16.11.2006 Справа № 35/92
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Кузнецової І.Л.,
суддів: Швець В.В. (доповідач), Чимбар Л.О.
при секретарі судового засідання: Чоха Е.О.
за участю представників:
від позивача: Єнік Є.В., представник, довіреність №279 від 18.09.06;
від відповідача: Кучеренко К.В., начальник юридичного відділу, довіреність №133 від 24.01.06;
Задорожня І.О., представник, довіреність №928 від 15.03.06;
третя особа: Волинська Л.П., в.о. начальника юридичного відділу, довіреність №39юр від 05.01.06;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
дочірньої компанії “Газ України» Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України», місто Київ;
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18 травня 2006 року;
у справі №35/92;
за позовом дочірньої компанії “Газ України» Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України», місто Київ;
до міського комунального підприємства “Дніпропетровські міські теплові мережі», місто Дніпропетровськ;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору відкрите акціонерне товариство “Дніпрогаз», місто Дніпропетровськ;
про стягнення 25912779,84 гривень.
Позивач, дочірня компанія “Газ України» Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України», місто Київ звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з Відповідача міського комунального підприємства “Дніпропетровські міські теплові мережі», місто Дніпропетровськ на свою користь:
18420909,14 гривень основного боргу за поставлений природний газ;
1737110,15 гривень пені;
1289463,64 гривень 7% штрафу;
3536884,07 гривень суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів;
928412,84 гривень 3% річних, посилаючись на невиконання Відповідачем зобов'язань за договором №06/03-3936-ТЕ-4 від 31 грудня 2003 року за постачання природного газу.
Крім того з метою забезпечення позову просить накласти арешт на майно чи грошову суму, належні Відповідачу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між підприємством Позивача, який є постачальником та підприємством Відповідача, який є покупцем був укладений договір на постачання природного газу.
Відповідно до укладеного договору Позивач передав останньому природний газ, що підтверджується актами прийому-передачі природного газу, а Відповідач свої зобов'язання виконав частково.
Рішенням господарського суду у справі №35/92 від 18 травня 2006 року (суддя Широбокова Л.П.) позовні вимоги задоволені частково.
Частково провадження у справі припинено.
Частково стягнуто з підприємства Відповідача на користь підприємства Позивача.
В решті позовних вимог відмовлено.
Приймаючи спірне рішення господарський суд виходив з наступного:
На час розгляду справи господарським судом ступінь виконання Відповідачем своїх зобов'язань склала близько 71%.
Незадовільний майновий стан Відповідача підтверджується його фінансовою звітністю, а основні причини є об'єктивними і такими, що не залежали від волі Відповідача, а тому були визнані судом як поважні та виняткові.
За вказаних обставин господарський суд вважає за необхідне зменшити відповідальність Відповідача за невиконання грошових зобов'язань.
Позивач не погодившись з рішенням господарського суду подав апеляційну скаргу.
Вважає, що воно винесено з порушенням закону.
Господарський суд при винесенні рішення неповно з'ясував усі обставини справи тому неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.
Позивач просить спірне рішення скасувати та задовольнити позовні вимоги посилаючись на те, що не можна ототожнювати втрати від інфляційних процесів та річні з неустойкою (штрафом, пенею).
Неустойка це окремий самостійний спосіб захисту цивільних прав та обов'язків.
Отже, пеня, виступаючи однією з форм неустойки, не може мати іншої форми, зокрема, форми інфляційних та річних.
Оскільки обов'язок сплатити інфляційних втрат та 3% річних не є штрафної санкцією суд не мав права зменшувати розмір вимог Позивача в цій частині на підставі права, наданого йому пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України.
На апеляційну скаргу Відповідач та третя особа надали відзиви у яких посилаються на те, що висновки, викладені в апеляційній скарзі безпідставні і необґрунтовані, тому просять рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, вважає необхідним в задоволені апеляційної скарги відмовити, рішення місцевого господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.
Відмовляючи в задоволені апеляційної скарги судова колегія виходила з наступного:
Господарським судом у судовому засіданні встановлено, що між Позивачем та Відповідачем було укладено договір №06/03-3936-ТЕ-4 від 31 грудня 2003 року на постачання природного газу строком дії з 1 січня 2004 року до 30 квітня 2004 року в частині постачання газу та в частині проведення розрахунків до повного їх здійснення.
До договору були укладені і додаткові угоди про визначення строку дії договору.
Відповідно до пункту 1.4 укладеного договору природний газ за цим договором постачався виключно для потреб населення, бюджетних установ та організацій.
Відповідач за поставлений газ розрахувався частково.
Заборгованість на момент розгляду справи у господарському суді склала 16633018,7 гривень.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Доказів сплати цієї заборгованості на момент розгляду справи Відповідач не надав суду, тому заборгованість підлягає стягненню з Відповідача.
Крім того на час розгляду справи господарським судом встановлена ступінь виконання Відповідачем своїх зобов'язань близько 71%.
Незадовільний майновий стан Відповідача на протязі тривалого терміну 2003-2005 років підтверджується його фінансовою звітністю.
Основні причини, неналежного виконання Відповідачем своїх зобов'язань, є збиткова діяльність через обмеження у визначенні вартості своїх послуг теплопостачання та неплатоспроможність певної частини споживачів є об'єктивними і такими, що не залежить від волі Відповідача, а тому визнані судом як поважні та виняткові.
А саме підприємство “Дніпропетровські міські теплові мережі» забезпечує життєдіяльність міста Дніпропетровська в частині надання послуг централізованого опалення і гарячого водопостачання для житлового фонду, соціально - культурної сфери те інше.
Теплова енергія, що виробляє підприємство, поставляється більше чим на 10100000 квадратних метрів житлової площі для 500000 чоловік.
За станом на 1 березня 2006 року заборгованість населення міста за вже отримані послуги теплопостачання склала 59179000 гривень.
Причинами дебіторської заборгованості і її неминучого росту є відсутність реальної платоспроможності споживачів, дефіцит бюджету і як наслідок, споживачі несвоєчасно й у неповному обсязі здійснюють розрахунки з підприємством Відповідача.
Судом правомірно встановлено, що причиною неможливості належного виконання зобов'язання Відповідачем також є невідповідність діючих тарифів на послуги теплопостачання фактичним витратам на виробництво теплової енергії, що також не дає можливості підприємству вчасно робити розрахунки за енергоносії.
Відповідач є збитковим підприємством.
На момент розгляду справи Відповідач відпускав теплову енергію споживачам по тарифах, затвердженим рішенням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради і введеними в дію 7 серпня 2002 року за №18/3 і які є нижче розміру економічно обґрунтованих витрат.
Крім того відповідно до статті 1 Закону України “Про реструктуризацію заборгованості по квартирній платі, платі за житлово-комунальні послуги, спожиті газ і електроенергію» передбачено, що заборгованість по квартирній платі і платі за комунальні послуги наймачів приміщень і власників житлових будинків або квартир, що склалася на дату вступу в дію цього закону 1 липня 2003 року перед постачальниками житлово-комунальних послуг, реструктуризирується на термін 60 місяців у залежності від суми боргу і рівня доходів громадян на дату реструктуризації.
За таких обставин Відповідач поніс збитки у вигляді вчасно неодержаних доходів на суму реструктуризированної заборгованості.
Відповідно до частини 1 статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання, але у відповідності до положень статті 233 Господарського кодексу України, якими регулюється відповідальність за порушення зобов'язань і які можуть бути застосовані до правовідносин сторін в силу приписів абзацу 2 пункту 5 розділу IX Прикінцеві положення Господарського кодексу України, суду надано право зменшувати розмір належних до сплати штрафних санкцій та збитків, у разі якщо вони надмірно великі порівняно із збитками кредитора, або якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, приймаючи до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Судова колегія вважає правомірним висновок господарського суду Дніпропетровської області про те, що невиконання зобов'язань Відповідачем є з об'єктивних причин.
З врахуванням вищевикладеного судова колегія вважає апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення залишити без змін.
На підставі наведеного та керуючись статтями 99, 101-103, 105 ГПК України суд -
Апеляційну скаргу дочірньої компанії “Газ України» Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України», місто Київ, залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18 травня 2006 року у справі №35/92, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого господарського суду України.
Головуючий І.Л. Кузнецова
Судді В.В. Швець
Л.О. Чимбар
З оригіналом згідно.
Пом. судді О.С.Уманчук