Справа № 2-а-58/11
Іменем України
04 січня 2013 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області
В складі судді Ганкіної І.А.
При секретарі Колонюк Ю.В.
Пред-ві позивача ОСОБА_1
Пред-ві відповідача адвокаті ОСОБА_2
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вінниця справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Лаврівської сільської ради, ОСОБА_4, за участю третьої особи Управління Держкомзему у Вінницькому районі про визнання незаконним та скасування рішень сільської ради від 30.11.1998р. ,від 29.12.2003р. та від 29.06.1999р., скасування державних актів та анулювання реєстраційного запису, -
Встановив:
ОСОБА_3 первинно звернулася до суду з позовом до Лаврівської сільської ради, Вінницької регіональної філії ЦДЗК при Держкомземі України, ОСОБА_4 про скасування рішення сільської ради від 30.11.1998р. та від 29.12.2003р., скасування державного акту, зобов»язання винести рішення щодо виділення земельної ділянки, зобов»язання скасувати реєстрацію державного акту.
В подальшому позов в частині вимог до Вінницької регіональної філії ЦДЗК при Держкомземі України щодо зобов»язання винести рішення щодо виділення земельної ділянки та зобов»язання скасувати реєстрацію державного акту за ухвалою суду від 25.11.2011р. було залишено без розгляду.
Кінцеві вимоги позивачем викладено як визнання незаконним та скасування рішень сільської ради від 30.11.1998р. ,від 29.12.2003р. та від 29.06.1999р., скасування державних актів та анулювання реєстраційного запису.
За ухвалою суду від 20.06.2012р. по справі залучено в якості третьої особи - Управління Держкомзему у Вінницькому районі Вінницької області.
В первинному позові ОСОБА_3 зазначила, що відповідно до договору купівлі-продажу укладеного 4.08.1995р. між позивачем та ОСОБА_5, який діяв за довіреністю від імені ОСОБА_6, позивач купила в останнього цілий житловий будинок з господарськими спорудами та будівлями АДРЕСА_1. Перед тим, як купувати вказаний будинок позивач дізналася у ОСОБА_5 та в Лаврівскій сільській раді про належність земельної ділянки ОСОБА_6, що розташована під вищевказаним будинковолодінням. ОСОБА_5 та Лаврівська сільська рада повідомили позивача, що під будинковолодінням знаходиться земельна ділянка площею 0,20 га, що належать ОСОБА_6 відповідно до рішення виконкому за №127 від 25.07.1995р., за яким йому була виділена земельна ділянка площею 0,20 га в порядку спадкування після смерті його бабусі ОСОБА_7 Виділення земельної ділянки було затверджено рішенням за №24 від 25.10.1995р. Відповідно до технічного паспорту, виготовленого на вказаний будинок КП ВОБТІ на сторінках 3 та 5, було вказано та зображено дані про розміри земельної ділянки -0,1864 га під будинковолодінням АДРЕСА_1 , якою користується позивач. За час користування вказаною земельною ділянкою позивач сплочує податки, доглядає земельну ділянку та будинок. Сусідкою позивача є ОСОБА_4, з сином якою позивач перебувала у шлюбних стосунках. Остання скориставшись добрими стосунками між нею та позивачкою обманним шляхом приватизувала частину земельної ділянки позивача, про що було видано державні акти ВН №202800 на земельну ділянку розміром 0,3084 га, призначення якої ведення особистого селянського господарства від 21.12.2004р. виданого на підставі рішення Лаврівської сільської ради від 29.12.2003р. та зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів за №159. В 2006р. позивач розірвала шлюб з сином відповідачки і стосунки почали погіршуватися. В 2009р. позивач в усному порядку звернулася до Лаврівської сільської ради з проханням винести рішення про виділення їй у власність земельної ділянки під її домоволодінням площею 0,1864 га оскільки позивач придбала даний будинок у ОСОБА_6, якому було виділено земельну ділянку під даний будинковолодінням згідно рішень виконкому за №127 від 25.01.1995р. та затверджено рішенням за №24 від 25.10.1995р. Лаврівською сільською радою було відмовлено у виділенні земельної ділянки площею 0,1864 га в зв»язку з тим, що частину даної земельної ділянки позивача було приватизовано ОСОБА_4 на підставі рішень Лавріської сільської ради за №9.10 від 30.11.1998р. На звернення позивача ОСОБА_4 повідомила, що її земельні ділянки знаходяться з обох сторін земельної ділянки позивача , тому відповідач вирішила об»єднати свої земельні ділянки, приватизувавши обманним шляхом 0,14 га земельної ділянки позивача. В протиправність приватизації вказаної частини земельної ділянки позивача ОСОБА_4 та відповідно в протиправність винесених рішень Лаврівської сільської ради за №9.10 від 30.11.1998р. та від 29.12.2003р. можна впевнитися побачивши абзац 3 рішення №9.10 від 30.11.1998р. де зазначено, що Лаврівська сільська рада розглядала заяву ОСОБА_4 та зустрічну заяву ОСОБА_5 про виділення з земельної ділянки ОСОБА_6 0,14 га землі ОСОБА_4 Позивач вважає, що ОСОБА_9 чи ОСОБА_6 не мали права на відчуження, а ОСОБА_4 не мала права на набуття права власності на земельну ділянку, яка вже належала позивачу і даний факт не перевірила Лаврівська сільська рада і взяла на себе функції органу нотаріату та прийняла незаконне рішення за №9.10 від 30.11.1998р. Враховуючи вказане, позивач просить за уточненням позовних вимог визнати незаконними та скасувати вищевказані рішення сільської ради від 30.11.1998р. та від 29.12.2003р. та скасувати видані на ОСОБА_4 державні акти.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в межах заявлених вимог. Суду додав, що позивач при придбанні будинку отримала відомості від продавця, що її будинок розташований на земельній ділянці розміром 0, 20 га. Позивач вважала, що має право саме на вказану ділянку, з якої і проводила оплату податку, але сільська рада не зважаючи на право позивачки на закріплення за нею права власності на земельну ділянку, яка належала попередньому власнику передала частину належної їй земельної ділянки ОСОБА_4 Враховуючи вказане, представник позивача просить позов задоволити та відновити порушене право позивачки шляхом визнання незаконним та скасування рішень сільської ради від 30.11.1998р., від 29.12.2003р., від 29.06.1999р., скасування державних актів та анулювання реєстраційного запису..
Представник Лаврівської сільської ради позов не визнала та суду показала, що сільська рада не була повідомлена про те, що позивачкою було придбано будинок. Про це, позивач повідомила сільську раду лише у 2008р. Договір купівлі-продажу зареєстрований не був, тому у ради були всі підстави для передачі земельної ділянки ОСОБА_4, так як від представника минулого власника будинку було подано заяву, за якою він погодився на передачу земельної ділянку відповідачці. Оскільки, даних про реєстрації переходу власності з ОСОБА_6 на позивача не було, санітарна норма при будинку позивачки є наявною, своє рішення позивач вважає законним, тому просить в задоволенні позову відмовити.
Відповідач ОСОБА_4 та її представник позов не визнала. Суду відповідач показала, що позивач уклавши угоду про купівлі-продажу в КП ВОБТІ не зареєструвала, договір в сільській раді не показувала, та господарський номер на себе не перевела. Земельну ділянку відповідачка отримала після того, як попередній власник в особі свого представника відмовився від частини земельної ділянки на її користь, про що його представник ОСОБА_5, який діяв на підставі належно завіреного нотаріального доручення, написав відповідну заяву в сільську раду. Тому, рішення ради є законними, як і видані на їх підставі державні акти, в зв»язку з чим відповідач просить в позові відмовити.
Третя особа Управління Держкомзему у Вінницькому районі Вінницької області подали заяву про слухання справи у їх відсутність. У вирішенні судового спору покладаються на думку суду.
Заслухавши пояснення по справі, вивчивши матеріал справи суд встановив наступне:
Відповідно до договору купівлі-продажу укладеного 4.08.1995р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, який діяв за довіреністю від імені власника ОСОБА_6, позивач купила в останнього цілий житловий будинок з господарськими спорудами та будівлями АДРЕСА_1 (а.с.8-9).
Даний правочин купівлі-продажу ОСОБА_5 здійснив на підставі нотаріальної довіреності від 19.08.1998р. (а.с.11).
Даний договір було зареєстровано в КП ВОБТІ лише 27.10.2008р. у відповідності до реєстраційного посвідчення за реєстровим номером 159 від 27.10.2008р. (а.с.10).
Вищевказане будинковолодіння було розташовано на земельній ділянці площею 0,20 га, що була отримана ОСОБА_7, бабусею ОСОБА_6 у користування, та на момент її смерті приватизована не була. ОСОБА_6 вищевказане будинковолодіння було отримано у спадщину після смерті ОСОБА_7 в частині одного житлового будинку «А», з господарською будівлею «а»- сарай.
Рішенням виконкому Лаврівської сільської ради від 25.07.1995р. ОСОБА_6 було виділено земельну ділянку площею 0,20 га в зв»язку з оформленням спадщини за ОСОБА_7 Виділення земельної ділянки ОСОБА_6 було затверджено рішенням Лаврівської сільської ради №24 від 25.10.1995р.
Рішенням Лаврівської сільської ради за №9.10 від 30.11.1998р. ОСОБА_4 було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,14 га з земельної ділянки виділеної ОСОБА_6 (а.с.33) загальною площею в 0,20 га, після чого під будинковолодінням позивача було залишено санітарну норму в 0,06га. (а.с.17).
Дане рішення було прийнято на підставі заяви ОСОБА_4 від 7.09.1998р. (а.с.34), та заяви ОСОБА_5, що діяв в інтересах ОСОБА_6 ( за його дорученням) про відмову від 0,14 га землі на користь ОСОБА_4 від 7.09.1998р. (а.с.35).
Доказу незаконності видачи вказаного доручення чи його відкликання на момент написання заяви стороною позивача суду не надано.
ОСОБА_4 є власницею сусіднього будинковолодіння АДРЕСА_2 та за рішенням Лаврівської сільської ради від 29.06.1999р. отримала у приватну власність 0,60 га земельної ділянки, з яких 0,24 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, споруд та будівель, а решту для ведення особистого селянського законодавства.
За рішенням Лаврівської сільської ради від 9.12.2003р. було затверджено технічну документацію по видачі державних актів на ОСОБА_8, згідно якої відповідачу було передано у приватну власність 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд та будівель та 0,3083 га для ведення особистого селянського господарства (а.с.32).
На підставі зазначеного рішення сільської ради ОСОБА_4 було видано державний акт серії ЯД №411470 від 30.01.2008р. на земельну ділянку площею 2,876 га для ведення товарного сільсько-господарського виробництва, серії ВН №202900 від 21.12.2004р. на земельну ділянку площею 0,3084 га для ведення особистого селянського господарства, та серії ВН №9202899 від 21.12.2004р. на земельну ділянку площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд та будівель (а.с.28-30).
Визначаючись щодо законності прийняття вищевказаних рішень сільської ради та подальшої видачі державних актів на ім»я ОСОБА_4 суд виходить з того, що позивач грунтує свої вимоги на тому, що позивач отримала право на перехід до неї земельної ділянки в розмірі 0,20 га на підставі переходу до неї права власності на будинок з господарськими спорудами та будівлями АДРЕСА_1 спільно з земельною ділянкою, яка рахувалася за даним будинковолодінням. А також на підставі ст.17,30,31 ЗК України в редакції 1983 р., ст.103,158 ЗК в редакції 2001р. та ст.ст. 321,386,387,393 ЦК України.
Так, на підставі ст.30 ЗК України в редакції, що діяла на момент вчинення правочину відчудження будинковолодіння АДРЕСА_1 до нового власника разом з об»єктом нерухомості переходить і право власності чи користування на земельну ділянку без зміни її цільового призначення.
Однак, як вбачається з ч.4 ст.30 ЗК України в редакції 1983р. право власності або право користування земельною ділянкою у перелічених випадках посвідчується відповідними радами у відповідності до вимог ст.23 цього Кодексу.
У відповідності до ст.23 вищевказаного Кодексу право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються та реєструються сільськими, селищними, міськими радами .
Як встановлено по справі ні державний акт на право користування, ні державний на право власності ні ОСОБА_7, ні ОСОБА_6 не видавався.
До сільської ради позивач про передачу їй земельної ділянки площею 0,20 га з пиьсмовим зверненям ніколи не зверталася.
Оплату податку земельної ділянки під належним їй будинком, господарськими спорудами та будівлями проводила виходячи з розміру в 0,06га, що підтверджено оглянутою в судовому засіданні земельною книжкою по оплаті податку Лаврівської сільської ради.
Податок був сплочений позивачем вперше за 2006-2008р. лише 14.12.2008р. (а.с.16), до вказаного періоду податок не сплочувався.
Реєстраційне поствідчення було видано на будинок належний позивачу лише 27.10.2008р (а.с.10).
У 2009р. на позивача було переведно господарський номер і Лаврівська сільська рада отримала усне звернення позивача щодо переведення на неї земельної ділянки площею в 0,20 га.
Тому, суд враховує, що у відповідності до ст.30 ЗК України в редакції 1983р., перехід земельної ділянки до нового власника потребував виконання умови звернення нового власника до сільської ради про закріплення за ним земельної ділянки попереднього власника (користувача) та наявності у попереднього власника ( користувача) права на землю підтвердженого відповідним державним актом.
Дотримання даних нормативних положень вказує і п.1 розділу Х Перехідних Положень Земельного Кодексу України нині діючої редакції.
Тому, враховуючи вищевказане, суд враховує, що позивач отримавши право власності на будинок з господарськими спорудами та будівлями, кінцево закріпила за собою право власності лише у 2008р. зареєструвавши правочин в органі КП ВОБТІ. Попередній власник будинколодіння не мав державного акту на право власності чи користування земельною ділянкою і користувався земельною ділянкою лише по записам згідно погосподарських та земельно-кадастрових книжок. Після отримання будинку у власність позивач не зверталася до сільської ради про надання їй спірної земельної ділянки у власність чи користування і тому право розпорядження спірною земельною ділянкою отримала сільська рада, до моменту передачі частини земельної ділянки ОСОБА_6 При будинковолодінні після відмови ОСОБА_6 від прав на 0,14 га залишилася санітарна норма в 0,06 га, що було визнано позивачкою дією, а саме, погодженням сплати податку саме за 0,06га у 2008р.
Спірна земельна ділянка в 0,14 га увійшла до складу переданих у власність ОСОБА_4 земель у 1998р., за державними актами передана у власність у 2004р., тобто, до моменту реєстрації позивачкою свого права власності на будинок в КП ВОБТІ.
Тому, прийняті сільською радою рішення від 30.11.1998р., від 29.12.2003р. та від 29.06.1999р., та видані на їх підставі державні акти є законними та такими, що до скасування та анулювання реєстрації не підлягають, в зв»язку з чим в задоволенні позову слід відмовити.
Доказу понесення позивачем судових витрат суду не подано, в зв»язку з чим судові витрати до стягнення не підлягають.
Керуючись ст.ст. 78,79,118,125,154 ЗК України, ст.ст. 17,18,23,71,158,159,161,162,163,167,171 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Лаврівської сільської ради, ОСОБА_4, за участю третьої особи Управління Держкомзему у Вінницькому районі про визнання незаконним та скасування рішень сільської ради від 30.11.1998р. ,від 29.12.2003р. та від 29.06.1999р., скасування державних актів та анулювання реєстраційного запису відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького Апеляційного адміністративного суду на протязі 10 діб з моменту її проголошення.
Суддя: