01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
13.11.06 р. № 25/220-А
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коваленка В.М.
суддів: Вербицької О.В.
Дзюбка П.О.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Варченко А.В. (дов. від 05.09.2006 року);Варченко А.В.(дов. від 05.09.2006 року);
від відповідача - 1) приватного підприємства “Атекс плюс»- не з'явились;
2) товариства з обмеженою відповідальністю “ДС - Сервіс» - не з'явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва
на постанову Господарського суду м.Києва від 03.08.2006
у справі № 25/220-А (Морозов С.М.)
за позовом Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва
до Приватного підприємства "Атекс плюс"
Приватного підприємства "ТДС-Сервіс"
про визнання недійсним угоди та стягнення 14310 грн.
Суть постанови і скарги:
Постановою господарського суду м. Києва від 03 серпня 2006 року, яка прийнята у справі № 25\220-А (суддя - С.М. Морозов), в позові Державній податковій інспекції у Оболонському районі м. Києва (надалі - Позивач, Інспекція) до приватного підприємства “Атекс плюс» (надалі - Відповідач № 1, Підприємство) та до товариства з обмеженою відповідальністю “ДС - Сервіс» (надалі - Відповідач № 2, Товариство) про визнання договору недійсним, було відмовлено повністю (л.с. 63-67).
Державна податкова інспекція у Оболонському районі м. Києва, не погоджуючись з прийнятою постановою судом першої інстанції, звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати цю постанову, визнати спірну угоду недійсною та застосувати до відповідачів передбачені цивільним законодавством наслідки (л.с. 75-76).
Враховуючи, що матеріали справи містять належні докази повідомлення Відповідача № 1 та Відповідача № 2 про день і час судового засідання з розгляду апеляційної скарги Інспекції, що підтверджується ухвалою від 27.09.2006 року та повістками про виклик (л.с. 84, 86, 87), а направлена на адресу Товариства повістка про виклик повернулась із відміткою на конверті “товариства нет в обслуживании», апеляційний суд вважає за можливе розглянути скаргу Позивача без участі представників Підприємства та Товариства.
Заслухавши усні пояснення представника Позивача в судовому засіданні, дослідивши та вивчивши матеріали справи апеляційний суд
Державна податкова інспекція у Оболонському районі м. Києва звернулась до господарського суду м. Києва із позовом № 29\23-318 від 27.03.2006 року до приватного підприємства “Атекс плюс» та до товариства з обмеженою відповідальністю “ДС - Сервіс», в якому просила визнати недійсною укладену між відповідачами шляхом обміну документами угоду (надалі - Договір), зобов'язати Підприємство повернути Товариству 14 310 грн. 00 коп., отримані за оспорюванню угодою, та стягнути з Товариства на користь держави все одержане за угодою на суму 14 310 грн. 00 коп. (л.с. 4-6). Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що згідно рішення Оболонського районного суду м. Києва від 17.05.2005 року установчі документи Підприємства та свідоцтво платника податку на додану вартість (надалі - ПДВ) останнього визнані недійсними з моменту передачі права власності на Підприємство - з 13.01.2003 року, оскільки після реєстрації Відповідача № 1 засновник у зв'язку із фінансовими труднощами передала право власності та документи на Підприємство, тоді як особа після отримання права власності на відповідне підприємство та документи на нього не мало на меті зайняття підприємницькою діяльністю, а наступна діяльність Підприємства є незаконною. Також, Інспекція зазначає, що Підприємством не сплачувались податки, а звітність подавалась із нульовими показниками (в останній раз у лютому 2003 року), після чого звітність взагалі не подавалась, тоді як на виконання Договору від імені Підприємства Товариству виписувались податкові накладні невстановленою особою, що не має на це право, а відповідний податок сплачений до бюджету не був, у зв'язку з чим спірна угода укладена з метою, що суперечить інтересам держави, якій нанесені збитки. Інспекція вважає, що укладений між відповідачами Договір, має бути визнаний недійсним, Підприємство зобов'язано повернути Товариству 14 310 грн. 00 коп., а з останнього стягнено на користь держави 14 310 грн. 00 коп. згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» № 3 від 28.04.1978 року, Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.07.2002 року “Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки», Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165, ст.ст. 1, 10 Закону України “Про підприємництво», ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість», ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні», ст.ст. 25, 26, 29, 49 Цивільного кодексу УРСР, ст. 67 Конституції України та ст.ст. 17, 104, 160 Кодексу адміністративного судочинства України (л.с. 4-6).
Постановою господарського суду м. Києва від 03 серпня 2006 року в позові Державній податковій інспекції у Оболонському районі м. Києва до приватного підприємства “Атекс плюс» та до товариства з обмеженою відповідальністю “ДС - Сервіс» про визнання договору недійсним, було відмовлено повністю.
В обґрунтування своєї позиції суд першої інстанції погоджується із висновками суду загальної юрисдикції, що з моменту передачі права власності на Підприємство останнє використовувалось невстановленими особами без наміру зайняття підприємницькою діяльністю, а також із іншими встановленими фактами, але місцевий суд при цьому, зазначає, що вказані факти не підтверджують умислу Підприємства, на який посилається Позивач, на укладення спірної угоди з метою, що суперечить інтересам держави, оскільки відповідне рішення не доказує суб'єктивного чинника на укладення Договору з метою, що суперечить інтересам держави, а також не доведено ухилення від сплати податків посадовими особами Відповідача № 1 обвинувальним вироком та притягненням до кримінальної відповідальності. Крім цього, місцевий суд зазначає, що Відповідачем № 2 був сплачений у складі придбаної продукції ПДВ, а сам факт скасування державної реєстрації не тягне визнання недійс ними всіх укладених договорів відповідною особою, застосування ж за вимогами Позивача до відповідачів публічно-правових санкцій є необґрунтованим. При цьому, місцевий суд керувався ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», ст. 49 Цивільного кодексу УРСР, ст. 5, п.п 1, 2 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, ст. 62 Конституції України та ст.ст. 71, 72, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) (л.с. 63-67).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача у відкритому судовому засіданні апеляційний господарський суд вважає, що постанова господарського суду м. Києва від 03 серпня 2006 року, яка прийнята у даній справі, є законною і обґрунтованою у зв'язку з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, відповідністю висновків, викладених в постанові суду, обставинам справи та правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. За таких умов, оскаржувана постанова підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Інспекції без задоволення.
При цьому, апеляційний суд вважає за необхідне констатувати, що Позивач в порушення вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не довів ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, як у суді першої інстанції, так і при апеляційному провадженні.
Так, в апеляційній скарзі Позивач посилається на неповне з'ясування обставин справи, на належність доказів на підтвердження відсутності у Підприємства намірів укладати спірну угоду та сплачувати за нею податки, у зв'язку з чим Відповідачем № 1 за результатами виконання спірної угоди були отримані надприбутки, що руйнує бюджету систему України та суперечить інтересам держави та суспільства. Вказані посилання не відповідають нормам діючого законодавства, не підтверджені належними доказами у справі та є неналежним обґрунтуванням позовних та апеляційних вимог з наступних підстав.
Згідно п. 4 ст. 70 КАС України обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Згідно п.п. а, б п. 4.2.2. ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завишення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях. Згідно п.1.3 та п. 1.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року N 327, за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка. Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання. При проведенні планової виїзної перевірки складається один зведений акт планової перевірки. Зведений акт - службовий документ, який стверджує факт проведення планової виїзної перевірки з усіх питань за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання. Відповідно до Інструкції про порядок застосування та стягнення фінансових санкцій органами державної податкової служби, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України № 110 від 17.03.2001 року, на підставі вказаного акту перевірки уповноваженою особою податкової служби виноситься відповідне рішення про донарахування суми податку (у даному випадку - податку на додану вартість), яка повинна бути сплачена особою, відносно якої встановлене відповідне податкове правопорушення, а також відповідні фінансові санкції, тобто вказаним податковим рішенням встановлюється і саме податкове правопорушення, і санкції за його здійснення.
З аналізу вказаних норм випливає, що порушення будь-якою юридичною особою податкового законодавства (у тому числі несплата податку на додану вартість або заниження сплати цього податку) встановлюються посадовими особами контролюючого органу (у даному випадку - відповідною податковою службою) у результаті перевірки фінансово-господарської діяльності і фіксуються у акті, складеному по результатах вказаної перевірки, а також зазначається у відповідному рішенні податкової служби, яке повинно бути виконане упродовж встановленого податковим законодавством строку. Податковим законодавством не передбачені інші документи, які можуть підтверджувати наявність виявлених порушень податкового або валютного законодавства. У матеріалах даної справи відсутні такі, що відповідають викладеним вище нормам, акти перевірки фінансово-господарської діяльності як Відповідача № 1, так і Відповідача № 2 із зазначенням факту порушення податкового законодавства по Договору, рішення, винесене на підставі вказаного акту, та докази невиконання порушником податкового законодавства такого рішення, що свідчить про відсутність належних доказів порушення Підприємством та Товариством податкового законодавства по Договору.
Докази, які свідчать про визнання недійсними установчих документів та свідоцтва платника ПДВ Підприємства (рішення Оболонського районного суду м. Києва у справі № 2-2495 2005 рік від 17.05.2005 року - л.с. 10) не є доказами відповідно до вимог КАС України та діючого податкового законодавства порушення вимог податкового законодавства та іншого законодавства у зв'язку із укладенням Договору. Отже, доказів того, що наслідком укладення спірної угоди є несплата, зокрема, Відповідачем № 1 до бюджету податків та обов'язкових платежів, Позивачем суду не надано.
Крім цього, слід зазначити, що у матеріалах справи відсутні та скаржником не надано доказів порушення щодо посадових осіб Відповідача № 1 або Відповідача № 2 кримінальної справи по факту ухилення від сплати податків, у тому числі за спірним договором, або доказів винесення обвинувального вироку по факту ухилення від сплати податків посадовими особами відповідачів.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що докази, подані Позивачем, не підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування своїх позовних вимог, а також, не доведено факту наявності умислу у Відповідача № 1 та (або) Відповідача № 2 на укладення Договору з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, викладених у позовній заяві та в апеляційній скарзі.
Таким чином, оскільки відсутні належні докази порушення податкового законодавства Підприємством по укладеному з Товариством Договору, Позивачем не доведений факт укладання Відповідачем № 1 з Відповідачем № 2 Договору з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а, відповідно, факт неправомірності прийняття місцевим судом оскаржуваної постанови.
Враховуючи викладене, керуючись нормами ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість», ст. 49 Цивільного кодексу УРСР та ст.ст. 49, 51, 69, 70, 71, 72, 79, 86, 143, 160, 184, 185, 187, 195, 196, 200, 205, 206, 209 та п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову господарського суду м. Києва від 03 серпня 2006 року у справі № 25\220-А без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її виготовлення в повному обсязі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
2. Справу № 25\220-А повернути до господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя Коваленко В.М.
Судді
Вербицька О.В.
Дзюбко П.О.