25.01.2013
Справа № 0418/3508/2012
2/0203/547/2013
25 січня 2013 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді -Маймур Ф.Ф.,
при секретарі: Авраменко А.М.,
за участю: позивача - ОСОБА_1,
представника позивача -ОСОБА_2,
відповідача -ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа -Дніпропетровська міська рада, про зобов'язання вчинити певні дії, визначення порядку користування земельною ділянкою,
23 травня 2012 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернулась позивач із вищезазначеною позовною заявою, в обґрунтування якої з урахуванням подальшого уточнення послалась на те, що сторонам у справі на праві спільної часткової власності належить домоволодіння АДРЕСА_1 з розподілом часток 51/100 -належить позивача, а 49/100 -відповідачу. У користуванні сторони мають земельну ділянку площею близько 418 м2, на якій розташоване дане домоволодіння. Вказуючи на те, що відповідач в порушення порядку, який фактично склався між сторонами з приводу користування зазначеною земельною ділянкою, збудував капітальний цегляний паркан на частині земельної ділянки, яку використовує позивач відповідно до розміру її частки у домоволодінні, позивач просила суд зобов'язати відповідача знести даний паркан, а також визначити порядок користування сторонами вказаною земельною ділянкою відповідно до розміру їх часток у праві спільної часткової власності на домоволодіння. Судові витрати позивач просила покласти на відповідача (а.с.19-21).
В судовому засіданні позивач, її представник позовні вимоги підтримали, просили суд визначити порядок користування земельною ділянкою відповідно до варіанту №2, запропонованого експертом у висновку судової будівельно-технічної експертизи від 19 листопада 2012 року.
Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на відсутність підстав для надання позивачу у користування ділянки в наведеному експертом розмірі.
Третя особа в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.
Вислухавши пояснення учасників розгляду справи та дослідивши її матеріали, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Так, в судовому засіданні встановлено, що 03 червня 1981 року рішенням народного суду Кіровського району м. Дніпропетровська домоволодіння АДРЕСА_1 було поділене в натурі між його співвласниками ОСОБА_4, ОСОБА_5 із визначенням розміру їх часток 51/100 та 49/100 (а.с.10-11).
В подальшому позивач в порядку спадкування за заповітом від 02 квітня 1996 року, виданого П'ятою дніпропетровською державною нотаріальною конторою за реєстром №1-1757, а відповідач на підставі договору дарування від 16 лютого 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом ДМНО за реєстром №Д62, набули право спільної часткової власності на вищевказане домоволодіння із розміром своїх часток 51/100 та 49/100 відповідно (а.с.6-9, 34-40, 43, 51, 53).
З пояснень сторін у справі судом встановлено, що до останнього часу між сторонами без оформлення письмового договору існував узгоджений порядок користування земельною ділянкою, на якій розташоване домоволодіння АДРЕСА_1, згідно якого кожний співвласник домоволодіння користувався і обслуговував частину земельної ділянки відповідно до розміру своєї частки у праві спільної часткової власності. Поділ даної земельної ділянки, яка жодній із сторін не належить на праві власності, здійснювався між співвласниками вздовж цієї ділянки. При цьому кожний із співвласників має роздільний особистий вхід до своєї частини будинку та земельної ділянки -позивач праворуч, а відповідач ліворуч від фасаду будинку (а.с.7).
Встановлено, що відповідачем без будь-яких узгоджень та дозволу позивача було збудовано капітальний паркан вздовж частини земельної ділянки, якою він користується, в зв'язку із чим у фактичному користуванні позивача наразі перебуває земельна ділянка площею 194 м2, а у відповідача -239 м2, що не відповідає розміру ідеальних часток співвласників домоволодіння (а.с.12, 41, 42, 68). Спір з приводу порядку користування земельною ділянкою сторонам в досудовому порядку врегулювати не вдалося.
Згідно висновку №3344-12 судової будівельно-технічної експертизи від 19 листопада 2012 року можливі два варіанти визначення порядку користування сторонами спірною земельною ділянкою домоволодіння АДРЕСА_1 відповідно до ідеальних часток співвласників. Загальна площа такої земельної ділянки становить 433 м2 і відповідно до першого варіанту визначення порядку користування позивачу пропонується виділити земельну ділянку площею 220,83 м2, а відповідачу 212,17 м2, включаючи ділянки площею 6,02 м2 для загального користування. Другий варіант порядку користування передбачає виділ сторонам земельних ділянок тією ж площею, однак без визначення у їх складі ділянок загального користування, що є максимально наближеним до фактичного порядку користування, який склався між сторонами. Крім того, відповідно до результатів судової будівельно-технічної експертизи варіант визначення прядку користування земельною ділянкою, при якому побудований відповідачем паркан залишався б на частині ділянки, якою буде користуватись відповідач, відповідно до ідеальної частики кожного із співвласників домоволодіння технічно неможливий (а.с.64-70).
Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами ЦК України та ЗК України.
Так, відповідно до ст.158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження, земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб.
Нормою ст.377 ЦК України встановлено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Аналогічна норма передбачена ст.120 ч.2 ЗК України.
Згідно ст.120 ч.4 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
Положеннями ст.96 ЗК України встановлено, що землекористувачі зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.
За змістом ст.ст.95, 152, 212 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.
Згідно ст.376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає їх належними, допустимими та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.
Аналізуючи встановлені в судовому засіданні фактичні обставини в контексті наведених вище норм законодавства, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні знайшов підтвердження факт набуття сторонами права спільної часткової власності на домоволодіння АДРЕСА_1, що зумовило перехід до сторін права користування земельною ділянкою, на якій розташоване дане домоволодіння, пропорційно до часток у праві спільної часткової власності. Оскільки ж між сторонами у справі виник спір щодо порядку користування вказаною земельною ділянкою, а також враховуючи, що відповідачем було самовільно збудовано капітальний паркан, яким він відгородив для власного користування за рахунок ділянки, право користування якої має позивач, частину земельної ділянки, яка більша ніж має бути відповідно до ідеальних часток співвласників домоволодіння, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність відновлення порушених прав позивача, як землекористувача, шляхом зобов'язання відповідача знести за власний рахунок самовільно збудований ним паркан, а також шляхом визначення порядку користування спірною земельною ділянкою відповідно до варіанту №2, викладеному у висновку судової будівельно-технічної експертизи.
Обираючи варіант №2 порядку користування земельною ділянкою, суд виходив з того, що саме даний варіант є максимально наближеним до фактичного порядку користування спірною земельною ділянкою, який склався на даний час між сторонами, та виключає наявність ділянок спільного користування, що у конфліктній ситуації сторін є найбільш доцільним. При цьому даний порядок забезпечує нормальне користування співвласниками будинком, здійснення догляду за ним, можливість проходу з вулиці до подвір'я кожному із співвласників.
В той же час, суд критично ставиться та не приймає до уваги посилання відповідача на неможливість задоволення позову згідно висновків експерта через наявність у висновку похибок. Позиція суду щодо цього питання ґрунтується на тому, що такі посилання відповідача належним чином не обґрунтовані, а відтак не можуть бути покладені в основу рішення. До того, питання щодо призначення повторної судової експертизи з цього приводу відповідачем не ставилось.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд на підставі ст.88 ЦПК України, враховуючи результат вирішення справи, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені останньою судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 218,8 гривень, а також витрати на проведену у справі судової будівельно-технічної експертизи в розмірі 1839 гривень (а.с.1, 18, 71, 72, 87-89).
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.3, 10, 11, 57-60, 64, 66, 88, 208, 209, 212-215, 223 ЦПК України, ст.ст.376, 377 ЦК України, ст.ст.95, 96, 120, 152, 158, 212 ЗК України, суд -
Визначити порядок користування земельною ділянкою площею 433 м2 домоволодіння АДРЕСА_1 відповідно до варіанту №2 (додаток №3), викладеному у висновку №3344-12 судової будівельно-технічної експертизи від 19 листопада 2012 року, виділивши у користування:
- ОСОБА_1 -земельну ділянку площею 220,83 м2 (на додатку №3 до висновку №3344-12 судової будівельно-технічної експертизи від 19 листопада 2012 року позначена жовтогарячим кольором), яка складається із ділянки площею 55 м2 під кв.№1, ділянки площею 165,83 м2 біля кв.№1 і господарськими спорудами та має межі -12,48 м зі сторони АДРЕСА_1, 29,38 м зі сторони домоволодіння №39, 7,02 м зі сторони АДРЕСА_2, 12,29 м та 4,5 м впродовж кв.№2, 3,33 м при вході в домоволодіння №37;
- ОСОБА_3 -земельну ділянку площею 212,17 м2 (на додатку №3 до висновку №3344-12 судової будівельно-технічної експертизи від 19 листопада 2012 року позначена зеленим кольором), яка складається із ділянки площею 45 м2 під кв.№2, ділянки площею 167,17 м2 біля кв.№2 і господарськими спорудами та має межі -2,08 м зі сторони АДРЕСА_1, 29,01 м зі сторони домоволодіння №35, 7,76 м зі сторони АДРЕСА_2, 12,29 м та 4,5 м впродовж кв.№1, 3,33 м при вході в домоволодіння №37.
Зобов'язати ОСОБА_3 за власний рахунок знести самочинно збудований ним паркан, який розташований на території земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_1, виділеній у користування ОСОБА_1.
Стягнути з ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 у рахунок повернення судових витрат 2057,8 гривень.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.223 ЦПК України.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Ф.Ф. Маймур