Справа № 0308/12207/12 Головуючий у 1 інстанції:Кихтюк Р.М.
Провадження № 22-ц/773/184/13 Категорія:27 Доповідач: Киця С. І.
25 січня 2013 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Киці С.І.,
суддів - Данилюк В.А., Гапончука В.В.,
при секретарі - Галицькій І.П.,
з участю:
представника позивача - Кравчука С.В.,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "Надра" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 грудня 2012 року,
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 12 грудня 2012 року позов задоволено частково. Ухвалено стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра»(далі -ПАТ КБ «Надра») заборгованість за кредитним договором №6М/2007/840-МК/579 від 02.08.2007 року в розмірі 266934 грн. 87 коп., та судовий збір в розмірі 2669 грн. 35 коп., в решті позовних вимог відмовити.
Відповідач ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу на зазначене рішення суду. Вважає рішення в частині стягнення пені за прострочення сплати кредиту незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального і процесуального права. Просить рішення змінити в частині стягнення заборгованості за кредитним договором, стягнувши заборгованість по тілу кредиту -22428,64 долари США, що еквівалентно 179260,91 грн., нараховані та несплачені відсотки за користування кредитом -6662,37 долари США, що еквівалентно 53248,99 грн., в частині стягнення пені відмовити.
Заслухавши пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу відповідача слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, яким суд дав правильну правову оцінку, що 02 серпня 2007 року між ВАТ КБ «Надра»та ОСОБА_3 укладено кредитний договір за № 6М/2007/840-МК/579, згідно умов якого позичальнику було надано кредит в розмірі 40000,00 доларів США зі сплатою за користування кредитом відсотків 14,4% річних з кінцевим терміном повернення 02 серпня 2022 року.
Згідно умов договору та графіку погашення відповідач ОСОБА_3 зобов'язувалася виплатити банку суму кредиту в рамках наданого кредиту та відсотків за ним.
Відповідач взяті на себе зобов'язання не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором в розмірі 266 934 грн. 87 коп., з яких заборгованість по тілу кредиту становить 179260,91 грн., нараховані та несплачені відсотки -53248,99 грн., пеня за порушення строку повернення кредиту -34424,98 грн.
Задовольняючи позов частково, суд виходив з того, що відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до п. 6.1.2 кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплачувати відсотки за користуванням кредиту, а у випадках передбачених кредитним договором також сплатити неустойку та відшкодувати завдані банку збитки. Розмір пені визначений пунктами 9.1. та 9.2. кредитного договору.
З матеріалів справи вбачається, що банк звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, в тому числі і пені, 26 липня 2012 року. Розрахунок пені за прострочення мінімального платежу проведено за період з 01 липня 2011 року по 30 червня 2012 року і вона становить 4307,16 доларів США, що еквівалентно 34424,98грн. Дану суму пені суд і стягнув з відповідача.
Доводи апеляційної скарги про те, що стягуючи пеню за прострочення сплати кредиту, судом першої інстанції безпідставно не застосовано строки позовної давності не заслуговують на увагу.
Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Стаття 256 ЦК України передбачає, що позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, як передбачено п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України.
За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Тобто пеня це санкція, яка нараховується з першого дня (місяця) прострочення й доти, доки зобов'язання не буде виконано. ЇЇ розмір збільшується залежно від продовження, невиконання правопорушення.
За своєю правовою природою, строк позовної давності щодо стягнення пені обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким вона нараховується, окремо. Право для звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості, в тому числі неустойки (штрафу, пені), виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.
Таким чином, встановивши факти та зумовлені ними правовідносини та задовольняючи частково позовні вимоги ПАТ КБ «Надра», суд першої інстанції правильно застосував положення ст.ст. 253, 258, 549 ЦК України при визначенні розміру пені, яка підлягає стягненню.
Інші доводи апеляційної скарги є власним тлумаченням відповідачем норм чинного законодавства та обставин справи, в зв'язку з чим колегія суддів вважає їх необґрунтованими.
Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його зміни немає.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Луцького міськрайонного суду від 12 грудня 2012 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді