Єдиний унікальний номер 422/4697/12
25 грудня 2012 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді Скрипник К.О.
при секретарі Назаренко Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради, Дніпропетровської міської ради, третя особа -Комунальне підприємство «Жилсервіс-5»Дніпропетровської міської ради, Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство № 34, Публічне акціонерне товариство «Дніпровськпромбуд»про визнання права користування жилим приміщенням, надання кімнати, вселення,-
Позивач 23 травня 2012 року звернулася до суду з позовом, в якому згідно останньої редакції уточнень вказала, що вона у 1988 році влаштувалася на роботу в Будівельне управління «Промстрой», нині ВАТ «Дніпровськпромбуд», та їй, як сироті та вихованцю дитячого будинку, на підставі ордеру було надано житлове приміщення, а саме, кімната у гуртожитку підприємства за адресою: АДРЕСА_1. Ордер зберігався на підприємстві. Відповідно до діючого законодавства вона стала на чергу для отримання квартири, але враховуючи кризу та розпад СРСР, відсутність новобудов, житла вона так і не отримала. В кінці 1992 року, у зв'язку з продажем гуртожитку по АДРЕСА_1, мешканців гуртожитку було переселено в інший гуртожиток підприємства по АДРЕСА_2. В грудні 1993 року позивача було переселено у кімнату № 3 гуртожитку цього ж підприємства «Промстрой»Треста «Дніпровськпромбуд», про що у паспорті була зроблена відмітка про реєстрацію місця проживання від 27 грудня 1993 року. 29.11.2010 року позивачка перенесла інсульт та стала інвалідом I групи та з цього часу проходе лікування в різних медичних закладах. В травні 2011 року після повернення до Дніпропетровську з чергового лікування їй стало відомо, що за час перебування її на лікуванні, власник гуртожитку ВАТ «Дніпровськпромбуд», маючи на меті підготувати до передачі належних йому груртожитків у комунальну власність, кімнату, в якій вона мешкала, опломбували, а її речі передали до камери схову. 30.05.2011 року позивачка звернулася до підприємства з заявою про надання нової кімнати, але відповіді не отримала. Позивач вважає, що вона незаконно позбавлена свого права на користування житловим приміщенням, у зв'язку з чим вона зверталася до прокуратури Ленінського району м. Дніпропетровська та Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. Рішенням Дніпропетровської міської ради від 18.05.2011 року № м-80 та 14.09.2011 року № 23/15 гуртожитки по АДРЕСА_1 передано до комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровська, та передані на баланс КЖЕП 34. Позивач просила визнати за нею право користування жилим приміщенням в гуртожитку по АДРЕСА_2, який є комунальною власністю територіальної громади м. Дніпропетровська та знаходиться на балансі Комунального підприємства Дніпропетровської міської ради «Жилсервіс-5», надати їй придатну для проживання кімнату на першому поверсі гуртожитка по АДРЕСА_2, вселити позивачку в гуртожиток по АДРЕСА_2.
В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги і просила їх задовольнити. В обґрунтування позовних вимог посилалася на обставини, викладені у позові.
Представник третьої особи ПАТ «Дніпровськпромбуд»в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та не заперечувала проти їх задоволення.
Представник відповідачів в судове засідання не з'явився, про день і час проведення слухання справи повідомлявся належним чином про причини неявки не повідомив. Від Дніпропетровської міської ради надійшли письмові заперечення згідно яких, позовні вимоги не визнали та просили відмовити в задоволенні позову. Вказують, що позивачка повинна довести, що діями відповідача було порушено її право, однак жодних доказів суду не представлено. Крім того, позивачка на квартирному обліку не перебуває та не є особою, яка потребує поліпшення житлових умов та позивачу було роз'яснено порядок надання кімнати у гуртожитку, зазначений перелік усіх необхідних документів, які вона повинна надати для вирішення питання по суті (а.с.119-121).
Треті особи - Комунальне підприємство «Жилсервіс-5»Дніпропетровської міської ради, Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство № 34 у судове засідання не з'явились, про день і час проведення судового засідання повідомлялися належним чином, про причини неявки не повідомили, письмових заяв не надходило.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника третьої особи, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 (яка до укладання шлюбу мала прізвище «ОСОБА_1»(а.с.67) з 06.04.1990 по 29.03.1991 року працювала у Будівельному управлінні «Промстрой»Треста «Дніпровськпромбуд». Була звільнена з роботи за власним бажанням (а.с.68-71).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 була надана кімната в гуртожитку АДРЕСА_1 (а.с.9, 10-11), в якій вона постійно проживала, а потім їй була надана кімната в гуртожитку АДРЕСА_2 Так, вперше ОСОБА_1 була зареєстрована в гуртожитку по АДРЕСА_2 з 27.12.1993 року. Проте, 22.01.2000 року вона була помилково знята з реєстраційного обліку за вказаною адресою та 22.01.2001 року знову була зареєстрована в гуртожитку на підставі ордеру № 1248 від 17.01.2001 року.
В судовому засіданні представник ПАТ «Дніпровськпромбуд»зазначала, що позивачка з часу отримання ордеру в гуртожитку не проживає, однак, суд ставиться критично до таких тверджень, оскільки вони не підтверджуються письмовими доказами (наприклад, актами про не проживання).
Відповідно до ст.58 ЖК України, підставою для вселення в надане жиле приміщення є ордер, який видається на підставі рішення виконкому.
Отже, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 була вселена та зареєстрована в гуртожитку по АДРЕСА_2 на підставі ордеру № 1248 від 17.01.2001 року, згідно якого отримала ліжко - місце (а.с.5-7,46,113).
Встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом першої групи за загальним захворюванням, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК (а.с.23).
Як пояснила в судовому засіданні представник позивача, ОСОБА_1 29.11.2010 року перенесла інсульт та стала інвалідом I групи та з цього часу постійно проходе лікування в різних медичних закладах (а.с.27-32), у в зв»язку з чим тривалий час не проживає в гуртожитку. Так, в травні 2011 року, після повернення ОСОБА_1 до Дніпропетровську з чергового лікування, їй стало відомо, що за час перебування її на лікуванні власник гуртожитку ВАТ «Дніпровськпромбуд», маючи на меті підготувати до передачі належних йому груртожитків у комунальну власність, кімнату, в якій вона мешкала, опломбували, а її речі передали до камери схову.
Встановлено, що 30.05.2011 року позивачка звернулася до ВАТ «Дніпровськпромбуд»з заявою про надання кімнати для проживання в гуртожитку АДРЕСА_2 (а.с.14), однак відповіді не отримала.
Також позивачка зверталася з заявами до різних державних установ, зокрема, до Дніпропетровської міської ради, прокуратури Ленінського району м. Дніпропетровська, а також до Уповноваженого Верховної Ради України в Дніпропетровській області (а.с.15-21). Проте, всі її звернення безрезультатні.
Разом з тим, суд приходить до висновку, що позивачка не втратила право користування житловим приміщенням в гуртожитку, оскільки на протязі всього часу в судовому порядку не вирішувалось питання щодо виселення, зняття з реєстраційного обліку, визнання її такою, що втратила право користування житловим приміщенням, ордер № 1248 від 17.01.2001 року, згідно якого ОСОБА_1 отримала ліжко -місце, не визнаний судом не дійсним.
В судовому засіданні встановлено, що відповідно до рішень Дніпропетровської міської ради від 18.05.11 № 23/11 та від 14.09.11 № 23/15 гуртожиток по АДРЕСА_2 було передано від ПАТ «Дніпровськпромбуд» до комунальної власності на баланс КЖЕП - 34 (а.с.16).
На день розгляду справи в суді встановлено, що гуртожиток АДРЕСА_2 перебуває на балансі Комунального підприємства «Жилсервіс-5»Дніпропетровської міської ради (а.с.35-36, 40).
Згідно ст. 47 Конституції України, кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Отже, в судовому засіданні встановлено, що позивач на даний час не може користуватися гуртожитком по АДРЕСА_2, оскільки їй не виділяється кімната, а кімната в якій вона мешкала опломбована, та особисті речі передані до камери схову.
До письмових заперечень Дніпропетровської міської ради суд ставиться критично, оскільки доводи, викладені в цих запереченях, спростовуються матеріалами справи. Оскільки, враховуючи той факт, що на день розгляду справи в суді гуртожиток № 43 переданий до комунальної власності, правильним є висовування вимог до Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради, Дніпропетровської міської ради.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що на теперішній час ОСОБА_1 тільки в судовому порядку може захистити своє порушене право на житло, оскільки вона має усі законні підстави для проживання у гуртожитку і тому має бути вселена до нього.
Разом з тим, позовні вимоги в частині визнання за позивачкою право користування жилим приміщенням в гуртожитку по АДРЕСА_2, не підлягають задоволенню, оскільки судом встановлено, що ОСОБА_1 не втратила право користування житловим приміщенням в гуртожитку, а тому даний факт не потрібно доводити в судовому порядку.
Позовні вимоги в частині надання придатної для проживання кімнати на першому поверсі гуртожитка по АДРЕСА_2 не підлягають задоволенню за нижченаведеним.
Згідно зі ст. 127,129 Житлового кодексу Укранської PCP, для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Для тимчасового проживання осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк і потребують поліпшення житлових умов або жила площа яких тимчасово заселена чи яким повернути колишнє жиле приміщення немає можливості, а також осіб, які потребують медичної допомоги, в звязку із захворюванням на туберкульоз, використовуються спеціальні гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки. Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. На підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу. Даними нормами чинного житлового законодавства України, що регулює житлові відносини з метою забезпечення гарантованого Конституцією України права громадян на житло, належного використання і схоронності житлового фонду, а також зміцнення законності в галузі житлових відносин, законодавцем встановлено поняття, порядок та підставу для вселення в надану житлову площу у гуртожитку.
У відповідності до вищевикладених норм житлова площа в спеціально споруджених або переобладнаних для цієї мети жилих будинках, що зареєстровані у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів (гуртожитках) надається громадянам на підставі рішення адміністрації підприємства, установи, організації про її надання. Прийняте рішення адміністрації підприємства, установи, організації про надання жилої площі в гуртожитку є підставою для видачі громадянам ордеру на житлову площу, який в свою чергу є єдиним правовстановлюючим документом, що надає особі право вселитись в житлове приміщення в гуртожитку.
Крім цього, відповідно до п. 2. Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою КМ України № 572 від 08.10.1992 р., користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків здійснюється згідно з свідоцтвом на право власності або договором найму (оренди).
Отже, позовні вимоги в частині надання придатної для проживання кімнати не підлягають задоволенню, оскільки такі вимоги закріплені законом, а що стосується вимоги щодо надання кімнати на першому поверсі гуртожитка по АДРЕСА_2, то вона є необґрунтованою, такою, що не підлягає задоволенню.
Отже, з огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню та необхідно вселити ОСОБА_1 в гуртожиток по АДРЕСА_2, в задоволенні іншої частини позовних вимог необхідно відмовити.
Відповідно до Закону України «Про судовий збір», судові витрати необхідно компенсувати за рахунок держави, оскільки сторони звільнені від його сплати.
Керуючись ст. 47 Конституції України, ст.ст.127, 129 ЖК України, ст.ст. 2, 10, 11, 57-60, 212-215 ЦПК України, суд-
Позов ОСОБА_1 до Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради, Дніпропетровської міської ради, третя особа -Комунальне підприємство «Жилсервіс-5»Дніпропетровської міської ради, Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство № 34, Публічне акціонерне товариство «Дніпровськпромбуд»про визнання права користування жилим приміщенням, надання кімнати, вселення - задовольнити частково.
Вселити ОСОБА_1 в гуртожиток по АДРЕСА_2
В задоволенні іншої частини позовних вимог -відмовити.
Судові витрати компенсувати за рахунок держави.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.
Суддя К.О. Скрипник