Справа № 2-2088/11
18 листопада 2011 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді Некрасова О.О.
при секретарі Макарчук А.В.
за участю позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3, про відновлення порушеного права на особисту власність, -
В березні 2011 року позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача, яким просила зобов'язати ОСОБА_2 надати доказ про виконання рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03 липня 1978 року. В обґрунтування позову зазначила, що в домоволодінні 16 вул. Меренкова, м. Дніпропетровська два житлових будинку А-1 та Б-1. Згідно рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03 липня 1978 року був розділ зазначеного домоволодіння. Рішенням суду проведено поділ домоволодіння в натурі, згідно з яким Зарівняк нині ОСОБА_3 було виділено будинок Б-1 в натурі. В будинку А-1 ОСОБА_1 на Ѕ частину, тобто 50/100 частин було виділено 48/100 частин, тобто з недостачею. ОСОБА_4 нині ОСОБА_2 в будинку А-1 на 1/6 частину, тобто 16,6/100 частин, було виділено 25/100 частин, тобто на 8,4/100 частин більше, вказано стягнути з ОСОБА_4 нині ОСОБА_2 гроші за нестачу до Ѕ частини на користь ОСОБА_1 Також в рішенні суду вказано закрити чотири отвори за рахунок ОСОБА_1 рішення набрало сили. Позивач добровільно виконала рішення суду, звільнивши 8,4 частини будинку А-1 та закрила чотири отвори. ОСОБА_4 померла в серпні 2005 року, в будинку мешкають якісь люди. В жовтні 2007 року позивач звернулася до суду з позовом, щоб у будинку А-1 звільнили її власність 8,4 частини, тому що ні ОСОБА_4 ні ОСОБА_2 цю власність у неї ні купили згідно рішення суду від 03.07.1978 року. В задоволенні позову їй було відмовлено оскільки 8,4 частин будинку А-1 належать ОСОБА_2 на праві власності, а ОСОБА_1 не довела зворотного. У зв'язку з цим, вона вимушена звернутися до суду.
В подальшому ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги, зазначивши, що рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 17 грудня 1974 року за ОСОБА_4 нині ОСОБА_2 визнано право на 1/6 частину домоволодіння 16 вул. Меренкова м. Дніпропетровська та право у будинку А-1 на житлову площу розміром 20,7 кв. м. по заповіту ОСОБА_5 Згідно свідоцтва о праві на спадщину по заповіту від 06 липня 1976 року ОСОБА_1 стала власником Ѕ частини домоволодіння 16 вул. Меренкова м. Дніпропетровська та в будинку А-1, власником житлової площі розміром 62,1 кв.м. по заповіту ОСОБА_6 Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03 липня 1978 року за ОСОБА_4 нині ОСОБА_2 в спірному домоволодінні в житловому будинку А-1 визнано право на 25/100 частин і житлову площу розміром 29,1 кв.м. тим же рішенням за ОСОБА_1 визнано право на 48/100 частин і в житловому будинку А-1 право на житлову площу розміром 53,7 кв.м. Також зобов'язано ОСОБА_4 нині ОСОБА_2 сплатити гроші ОСОБА_1 за 8,4 кв.м. житлової площі. ОСОБА_4 нині ОСОБА_2 відмовилися купити цю житлову площу тому вона вимушена звернутися до суду та просить відновити ОСОБА_1 порушене право на Ѕ частину домоволодіння 16 вул. Меренкова м. Дніпропетровська та відновити ОСОБА_1 порушене право на житлову площу розміром 8,4 кв.м., котра знаходиться в житловому -а будинку А-1 в квартирі № 1 домоволодіння 16 вул. Меренкова м. Дніпропетровська.
В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити з підстав, зазначених в позові.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, про час і місце розгляду справи була належним чином повідомлена, причин неявки суду не повідомила. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Третя особа в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив.
Заслухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03 липня 1978 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 к ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про виділ Ѕ частки домоволодіння, проведено розподіл домоволодіння № 16 по вул. Меренкова в м. Дніпропетровську між співвласниками, зобов'язано з метою ізолювання кожних із часток закласти дверні отвори з приміщень 1-2 в приміщенні 1-3, з приміщення 1-3 в 1-4, з 1-4 в 1-7, з1-5 в 1-6 за рахунок ОСОБА_1 та стягнуто за недостачу до Ѕ частини в сумі 574 крб. с ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1
На виконання зазначеного рішення суду позивачка заклала дверні отвори, визначені в рішенні суду.
В свою чергу, ОСОБА_4 рішення суду щодо сплати різниці за недостачу до Ѕ частини в сумі 574 крб. виконано не було.
Як пояснила позивачка, вона не зверталася до виконавчої служби з метою примусового виконання рішення суду.
Звертаючись до суду, позивачка вважає, що фактично за рішенням суду між сторонами виникли договірні відносини пов'язані з купівлею-продажем її частки в спільній власності на спірне домоволодіння.
Однак, такі твердження позивачки не відповідають вимогам матеріального права.
Так, згідно ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.
Згідно ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.
Таким чином, рішення суду є результатом вирішення спору, який виник у зв'язку із порушенням прав особи, на підставі якого виникають або припиняються права та обов'язки для сторін по справі, а також третіх осіб, та не є угодою.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Позивачка в своїй позовній заяві просить відновити їй порушене право на Ѕ частину домоволодіння №16 по вул. Меренкова в м. Дніпропетровську та відновити їй порушене право на житлову площу розміром 8,4 кв.м., котра знаходиться в житловому -а будинку А-1 в квартирі № 1 домоволодіння № 16 по вул. Меренкова в м. Дніпропетровську.
Однак, рішення суду, яке набрало законної сили, не порушує прав позивачки, а направлено на захист її прав та інтересів і є обов'язковим для виконання на території України.
Слід зазначити, що фактично рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03 липня 19778 року не виконано з вини самої позивачки, яка не зверталася до органів ДВС з метою його примусового виконання.
Крім того, позивачкою не вірно визначено спосіб захисту (відновлення) свого права, визначеного ст. 16 ЦК України, не зважаючи на неодноразові роз'яснення з боку суду такого права та необхідності.
У зв'язку з вищенаведеним, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.124 Конституції України, ст. 16 ЦК України, ст.ст. 10, 11,57-61, 81, 88, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відновлення порушеного права на особисту власність - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя О.О. Некрасов