Справа № 412/7007/2012
2/201/263/2013
22 січня 2013 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
У складі: головуючого судді -Башмакова Є.А.,
при секретарі -Чубенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача, розірвання договору, стягнення грошових коштів, -
23.01.2006 року ОСОБА_2 звернувся до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська з позовом до Закритого акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" про захист прав споживача, розірвання договору депозитного вкладу, стягнення суми вкладу, процентів на вклад, суми індексації, річних процентів, компенсації моральної шкоди.
Рішенням суду від 20.10.2011 року у позові відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням, позивач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 звернувся до апеляційного суду Дніпропетровської області з апеляційною скаргою на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 20.10.2011 року.
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 19.12.2011 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилено, рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 20.10.2011 року залишено без змін..
Не погодившись з судовими рішеннями, позивач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних скарг з касаційною скаргою на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 20.10.2011 року, ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 19.12.2011 року.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.04.2012 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20.10.2011 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 19.12.2011 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Позивач у позовній заяві та представники позивача в судовому засіданні просили про розірвання договору депозитного вкладу № Оn48631287 від 12.04.2005 року, стягнення 64854,32 євро вкладу за вказаним депозитним договором, 5011,24 євро процентів на вклад, 1906 євро індексації, 971,15 євро річних, а всього 72 745,5 євро, 70000 грн. компенсації за завдану моральну шкоду.
В обгрунтування позовних вимог посились на те, що 12.04.2005 року між позивачем та відповідачем було укладено договір депозитного вкладу № Оn48631287, за яким він зобов'язався надати банку грошові кошти у сумі 62 264,22 євро на строк 3 місяці, тобто до 12.07.2005 року, а банк зобов'язався сплачувати проценти на вклад за ставкою у розмірі 11,00% річних. 12.04.2005 року за меморіальним ордером № 01 позивач вніс в касу банку 64264,32 євро, а 18.04.2005 року за меморіальним ордером № 01 ще 590,00 євро. 29.06.2005 року він через свого представника ОСОБА_2 звернувся до голови правління банку та директора Дніпропетровського регіонального управляння, директора Правобережного відділення з письмовими заявами про повернення вкладу та процентів. Кошти за вкладом йому не повернули. Позов просив задовольнити за ст.ст.23,526,530,610,611,625,1058,1060 ЦК України, ст.ст.3,24 Закону України "Про захист прав споживачів". Позовні вимоги позивачем ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 неодноразово уточнювалися і доповнювалися. У доповненнях до позовної заяви від 15.05.2006 року були внесені доповнення до позовної заяви, відповідно до яких приблизно в середині 2004 року позивач уклав з відповідачем перший договір депозитного вкладу строком на 3 місяці на суму 59146,7 євро. Після закінчення терміну дії він знову уклав договір на той же строк, у тому числі 11.01.2005 року №Оп48631234. При цьому кошти з рахунків за попередніми договорами відповідачем зараховувалися на рахунок, відкритий за новим договором, а на підтвердження операції позивачу видавався меморіальний ордер. Таким же чином було укладено договір і 12.04.2005 року. У заяві про збільшення позовних вимог від 17.10.2011 (остаточна редакція суми вимог) року позивач в особі представника ОСОБА_3 вказано про те, що за договором від 12.04.2005 року ним внесено до каси банку 64264,32 євро, а 18.04.2005 року -ще 590 євро. Позивач просив стягнути з відповідача 64 854,32 євро вкладу, 46 405,00 євро процентів на вклад по 20.10.2011 року, а всього 111375,52 євро, витрати про справі, 200 000 грн. компенсації за моральну шкоду, спричинену йому відповідачем неповерненням вкладу, що погіршило його стан здоров'я (головний біль, серцеві напади, запаморочення та т.і.) На лікування, спеціальне харчування ним витрачені значні кошти. У заяві про уточнення позовних вимог від 11.06.2012 року позивач в особі представника ОСОБА_3 доповнив мотивувальну частину позову та послався, як на підставу задоволення позову, також на ч.1 ст. 1172 ЦК України, оскільки в договорі від 12.04.2005 року, на підставі якого він просить стягнути кошти, в графі "виконавець" та "банк" підписи зроблені ОСОБА_4, що перебував в трудових відносинах з відповідачем. Також підписи ОСОБА_4 в меморіальних ордерах від 12.04.2005 року та від 18.04.2005 року.
У судовому засіданні представники позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали та наполягали на їх задоволенні у повному обсязі. Представник позивача ОСОБА_3 уточнив, що у заяві про збільшення позовних вимог від 17.10.2011 року помилково вказано про те, що кошти за договором від 12.04.2005 року ОСОБА_1 вносив до каси. Правильно обставини викладені у доповненнях від 15.05.2006 року.
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні від 22.01.2013 року заявлені вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі. Пояснив, що оригінали договорів, укладених до 12.04.2005 року та прибуткових документів, не збереглися. При першому укладенні договору навесні 2004 року він особисто вносив кошти до каси, подробиці не пам'ятає, у тому числі, який видавався документ. Також не пам'ятає подробиці видачі документів у касі, коли закінчувався строк по попередньому. Підписи на договорах виконувались ним. Не може сказати, чому свідок ОСОБА_5 давала пояснення, що він договори не укладав, а до ОСОБА_4 звертався його батько. Він ОСОБА_5 не пам'ятає, неприязні стосунки відсутні.
Представник відповідача у судове засідання з'явився, проти позову заперечувала, просила суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Посилалась на те, що договір від 12.04.2005 року не укладався, не укладалися і інші договори з ОСОБА_1 в євро. Кошти до каси ОСОБА_1 не вносилися. ОСОБА_1, за даними банку, укладав з банком договір у гривні на незначну суму, який виконано. Заступник директора Правобережного відділення ОСОБА_5 пояснювала, що ОСОБА_2, батько позивача, їй казав, що синові - ОСОБА_1 про договір в євро на його ім'я не відомо. До банку приходив лише ОСОБА_2 Надані позивачем докази є фальшивими, є підстави вважати, що вони підроблені при вчиненні злочину. Вказана у договорі позивача відсоткова ставка -11% річних значно перевищувала чинну -4,75% річних. За фактами у тому числі за договором позивача розслідується кримінальна справа. Вважаємо, що це правовідносини щодо шкоди, спричиненої злочином. Вирок або постанова у кримінальній справі відсутня. До трудових обов'язків ОСОБА_4 не відносилося укладання договорів депозитних вкладів, бо у нього була відсутня відповідна довіреність. Також ОСОБА_4 за трудовими обов'язками не приймав готівку від клієнтів. Касиру кошти ОСОБА_1 не передавались, про що свідчить відсутність підпису касиру на меморіальному ордері, відсутність підпису клієнта про передачу коштів, відсутність номерів рахунків. За депозитним договором при внесенні коштів може бути оформлена лише квитанція або прибутковий касовий ордер або заява про внесення готівки. Внесення коштів до каси банку є обов'язком клієнта. ОСОБА_2 було відомо, які прибуткові документи видаються при укладенні договорів депозитних вкладів, оскільки у нього в банку були укладені належним чином договори депозитних вкладів.
Вислухавши пояснення позивача, представників позивача, пояснення представника відповідача, показання свідка, дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до наступного.
У судовому засіданні встановлено, що позивач просить стягнути кошти за договором про депозитний вклад № 0п48631287 від 12.04.2005 року та надано вказаний договір на суму 64 264,32 євро, строком на 3 місяці, до 12.07.2005 року зі сплатою 11% річних, меморіальні ордери про внесення коштів за цим договором - № 01 від 12.04.2005 року на суму 64 264,32 євро та № 01 від 18.05.2005 року на суму 590 євро. Також позивач посилався, що вперше договір депозитного вкладу в євро ним було укладено навесні 2004 року, первісні документи відсутні, кошти вносив до каси особисто. Зі спливом строків кожного разу договір переукладався, а йому видавали меморіальні ордери, кошти банк перераховував з рахунку за попереднім договором на рахунок за наступним договором. На підтвердження також надано копію договору від 11.01.2005 року на суму 62567, 29 євро строком на 3 місяці, зі сплатою 11% річних та копію меморіального ордеру № 01 від 10.01.2005 року.
Згідно з ч. 4 ст.203 ЦК України, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
У відповідності до ч. 2 ст. 1058 ЦК України, договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу).
Частинами 2, 3, 6 ст. 633 ЦК України встановлено, що умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов'язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.
Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Статтею 1059 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадно книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.
Сторонами не заперечувалось, що договір, на підставі якого позивач ОСОБА_1 просить стягнути грошові кошти, від 12.04.2005 року, з боку відповідача підписано заступником Правобережного відділення Дніпропетровського регіонального управління Закритого акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" ОСОБА_4, якого у наступному було звільнено та відносно якого СБУ України у Дніпропетровській області розслідується кримінальна справа № 131. Станом на 12.04.2005 року у ОСОБА_4 були відсутні повноваження на укладення договорів депозитних вкладів від імені відповідача у зв'язку зі спливом строку довіреності, що надавалася йому раніше. Повноваження на укладення договорів депозитних вкладів на 12.04.2005 року у Правобережному відділенні були наявні у директора ОСОБА_6, заступника директора ОСОБА_5
Надані позивачем меморіальні ордери про внесення коштів за договором від 12.04.2005 року суд вважає неналежним недопустимим доказом внесення коштів за договорами депозитних вкладів.
Інструкцією про касові операції в банках України (затверджена постановою Правління НБУ від 14.08.2003 року № 337, була чинною на 12.04.2005 року), підтвердженням внесення коштів є -заява на переказ готівки, прибутковий касовий ордер, грошовий чек, квитанція. Меморіальний ордер не міг бути оформлений при укладенні договору депозитного вкладу.
Посилання позивача та його представників щодо переукладення договорів після спливу строку їх дії суд не може прийняти до уваги, оскільки надана копія договору від 11.01.2005 року, який, зі слів позивача та його представників, укладався до договору від 12.04.2005 року, не посвідчена, оригінал не надано, тому у розумінні ст.64 ЦПК України договір від 11.01.2005 року та меморіальний ордер від 10.01.2005 року не є письмовим доказом у розумінні ст.64 ЦПК України. Суд також звертає увагу, що меморіальний ордер від 10.01.2005 року, тобто кошти нібито було внесено напередодні укладення договору від 11.01.2005 року, що протирічить також поясненням позивача та його представників щодо процедури укладення договорів депозитних вкладів.
Відповідно до п. 1.19-1 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", меморіальний ордер -розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій по списанню коштів з рахунку платника та внутрішньобанківських операцій. Таким чином, за операціями за ініціативою вкладника, якими є операції при укладенні договорів депозитних вкладів, меморіальні ордери не оформлюються. На наданий позивачем меморіальних ордерів відсутні номери рахунків дебету та кредиту операції, підпис позивача про внесення коштів, підпис касира про отримання коштів. Сторонами не заперечувалася та обставина, що на меморіальних ордерах підпис виконано тією ж особою, що і на договорі від 12.04.2005 року, тобто ОСОБА_4 Позивачу та його батьку ОСОБА_2 було відомо, що ОСОБА_4 не є касиром. Відповідно до довідки від 10.11.2006 року. позивачем ОСОБА_1 укладався з відповідачем договір у гривнях від 21.03.2003 року. ОСОБА_2, який, за поясненнями ОСОБА_1, разом з ним приходив до банку, не заперечував наявність у нього в банку укладених договорів. Таким чином, як позивачу ОСОБА_7, так і ОСОБА_2, який разом з ним, за їх поясненнями, приходив до банку, був відомий як порядок укладення договорів депозитних вкладів, так і порядок внесення коштів за цими договорами -до каси банку, якими документами оформлюються операції, наявність підпису особи про внесення коштів та підпис касира про отримання коштів. За умовами договору від 12.04.2005 року, на що позивач посилався у позові, вкладник зобов'язався внести кошти до каси банку. З урахуванням цього суд не може прийняти до уваги доводи позивача та його представників, що надані докази підтверджують внесення коштів до каси та укладення договорів. Підпис ОСОБА_4, що не був касиром, і про що було відомо позивачу та ОСОБА_2, відсутність підпису вкладника, відсутність підпису касиру, відсутність номерів рахунків на меморіальних ордерах свідчить про те, що ОСОБА_1 до каси не звертався. І неоприбуткування коштів по касі не є виною касиру, а є наслідком дій ОСОБА_1, який не виконав умови договору від 12.04.2005 року про зобов'язання внесення коштів до каси вкладником.
Суд вважає, що позивачем та його представниками не надано доказів згідно вимог ст. 59 ЦПК України та ст. 1059 ЦК України про внесення коштів до каси банку за договором від 12.04.2005 року.
Згідно наказу № 574 від 07.04.2005 року, з 11.04.2005 року за депозитними вкладами в євро строком на 3 місяці чинною була депозитна ставка -4,75%. У матеріалах справи відсутні докази того, що сторонами була досягнута згода на укладення договору депозитного вкладу на умовах спірного договору від 12.04.2005 року з відсотковою ставкою 11 % річних, та що договір на таких умовах був схвалений відповідачем та виконувався.
Згідно протокол виїмки та огляду за кримінальною справою № 131 від 07.06.2005 року печатка каси № 25 була вилучена не в касі банку, а у ОСОБА_4 в особистому портфелі, а за висновком службового розслідування не використовувалася в касі тривалий час, у тому числі і станом на 2005 рік, у зв'язку з її привласненням ОСОБА_4 та самовільним використанням. Тому наявність печатки каси на меморіальних ордерах, з урахуванням вказаного змісту цих меморіальних ордерів, відсутності підписів вкладника та касира, та наявності підпису лише ОСОБА_4 також спростовує пояснення позивача ОСОБА_8 та його представників про здійснення операцій за договором від 12.04.2005 року в касі банку.
Договір від 12.04.2005 року відсутній по обліках відповідача на паперових носіях та по електронному обліку, відсутні будь-які операції про внесення ОСОБА_1 суми в євро як за договором від 12.04.2005 року, так і в інший період.
Викладене свідчить про те, що сторони, згідно наданими у справі доказами, договір депозитного вкладу від 12.04.2005 року № Оn48631287 на суму 62 264,22 євро на строк 3 місяці, тобто до 12.07.2005 року, не укладали і тому підстави стягнення сум за договором депозитного вкладу, на який посилається позивач, моральної шкоди, відсутні.
За відсутності постанови або вироку у кримінальній справі № 131, за ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину.
Суд вважає, що також відсутні підстави для стягнення шкоди за ст.1172 ЦК України, на яку також посилався позивач та його представники, оскільки викладене свідчить, що договір від 12.04.2005 року та меморіальні ордери за ним підписав ОСОБА_4, що не підлягало доведенню за ст. 61 ЦПК України.
У судовому засіданні встановлено, за наданими доказами, що до посадових обов'язків ОСОБА_4 не входило підписання договорів депозитних вкладів у зв'язку з відсутністю повноважень (довіреності) та приймання грошових коштів при укладенні договорів депозитних вкладів (компетенція касира). Позивачем не надано належних допустимих доказів спричинення шкоди посадовою особою банку, при виконанні посадових обов'язків, тобто обов'язків, зумовлених трудовим договором, якими саме діями її були спричинено, причинно-наслідковий зв'язок між діями та шкодою, що є обов'язковим при вирішенні питання про стягнення шкоди за ст.1172 ЦК України.
За наявності у провадженні СБУ України у Дніпропетровській області кримінальної справи № 131, за якою у тому числі розслідуються обставини щодо договору від 12.04.2005 року, суд вважає, що мають місце правовідносини шкоди, спричиненої злочином, і питання про відповідальність винної особи може бути вирішено лише при наявності постанови (вироку) у кримінальній справі.
У відповідності до ч. 3 ст. 10 та до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі, і щодо яких у сторін виник спір.
Згідно ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про захист парв споживачів, розірвання договору, стягнення грошових сум та коштів і відшкодування моральної шкоди не грунтується на вимогах закону, а тому не підлягають задоволенню.
Враховуючи результат розгляду справи та на підставі ст. 88 ЦПК України, суд вважає, що судові витрати у справі необхідно віднести за рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 19 Конституції України ст.ст. 15,16,22, 23, 203, 633, 638, 1059, 1166, 1172, 1177 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 213, 215 ЦПК України,
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача, розірвання договору, стягнення грошових коштів, -відмовити в повному обсязі.
Судові витрати у справі віднести за рахунок держави.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя : Є.А. Башмаков