21 листопада 2006 р.
№ 22/63-06-1481
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Удовиченко О.В., -головуючого
Панової І.Ю.,
Яценко О.В.
розглянувши касаційну скаргу
ТОВ “Придунайське рисове господарство»
на постанову
Одеського апеляційного господарського суду від 25.07.2006
у справі
господарського суду
№ 22/63-06-1481
Одеської області
за позовом
СВК “Прикордонник»
до
ТОВ “Придунайське рисове господарство»
3-тя особа
ТОВ “Прикордонник»
про
розірвання договору
за зустрічним позовом
ТОВ “Придунайське рисове господарство»
до
1.СВК “Прикордоник» , 2. Відділу технагляду Кілійського району, 3. Ізмаїльського МРЕВ
про
визнання права власності та зобов'язання виконати певні дії
за участю представників сторін:
від ТОВ “ Придунайське рисове господарство» -Бажак О.М.
від СВК “Прикордонник» - Гудков С.О.
від ТОВ “Прикордонник»- Кваша Є.В., Мірошниченко А.І.
Рішенням господарського суду Одеської області від 21.06.2006 у справі №22/63-06-1481 (суддя Торчинська Л.О.) у задоволені первісного позову відмовлено, зустрічну позовну заяву ТОВ "Придунайське рисове господарство" задоволено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.07.2006 у справі № 22/63-06-1481 (судді: Картере В.І., Пироговський В.Т., Жеков В.І.) апеляційну скаргу ТОВ СФ “Прикордоник» задоволено, рішення
господарського суду Одеської області від 21.06.2006 у справі №22/63-06-1481 скасовано. В задоволені первісного позову СВК “Прикордоник» та зустрічного позову ТОВ “Придунайське рисове господарство» відмовлено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 03.03.2005 укладеного між СВК “Прикордоник» та ТОВ “Придунайське рисове господарство».
Не погоджуючись з вказаною постановою, ТОВ “Придунайське рисове господарство» звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.07.2006 у справі № 22/63-06-1481.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не прийнято до уваги, що право власності ТОВ “ Придунайське рисове господарство» набуто на підставі договору купівлі -продажу від 03.березня 2005 , що витикає з акту приймання- передачі від 03.03.2005.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:
- як встановлено судами попередніх інстанцій, 03.03.2005 СВК «Прикордонник" в особі арбітражного керуючого-ліквідатора Загоруйко Ю.І. (Продавець) та ТОВ «Придунайське рисове господарство"(Покупець), уклали договір купівлі-продажу майна згідно акту прийому-передачі (додаток №1), що належить продавцю на праві власності.
СВК “ Прикордонник» звернувся до господарського суду Одеської області з позовом, в якому просить розірвати договір купівлі-продажу від 03.03.2005, у зв'язку з тим, що ТОВ “ придунайське рисове господарство» не в повному обсязі виконало своїх зобов'язань за договором.
ТОВ “ Придунайське рисове господарство» звернулося до господарського суду Одеської області із зустрічною позовною заявою та доповненням до неї, в яких просить визнати за ТОВ “ Придунайське рисове господарство» право власності на майно, передане за договором купівлі-продажу від 03.03.2005 .
Рішення господарського суду від 21 червня 2006 року про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову мотивовано тим, що відповідно до вимог ст.334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі майна, якщо інше не передбачене законом або договором.
03 березня 2005 року між сторонами був підписаний акт прийому - передачі, згідно якого СВК “ Прикордонник» передав, а ТОВ “ Придунайське рисове господарство» отримало у власність усе майно, у тому числі сільськогосподарську техніку, автотранспортні засоби, сільгоспінвентар та обладнання, яке є предметом договору купівлі-продажу від 03.03.2005 року.
28.03.2005 року між сторонами за спірним договором було підписано акт звірки взаємних розрахунків, згідно якого станом на 03.03.2005 борг ТОВ Придунайське рисове господарство» перед СВК “ Прикордонник» склав 85420,00 грн.
На виконання умов договору купівлі-продажу від 03.03.2005 платіжним дорученням від 10 квітня 2006 року за № 2 ТОВ “ Придунайське рисове господарство “ перерахувало на поточний рахунок продавця 30000,00 грн. , що свідчить про фактичне здійснення покупцем повного розрахунку за цим договором.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки суду першої інстанції щодо повного розрахунку за договором не відповідають фактичним обставинам справи.
Судом першої інстанції при задоволенні зустрічного позову не надана оцінка, виходячи з вимог ст.334 ЦК України, умовам п.1.3. договору купівлі-продажу від 03.03.2005 року, згідно якого право власності на майно переходить до покупця з моменту передачі майна і після виконання вимог п.п.2.2. ,3.2 вказаного договору.
Згідно п.2.1. договору розрахунки за майно здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, розрахунки ,згідно з п.2.2. договору, здійснюються на протязі 90 днів з моменту підписання договору від 03.03.2005, судом не з'ясоване чи здійснений покупцем повний розрахунок грошовими коштами, виходячи з вимог договору., в зв'язку з чим висновок про набуття покупцем права власності на отримане майно зроблений судом першої інстанції передчасно.
Постанова суду апеляційної інстанції від 25 липня 2006 року мотивована тим, що відповідно до договору передачі майна до статутного фонду від 21.04.01р. укладеного між СВК «Прикордонник»та ТОВ СФ «Прикордонник»та акту передачі майна до статутного фонду від 31.05.2001 все майно СВК «Прикордонник»було передане до статутного фонду ТОВ СФ «Прикордонник».
До даного часу вказаний вище договір передачі майна до статутного фонду від 21.04.01 у встановленому законодавством порядку не визнаний недійсним, отже власником майна, що є предметом оспорюваного договору купівлі-продажу є ТОВ СФ “ Прикордонник», на час укладання спірного договору купівлі-продажу так і на даний час наявний власник майна що є предметом вказаного договору купівлі-продажу -ТОВ СФ “ Прикордонник». Договір купівлі-продажу суперечить вимогам ст. 658 ЦК України оскільки матеріалами справи підтверджено, що продаж майна за спірним договором вчинено не власником цього майна., що не було враховано судом першої інстанції , що призвело до помилкового висновку суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення зустрічного позову.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням вимог ст.43 ГПК України.
Посилаючись в постанові на акт передачі майна до статутного фонду від 31.05.2001 року ,згідно якого все майно СВК “ Прикордонник» було передане до статутного фонду ТОВ СФ “ Прикордонник» суд апеляційної інстанції не надав оцінки тому факту, що у вказаному акті передачі майна відсутнє посилання на договір передачі майна до Статутного фонду від 21 квітня 2001 року.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд, керуючись законом, всебічно, повно і об'єктивно розглядає в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності.
Згідно з ст. 47 ГПК України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції винесені з порушенням вимог ст.43 ГПК України при неповному з'ясуванні фактичних обставин справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Вищенаведене свідчить про неповноту дослідження господарськими судами першої та апеляційної інстанції обставин справи, що мають суттєве значення для розгляду справи.
Положеннями ст. 1117 ГПК України передбачено, що касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Керуючись статтями 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу ТОВ “Придунайське рисове господарство» задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.07.2006 та рішення господарського суду Одеської області від 21.06.2006 у справі № 22/63-06-1481 скасувати.
Справу направити до господарського суду Одеської області на новий розгляд.
Головуючий О.С. Удовиченко
Судді І.Ю. Панова
О.В. Яценко