Справа: № 2а/2570/2806/12 Головуючий у 1-й інстанції: Падій В.В. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.
29 січня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Файдюка В.В.
суддів: Маслія В.І.
Чаку Є.В.
При секретарі: Бібко А.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2012 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач з 29 серпня 1997 року по 29 вересня 2011 року проходив службу в органах внутрішніх справ, що підтверджується копією трудової книжки позивача, наявної в матеріалах справи.
26 вересня 2011 року позивач звернувся з рапортом до начальника УМВС України в Чернігівській області, в якому просив звільнити його з органів внутрішніх справ у зв'язку з наявністю вислуги років, що дає йому право на отримання пенсії по лінії Міністерства внутрішніх справ.
На підставі рапорту позивача від 26 вересня 2011 року майора міліції, старшого оперуповноваженого з розкриття злочинів, учинених іноземцями та відносно них управління карного розшуку УМВС України в Чернігівській області ОСОБА_3 було звільнено в запас Збройних Сил України, за підпунктом «ж» (за власним бажанням) пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114, про що свідчить витяг з наказу, копія якого міститься в матеріалах справи.
29 вересня 2011 року позивач отримав трудову книжку та приписне свідоцтво, про що свідчить його особистий підпис на особовій справі.
Як вбачається з матеріалів справи, 03 жовтня 2011 року позивачу було видано направлення на медичне обстеження (ВЛК).
З свідоцтва про хворобу від 02 листопада 2011 року № 1145 вбачається, що позивач має захворювання, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ та останнього визнано обмежено придатним до військової служби.
У зв'язку з визнанням медичною комісією позивача обмежено придатним до служби, 02 листопада 2011 року позивач звернувся до начальника УМВС України в Чернігівській області з заявою щодо зміни статті звільнення його з органів внутрішніх справ.
Листом від 15 листопада 2011 року № 2/8-Д-355 УМВС України в Чернігівській області відмовило позивачу у внесення змін до наказу про його звільнення.
Не погоджуючись з такою відмовою відповідача та вважаючи необхідним зобов'язати Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області внести зміни до вказаного наказу, зазначивши як причину звільнення пп. «в» (через обмежений стан здоров'я) п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відповідно до ч. 1 статті 18 Закону України «Про міліцію» - порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням №114.
Розділом VII Положення №114 врегульовано питання щодо звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби.
Згідно п. 64 Положення № 114 - особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік), зокрема, згідно підпункту «в» - через обмежений стан здоров'я - у разі визнання їх придатними до військової служби поза строєм у мирний час (у військовий час обмежено придатними 1-го ступеня) за рішенням військово-лікарської комісії при неможливості використання їх на службі у зв'язку з відсутністю відповідних вакантних посад та згідно підпункту «ж» - за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.
Відповідно до п. 1.6 Інструкції про організацію роботи з пенсійного забезпечення військовослужбовців внутрішніх військ та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України і членів їхніх сімей, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 жовтня 2003 року № 1276 - для встановлення ступеня придатності до служби військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу перед звільненням і призначенням пенсії за направленнями управлінь (відділів, відділень) роботи з персоналом органів внутрішніх справ та кадрових служб військових частин проходять медичне обстеження військово-лікарськими комісіями (ВЛК) у порядку, установленому наказом МВС України від 06 лютого 2001 року № 85, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2001 року за № 165/5356. Висновок ВЛК або довідка про стан здоров'я зберігається в пенсійних справах.
Згідно абз. 2 цього п. 1.6 Інструкції та підпункту 1.6.2 Інструкції - для обстеження на ВЛК можуть за бажанням направлятися військовослужбовці, особи рядового та начальницького складу, які звільняються у відставку за віком, за сімейними обставинами, за власним бажанням, через службову невідповідність, за порушення дисципліни, за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, у зв'язку з засудженням судом за вчинення злочину. На медичне обстеження вказані особи можуть бути направлені командирами з'єднань і військових частин, начальниками органів внутрішніх справ, навчальних закладів, науково-дослідних установ та інших підрозділів МВС на їх прохання після звільнення зі служби, за винятком осіб, звільнених у зв'язку із засудженням судом за вчинення злочину до покарання, пов'язаного з позбавленням волі.
Відповідно до положень Порядку проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 лютого 2001 року № 85 - в обов'язковому порядку направляються для проходження медичного обстеження на ВЛК кандидати на службу в органи внутрішніх справ та особи, які впродовж року більше 4-х місяців не можуть приступити до виконання своїх службових обов'язків через захворювання чи з інших причин (крім випадків, передбачених цим пунктом та пунктом 1.4 Порядку) або часто та довготривало хворіють.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що встановлення непридатності особи рядового та начальницького складу до військової служби за рішенням військово-лікарської комісії повинно мати місце саме на день звільнення особи з органів внутрішніх справ.
Крім того, колегія суддів зазначає, що направлення особи в разі звільнення з органів внутрішніх справ за власним бажанням на ВЛК є правом, а не обов'язком відповідача.
Позивач в рапорті не вказав про бажання пройти медичне обстеження (ВЛК), що підтверджується наявним в матеріалах справи рапортом.
Як було вірно встановлено судом першої інстанції, на момент звільнення, а саме станом на 29 вересня 2011 року, ОСОБА_3 був придатний до військової служби у мирний та воєнний час.
Направлення на проходження медичного обстеження (ВЛК) позивачу було видано 03 жовтня 2011 року, тобто уже після звільнення позивача зі служби.
Військово-лікарська комісія ухвалила рішення щодо обмеженої придатності позивача проходити подальшу службу після звільнення позивача зі служби, а саме, 02 листопада 2011 року.
Станом на 02 листопада 2011 року позивач уже був звільнений зі служби на підставі підпункту «ж» (за власним бажанням) пункту 64 Положення № 114.
Крім того, колегія суддів зазначає, що позивач міг бути звільнений з 02 листопада 2011 року зі служби відповідно до пп. «в» п. 64 Положення лише у випадку відсутності вакантних посад, які він міг обіймати за станом здоров'я.
Оскільки, звільнення позивача відбулося за пп. «ж» п. 64 Положення № 114 на підставі рапорту позивача, який був поданий ним 26 вересня 2011 року, а висновок військово-лікарської комісії видано тільки 02 листопада 2011 року, тому, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами відповідача про відсутність законних підстав для внесення змін до наказу про звільнення позивача зі служби від 29 вересня 2011 року № 210 о/с, в частині формулювання підстав звільнення позивача.
Наявність медичного висновку ВЛК про встановлення захворювання в особи, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, після її звільнення не може бути підставою для зміни формулювання підстав звільнення особи з пп. «ж» на пп. «в» п. 64 Положення № 114.
Таким чином правомірним є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні даного адміністративного позову.
Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Файдюк В.В.
Судді: Маслій В.І.
Чаку Є.В.