Справа № 212/12015/2012
Провадження № 2/127/735/13
24.01.2013 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Іщук Т. П.,
при секретарі Коваленко Д. І., Гаврилюк А.М.
з участю представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -
ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики. Свій позов мотивувала тим, що 23 червня 2003 року між її чоловіком ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_2 був укладений договір позики, відповідно до якого відповідач отримав кошти в розмірі 57 000,00 доларів США та зобов'язався повернути їх до вересня 2004 року. Позивачу було відомо про такий договір, однак, вона вважала, що відповідач виконав умови договору. Згодом позивач знайшла зазначену розписку в документах покійного чоловіка і зателефонувала відповідачу, який в розмові підтвердив, що станом на грудень 2006 року ним було повернуто кошти в сумі 1900,00 доларів США, більше у нього немає і кошти повернути не може. Оскільки кошти є спільною власністю подружжя, а вона виступає єдиним спадкоємцем щодо майна свого чоловіка, то до неї перейшло право вимоги до відповідача щодо виконання зобов'язань за договором позики та просить, враховуючи обставини хвороби її чоловіка та вжиття нею заходів щодо захисту своїх прав, поновити строк позовної давності та стягнути на її користь суму боргу та 3 відсотки річних. В подальшому позивач уточнила підстави своїх вимог, зазначивши, що до неї, як єдиного спадкоємця померлого ОСОБА_5, перейшло його право вимоги за договором позики та просила стягнути 439 147,00 грн., а вимоги в частині стягнення 3% річних залишити без розгляду.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 5 листопада 2012 року позов в частині вимог про стягнення 3% річних в сумі 11812 доларів США залишено без розгляду.
Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі на підставах, викладених в заяві про уточнення вимог, просив позов задовольнити. Додатково звернув увагу суду на той факт, що ОСОБА_5, який помер в жовтні 2007 році, мав серйозне захворювання і за станом здоров'я не міг звернутися за захистом своїх прав, а позивач про порушення права дізналася лише згодом та звернулася за їх захистом до правоохоронних органів і Голосіївського районного суду м.Києва.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав з тих підстав, що розписка була написання для підтвердження перерахування ОСОБА_5 коштів в Німеччину. ОСОБА_5 при житті не звертався за захистом своїх прав, що додатково вказує на безпідставність вимог позивача та пропуск строку позовної давності.
Допитана, в якості свідка, ОСОБА_4, пояснила, що про існування невиконаного зобов'язання вона дізналась після смерті чоловіка, знайшовши розписку в його документах. У зв'язку з цим звернулася до відповідача, який повідомив, що він повернув 1900 доларів США, а в рахунок іншого може передати майно, на що позивач заперечувала. В подальшому вона звернулась із заявою до прокуратури Голосіївського району м. Києва, а після їх відмови в порушенні кримінальної справи з позовною заявою до Голосіївського районного суду м. Києва, так як вважала, що така заява повинна подаватися за місцем виконання договору. Її чоловік хворів з 2000 року, а останні роки перед смертю його стан був важким і основним питанням було його здоров'я.
Допитаний, в якості свідка, ОСОБА_2 пояснив, що між ним та померлим існували господарські відносини, коштів він не отримував, дану розписку написав на підтвердження перерахування ОСОБА_5 коштів до Німеччини для купівлі комбайнів. Отримані комбайни певний час експлуатували, а потім передали ОСОБА_5., який в свою чергу передав їх на підприємство, яке розташоване під м.Волочийськ. ОСОБА_6 йому повідомив, що забрав розписку у ОСОБА_5 Ніяких коштів він не повертав, а повернув ОСОБА_5 кошти, які останній заплатив за доставку комбайнів.
Заслухавши пояснення представників сторін, пояснення свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судом встановлено наступні фактичні обставини справи та правовідносини врегульовані нормами ЦК УРСР, ЦК України стосовно позики та виконання зобов'язань. При цьому суд враховує, що відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Відповідно до ст.ст.374, 376 ЦК УРСР ( в редакції 1963 року) за договором позики одна сторона передає другій стороні у власність (оперативне управління) гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей або рівну кількість речей того ж роду і якості. Позичальник вправі заперечувати договір позики за його безгрошовістю, доводячи, що гроші або речі в дійсності зовсім не одержані ним від позикодавця або одержані у меншій кількості, ніж зазначено в договорі; в тих випадках, коли договір позики повинен бути укладений у письмовій формі (стаття 375 цього Кодексу), заперечення його за безгрошовістю шляхом свідоцьких показань не допускається, за винятком випадків кримінально карних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України, - за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості;д оговір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми; на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначні родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передні йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст.ст. 525, 526, 527, 530 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а ч.1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
23 червня 2003 року між ОСОБА_5 (чоловіком позивача) та ОСОБА_2 був укладений договір позики, про що свідчить розписка від 23.06.2003 року, відповідно до якої відповідач отримав кошти в розмірі 57 000,00 доларів США та зобов'язався повернути їх до вересня 2004 року. Факт отримання грошей письмово також засвідчено свідками: ОСОБА_7 та ОСОБА_6, про що зазначено в розписці.
ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_3 від 05 жовтня 2007 року. Позивач ОСОБА_4, як дружина померлого ОСОБА_5, 23 січня 2009 року оформила своє право на спадщину після смерті чоловіка, що підтверджується свідоцтвом про прийняття спадщини за законом від 23.01.2009 року, що свідчить про прийняття нею спадщини. В 2010 році позивач звернулася до прокуратури Голосіївського районну м. Києва за захистом своїх прав з приводу не повернення коштів ОСОБА_2 Постановою о/у ВКР Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві Горошко Д.В. від 29.11.2010 року в порушенні кримінальної справи за ст.ст.190,191 КК України відмовлено. В жовтні 2011 року позивач звернулася до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики. Дана заява ухвалою судді Голосіївського районного суду м.Києва від 28.10.2011 року, яка залишена без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 31.01.2012 року, була повернута позивачу.
Суд критично відноситься до доводів відповідача, щодо неотримання ним коштів, повернення позики, існування між ОСОБА_5 та ним господарських відносин, оскільки жодних належних та допустимих доказів відповідачем не надано. Пояснення ОСОБА_2, як свідка, суд оцінює критично, оскільки він є зацікавленою стороною, а інших доказів відповідачем не надано. Його посилання на не звернення самим померлим за захистом свого права як на безпідставність вимог позивача, ґрунтуються на припущеннях та спростовуються наявністю розписки в позивача. А її наявність свідчить як про надання ОСОБА_2 коштів в сумі 57 000 доларів США, так і про не виконання останнім своїх зобов'язань по їх поверненню.
Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 отримував кошти, а взяті на себе зобов'язання щодо повернення боргу не виконав.
Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належать спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Зважаючи, що позивач прийняла спадщину, тому до неї, як єдиного спадкоємця особи, яка уклала договір, перейшло право вимоги за зазначеним договором позики. Разом з тим, відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, наданих сторонами. До стягнення позивачем заявлена сума 439 147 гривень ( еквівалент 55100 доларів США за курсом НБУ станом на дату подачі позову), яка і розглядається судом. При таких встановлених обставинах, суд вважає, що вказана сума підлягає стягненню з відповідача.
Позивач у своїй позовній заяві також просила визнати поважними причини пропуску строку позовної давності та поновити пропущений строк, пояснивши, що ОСОБА_5 за своїм станом здоров'я не мав змоги це зробити, а позивач дізналася про порушення свого права тільки після знаходження оригінала розписки і з того часу намагалася поновити порушені права.
Частиною п'ятою статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо суд визнає поважними причини пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту. Зі змісту вказаної норми випливає, що поновлення пропущеного строку можливе у випадку, якщо особа обґрунтує обставинами (причинами) як такими, що характеризують поважність пропуску строку, передбаченого законом для пред'явлення позову, та переконає суд в їх існуванні, надаючи відповідні докази по кожній з наведених таких обставин.
Обставини хвороби ОСОБА_5 підтверджуються висновком ОГК інституту хірургії та трансплантології Академії медичних наук України від 13.02.2006 року, висновками лабораторії рентгенокомп'ютерної томографії, патологоанатомічним висновком № 4324/07, історією хвороби № 2359, історією хвороби № 10604, рекомендаціями швидкої допомоги клініки «Борис»від 09.06.2007 року. Звернення позивача до правоохоронних органів та до суду з підтверджується матеріалами справи (а.с.18,23-25,55-56,89). Зважаючи на саму хворобу, її перебіг, смерть ОСОБА_5, намагання позивача, при встановлені порушення своїх прав, до їх поновлення, суд вважає поважними причини пропуску строку давності та виходячи з загальних засад цивільного законодавства, визначених положеннями ст. 3 ЦК України, зокрема, принципу справедливості, добросовісності та розумності, суд вважає за необхідне задовольнити заяву позивача, поновити строк позовної давності та задовольнити позовні вимоги про стягнення заявленої суми боргу.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судові витрати по справі у вигляді судового збору у сумі 3 219,00 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374-376 ЦК УРСР ( в редакції 1963 року), ст. ст. 525, 526, 527, 530, 610, 612, 625, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд-
Поновити ОСОБА_4 строк позовної давності для звернення до суду за захистом своїх прав.
Позов задовольнити .
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2, 439 147,00 (чотириста тридцяти дев'ять тисячам ста сорока семи гривням) грн. за договором позики від 23.06.2003 року та судовий збір в розмірі 3 219 (три тисячі двісті дев'ятнадцять) гривень.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області в десятиденний строк з моменту його проголошення.
З повним текстом рішення особи, які брали участь у справі, можуть ознайомитися з 30 січня 2013 року.
Суддя: