Справа № 0305/2569/2012 Провадження №11/773/85/13 Головуючий в 1 інстанції Корецька В.В.
Категорія: ч.4 ст.296, ч.1 ст.122 КК України Доповідач : Опейда В. О.
29.01.2013 рокумісто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Опейди В. О.,
суддів - Лозовського А.О., Клока О.М.,
при секретарі - Лихач О.М.,
за участю прокурора - Ващук І.В.,
засуджених - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
захисника - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку
кримінальну справу за апеляційною скаргою на вирок Ківерцівського районного суду Волинської області від 26 листопада 2012 року, яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, громадянин України, уродженець м. Херсон Херсонської області, житель АДРЕСА_1, зареєстрований в АДРЕСА_2, із середньою-спеціальною освітою, одружений, працюючий водієм міжміських перевезень "ІНФОРМАЦІЯ_9" СПД ОСОБА_4, раніше не судимий, засуджений
- за ч. 4 ст. 296 КК України до 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75, 76 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти цей орган про зміну місця проживання, навчання; періодично з'являтися для реєстрації в орган кримінально-виконавчої інспекції.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишено попередній - підписку про невиїзд.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, українець, громадянин України, уродженець с. Довгошиї Млинівського району Рівненської області, житель АДРЕСА_3, зареєстрований в АДРЕСА_4, із середньою-спеціальною освітою, з слів працюючого водієм таксі, одружений, раніше не судимий, засуджений за
- за ч.4 ст.296 КК України до 3 (трьох) років позбавлення волі;
- за ч.1 ст.122 КК України до 1 (одного) року позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом повного складання призначених покарань, визначено ОСОБА_2 остаточно покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
На підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти цей орган про зміну місця проживання, навчання; періодично з'являтися для реєстрації в орган кримінально-виконавчої інспекції.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишено попередній - підписку про невиїзд.
Вироком вирішено долю речових доказів у справі.
Розглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області, -
Вироком суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 який перебував у стані алкогольного сп'яніння, визнані винними та засуджені за те, що вони 11 липня 2011 року близько 23 год. 30 в с. Озерце Ківерцівського району, за попередньою змовою групою осіб, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, загально визначених норм моралі та поведінки, з особливою зухвалістю вчинили хуліганські дії відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_6
11 липня 2011 року близько 23 години на перехресті вулиць Набережної та Ковельської у м. Луцьку водій автомобіля «ВАЗ-2106», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_5 не надав перевагу у русі водієві автомобіля «Мercedes Sprinter», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_1, який рухався по головній дорозі.
Після цього ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на автомобілі «Мercedes Sprinter», в якому на місці між водієм та пасажиром зберігалась дерев'яна бита, стали переслідувати ОСОБА_5
Наздогнавши ОСОБА_5 біля комплексу «Озерецькі бані», ОСОБА_1 та ОСОБА_2, озброївшись битою, вибігли з автомобіля та стали умисно наносити удари водієві ОСОБА_5
При цьому ОСОБА_2 дерев'яною битою наніс ОСОБА_5 три удари по тулубу і руці, умисно завдав нею двох ударів по автомобілю, а ОСОБА_1 у свою чергу умисно наніс потерпілому два удари кулаком в обличчя та не менше трьох ударів ногами по тулубу.
Коли із автомобіля «ВАЗ-2106» вибігла пасажир ОСОБА_6 та намагалась захистити потерпілого то ОСОБА_2 умисно наніс удар їй кулаком в обличчя.
Внаслідок зазначених дій ОСОБА_5 було заподіяно закритий перелом п'ясної кістки правої кисті без зміщення та ОСОБА_6 подвійний перелом нижньої щелепи, які, відповідно, відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.
В апеляції прокурор, не оспорюючи фактичних обставин справи та кваліфікації дій засуджених, вважає вирок суду незаконним у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочинів та особам засуджених внаслідок його м'якості. Вказує, що суд призначаючи засудженим покарання із застосуванням ст.ст.75, 76 КК України не врахував, що засуджені свою вину у вчиненні інкримінованих їм злочинів, як на досудовому слідстві, так і на початку судового розгляду визнавали частково. Також судом не взято до уваги малозначний привід та особливу зухвалість, з якою вчинявся засудженими злочин, відшкодування завданих збитків лише в ході судового розгляду. При обранні міри покарання засудженим судом не враховано характер і ступінь суспільної небезпеки вчинених злочинів, які відносяться до категорії тяжких злочинів та середньої тяжкості. Зазначає, що відповідно до п.14 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 «Про судову практику у справах про хуліганство» від 22.12.2006 р., суди мають призначати за хуліганство суворі міри покарання особам, які вчинили хуліганство із заподіянням потерпілим значної фізичної або матеріальної шкоди. Крім того, при призначенні остаточного покарання засудженим, судом також не враховано вказівку Вищого спеціалізованого суду щодо невідповідності призначеного покарання. Просить вирок суду скасувати, по справі постановити новий вирок, яким засудженому ОСОБА_2 призначити покарання за ч.4 ст.296 КК України у виді 4 років позбавлення волі, за ч.1 ст.122 КК України у виді 2 років позбавлення волі, на підставі ч.1 ст.70 КК України остаточно призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі; засудженому ОСОБА_1 за ч.4 ст.296 КК України - 3 роки позбавлення волі.
Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку суду першої інстанції, повідомив ким та в якому обсязі він оскаржений, виклав основні доводи апеляції, міркування прокурора, який апеляцію підтримав та просив вирок суду скасувати, постановивши новий, думки захисника і підсудних ОСОБА_2, ОСОБА_1, які апеляцію прокурора заперечили, провівши частково судове слідство, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно ст. 365 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляції.
Висновки суду про доведеність вини засуджених, у вчиненні зазначених у вироку злочинах, кваліфікація дій не оскаржуються в апеляції.
Судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини справи і зроблений обґрунтований висновок про доведеність винуватості ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вчинені інкримінованих їм злочинів. Такий висновок ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку і перевірених судом доказах. Обставини вчинення інкримінованих засудженими злочинів учасниками судового розгляду не оспорюються.
Дії ОСОБА_2 та ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч.4 ст.296 КК України як грубе порушення громадського порядку вчинене з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувались особливою зухвалістю, вчинені групою осіб із застосуванням заздалегідь заготовленого предмета для нанесення тілесних ушкоджень, а ОСОБА_2 ще й за ч.1 ст.122 КК України як умисне заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень.
Разом з тим заслуговують на увагу доводи прокурора в апеляції щодо неправильного призначення покарання винним.
Відповідно до ст.ст.50, 65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. При цьому воно має бути необхідним й достатнім для виправлення особи та попередження вчинення нового злочину.
Однак, при призначенні ОСОБА_2 та ОСОБА_1 покарання суд допустився порушення кримінального закону, застосувавши положення ст.75 КК України, та призначив покарання, що не відповідає ступеню тяжкості вчинених злочинів та особам засуджених і є явно несправедливим внаслідок м'якості, що згідно зі ст.ст.367, 372 КПК України (в редакції 1960 р.) є підставою для скасування вироку.
Так, суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання із звільненням від його відбування на підставі ст. 75 КК України порушив вимоги вищевказаного закону і призначив покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особам винних і є явно несправедливим внаслідок м'якості. Суд в основному послався на відомості про осіб, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання, наслідки після вчинення злочину, позитивну поведінку винних та виходив з того, що потерпілі до підсудних не мають претензій матеріального та морального характеру і не наполягають на суворій мірі покарання.
Але разом з тим, суд не зважив на ступінь тяжкості вчинених діянь, конкретні обставини справи та інші обставини, які мають юридичне значення.
Поза увагою залишились конкретні обставини справи, характер вчинених дій та наслідки у виді заподіяння тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості потерпілим, які настали від дій засуджених, їх поведінка. Не належно враховано те, що вчинені злочинні діяння є злочином проти громадського порядку та моральності, пов'язані з заподіянням тілесних ушкоджень. Відповідно до ст. 12 КК України інкриміновані дії відносяться до категорії тяжких та середнього ступеню тяжкості, за своєю юридичною кваліфікацією мають кваліфікуючі ознаки, що значно збільшує ступінь їх небезпечності.
На підставі вищевикладеного, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції застосував ст.75 КК України без достатніх для того підстав.
За таких обставин вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в частині призначених покарань підлягає скасуванню з постановленням апеляційним судом свого вироку.
Призначаючи винним покарання, колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, один з яких відноситься до категорії тяжких, а інший вчинений ОСОБА_2 до середнього ступеню тяжкості, обставини справи, які свідчать про особливу суспільну небезпеку вчиненого, особи винних та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. З врахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність по справі законних підстав для звільнення винних від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України та необхідність призначення їм покарання у виді позбавлення волі, яке слід відбувати реально, оскільки саме таке покарання буде необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Обставинами, що пом'якшують покарання винним колегія суддів визнає те, що засуджені щиро розкаялися у вчиненому, добровільно відшкодували збитки потерпілим.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1 не встановлено, а обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_2 є вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
Визначаючи винним строк покарання у виді позбавлення волі, колегія суддів у відповідності з вимогами ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого, дані про особи винних, те, що підсудні в стадії судового розгляду вину визнали повністю, позитивно характеризуються за попереднім місцем роботи та проживання, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалися. ОСОБА_2 та ОСОБА_1, кожен, мають на утриманні малолітню дитину. Береться до уваги також думка потерпілих, які не наполягають на суворій мірі покарання і не мають претензій матеріального та морального характеру. Тому, на думку колегії суддів, можливо призначити покарання ближче до нижчої межі передбаченої санкцією статті закону у виді позбавлення волі.
За таких обставин вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в частині призначеного покарання підлягає скасуванню з постановленням апеляційним судом свого вироку. Дане покарання буде необхідним і достатнім для їх виправлення і попередження вчинення нових злочинів.
На підставі наведеного і керуючись п. 11, 15 розділу ХІ «Перехідних положень»КПК України від 13.04.2012 року, ст.ст. 365, 366, 378 КПК України (1960 р.), колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області, -
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.
Вирок Ківерцівського районного суду від 26 листопада 2012 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в частині призначеного їм покарання - скасувати.
Призначити ОСОБА_2 покарання за ч.4 ст.296 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
- за ч.1 ст.122 КК України покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у виді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили змінити з підписки про невиїзд на тримання під варту, взявши його під варту в залі суду.
Строк відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з моменту взяття під варту - 29 січня 2013 року.
Призначити ОСОБА_1 покарання за ч.4 ст.296 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили змінити з підписки про невиїзд на тримання під варту, взявши його під варту в залі суду.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту взяття під варту - 29 січня 2013 року.
У решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Вирок може бути оскаржений до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги через апеляційний суд Волинської області протягом одного місяця з моменту його проголошення, а засудженими - в той же строк з моменту вручення їм копії вироку.
Головуючий
Судді