Справа № 226/6774/12
13 грудня 2012 року Тульчинський районний суд Вінницької області
В складі: головуючого судді Берегового О.Ю.
при секретарі Носулько К.П.
розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду в м. Тульчині справу за позовом ОСОБА_1 до Печерської сільської ради Тульчинського району Вінницької області, Тульчинської районної державної адміністрації Вінницької області про про визнання права на земельний пай в порядку спадковості,-
Позивач звернувся до суду з даною позовною заявою мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її рідний дядько ОСОБА_2, який постійно проживав в с.Петрашівка Тульчинського району Вінницької області. Дружина його померла значно раніше, а дітей у них не було.
Крім іншого майна після його смерті залишилось за померлим право на неотриманий ним земельний пай, який він не отримав в зв'язку з тим, що при складанні списків пайщиків помилково не був включений в списки, оскільки на період паювання земель він являвся колгоспним пенсіонером і підпадав під Указ Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям»від 8 березня 1995 року за № 720/95 п.8 розділу X «Перехідних положень» Земельного Кодексу, де в ст. 1,2 Закону України «Про порядок виділення в натурі /на місцевості/ земельних ділянок власникам земельних часток /паїв/»вказано, що право на земельну частку /пай/ мають:
«... а також; пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку /пай/ у встановленому законодавством порядку; громадяни- спадкоємці права на земельну частку /пай/, посвідченого сертифікатом...».
ОСОБА_2, як колгоспний пенсіонер мав право на земельну частку /пай/, але сертифікат не отримав по незалежних від нього обставинах, оскільки з вини посадовців не був включений в списки пайовиків, що підтверджується довідкою Печерської сільської ради за № 150 від 17 квітня 2012 року.
Коли дядько хворів, то за п'ять років до його смерті вона доглядала його, проживала з ним однією сім'єю, повністю вела його господарство, являлась членом його сім'ї, після смерті хоронила його.
Із довідки Печерської сільської ради Тульчинського району Вінницької області за № 192 від 17 квітня 2012 року вбачається, що вона, ОСОБА_1, являється єдиною спадкоємницею померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 дядька ОСОБА_2.
Крім довідок сільської ради, право на земельний пай підтверджується випискою із трудової книжки ОСОБА_2, з якої вбачається, що він працював у колгоспі ім. 25 З'їзду КПРС с.Петрашівка Тульчинського району Вінницької області, а з 1978 року являвся колгоспним пенсіонером.
На її думку, як спадкоємиця за законом вона має конституційне право на майно, яке за законом належало спадкодавцю і повинне було посвідчене сертифікатом на право власності на земельний пай. В звязку з тим, що вона на протязі багатьох років з даним питанням зверталась в різні інстанції то пропустила строк звернення до суду, а тому відповідно до ст. 73 ЦПК України просить суд поновити його.
В зв'язку з тим, що сільська рада допустила помилку відносно спадкодавця, не включивши його в списки пайовиків, то на даний час з її подачі РДА Тульчинського району зобов'язана її виправити шляхом видачі сертифікату на земельний пай на її ім'я.
Просить суд поновити їй строк звернення до суду та винести рішення, яким встановити право ОСОБА_2 на земельну частку /пай/ в КСП «Урожай»с.Петрашівка Тульчинського району Вінницької області та зобов'язати Тульчинську РДА видати на її, ОСОБА_1, ім'я, сертифікат на право на земельну частку /пай/ померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2.
Позивач до початку судового засідання, звернулась з заявою, в якій підтримала вимоги в повному обсязі та просила справу розглянути в її відсутність.
Представник відповідача - не заперечувала проти позовних вимог, за наявності підстав.
Представник іншого відповідача, Суворовської сільської ради Тульчинського району в судове засідання не з'явився, надавши заяву про розгляд справи без участі їх представника, а в питанні щодо вирішення спору поклався на розгляд суду.
Суд дослідивши письмові докази вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини .
Відповідно до ст. 1 Закону України „Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 05.06.2003 року, право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.
Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_2 був колгоспним пенсіонером колгоспу «25 з'їзду КПРС»с. Петрашівка Тульчинського району Вінницької області, що підтверджується архівною довідкою № 145 від 18.04.2012 року КУ «Тульчинський трудовий архів»/а.с. 11/.
15.05.1996 року був виданий Державний акт на право колективної власності на землю правонаступнику, колективному сільськогосподарському підприємству «Хлібороб»с. Петрашівка. При виготовленні Державного акту на землю до нього додавалися списки пайовиків, які мали право на одержання земельного паю. На момент виготовлення Державного акту і складання цих списків, ОСОБА_2 був живим і мав право на земельну частку (пай) як колгоспний пенсіонер, проте помилково не був внесений до цих списків, що підтверджено також довідкою Печерської сільської ради Тульчинського району № 190 від 17.04.2012 року /а.с. 8/.
Згідно ст. 2 Указу Президента України "Про порядок паювання земель, переданих в колективну власність сільськогосподарських підприємств та організацій" право на земельний пай мають члени КСП, в тому числі і пенсіонери, що раніше працювали в ньому та залишаються членами указаного підприємства, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді судом цивільних справ» № 7 від 16.04.2004 року зі змінами член КСП включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта. Невнесення до зазначеного списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.
Частиною 1 ст. 7 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» визначено, що об'єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Об'єктами права власності підприємства є також частки у майні та прибутках міжгосподарських підприємств та об'єднань, учасником яких є підприємство.
Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам.
Згідно ст. 2 Закону України ,,Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток /паїв/ - документом, що посвідчує право на земельну частку пай являється трудова книжка члена колективного або сільськогосподарського підприємства.
Таким чином, судом встановлено фактичне членство ОСОБА_2 в колгоспі «25 з'їзду КПРС» с. Петрашівка Тульчинського району Вінницької області, реорганізованого в колективне сільськогосподарське підприємство «Хлібороб»с. Печера Тульчинського району Вінницької області на протязі з 1965 по 1978 роки, а на час розпаювання перебування в статусі колгоспного пенсіонера, як і факт помилкового не включення останнього до списків членів колишнього колективного сільськогосподарського підприємства «Хлібороб»с. Петрашівка Тульчинського району Вінницької області по розпаюванню землі, чим було порушено право на отримання правовстановлюючого документа на належну йому земельну частку /пай/.
Ст. 1218 ЦК України передбачає, що до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Отже, право на земельну частку (пай) входить до складу спадщини.
При цьому, згідно довідки Печерськеої сільської ради Тульчинського району № 192 від 17.04.2012 року, позивач ОСОБА_1, яка є племінницею померлого ОСОБА_2, на даний час являтєься єдиною спадкоємицею майна останнього /а.с. 8/, за твердженням позивачки з 1986 року по день смерті останнього доглядала дядька та проживала разом з ним, а тому відповідно до ст. 1268 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину.
Враховуючи вищевказане суд вважає за можливе визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку(пай), поновивши у відповідності зі ст.73 ЦПК України строк позовної давності, як пропущений з поважних причин.
Керуючись ст. 124 Конституції України; п. 2 Указу Президента України ,,Про порядок паювання земель переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям,, ; ст. 2 Закону України ,,Про порядок виділення в натурі власникам земельних часток /паїв/ ; ст.116; п.3 Земельного Кодексу України; ч. 5 ст. 267 ЦК України від 1.01.2004 року ; ст.ст.- 7 та 9 Закону України ,,Про колективне сільськогосподарське підприємство,,; ч. 3.ст. 209, 212-215 ЦПК. України, суд-
Позов задовольнити повністю.
Визнати поважною причину пропуску позовної давності для звернення до суду та визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку/пай/ у колективній власності на землю в колективному сільськогосподарському підприємстві «Хлібороб»с. Петрашівка Тульчинського району Вінницької області в порядку спадкування після смерті її дядька ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, зобов'язавши Тульчинську районну державну адміністрацію виділити ОСОБА_1 в натурі (на місцевості) земельну ділянку в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів КСП «Хлібороб»с. Петрашівка Тульчинського району Вінницької області, із земель резерву.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається на протязі 10 днів з дня його проголошення .Особи ,які приймали участь по справі ,але не були присутні в судовому засіданні на час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копрії судового рішення.
Апеляційна скарга подана після строків визначених ст. 294 ЦПК України, залишається без розгляду,якщо апеляційний суд за заявою особи,що їх подала не знайде підстав для поновлення строку про ,що постановлюється ухвала.
Суддя: