Кіровоградської області
"29" листопада 2006 р.
Справа № 17/293
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Таран С.В., розглянувши матеріали справи № 17/293
за позовом: відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", м. Київ, від імені якого діє Центр обслуговування споживачів і продажу послуг Кіровоградської філії відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", м.Кіровоград
до відповідача: Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, м.Кіровоград
про стягнення 292 997 грн. 47 коп.
від позивача-Пасічник І.В., довіреність № 1455 від 27.04.06р., представник;
від відповідача-Усатенко В.Ю., довіреність № 2/1058 від 05.10.05 р., юрисконсульт.
Подано позов про стягнення з відповідача на користь позивача 292 997 грн. 47 коп. заборгованості за надані послуги міжміського та міжнародного телефонного зв"язку, з яких 249 576 грн. 82 коп.- основний борг, 32208 грн. 74 коп. - інфляційні збитки, 9148 грн. 70 коп. -3% річних та 2063 грн. 21 коп.- пеня.
Заявою від 08.11.2006 року позивачем збільшено позовні вимоги: він просить стягнути з відповідача 358 740 грн. 86 коп. боргу, 51331 грн. 59 коп. інфляційних збитків, 14243 грн. 94 коп. 3% річних та 2927 грн. 24 коп. пені.
Відповідач в судовому засіданні 29.11.2006 року подав відзив на позов, яким позовні вимоги визнав в частині стягнення основної суми боргу за надані послуги в сумі 190248 грн. 57 коп. При цьому він просить застосувати строк позовної давності до вимог про стягнення боргу за 2001 рік в сумі 113123,99 грн., а також розстрочити виконання рішення суду на 12 місяців.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, господарський суд встановив наступне.
На підставі договору про надання послуг електрозв'язку №1144/97 від 04.11.1997 року, укладеного між Українсько-Американсько-Голандсько-Німецьким закритим акціонерним товариством "Утел", правонаступником якого відповідно до п.3.3.1 Статуту відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" є позивач (том 1 а.с.20-23), та Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області про надання послуг міжміського та міжнародного телефонного зв"язку (далі - договір №1144/97 від 04.11.1997р.), а також договорів про надання послуг електрозв"язку №1144 від 15.03.2000 р., № 1144 від 07.07.2005 року, № 1144 від 03.01.2006 року, укладених між відкритим акціонерним товариством "Укртелеком", м. Київ, від імені якого діє Центр обслуговування споживачів і продажу послуг Кіровоградської філії відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" м.Кіровоград та Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області (далі - договори №1144 від 15.03.2000 р., №1144 від 07.07.2005 р., № 1144 від 03.01.2006 р.), договору №1144 від 22.11.2002 р. про надання послуг Frame Relay (далі- договір №1144-FR від 22.11.2002р.), договору №123/4 від 01.04.2003 р. про надання у користування виділених некомутованих каналів (трактів) електрозв"язку, укладеного між відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" та Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області (далі - договір №123/4 від 01.04.2003 р.), договору № 1144 від 16.05.2003 р. про надання послуг телеграфного зв"язку (далі договір - № 1144 від 16.05.2003 р.), договору № 1144/118 від 09.02.2005 р. про надання в користування каналів кабельної каналізації (далі договір - №1144/118 від 09.02.2005 р.), а також договору № 1144/222 від 01.11.2005 р. про надання ADSL - доступу до мережі INTERNET (далі - договір № 1144/222 від 01.11.2005 р.), укладених між сторонами по даній справі, позивачем в період з 01.12.2001 по 01.08.2006 р. надавались відповідачу послуги зв'язку, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до пунктів 4.5 договорів №1144 від 15.03.2000 р., №1144 від 07.07.2005 р., № 1144 від 03.01.2006 р., пункту 6.3 договору №1144/-FR від 22.11.2002 р., пункту 3.4 договору №1144 від 16.05.2003 р., підпунктів 5.1, 5.3 договору №123/4 від 01.04.2003 р., пункту 3.2 договору № 1144/118 від 09.02.2005р., пунктів 3.2.1, 5.2 договору №1144/222 від 01.11.2005 р. розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв'язку за кожний попередній місяць проводяться споживачем протягом десяти днів з дня одержання рахунку, але не пізніше 20-го числа місяця, що настає після розрахункового періоду.
На підставі пункту 3.3.1 договору №1144/97 від 04.11.1997 р., оплата вартості послуг міжміського та міжнародного телефонного зв'язку, наданих в кредит, здійснюється споживачем у 10-денний термін після одержання рахунку, але не пізніше 25 місяця, що настає після повного розрахункового періоду, повний розрахунковий період - це проміжок часу з першого по останнє число місяця, в якому надані послуги.
Статтею 33 Закону України "Про телекомунікації" передбачено, що споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема: виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.
Як вбачається із матеріалів справи взяті на себе зобов'язання відповідач належним чином не виконав.
У відповідності до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, чинного з 01.01.2004 р., щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. У даному випадку, оскільки права і обов'язки між сторонами стосовно виконання господарських договорів №1144/97 від 04.11.1997 р., №1144 від 15.03.2000 р., №1144-FR від 22.11.2002р., №123/4 від 01.04.2003 р., №1144 від 16.05.2003 р., продовжують існувати до цього часу, то до цих правовідносин між позивачем і відповідачем необхідно застосовувати положення Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р., так само як і до правовідносин, які виникли після набрання чинності Цивільним кодексом України, зокрема за договорами № 1144 від 07.07.2005 року, № 1144 від 03.01.2006 року, №1144/118 від 09.02.2005 р., № 1144/222 від 01.11.2005 р.
З цих же підстав господарський суд з огляду на пункт 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України вважає за можливе застосувати також норми зазначеного кодексу.
Відповідно до статей 901, 903 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно вимог статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог- відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.
Заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 358740,86 грн. підтверджена сторонами в складеному на вимогу суду акті звірки розрахунків від 31.10.2006р. (том 2 а.с.16).
Між тим в судовому засіданні 29.11.2006 р. представником відповідача було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення 113123,99 грн. боргу, що виник за 2001 р.
Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Початок перебігу позовної давності в три роки про стягнення боргу за грудень 2001 р. розпочався 20.01.2002 року і сплив 20.01.2005 року (позов було подано 06.09.2006 року).
Представником позивача клопотання про відновлення строку позовної давності не заявлялось.
Враховуючи викладені обставини господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за 2001 р., сума якої становить 113123,99 грн.
Докази виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань в повному обсязі в матеріалах справи відсутні, а тому позовні вимоги в сумі 245616,87 грн. заявлені обґрунтовано і підлягають задоволенню.
Позивач просить стягнути з відповідача також пеню за прострочку сплати боргу в сумі 2927,24 грн.
Відповідно до статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.
На підставі статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною другою ст. 36 Закону України "Про телекомунікації" передбачено, що у разі затримки плати за надані оператором телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.
За вказаних обставин, позовні вимоги про стягнення пені на підставі пункту 4.4 договору №1144/97 від 01.11.1997 р., пункту 5.8 договорів №1144 від 15.03.2000 р., №1144 від 07.07.2005 р., №1144 від 03.01.2006 р., пункту 6.5 договору №123/4 від 01.04.2003 р., пункту 4.1 договорів №1144 від 16.05.2003 р., №1144/118 від 09.02.2005 р., пункту 6.10 договору №1144/222 від 01.11.2005 р. за період з 21.10.2005р. по 20.04.2006р. в сумі 269,49 грн. за прострочення виконання зобов'язання за вересень місяць 2005 р., за період з 21.11.2005 р. по 20.05.2006 р. в сумі 386,93 грн. за прострочення виконання зобов'язання за жовтень місяць 2005 р.; за період з 21.12.2005 р. по 20.06.2006 р. в сумі 250,9958 грн. за прострочення виконання зобов'язання за листопад місяць 2005 р.; за період з 21.01.2006 р. по 20.07.2006 р. в сумі 581,30 грн. за прострочення виконання зобов'язання за грудень місяць 2005р.; за період з 21.02.2006 р. по 20.08.2006 р. в сумі 472,23 грн. за прострочення виконання зобов'язання за січень місяць 2006р.; за період з 21.03.2006 р. по 20.09.2006 р. в сумі 493,26 грн. за прострочення виконання зобов'язання за лютий місяць 2006р.; за період з 21.04.2006 р. по 20.09.2006 р. в сумі 239,16 грн. за прострочення виконання зобов'язання за березень місяць 2006р.; за період з 21.05.2006 р. по 20.09.2006 р. в сумі 54,47 грн. за прострочення виконання зобов'язання за квітень місяць 2006р.; за період з 21.06.2006 р. по 20.09.2006 р. в сумі 2,94 грн. за прострочення виконання зобов'язання за травень місяць 2006р.; за період з 21.07.2006 р. по 20.09.2006 р. в сумі 127,81 грн. за прострочення виконання зобов'язання за червень місяць 2006р.; за період з 21.08.2006 р. по 20.09.2006 р. в сумі 48,66 грн. за прострочення виконання зобов'язання за липень місяць 2006р. - на загальну суму 2927,24 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 14243,94 грн. за період з 01.12.2003р. по 01.09.2006р. та 51331,59 грн. інфляційних збитків за період з грудня 2003 року по серпень 2006 року включно.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування 3 % річних в сумі 14243,94 грн. за період з 01.12.2003р. по 01.09.2006р. та 51331,59 грн. інфляційних збитків за період з грудня 2003 року по серпень 2006 року включно, підтверджується обґрунтованим розрахунком позивача та підлягають задоволенню повністю.
У відзиві на позовну заяву відповідач просить розстрочити виконання рішення суду на 12 місяців. Надання розстрочки він обґрунтовує відсутністю коштів та неналежним фінансуванням УМВС з державного бюджету.
Відповідно до вимог статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Частиною 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду, приймаючи рішення, відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення суду можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк встановлений господарським судом.
Заяву про надання відстрочки, розстрочки, зміни способу і порядку виконання рішення слід розглядати за правилами ГПК. Зокрема, заявник повинен подати докази надіслання другій стороні копії цієї заяви і доказів на її обґрунтування. (пункти 2, 3 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України» №02-5/333 від 12.09.1996 р. з подальшими змінами та доповненнями).
З огляду на викладене у відзиві на позов, який містить заяву про розстрочку виконання рішення на 12 місяців, враховуючи відсутність доказів, що підтверджують викладені в ній відомості, а також конкретних обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду та підкреслюють винятковість даного випадку, зокрема доказів неналежного фінансування УМВС України в Кіровоградській області та відсутність коштів на рахунках, матеріальні інтереси обох сторін, наявність інфляційних процесів в економіці держави, а також той факт, що відповідач не надав господарському суду докази надіслання позивачеві копії заяви про надання розстрочки, в задоволенні заяви УМВС України в Кіровоградській області слід відмовити.
Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 82, 84, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області (25006, м. Кіровоград, вул. Дзержинського, 41, р/р 25202200562001 в УДК в Кіровоградській області, МФО 323011, код 08592224) на користь відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", м.Київ від імені якого діє Центр обслуговування споживачів і продажу послуг Кіровоградської філії відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" (25006, м.Кіровоград, вул. Преображенська, 5, р/р №260044638 в АППБ "Аваль" м. Кіровоград, МФО 323538, код 22211233)- 245616,87 грн. заборгованості за послуги зв'язку, 51331,59 грн.- інфляційних збитків, 14243,94 грн.-3% річних, 2927,24 грн. пені, 3141,2 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Згідно ч. 3 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя
С.В. Таран