ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.486-65-72
№ 6/494
10.11.06
За позовом Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»
До відповідача Антимонопольного комітету України
Про визнання недійсним рішення
Суддя Ковтун С.А.
Представники:
Від позивача Жицький О.М. (за дов. № 190 від 03.11.2005)
Від відповідача Федосієнко М.М. (за дов. № 21-29-4/02-5685 від 18.09.2006)
Обставини справи:
Рішення прийнято 10.10.2006, оскільки 06.11.2006 у судовому засіданні було оголошено перерву.
До господарського суду міста Києва звернулося з позовом відкрите акціонерне товариство (далі - ВАТ) «Укртелеком» до Антимонопольного комітету України (далі -АМК України) про визнання недійсним рішення відповідача № 243-р від 30.06.2006 по справі № 36-26.13/99-03 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу.
Ухвалою суду від 11.09.2006 було порушено провадження у справі № 6/494.
Позовні вимоги мотивовані наступними обставинами. Спірним рішенням відповідача було визнано, що ВАТ «Укртелеком», як власник АТС, займає монопольне (домінуюче) становище із часткою 100 відсотків на регіональних ринках надання в оренду спеціалізованих технологічних приміщень АТС для Департаменту Державної служби охорони при МВС України, суб'єктів господарювання, які орендують спеціалізовані технологічні приміщення для забезпечення послуг відомчого зв'язку (філія «Управління «Укргазтехзв'язок» ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України», ВАТ «Новопавлівський гранітний кар'єр», Державне підприємство обслуговування повітряного руху України «Украерорух») та операторів телекомунікацій, які вже здійснили процедуру приєднання до телефонної мережі загального користування, однією з умов якої було розміщення обладнання у спеціалізованому технологічному приміщенні АТС, яка належить позивачу (ВАТ «Геркон», ТОВ Компанія «Телеком-Сервіс»); визнано дії ВАТ «Укртелеком», які полягають у необґрунтованому збільшенні вартості оренди площ у спеціалізованих технологічних приміщеннях АТС, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 частини 2 статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на регіональних ринках послуг надання в оренду спеціалізованих технологічних приміщень АТС, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку; на підставі абзацу 2 частини 2 статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, визначене у пункті 2 спірного рішення, накладено на ВАТ “Укртелеком» штраф у розмірі 700000 грн.; зобов'язано позивача припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, визначене у пункті 2 спірного рішення шляхом приведення встановлених цін до економічно обґрунтованого рівня у трьохмісячний строк з дня одержання Рішення.
За твердженням позивача, рішенням колегії АМК України було неправомірно та невірно визначено територіальні (географічні) межі товарного ринку, на якому ВАТ «Укртелеком», за твердженням АМК України, зловживає монопольним становищем та не дана оцінка тій обставині, що заявники мали змогу звернутись до інших операторів зв'язку, які мають власні АТС, частину площ яких можуть здавати в оренду та укласти з ними договори на інших умовах.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач стверджує, що територіальні (географічні) межі ринку товару не можуть обмежуватись та бути юридичною особою та як наслідок цього відповідачем помилково зроблено висновок щодо монопольного становища ВАТ «Укртелеком» на цьому ринку.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог ВАТ «Укртелеком», вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, оскільки твердження, викладені в позовній заяві, не ґрунтуються на нормах права та не відповідають фактичним обставинам, встановленим у справі.
Свої заперечення відповідач мотивує тим, що ним правомірно визначено межі ринку та монопольне (домінуюче) становище на ньому ВАТ «Укртелеком», оскільки відповідно до п. 6.1 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, територіальні (географічні) межі ринку певного товару (товарної групи) визначаються шляхом установлення мінімальної території, за межами якої з точки зору споживача придбання товарів (товарної групи), що належать до групи взаємозамінних товарів товарної групи), є неможливим або недоцільним, саме тому ним було визначено територіальні межі ринку, що збігаються з територією приміщення АТС позивача.
Відповідач також зазначає, що спірним рішенням правомірно визнано дії позивача як зловживання монопольним (домінуючим) становищем, оскільки він встановлював економічно необґрунтовану вартість оренди площ у спеціалізованих технологічних приміщеннях АТС для суб'єктів господарювання, які до цих АТС вже приєднались.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
Розпорядженням Державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 24.10.2003 № 08/201-р за результатами розгляду заяв Департаменту Державної служби охорони при МВС України, ВАТ «Геркон», філії «Управління «Укргазтехзв'язок» ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» розпочато розгляд справи № 36-26.13/99-03 за ознаками вчинення ВАТ «Укртелеком» порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого частиною 1 статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на регіональних ринках послуг надання в оренду спеціалізованих технологічних приміщень АТС в межах мереж ВАТ «Укртелеком», що призвело до ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання і споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
Під час розгляду справи до АМК України надійшли заяви ВАТ «Новопавлівський гранітний кар'єр», Донецького регіонального структурного підрозділу та регіонального структурного підрозділу Київського районного центру «Київцентраеро» державного підприємства обслуговування повітряного руху України «Украерорух», які було приєднано до даної справи. Також до цієї справи було приєднано справу № 26.1/1, порушену за зверненням ТОВ Компанія «Телеком-Сервіс»).
10.05.2006 року АМК України було складено подання № 36-26.13/99-03/160-спр з попередніми висновками у справі, зокрема, визнано, що ВАТ «Укртелеком», як власник АТС, займає монопольне (домінуюче) становище із часткою 100 відсотків на регіональних ринках надання в оренду спеціалізованих технологічних приміщень АТС для заявників; визнано дії ВАТ «Укртелеком» порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, накладено на ВАТ “Укртелеком» штраф у розмірі 778556 грн.; зобов'язано позивача припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
01.06.2006 року ВАТ «Укртелеком» було надіслано на адресу АМК України зауваження до вказаного подання, згідно з якими позивач не погодився з висновками АМК України.
Розглянувши подання шостого управління досліджень і розслідувань «Про попередні висновки у справі» від 10.05.2006 року № 36-26.13/99-03/160 та матеріали справи № 36-26.13/99-03 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції зі сторони ВАТ «Укртелеком», Антимонопольним комітетом України винесено рішення від 30.06.2006 № 243-р зі справи № 36-26.13/99-03 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, яким, зокрема:
1. Визнано, що ВАТ «Укртелеком», як власник АТС, займає монопольне (домінуюче) становище із часткою 100 відсотків на регіональних ринках надання в оренду спеціалізованих технологічних приміщень АТС для Департаменту Державної служби охорони при МВС України (далі - ДСО), суб'єктів господарювання, які орендують спеціалізовані технологічні приміщення для забезпечення послуг відомчого зв'язку (філія «Управління «Укргазтехзв'язок» ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України», ВАТ «Новопавлівський гранітний кар'єр», державне підприємство обслуговування повітряного руху України «Украерорух») та операторів телекомунікацій, які вже здійснили процедуру приєднання до телефонної мережі загального користування, однією з умов якої було розміщення обладнання у спеціалізованому технологічному приміщенні АТС, яка належить позивачу (ВАТ «Геркон», ТОВ Компанія «Телеком-Сервіс»).
2. Визнано дії ВАТ «Укртелеком», які полягають у необґрунтованому збільшенні вартості оренди площ у спеціалізованих технологічних приміщеннях АТС, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 частини 2 статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на регіональних ринках послуг надання в оренду спеціалізованих технологічних приміщень АТС, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
3. На підставі абзацу 2 частини 2 статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, визначене у пункті 2 спірного рішення, накладено на ВАТ “Укртелеком» штраф у розмірі 700000 грн.
4. Зобов'язано позивача припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, визначене у пункті 2 спірного рішення, шляхом приведення встановлених цін до економічно обґрунтованого рівня у трьохмісячний строк з дня одержання рішення.
Статтею ст. 27 Господарського кодексу України передбачено, що монопольним визнається домінуюче становище суб'єкта господарювання, яке дає йому можливість самостійно або разом з іншими суб'єктами обмежувати конкуренцію на ринку певного товару (робіт, послуг).
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо:
- на цьому ринку у нього немає жодного конкурента;
- якщо він не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі cировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.
Монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції.
Монопольним (домінуючим) також може бути визнане становище суб'єкта господарювання, якщо його частка на ринку товару становить 35 або менше відсотків, але він не зазнає значної конкуренції, зокрема внаслідок порівняно невеликого розміру часток ринку, які належать конкурентам.
Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, зокрема проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).
Визначаючи територіальні (географічні) межі та частку товарного ринку АМК України дійшов висновку, що для підрозділів ДСО, які обслуговують абонентів ВАТ «Укртелеком», відсутня альтернативна можливість отримання цих послуг від інших суб'єктів господарювання, незалежно від їх розташування, для операторів телекомунікацій та суб'єктів господарювання, що орендують СТП для забезпечення послуг відомчого зв'язку, які вже здійснили процедуру приєднання до ТМЗК, однією з умов якої було розміщення обладнання у спеціалізованому технологічному приміщенні АТС, яка належить ВАТ «Укртелеком», відсутня можливість отримання цих послуг від інших суб'єктів господарювання, незалежно від їх розташування, а ВАТ «Укртелеком», як власник АТС, займає монопольне (домінуюче) становище на регіональних ринках надання в оренду спеціалізованих технологічних приміщень АТС із часткою 100 відсотків.
Однак, з такими висновками відповідача суд не може погодитись виходячи з наступного.
Статтею 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначено основним завданням АМК України участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
З урахуванням пункту 11 частини 1 статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» відповідач повинен проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).
Відповідні дослідження проводяться у порядку, передбаченому Методикою визначення монопольного становища суб'єкта господарювання на ринку, затвердженої Розпорядженням Антимонопольного комітету України від 5 березня 2002 № 49-р, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.04.2002 за № 317/6605 (далі - Методика).
Вказаною Методикою визначено, що територіальні (географічні) межі ринку -це територія зі сферою взаємовідносин купівлі-продажу товару (групи товарів), в межах якої за звичайних умов споживач може легко задовольнити свій попит на певний товар і яка може бути, як правило, територією держави, області, району, міста тощо або їхніми частинами.
Регіональний ринок товару, згідно Методики, це ринок товару, територіальні (географічні) межі якого охоплюють територію окремого регіону (Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя), у тому числі частин відповідного регіону, а також ринок товару, територіальні (географічні) межі якого охоплюють територію декількох регіонів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя), у тому числі частин декількох регіонів.
Як вбачається з матеріалів справи, визначаючи територіальні (географічні) межі та частку товарного ринку, відповідач не врахував вимоги Методики та в кожному випадку обмежував товарний ринок територією однієї АТС, що належать позивачу, тобто однією юридичною особою, не беручи при цьому до уваги той факт, що на ринку надання в оренду приміщень АТС є інші суб'єкти, які можуть надавати аналогічні послуги.
Як доказ наявності на ринку інших суб'єктів господарювання, що можуть надавати аналогічні послуги, позивачем надано перелік операторів зв'язку, по регіонах України.
Проте, як було зазначено представниками відповідача, ці обставини Комітетом не досліджувались.
Факт зайняття суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку повинен доводитись органами Антимонопольного комітету України на підставі відповідного дослідження, проведеного у порядку, передбаченому Методикою визначення монопольного становища суб'єкта господарювання на ринку. Відповідна правова позиція відображена в оглядовому листі Вищого господарського суду України від 11.07.2005 № 01-8/1222 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про захист економічної конкуренції».
Як свідчать матеріали справи, відповідач, визначаючи монопольне становище ВАТ «Укртелеком» на ринку надання приміщень АТС в оренду в спірному рішенні не проаналізував та дослідив ту обставину, що на ринку є інші суб'єкти, що можуть здавати в оренду аналогічні приміщення та вартість аналогічних послуг, що надаються іншими суб'єктами господарювання, неправильно визначив територіальні (географічні) межі ринку товару (послуг), оскільки сфера обороту товару (взаємозамінних товарів) не може обмежуватись та бути юридичною особою, в тому числі й територією належної їй АТС.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що визначення ВАТ «Укртелеком» як такого, що займає монопольне (домінуюче) становище на регіональних ринках надання в оренду спеціалізованих технологічних приміщень АТС у територіальних межах розташування його мереж з часткою 100 % здійснено з порушенням Методики.
Посилання Відповідача на п. 6.1 Методики, згідно з яким територіальні (географічні) межі ринку певного товару (товарної групи) визначаються шляхом встановлення мінімальної території, за межами якої, з точки зору споживача, придбання товарів (товарної групи) є неможливим або недоцільним, не беруться до уваги судом, оскільки відповідач, застосовуючи наведене положення Методики не враховує інше положення цієї Методики, зокрема п. 1.3., яким визначено поняття територіальних (географічних) меж ринку.
Крім цього, відповідачем також не враховано, як то передбачено пунктом 6.1 Методики, співвідношення цін та рівень цін на певні товари (товарні групи) на відповідних суміжних територіях, можливість переміщення пропозиції товару (товарної групи) між цими територіями.
З огляду на викладене, суд доходить до висновку, що Методика не передбачає можливості обмежувати ринок товару межами однієї юридичної особи, при наявності на такому ринку інших суб'єктів господарювання, що можуть надавати аналогічні послуги і, як наслідок, наведене стало підставою для прийняття відповідачем неповного та необ'єктивного рішення.
Таким чином, відповідачем не доведено факт зайняття позивачем монопольного становища на регіональних ринках надання в оренду спеціалізованих технологічних приміщень АТС із часткою 100 відсотків.
Суд також дійшов висновку, що АМК України неправомірно визнано дії ВАТ «Укртелеком» зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на регіональних ринках надання в оренду спеціалізованих технологічних приміщень АТС з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
Таким чином, суб'єктом правопорушення, передбаченого ст. 13 цього Закону, може бути лише суб'єкт господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку.
Згідно з ч. 2 ст. 13 вказаного Закону зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.
Отже, для вирішення питання про зловживання суб'єктом господарювання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, необхідно дослідити наступні питання:
- яка вартість аналогічної послуги у інших суб'єктів господарювання;
- чи призводять дії ВАТ «Укртелеком» до ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
Однак дослідження цих питань при винесені спірного рішення залишилось поза увагою відповідача.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах законності, гласності, захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.
Стаття 5 цього Закону встановлює, що Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України «Про захист економічної конкуренції», «Про захист від недобросовісної конкуренції», цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем спірне рішення прийнято з порушеннями пунктів 1.3 та 6.1 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням АМК України від 05.03.2002 року № 49-р, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.04.2002 за № 317/6605, і відповідно з порушенням ст.ст. 4 та 5 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» неповно з'ясовано обставини справи, не доведено факту зайняття позивачем монопольного становища на регіональних ринках надання в оренду спеціалізованих технологічних приміщень АТС із часткою 100 відсотків, а також ознак зловживання монопольним становищем, передбачених статтею 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а відтак й відсутні підстави для накладення на Позивача штрафу у розмірі 700000 грн..
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати недійсним рішення Антимонопольного комітету України від 30.06.2006 № 243-р зі справи № 36-26.13/99-03 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу.
Стягнути з Антимонопольного комітету України (01035, м. Київ, вул. Урицького, 45, р/р 35226005000036 в ОПЕРУ ДКУ, МФО 820172, код 00032767) на користь відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» (01030, м. Київ, бул. Т. Шевченка, 18, р/р 2600257 в АППБ «Аваль», м. Києва, МФО 300335, код 21560766) 85 грн. державного мита та 118 грн.. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Суддя С.А. Ковтун
Рішення підписано 27 листопада 2006 року.