 2'340 грн., нерухоме - 13'320 грн.), а також поточні витрати з електроенергії, водопостачання, газу та транспортування газу згідно рахунків, виставлених Орендодавцем.
Додатковою угодою до Договору № 1 від 01.02.05 року сторони збільшили перелік виробничого устаткування, яке передається у оренду, а також збільшили розмір орендної плати за оренду цього устаткування (рухомого майна) до 27'300 грн.
В порядку статті 765 ЦК України, 10.01.05 року та 01.02.05 року сторони підписали акти прийому-передачі Майна №№ 1, 2 та 3.
Згідно наданих позивачем двосторонніх актів здавання-приймання робіт (надання послуг) № АР-0000001 від 31.01.05 року, № АР-0000002 від 28.02.05 року, № АР-0000003 від 31.03.05 року, № АР-0000004 від 29.04.05 року, № АР-0000005 від 31.05.05 року, № АР-0000006 від 30.06.05 року, № АР-0000008 від 31.08.05 року, № АР-0000009 від 30.09.05 року, № АР-0000010 від 29.10.05 року, № АР-0000011 від 30.11.05 року, № АР-000001 від 30.12.05 року, № АР-000002 від 31.01.06 року, № АР-000003 від 28.02.06 року та № АР-000006 від 31.03.06 року, а також згідно до рахунків-фактур № АР-0000021 від 31.07.05 року, № АР-0000008 від 28.04.06 року, № АР-0000010 від 31.05.06 року, № АР-0000011 від 30.06.06 року та № АР-0000014 від 31.07.06 року, які, за поясненнями Доброс Н.І., видавалися нею особисто як бухгалтером Орендодавця та приймалися як бухгалтером Орендаря з подальшею передачею рахунків-фактур керівнику Орендаря, - загальний розмір орендної плати за Майно, а також супутніх поточних комунальних витрат згідно пункту 4.3 Договору, складає в цілому за період з 10.01.05 року до 31.07.06 року 846'151,32 грн.
Заперечення відповідача, які стосуються неузгодження розміру виплат з Орендарем - судом до уваги не беруться, оскільки поточні комунальні витрати згідно пункту 4.3 Договору мають не узгоджуватися сторонами, а оплачуватися Орендарем згідно виставлених, тобто пред'явлених в односторонньому порядку, рахунків.
Згідно пункту 7.2.3 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є звітним, а також одночасно розрахунковим документом, яка виписується на кожну повну або часткову поставку товарів, надання послуг. Водночас, факт користування Майном за Договором та доведення до відома відповідача розміру підлягаючих оплаті комунальних послуг додатково підтверджується відповідними податковими накладними, належність яких до предмету спору перевірена судом, і які надали відповідачу право на включення в податковий кредит витрат по сплаті податку на додану вартість.
Виходячи з системного аналізу наведених вище обставин, суд вважає, що надані позивачем двосторонні акти, рахунки-фактури та податкові накладні - є належним доказом надання за Договором права на користування Майном та необхідності оплати орендної плати та комунальних послуг за період з 10.01.05 року до 31.07.06 року у розмірі 846'151,32 грн.
31.12.05 року Орендодавець передав Орендареві лист № 31-12, згідно якого Орендодавець повідомляє Орендаря про наявну заборгованість за Договором у розмірі 185'212,08 грн. та про те, що у разі подальшого невиконання умов Договору Орендарем, строк означеного Договору продовжений не буде. Наявність станом на 31.12.05 року кредиторської заборгованості 185'212,08 грн. відповідача перед позивачем у спірних правовідносинах додатково підтверджена актом взаєморозрахунків, підписаним головним бухгалтером Орендаря та скріпленим печаткою відповідача.
Водночас, суд не вважає зазначений лист № 31-12 від 31.12.05 року таким, що унеможливлює автоматичну пролонгацію Договору, оскільки зазначений лист всупереч статті 764 ЦК України не поданий в місячний строк після закінчення строку Договору (поданий в останній день первісного строку чинності Договору), окрім того, після 31.12.05 року відповідач продовжував користуватися Майном, здійснювати часткові оплати за це користування, а позивач продовжував приймати зазначені часткові оплати за користування Майном та враховувати зазначені оплати у власній бухгалтерській звітності як орендну плату, через що суд вважає, що після 31.12.05 року Договір був пролонгований знову на визначений пунктом 5.4 Договору строк - 355 календарних днів.
Згідно наданих позивачем платіжних документів, призначення платежу яких перевірено судом, відповідач частково виконав зобов'язання щодо оплати орендної плати та комунальних послуг за Договором у розмірі 719'711,50 грн. Неоплаченою залишилася сума 126'379,82 грн., водночас, в порядку статті 601 ЦК України Орендодавець 31.10.06 року надіслав Орендарю заяву № 10/31, якою здійснив зарахування в рахунок орендної плати грошової суми 12'051,26 грн., які були переплачені Орендарем Орендодавцеві за іншими правовідносинами купівлі-продажу. Факт надіслання відповідачу зазначеної заяви підтверджено штампом поштового відділення на описі вкладення та фіскальним чеком № 172 від 31.10.06 року.
З огляду на наведене, за розрахунком позивача, неоплаченою залишилася заборгованість Орендаря за Договором у розмірі 114'328,56 грн. за період з 10.01.05 року до 31.07.06 року, стягнення якої і заявлено як позовна вимога. Втім, суд вважає безпідставним включення Орендодавцем в рахунки-фактури №№ АР-000008 від 28.04.06 року, АР-000010 від 31.05.06 року та АР-000011 від 30.06.06 року витрат за користування Інтернетом та витрат на забезпечення охорони Майна у загальному розмірі 4'884,93 грн., оскільки оплата відповідачем зазначених витрат не передбачена умовами Договору.
Таким чином, грошове зобов'язання Орендаря перед Орендодавцем зі сплати орендної плати та поточних комунальних витрат на суму 109'443,63 грн. на момент прийняття рішення - не виконане, на порушення норм статей 525 та 526 ЦК України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Позовні вимоги Орендодавця підлягають лише частковому задоволенню, через безпідставне включення до комунальних витрат сум оплати за Інтернет та охорону.
Приписи статті 651 ЦК України зазначають, що істотне порушення умов Договору (або інше порушення його умов, передбачене Договором) може потягнути за собою його розірвання у судовому порядку за заявою однієї із сторін. Пункт 5.2 Договору прямо передбачає, що будь-яке невиконання умов Договору є підставою для висунення однією із сторін вимоги щодо його дострокового розірвання.
З урахуванням вказаного, суд вважає, що наявність заборгованості щодо орендної плати та комунальних платежів у розмірі 109'443,63 грн. є істотним порушенням умов Договору, що в порядку пункту 5.2 Договору та статті 651 ЦК України є безумовною підставою для його розірвання, наразі задоволення вимог позивача в цій частині є неможливим через відсутність на момент прийняття судового рішення предмету спору в цій частині.
Зокрема, статтею 782 ЦК України встановлено (як один з способів захисту порушеного цивільного права Орендодавця) - право самостійно, в позасудовому порядку, відмовитись від Договору у разі наявності неоплати орендної плати протягом трьох місяців та вимагати повернення предмету оренди, причому у цьому випадку Договір вважатиметься розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
27.10.06 року позивач надіслав Орендареві супровідного листа № 27/10, яким вимагалася оплата боргу з орендної плати серпень-жовтень 2006 року згідно рахунків-фактур №№ АР-0000023 від 27.10.06 року, АР-0000020 від 30.09.06 року та АР-0000019 від 31.10.06 року. Строк виконання грошового зобов'язання за зазначеними платежами згідно пункту 4.4 Договору настав відповідно 26.08.06 року, 26.09.06 року та 26.10.06 року. Доказом вручення відповідачу листа № 27/10 від 27.10.06 року слугує поштове повідомлення № 4496980.
Також 31.10.06 року Орендодавець надіслав відповідачу листа № 10/32 з повідомленням про відмову Орендодавця від Договору через наявність неоплаченої заборгованості у розмірі 198'869,10 грн. Лист № 10/32 від 31.10.06 року вручений Орендареві 08.11.06 року, про що свідчить поштове повідомлення № 4497158, у зв'язку з чим на час прийняття рішення Договір вже вважається розірваним у позасудовому порядку згідно статті 782 ЦК України, через що провадження у справі за позовом в частині розірвання Договору підлягає припиненню через відсутність предмету спору.
Заперечення відповідача, які стосуються процесуальної неможливості розгляду вимог про розірвання Договору, є безпідставними, оскільки висуненням вимоги про розірвання Договору, яка безпосередньо пов'язана з неоплатою орендної плати, позивач лише змінив предмет позову, що не суперечить приписам статті 22 ГПК України.
З огляду на наведене, причиною виникнення спору є протиправне порушення Орендарем умов Договору, а також порушення останнім норм ЦК України які регулюють загальні умови виконання зобов'язань та правила виконання договорів найму (оренди), наразі через часткове задоволення позовних вимог судові витрати діляться судом між сторонами пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі ст.ст.525-526, 549-550, 601, 759-786 ЦК України, ст.ст.283-292 ГК України, керуючись ст.ст.22, 25, 33, 36, 43, 49, п.11 ч.1 ст.80, ст.ст.82-85 ГПК України, суд -
Припинити провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АПС-індастри» до товариства з обмеженою відповідальністю «МВА» про розірвання договору оренди виробничих приміщень та обладнання № 1/10-1 від 10.01.05 року - через відсутність предмету спору.
Частково задовольнити позов товариства з обмеженою відповідальністю «АПС-індастри» до товариства з обмеженою відповідальністю «МВА» про стягнення заборгованості у розмірі 109'443,63 грн. В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «МВА» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АПС-індастри» суму боргу 109'443,63 грн., а також відшкодування сплаченого державного мита у розмірі 1'094,43 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 112,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Суддя Мєзєнцев Є.І.
Надруковано у 3 примірниках:
1 - позивачу
2 - відповідачу
3 - господарському суду Донецької області