Справа № 2-1116/11
11 травня 2011 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого - судді Некрасова О.О.
при секретарі Макарчук А.В.
за участю представника позивача ОСОБА_1
за участю відповідачки ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: Третя Дніпропетровська державна нотаріальна контора про встановлення факту належності документа, визнання права власності на частину домоволодіння в порядку спадкування за законом, -
В жовтні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив встановити факт належності його матері ОСОБА_4 померлій 15 лютого 1994 року, свідоцтва про право власності від 11 лютого 1992 року, виданого на підставі рішення виконкому ОСОБА_5 народних депутатів № 633/9 від 20 грудня 1991 року на ім'я ОСОБА_6 та визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на 43/100 частини домоволодіння № 91 по вул. Аптекарська балка у м. Дніпропетровську, після смерті ОСОБА_4, померлої 15 лютого 1994 року. В обґрунтування позову позивач вказав, що він народився в м. Дніпропетровську 25 травня 1938 року. Його батьками були: ОСОБА_7 та ОСОБА_4. Відповідачка по справі є дочкою його померлої 29 березня 1979 року сестри -ОСОБА_8. За своє життя його мати збудувала житловий будинок розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Аптекарська балка, 91 (43/100 частини домоволодіння). Він весь час з матір'ю мешкав у цьому домоволодінні та був у ньому зареєстрований. 15 лютого 1994 року його мати померла і після її смерті відкрилася спадщина 43/100 частин домоволодіння № 91 по вул. Аптекарська балка у м. Дніпропетровську. У зв'язку з тим, що на час її смерті він проживав у будинку та був у ньому зареєстрований тому він фактично прийняв спадщину. Знаючи про це він не звертався до нотаріальної контори за отриманням свідоцтва про право власності. Коли він звернувся у 2010 році до Третьої Дніпропетровської державної нотаріальної контори та КП ДМБТІ йому було відмовлено у видачі свідоцтва оскільки виявилось невідповідність по-батькові моєї матері вказаним у свідоцтві про право приватної власності на житловий будинок та у свідоцтві про її смерть, тому він вимушений звернутися з позовом до суду, для встановлення факту належності його матері ОСОБА_4,померлої 15 лютого 1994 року, свідоцтва про право власності 43/100 частини житлового будинку № 91 по вул. Аптекарська балка у м. Дніпропетровську від 11 лютого 1992 року виданим на підставі рішення виконкому ОСОБА_5 народних депутатів № 633/9 від 20 грудня 1991 року на ім'я ОСОБА_9. Він є нащадком за законом першої черги, тому він бажає, щоб за ним також було визнано право власності в порядку спадкування за законом на 43/100 частини домоволодіння № 91 по вул. Аптекарська балка у м. Дніпропетровську.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги просив задовольнити, при цьому посилаючись на підстави зазначені у позовній заяві, а також суду пояснила, що після смерті матері з заявою при прийняття спадщини він не звертався, тому що йому пояснили, що оскільки він на день смерті матері проживав у цьому будинку він і так прийняв спадщину. Позивач бажає признати за ним право власності, оскільки так для нього зручніше та швидше.
У судовому засіданні відповідачка позовні вимоги підтримала та пояснила, що померла ОСОБА_4 її баб ушка. Позивач, який доводиться їй дядьком, поживав разом з бабусею і після її смерті проживає у спірному домоволодінні по сьогоднішній день.
У судове засідання представник третьої особи Третьої Дніпропетровської державної нотаріальної контори не з'явився, але надав заяву з проханням розглянути справу у відсутності представника.
Вислухавши сторони, свідків, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 6 ст. 256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
У судовому засіданні встановлено, що на підставі рішення Виконавчого комітету ОСОБА_5 народних депутатів за № 663/9 від 20 грудня 1991 року було 11 лютого 1992 року ОСОБА_6 видано Виконавчим комітетом ОСОБА_5 народних депутатів свідоцтво про право власності на 43/100 частини житлового будинку № 91-1 по вул. Аптекарська балка у м. Дніпропетровську (а.с.
Згідно відповіді Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»Дніпропетровської обласної ради за № 9990 від 17 вересня 2010 року право власності на домоволодіння № 91 по вул. Аптекарська балка в м. Дніпропетровську зареєстровано за ОСОБА_6. Спеціалістами Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»Дніпропетровської обласної ради було виготовлено технічний паспорт від 11 червня 2010 року. згідно якого власником 43/100 частин домоволодіння № 91 по вул. Аптекарська балка в м. Дніпропетровську є ОСОБА_6 (а.с.
Згідно домової книги у спірному домоволодінні була зареєстрована ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та її син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2. У свідоцтві про народження ОСОБА_3 в графі мати зазначена ОСОБА_4.
15 лютого 1994 року померла ОСОБА_10, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданого 16 лютого 1994 року відділом реєстрації актів громадського стану виконкому ОСОБА_5 районної ОСОБА_5 народних депутатів м. Дніпропетровська (а.с.
Факт того, що 43/100 частини домоволодіння № 91 по вул. Аптекарська балка в м. Дніпропетровську належить ОСОБА_4 підтвердили свідки: ОСОБА_11, яка пояснила суду, що вона є співвласником спірного домоволодіння, їй належить 57/100 частин спірного домоволодіння. Іншим власником була ОСОБА_4. Позивач її син і він постійно проживав та проживає у спірному домоволодінні. ОСОБА_12 суду пояснила, що вона була сусідкою покійної і знає, що побудувала домоволодіння ОСОБА_4. Позивач її син, який прожив усе життя в даному домоволодінні.
Виходячи з наведеного, суд вважає за необхідне встановити факт, що свідоцтво про право власності на 43/100 частини домоволодіння № 91 по вул. Аптекарська балка в м. Дніпропетровську від 11 лютого 1992 року, виданого на підставі рішення виконкому ОСОБА_5 народних депутатів № 663/9 від 20 грудня 1991 року на ім'я ОСОБА_6, дійсно належить ОСОБА_4, померлій 15 лютого 1994 року.
Що стосується позовних вимог про визнання за ОСОБА_3 права власності в порядку спадкування за законом на 43/100 частини домоволодіння № 91 по вул. Аптекарська балка в м. Дніпропетровську, після смерті ОСОБА_4, померлої 15 лютого 1994 року, то в цій частині позову слід відмовити з наступних підстав.
Як встановлено у судовому засіданні позивач постійно проживав зі спадкоємцем ОСОБА_4 за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Аптекарська балка б. 91.
Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Частиною 1 статтею 1270 ЦК України встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ст.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування»від 30 травня 2008 року № 7 часом відкриття спадщини слід вважати день смерті особи, зазначений у свідоцтві про смерть, виданим відповідним державним органом реєстрації актів цивільного стану.
У судовому засіданні встановлено, на підтверджено представником позивача той факт, що позивач офіційно не звертався після смерті ОСОБА_4, померлої 15 лютого 1994 року до нотаріальної контори ні з заявою про прийняття спадщини ні з заявою про відмову у прийняті спадщини. Таким чином, позивач не вважається таким, що прийняв спадщину.
Відповідно до ст.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування»від 30 травня 2008 року № 7 свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.
Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оскільки позивачем не наведено умов, які б перешкоджали позивачу одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, то в цій частині позову позивачу слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1268,1270 ЦК України, ст. ст. 10, 57-61, 209, 212-215, 256 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування»від 30 травня 2008 року № 7, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: Третя Дніпропетровська державна нотаріальна контора про встановлення факту належності документа, визнання права власності на частину домоволодіння в порядку спадкування за законом - задовольнити частково.
Встановити факт того, що свідоцтво про право власності на 43/100 частини домоволодіння № 91 по вул. Аптекарська балка в м. Дніпропетровську від 11 лютого 1992 року, виданого на підставі рішення виконкому ОСОБА_5 народних депутатів № 663/9 від 20 грудня 1991 року на ім'я ОСОБА_6, дійсно належить ОСОБА_4, померлій 15 лютого 1994 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя О.О. Некрасов