Справа № 0312/1562/2012 Головуючий у 1 інстанції:Галушка О.Г.
Провадження № 22-ц/773/68/13 Категорія:25 Доповідач: Свистун О. В.
22 січня 2013 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Свистун О В
суддів - Данилюк В.А., Осіпука В.В.,
при секретарі Черняк О.В.,
з участю позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «АТП 10706», приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус» про стягнення моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспорної пригоди
за апеляційною скаргою відповідача приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус» на рішення Нововолинського міського суду від 05 жовтня 2012 року ,-
Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 05 жовтня 2012 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Статус" (далі - ПАТ "Страхова компанія "Статус") в користь ОСОБА_1 5000 грн. моральної шкоди та судовий збір в розмірі 53 грн. 65 коп. Стягнуто з товариства з додатковою відповідальністю "АТП 10706" (далі -ТзДВ "АТП 10706") в користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 5000 грн. та судовий збір в розмірі 53 грн. 65 коп. В решті заявлених вимог відмовлено.
Не погоджуючись із даним рішенням суду в частині задоволення позову до компанії, відповідач ПАТ «Страхова компанія «Статус» подав апеляційну скаргу, в якій просив вказане рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог щодо ПАТ «Страхова компанія «Статус» в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи. Зазначає, що позивач не звертався на адресу ПАТ «Страхова компанія «Статус» із заявою про виплату страхового відшкодування та не надавав документів, які зазначені в ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заперечив апеляційну скаргу відповідача і просив залишити рішення суду без змін.
Відповідач ПАТ «Страхова компанія «Статус» в судове засідання не представив представника, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. Про причини неявки в суд представника не повідомив.
Відповідач ТзДВ "АТП 10706" в судове засідання також не представив представника, однак повідомив, що справу можна розглядати у відсутність представника.
Судом першої інстанції встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості. Згідно висновку Нововолинської МСЕК ОСОБА_1 22 травня 2012 року була встановлена третя група інвалідності з причин загального захворювання. Власником автобуса "БАЗ-А079" є відповідач ТзДВ "АТП 10706", а водій ОСОБА_4 перебував з ТзДВ "АТП 10706" у трудових відносинах. Згідно п. 22.3 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів 1961-IV вiд 01 липня 2004 року (далі - Закону) потерпілому відшкодовується моральна шкода передбачена пунктами 1, 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України. При цьому страховик відшкодовує не більше, ніж 5 % ліміту, визначеного в п. 9.3 ст. 9 цього Закону.
Заслухавши позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін із наступних підстав.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
При розгляді справи судом правильно встановлено, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 30 квітня 2011 року о 08 год. 30 хв. на 23 км автодороги "Львів-Рава Руська", водій ОСОБА_4, керуючи автобусом "БАЗ-А079" реєстраційний номер НОМЕР_1, виїхав за межі проїзної частини дороги та наїхав на перешкоду - дерево. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості. Згідно висновку Нововолинської МСЕК ОСОБА_1 22 травня 2012 року була встановлена третя група інвалідності з причин загального захворювання (а.с.11).
Власником автобуса "БАЗ-А079" є відповідач ТзДВ "АТП 10706", а водій ОСОБА_4 перебував з ТзДВ "АТП 10706" у трудових відносинах, і в момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди виконував свої трудові обов'язки.
Постановою старшого слідчого відділу розслідування ДТП СУ ГУМВС України у Львівській області від 20 вересня 2011 року у порушенні кримінальної справи було відмовлено (а.с.7). З тексту даної постанови вбачається, що дана дорожньо-транспортна пригода настала внаслідок аварійної дорожньої ситуації, яка була поза волею водія ОСОБА_4 та механіка підприємства ОСОБА_5, який проводив огляд автобуса перед виїздом на маршрут, а тому вина водія у даній дорожньо-транспортній пригоді відсутня.
Дані обставини підтверджуються наявними у справі належними доказами та не оспорюються сторонами.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України встановлено, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала.
Отже, за змістом зазначених норм закону, власник, володілець джерела підвищеної небезпеки несе відповідальність за моральну шкоду, завдану потерпілому, незалежно від наявності вини власника, володільця джерела підвищеної небезпеки в її заподіянні.
Згідно п. 22.3 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів 1961-IV вiд 01 липня 2004 року (далі - Закону) потерпілому відшкодовується моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України. При цьому страховик відшкодовує не більше, ніж 5 % ліміту, визначеного в п. 9.3 ст. 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у вчиненні ДТП.
Відповідно до п. 9.1 ст.9 Закону обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Договором страхування на індивідуальних умовах можуть бути визначені ліміти, вищі, ніж зазначені у цьому Законі.
Згідно з умовами генерального договору № ОЦВ 000 215-59-131-809-10 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 20.11.2010 року, укладеного між ПрАТ "Страхова компанія "Статус" та ВАТ "АТП 10706", яке реорганізовано у ТзДВ "АТП 10706" (а.с. 35), потерпілому відшкодовується також моральна шкода (п.10), передбачена п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог ст. 23 ЦК України (а.с. 35, 36). З Полісу № 5764799 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ліміт за шкоду заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 100 тисяч грн. на одного потерпілого (а.с. 37).
Отже, суд першої інстанції визначив розмір моральної шкоди та стягнув дану шкоду із страхової компанії відповідно до вимог вищезазначеного законодавства та укладених договорів про цивільну відповідальність відповідача.
Крім того, потерпілий є пасажиром автобуса, власником якого є відповідач ТзДВ "АТП 10706", відповідальність якого була застрахована у ПрАТ "Страхова компанія "Статус". А тому доводи відповідача в апеляційній скарзі, що потерпілий повинен був сам до них звертатися є безпідставними.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду.
Отже, згідно ст. 303 ЦПК України щодо меж розгляду справи апеляційним судом, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухваленого в даній справі судового рішення немає.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 218 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу відповідача приватного акціонерного товариства «Страхова компанія « Статус » відхилити.
Рішення Нововолинського міського суду від 05 жовтня 2012 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді