Справа № 117/7154/2012
Іменем України
"23" січня 2013 р. м. Саки
Сакський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді Ісламгулової О.В, з секретарем Дмитрашина Є.Ю,
З участю представника позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Саки цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до першої Євпаторіської товарної біржи, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання угоди купівлі-продажу нерухомого майна дійсною,
Встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачів про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, укладеного 10 червня 2008 року на Першій Євпаторійській товарній біржі між ОСОБА_1, від імені якої діяв член Першої Євпаторійської товарної біржі ОСОБА_7, та продавцями ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_6, ОСОБА_6, від імені яких діяв член Першої Євпаторійської товарної біржі ОСОБА_8.
Договір зареєстрований у реєстрі біржі за № 323/1, ціна договору склала 10000,00 грн. Позов мотивує тим, що відповідно до ст.650 ЦК України, ст.15 Закону України «Про товарну біржу», зареєстровані на біржі угоди не підлягають нотаріальному посвідченню, тому є правовстановлюючим документом і підлягає реєстрації державним реєстратором прав на нерухоме майно. Однак, Кримське республіканське підприємство «Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторії»відмовляє у реєстрації права власності позивачці, посилаючись на відсутність нотаріального посвідчення угоди купівлі-продажу. Просить визнати угоду дійсною.
В судовому засіданні представник позивачки позов підтримав у повному обсязі, а також пояснив, що вважає дії КРП «Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторії»не заснованими на законі, оскільки вони суперечать Закону України «Про товарну біржу». В той же час вважає договір нікчемним, який, відповідно до вимог ст.650 ЦК України, ч.2 ст.215 ЦК України належить визнати дійсним.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися.
Вислухавши представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлене, що 10 червня 2008 року на Першій Євпаторійській товарній біржі, яка розташована за адресою: м. Євпаторія, вул. Братів Буслаєвих, 10, між покупцем ОСОБА_1, від імені якої діяв член Першої Євпаторійської товарної біржі ОСОБА_7 та продавцями ОСОБА_3, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_6, від імені яких діяв член Першої Євпаторійської товарної біржі на підставі брокерського доручення ОСОБА_8, був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, зареєстрований у реєстрі за № 323/1. Вартість квартири склала 10000,00 грн. Наведене підтверджується копією договору, доданого до справи.
Право власності продавців підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло від 23 квітня 1996 року, згідно до якого відповідачі ОСОБА_3 є співвласниками АДРЕСА_1, свідоцтво видане на підставі розпорядження керівника органу приватизації 24 квітня 1996 року за № 112.
Відомостей про належну реєстрацію права власності ОСОБА_3 у КРП «Бюро реєстрації та
технічної інвентаризації м. Євпаторії»суду не надано, у копії свідоцтва такі відмітки відсутні. Технічний паспорт на квартиру відсутній. Визначити технічні характеристики квартири, яку купувала позивачка, неможливо.
На думку суду, ОСОБА_1, звертаючись до суду, не надала належних та достатніх доказів на підтвердження того, що на момент укладання договору на біржі, відповідачі були власниками нерухомого майна; не було встановлених законом перешкод для відчуження майна; відповідачі ухилилися від його посвідчення в нотаріальному порядку.
Відповідно до ст.15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
З пояснень представника позивачки у судовому засіданні, тексту позову вбачається, що спір між сторонами відсутній, сторони по справі уклали договір купівлі-продажу нерухомого майна на товарній біржі. Посилаючись на Закон України «Про товарну біржу»ст. 15, статтю 650 ЦК України, представник позивачки вважає, що у позивачки виникло право власності на придбане майно, тому просить визнати договір дійсним.
В той же час, пояснює, що оспорюваний договір є нікчемним, оскільки нотаріально не посвідчений, що випливає з вимог закону. Посилаючись на ч.2 ст.215 ЦК України та ст.650 ЦК України, просить визнати нікчемну угоду дійсною.
Однак, відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною ( сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не є укладеним правочин ( договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладання. Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такий реєстрації.
Відповідно до частини 3 статті 334 ЦК України право власності на майно за договором, що підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішення суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України передбачені конкретні способи захисту цивільних прав та інтересів судом, які не містять в собі такий спосіб як визнання правочину дійсним. Відповідно до вказаної норми матеріального закону, суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Таким чином, у розумінні частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України інший спосіб захисту цивільного права або інтересу, не передбачений цією нормою ( п.п. 1-10 частини 2 статті 16), може бути обраний судом лише за умови його обов'язкового встановлення договором або законом.
Згідно з частиною 3 статті 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації -з моменту державної реєстрації.
Наведене та нікчемність правочину представником позивачки не оспорюється.
Дійсним можливо визнати договір у відповідності до вимог частини 2 статті 220 Цивільного кодексу України.
Проте вказана норма матеріального закону передбачає можливість визнання дійсним тільки договорів, які підлягають лише нотаріальному посвідченню, і не передбачає можливість визнання дійсним договорів, які підлягають нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статтей 210 та 640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.
У зв'язку з недодрежанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218 та 220 ЦК, про що йдеться у ч.2 ст.215 ЦК України. Інші вимоги щодо визнання договорів дійсними, про що йдеться у поясненнях представника позивачки, не відповідають можливим способам захисту цивільних прав та інтересів. Такі позови задоволенню не підлягають.
А відповідно до положень частини 2 статті 55 Закону України «Про нотаріат», частини 2
статті 182 Цивільного кодексу України правочини щодо нерухомості підлягають саме нотаріальному посвідченню і державній реєстрації. Підстав для задоволення позову судом не встановлено.
На підставі викладеного, ст.ст. 15 ЦПК України, ст.ст. 16, 215 ч.1,2, 650, 334 ч.3, 210, 640 ЦК України, суд
Вирішив:
В задоволені позову ОСОБА_1 до першої Євпаторіської товарної біржи, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання угоди купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 АР Крим дійсною, відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з часу оголошення рішення суду, а відповідачами, в той же строк, з часу отримання копії рішення.
Головуючий: