Справа № 435/4048/12
2/214/121/13
Іменем України
22 січня 2013 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді Бондар Я.М.,
при секретарі - Джемерчук О.В..,
за участі позивачки ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, його представника ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя,
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом, який згодом змінила та на обґрунтування якого вказала, що з відповідачем ОСОБА_3 перебувала в зареєстрованому шлюбі з 16 вересня 1995 року. За рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 23 травня 2012 року шлюб між сторонами було розірвано. Під час шлюбу подружжям було придбано трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, а також рухоме майно: телевізор Самсунг вартістю 4500 грн.; телевізор Самсунг вартістю 700 грн., м'який куток (диван, крісло) вартістю 2000 грн.; меблевий гарнітур чорного кольору вартістю 5000 грн.; спальний меблевий гарнітур білого кольору вартістю 4500 грн.; холодильник Самсунг вартістю 3000 грн.; меблевий гарнітур в прихожу вартістю 300 грн.; меблевий гарнітур в дитячу кімнату вартістю 4000 грн.; домашній кінотеатр вартістю 2500 грн.; фотоапарат вартістю 1000 грн.; кухонний комбайн вартістю 1000 грн.; пароварка вартістю 300 грн.; пральна машинка Індезіт вартістю 1500 грн.; бойлер вартістю 500 грн.;стіл комп'ютерний вартістю 400 грн. Всього на загальну суму було придбано під час шлюбу без урахування вартості вищевказаного нерухомого майна - на загальну суму 31 200 грн., при цьому позивачкою зазначено, що вартість майна визначена нею довільно з урахуванням ступеня зношення при користуванні майном. Просила визнати за нею право власності на Ѕ частину придбаної у шлюбі квартири та виділити їй наступну частину рухомого майна: телевізор Самсунг вартістю 4500 грн.; м'який куток (диван, крісло) вартістю 2 000 грн.; домашній кінотеатр вартістю 2500 грн.; фотоапарат вартістю 1000 грн.; кухонний комбайн вартістю 1 000 грн.; стіл комп'ютерний вартістю 400 грн., меблевий гарнітур в дитячу кімнату вартістю 4 000 грн., на загальну суму вартістю 15 400 грн., а решту рухомого майна залишити у власності відповідача.
В судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримали.
Відповідач у якості заперечень зазначив, що на купівлю даної квартири давали гроші його батьки, проте доказів цього у нього немає, він вважає, що дану квартиру слід залишити дітям тощо. Щодо рухомого майна, то відповідач зазначив, що телевізор Самсунг вартістю 4500 грн. було продано ним разом із позивачкою, а холодильник Самсунг вартістю 300 зламався вже під час розгляду даної справи, і він та його продав за 150 грн. Представник відповідача проти позову заперечив, зазначивши, що позивачка із представником не надали незалежної оцінки рухомого майна.
Вислухавши сторони, представників, дослідивши письмові докази по справі, суд встановив такі факти та відповідні ним правовідносини.
Позивачка ОСОБА_1 з відповідачем ОСОБА_3 перебувала в зареєстрованому шлюбі з 16 вересня 1995 року (копія свідоцтва про укладення шлюбу долучено до матеріалів справи). Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 23 травня 2012 року шлюб між сторонами було розірвано (копія рішення долучена до матеріалів справи).
Відповідно до договору купівлі-продажу від 09.01.1997 року відповідач ОСОБА_3 придбав трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 (далі- -спірну квартиру) (копія договору долучена до матеріалів справи). Право власності відповідача зареєстровано за відповідачем у КП ДОР «Криворізьке БТІ»(відповідь на запит суду станом на 07.12.2012 року, долучена до матеріалів справи).
Згідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Доказів придбання даної квартири за особисті кошти відповідач не надав, отже враховуючи, що дане нерухоме майно придбано у шлюбі, не отримано у спадок чи у дар, воно є спільною сумісною власністю подружжя.
Згідно до статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Статтею 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість
його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Позивачка по даній справі не заявила вимог про присудження їй спірної квартири взамін попередньо внесеної на депозитний рахунок суду компенсації вартості 1/2 частини на користь відповідача, не заявив таких зустрічних вимог і відповідач, відповідно і обов'язкової згоди на отримання грошової компенсації жодний з подружжя не давав, отже, враховуючи те, що дана квартира не може бути поділена в натурі, адже неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд приходить до висновку про необхідність визнати ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишити майно у їх спільній частковій власності -по 1/2 частині квартири, про що вказує і пункт 25 Постанови № 11 Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя».
Щодо позовних вимог про поділ рухомого майна, перелік та запропонований варіант поділу між сторонами якого наведений позивачкою у позовній заяві тому суд вважає, за можливе задовільнити їх частково враховуючи наступне.
Ані відповідач, ані його представник не погодившись із оцінкою рухомого майна, наведеною позивачкою, не клопотали про призначення судом незалежної оцінки, при цьому щодо розподілу речей, запропонованого позивачкою за виключенням телевізора Самсунг вартістю 4500 грн., який за ствердженням відповідача було продано ним разом із позивачкою, та холодильника Самсунг вартістю 300 грн, що зламався під розгляду даної справи та який було продано відповідачем за 150 грн. не заперечили. Тому суд вважає за можливе розподілити спільне рухоме майно подружжя, взявши до уваги оцінку даного майна, наведену позивачкою, визнавши за ОСОБА_1 право власності на м'який куток (диван, крісло) вартістю 2000 грн.; домашній кінотеатр вартістю 2500 грн.; фотоапарат вартістю 1000 грн.; кухонний комбайн вартістю 1000 грн.; стіл комп'ютерний вартістю 400 грн., меблевий гарнітур в дитячу кімнату вартістю 4000 грн.; а також визнавши за ОСОБА_3 право власності на телевізор Самсунг вартістю 700 грн.; меблевий гарнітур чорного кольору вартістю 5 000 грн.; спальний меблевий гарнітур білого кольору вартістю 4 500 грн.; меблевий гарнітур в прихожу вартістю 300 грн.; пароварку вартістю 300 грн.; пральну машинку Індезіт вартістю 1500 грн.; бойлер вартістю 500 грн.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню судові витрати, понесені нею та документально підтверджені на загальну суму 321,60 грн.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 60,69,70 СК України, ст. ст. 7, 8, 10, 11, 60, 88, 212- 218, ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовільнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.
Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.
Розділити спільне майно подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1, визнавши за ОСОБА_1 право власності на м'який куток (диван, крісло) вартістю 2000 грн.; домашній кінотеатр вартістю 2500 грн.; фотоапарат вартістю 1000 грн.; кухонний комбайн вартістю 1000 грн.; стіл комп'ютерний вартістю 400 грн., меблевий гарнітур в дитячу кімнату вартістю 4000 грн.; визнавши за ОСОБА_3 право власності на телевізор Самсунг вартістю 700 грн.; меблевий гарнітур чорного кольору вартістю 5 000 грн.; спальний меблевий гарнітур білого кольору вартістю 4 500 грн.; меблевий гарнітур в прихожу вартістю 300 грн.; пароварку вартістю 300 грн.; пральну машинку Індезіт вартістю 1500 грн.; бойлер вартістю 500 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на відшкодування судового збору 321,60 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення або отримання копії рішення особами, які не були присутні під час його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Саксаганський районний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скарги не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий Бондар Я.М.